Постанова від 02.10.2025 по справі 302/1665/24

Справа № 302/1665/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 жовтня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Джуги С.Д.,

суддів Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2025 року у складі судді Кривка В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за тією ж адресою розміром 0,2845 га, що належали померлій ОСОБА_3 на засадах приватної власності. Позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає, тому вона вважає себе єдиною спадкоємцем, яка турбувалася за померлою, проживала з нею на час смерті, поховала ОСОБА_3 належним чином своїм коштом, у оформленні спадщиною жодним терміном не обмежена, до нотаріальної контори протягом шести місяців не зверталася. Крім того, позивачка зазначає, що після смерті матері її стан здоров`я різко погіршився. Також вона звернулася до адвоката, який підтвердив, що під час воєнного стану всі строки перервано і вони почнуть діяти після трьох місяців після закінчення воєнного стану. Випадково у жовтні 2024 року позивачка дізналася, що спадковий будинок виставлений на продаж відповідачкою (дочкою брата позивачки). Позивачка, звернувшись до нотаріуса, дізналася, що фактично пропустила строк прийняття спадщини, а небога ОСОБА_2 прийняла спадщину. Позивачка зазначає, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини із наступних поважних причин: - як єдина спадкоємиця першої черги, що фактично проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона вважала себе особою, яка відповідно до статей 1268 - 1269 ЦК України є такою, що «автоматично» прийняла спадщину; - увесь час після смерті матері вона дуже погано почувалася через хронічні хвороби й до сьогоднішнього дня переймається здоров`ям і постійно звертається до медичних установ; - протягом 2022-2024 років також суттєво погіршився її психологічний стан, на який значно вплинуло та впливає ряд причин, таких як: смерть близької людини, воєнний стан, погіршення соціальних умов, самітність, важкі умови життя на маленьку пенсію, відсутність роботи тощо; - повірила фахівцям у галузі права про те, що вона не обмежена строком на прийняття спадщини, у зв`язку з воєнним станом.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення судупершої інстанціїскасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гренджа В.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гренджа В.Ю. заперечила апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилася. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розгляну за відсутності нез`явившихся учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію представника відповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними, допустимими, достатніми доказами поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неї, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений законом строк, тому відсутні підстави длявизначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частинами 1,2 ст.1220ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 3 ст.1223ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.1270ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України.

Частиною 1 ст.1272ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч.3 ст.1272ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил ч.3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Закон гарантує спадкоємцю право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такий позов підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Поважними слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Просудову практикусправах проспадкування» №7від 30.05.2008 роз`яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі міського типу Міжгір`я Хустського району Закарпатської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була матір`ю позивачки, ОСОБА_1 , та бабусею по батьківській лінії відповідачки, ОСОБА_2 .

Обряд поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 здійснювала позивачка.

Вищенаведені обставини визнані сторонами, а також підтверджені актами цивільного стану про смерть і родинні зв`язки.

Батько відповідачки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою виконкому Міжгірської селищної ради №1853 від 03.10.2022 року в будинку АДРЕСА_1 , проживала ОСОБА_3 , 1936 р.н., на день її смерті разом з нею ніхто не проживав.

11.10.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , подала до Міжгірської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом за майном померлої баби ОСОБА_3 за №732.

11.10.2022 року Міжгірською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу №69785485 (номер у нотаріуса 75/2022) за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №70288751 від 11.10.2022 року.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту не залишала, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №70288414 від 11.10.2022 року.

04.09.2023 року до Міжгірської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа №75/2022) за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1936 р.н., за № НОМЕР_4 , а саме на 1/4 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.09.2023 року №81/02-31 державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О.І. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за майном померлої ОСОБА_3 на 1/4 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правоустановчі документи на 1/4 частки зазначеного будинку та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеної частки у праві власності на житловий будинок. Крім того, цією постановою нотаріус встановила, що померла ОСОБА_3 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; на момент її смерті разом з нею постійно ніхто не проживав; на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіт не складала; ОСОБА_2 спадщину за майном померлої баби ОСОБА_3 , прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Міжгірської державної нотаріальної контори; ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини, у встановлений законом строк не звертався, рішення суду щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ОСОБА_3 до Міжгірської державної нотаріальної контори не надходили.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі №302/1691/23 від 27.09.2023 року визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємицею за законом п`ятої черги після смерті бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це рішення набрало законної сили 30.10.2023 року.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі №2-556/2002 від 10.12.2002 року визнано за ОСОБА_5 право на 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як виділення частки спільного майна подружжя; визнано за неповнолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на 1/4 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як спадкового майна належного їй як спадкоємиці першої черги померлого ОСОБА_4 . Крім цього, цим рішенням встановлено, що відповідачці ( ОСОБА_3 ) належить 1/4 частки зазначеного вище житлового будинку.

Згідно з свідоцтвом на право власності на житловий будинок, яке видане Міжгірською селищною радою 10.06.1999 року №729 на підставі рішення виконкому Міжгірської селищної ради від 10.06.1999 року №27, ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно з реєстраційним посвідченням від 10.06.1999 року Міжгірським БТІ посвідчено, що житловий будинок який розташований в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок, який виданий Міжгірською селищною радою 10.06.1999 року №729 на підставі рішення виконкому Міжгірської селищної ради від 10.06.1999 року №27.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №030969 від 24.06.1999 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №860, ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 , на підставі рішення Міжгірської селищної ради народних депутатів 9 сесії 23 скликання від 14.06.1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2845 га в межах згідно з планом, ця ділянка розташована на території Міжгірської селищної ради в урочищі "Біля житлового будинку" та передана для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Згідно з відповіддю від 19.12.2024 року №Б-63/02-09 КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЗОР проаналізовано аудіозапис від 20.07.2022 о 20 год 19 хв на лінію «103», який здійснено з телефону 0983925942 особою жіночої статі, яка представилась дочкою ОСОБА_3 й здійснила виклик бригади ЕМД за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою №38 від 21.08.2024 року КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 04.04.2023 року по 21.08.2024 року перебувала на Д-обліку і лікуванні.

Згідно з відповіддю КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» на ухвалу суду від 07.02.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , задекларована у закладі, однак упродовж 22.07.2022 по 14.11.2024 за даними ЕСОЗ не зверталась до закладу за отриманням медичної допомоги.

Згідно з консультаційними висновками ПП «Асклепій» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обстежувалась 13.10.2022, 11.01.2023, унаслідок чого їй було встановлено діагноз хронічний ендометрит.

Згідно з відповіддю ПП «Асклепій» на ухвалу суду від 07.02.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за період з 22.07.2022 року по 14.11.2024 року перебувала на амбулаторному лікуванні в Лікувально-діагностичному центрі ПП «Асклепій»; за цей період пацієнткою було здійснено два планові лікувальні візити, а саме 13.10.2022 і 11.01.2023, у результаті чого лікарем було призначено лікування в амбулаторних умовах.

Згідно з витягом з наказу ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» №82/06-05 від 21.06.2022 року надано ОСОБА_1 паспортисту гуртожитку №5 відпустку без збереження заробітної плати з 20.06.2022 по 30.07.2022 на 41 календарний день.

Згідно з витягом з наказу ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» №382/06-03 від 28.07.2022 року звільнено 03.08.2022 року, у зв`язку з скороченням посад, згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі ОСОБА_1 , паспортиста гуртожитку № НОМЕР_5 .

Згідно з табелем обліку робочого часу за липень 2022 року працівників гуртожитку №5 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» ОСОБА_1 в липні 2022 року перебувала у відпустці.

Згідно з відповіддю ДПС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у період з 22.07.2022 по 14.11.2024 перетинала державний кордон України: 21.10.2022 виїзд- ПП «Чоп» (Страж); 23.10.2022 в`їзд - ПП «Чоп» (Страж); 05.11.2022 виїзд - ПП «Чоп» (Страж); 15.11.2022 в`їзд - ПП «Чоп» (Страж); 04.06.2024 виїзд - ПП «Чоп» (Дружба); 20.06.2024 в`їзд- ПП «Тиса».

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 по справі № 333/8115/21.

Обгрунтовуючи як на поважні причини пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилається на те, що вона вважала себе особою, яка відповідно статей 1268-1269 ЦК України «автоматично» прийняла спадщину та те, що фахівець у галузі права неправильно проконсультував її з приводу строків прийняття спадщини, зокрема в умовах воєнного стану, тому вона була переконана, що не порушує жодних строків.

З даного приводу слід звернути увагу, що 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 164 від 28 лютого 2022 року), яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови № 164 від 28 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина до її майна відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебіг строку на прийняття спадщини розпочався 23.07.2022 року, а останнім днем строку на прийняття спадщини було 23.01.2023 року.

На момент відкриття спадщини до майна померлої ОСОБА_3 постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та встановлено, що в умовах воєнного стану в Україні діє правило 10 місяців на прийняття спадщини чи відмови від неї. Хоча, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню, проте суд враховує, що позивачка як пересічний громадянин не могла визначити, який юридичний акт має вищу юридичну силу та підлягає до застосування.

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не тільки в шестимісячний строк, який передбачений ЦК України, а і в десятимісячний, який встановлювався постановою Кабінету Міністрів України № 164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Більше того, позивачка у позовній заяві не зазначила, коли саме звернулася до нотаріуса, натомість позов подала до суду 14.11.2024 року.

У постанові Верховного Суду у справі № 720/1079/19 від 11.08.2021 зроблено висновок, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

У заявленому позові ОСОБА_1 як на причину пропуску подання заяви про прийняття спадщини також посилається на проблеми зі здоров`ям.

Так, з поданих у справі доказів слідує, що позивач ОСОБА_1 здійснювала обстеження у приватній клініці «Асклепій», а саме здійснила два планові лікувальні візити, 13.10.2022 і 11.01.2023, у результаті чого лікарем було призначено лікування в амбулаторних умовах.

Хвороба спадкоємця не є беззаперечно поважною причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, яка перешкоджає їй звернуться до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, наявні у матеріалах справи консультативні висновки ПП «Асклепій» не містять інформацію про те, що позивач мала такий стан здоров`я, який перешкоджав зверненню до нотаріуса впродовж строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом строку для прийняття спадщини не перебувала на стаціонарному лікуванні. Натомість, у цей строк вона неодноразово перетинала державний кордон України, що підтверджується поданою ДПС України відповіддю.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є дочкою спадкодавця та була обізнана про факт її смерті. Зокрема, ОСОБА_1 здійснювала обряд поховання, а отже вона була обізнана й про відкриття спадщини у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Відтак, позивач могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті матері як її потенційний спадкоємець першої черги за законом шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса.

З огляду на вищевказане, не мають істотного значення доводи позивача про неповідомлення її нотаріусом про відкриття спадщини та встановлення чи не встановлення ним кола спадкоємців. При цьому, у відповідача при подачі заяви про прийняття спадщини не виник обов`язок інформувати нотаріуса про наявність інших спадкоємців.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довела належними, допустимими, достатніми доказами поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неї, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений ч.1 ст.1270 ЦК України строк.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2025 року.

Головуючий:

Судді: