Постанова від 27.10.2025 по справі 440/15420/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 р. Справа № 440/15420/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 12.03.25 по справі № 440/15420/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-баланс»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-БАЛАНС» (далі по тексту - ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00166920706 від 19.11.2024;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність податкового повідомлення-рішення № 00166920706 від 19.11.2024 про застосування відносно ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1449077,27 грн, оскільки у спірних правовідносинах учасники зовнішньоекономічного договору припинили зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі по тексту Закон № 2473-VIII), а тому, незалежно від обставин виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті відсутні.

З посиланням висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18, наполягав, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі № 440/15420/24 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно - баланс" (Миргородський район, Полтавська область, с. Сагайдак, вулиця Федоренка, 14, ідентифікаційний код 40900620) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00166920706 від 19.11.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно - баланс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 17388,93 грн.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, не повне з`ясування обставин у справі та не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про законність та обґрунтованість винесеного контролюючи органом податкового повідомлення-рішення № 00166920706 від 19.11.2024 та відсутність підстав для його скасування, оскільки постановою правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», визначено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

З урахуванням викладеного, оскільки всупереч частини 2 статті 13 Закону 14 № 2473-УІІІ за зовнішньоекономічними контрактами № АGРС- 23007 від 28.11.2023 та № АGРС-23008 від 11.12.2023, укладеними позивачем з нерезидентом, компанією Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands, мало місце не надходження валютної виручки в сумі 13 167,62 дол. США на 144 дні (з 13.05.2024 по 03.10.2024) та в сумі 66 139,93 дол. США на 156 днів (з 01.05.2024 по 03.10.2024), застосування ГУ ДПС в Полтавській області відносно ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1449077,27 грн є правомірним

Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Переконував, що зміст апеляційної скарги є лише цитуванням акту податкової перевірки та відзиву на позовну заяву, що містяться в матеріалах справи, та фактично зводиться до незгоди відповідача з прийнятим судом першої інстанції рішенням за відсутності додаткових доводів та доказів на їх підтвердження, а також без фактичного аналізу самого оскаржуваного рішення, що не може вважатись правомірним.

Щодо покликання контролюючого органу на постанову правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зауважив, що за правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.02.2023 у справі № 813/1342/16, випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку, як зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено.

Наполягав, що сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що право на застосування такої форми розрахунків, як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог, передбачено законами України та не може бути скасоване підзаконними актами. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 1340/3649/18 від 31.01.2020).

З урахуванням викладеного, оскільки угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2024 та 29.02.2024 було зараховано зустрічні однорідні вимоги між ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» та компанією Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди), що виникли на підставі договорів №№AGPC-23004 від 09.02.2023, AGPC-23007 від 28.11.2023, AGPC-23008 від 11.12.2023, вважав, що заборгованість компанії Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) за Договорами припинена законним способом, а тому відсутні підстави для застосування пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі заявляв клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні, однак, не наводив підстав, які зумовлюють розгляд цієї справи у відкритому судовому засіданні через складність та недоцільність розгляду у письмовому провадженні.

Обставин, які б свідчили про необхідність розгляду справи за правилами частини 4 статті 12 КАС України, колегією суддів не встановлено.

За приписами пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду у судовому засіданні (частина 2 статті 311 КАС України).

Беручи до уваги, що дану справу розглянуто судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду справи за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі № 440/15420/24 в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в межах відпрацювання отриманих повідомлень НБУ з метою відпрацювання інформації щодо порушення граничних термінів розрахунків у сфері ЗЕД, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» та складено акт, за висновком якого встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» по зовнішньоекономічним експортним контрактами:

№ AGРС-23007 від 28.11.2023 з нерезидентом, компанією Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands, щодо ненадходження валютної виручки в сумі 13 167,62 дол. США на 144 дні (з 13.05.2024 по 03.10.2024),

№ AGРС-23008 від 11.12.2023 з нерезидентом, компанією Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands щодо ненадходження валютної виручки в сумі 66 139,93 дол. США на 156 днів (з 01.05.2024 по 03.10.2024).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» та нерезидентом Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands укладено зовнішньоекономічний експортний контракт № AGРС-23007 від 28.11.2023, на експорт кукурудзи.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» здійснило відвантаження товару згідно з митною /декларацією на загальну суму 279491,34 дол. СІІІА/ 10 536 413,05 грн.

Нерезидентом Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands в перевіряємому періоді здійснено перерахування валютних коштів на рахунок резидента ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» відповідно до платіжних доручень на загальну суму 266 323,72 дол.США / 9 684 702,28 грн.

На кінець перевіряємого періоду згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства по рахунку № 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по експортному контракту № AGРС -23007 від 28.11.2023, рахується дебіторська заборгованість в сумі 13 167,62 дол. США/ 543 513,27 грн - граничний строк надходження валютної виручки - 12.05.2024, фактично кошти не надійшли.

В ході перевірки ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» надано додаткову угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.02.2024 до контракту № AGРС - 23007 від 28.11.2023.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» та нерезидентом Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands укладено зовнішньоекономічний експортний контракт № АGРС-23008 від 11.12.2023, на експорт кукурудзи.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» здійснило відвантаження товару кукурудзи згідно митної декларації на загальну суму 1 446 102,00 дол. США/ 55 023 975,97 грн.

Нерезидентом Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands в перевіряємому періоді здійснено перерахування валютних коштів на рахунок резидента ТОВ «ЗЕРНО -БАЛАНС» на загальну суму 1 379 962,07/ 51 258 809,46 грн.

На кінець перевіряємого періоду згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства по рахунку № 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по експортному контракту № АGРС-23008 від 11.12.2023 рахується дебіторська заборгованість в сумі 66 139,93 дол. США/ 2 729 958,68 грн - граничний строк надходження валютної виручки 30.04.2024, фактично кошти не надійшли.

В ході перевірки ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» надано додаткову угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2024 до контракту № АGРС-23008 від 11.12.2023.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства № 14234/16-31-07-06-02/40900620 від 09.10.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00166920706 від 19.11.2024 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1449077,27 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням та звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності винесеного ГУ ДПС в Полтавській області податкового повідомлення-рішення № 00166920706 від 19.11.2024, оскільки податковим органом не було доведено наявності підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у той час, як правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується договорами та додатковими угодами до них. платіжними дорученнями, банківськими виписками, митними деклараціями, накладними, листами, актами звірки взаємних розрахунків, що не заперечується відповідачем.

За висновком суду, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Виходячи зі змісту підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, у даній справі ГУ ДПС у Полтавській області на підставі направлення від 20.09.2024 № 4846 та наказу від 20.09.2024 № 2737-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-БАЛАНС» (податковий номер 40900620) з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами № АGРС- 23007 від 28.11.2023 та № АGРС-23008 від 11.12.2023.

Позивач не оскаржує підстави та порядок проведення перевірки у спірних правовідносинах, однак не згоден з її результатами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону № 2473-VIII.

Статтею 13 Закону № 2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно із частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначено у Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі по тексту Положення № 5).

Відповідно до пунктів 21-23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України затверджено Постанову про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану від 24.02.2022 № 18 (далі Постанова № 18).

Пунктом 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України Про Національний банк України, статей 12, 13 Закону України Про валюту і валютні операції та встановлення порядку здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі по тексту Інструкція № 7).

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків дозволяється за наявності факту припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якщо вони є однорідними.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг визначено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі по тексту Закон № 959-XII).

Приписами № 959-ХІІ визначено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать, зокрема, надання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб`єктами господарської діяльності суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

Відповідно до статті 14 Закону № 959-ХІІ всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону № 959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 по справі № 420/12562/23, від 16.07.2025 у справі № 320/29423/23, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, контролюючим органом встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» за зовнішньоекономічними експортними контрактами:

- № AGРС-23007 від 28.11.2023 з нерезидентом, компанією Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands, щодо ненадходження валютної виручки в сумі 13 167,62 дол. США на 144 дні (з 13.05.2024 по 03.10.2024),

- № AGРС-23008 від 11.12.2023 з нерезидентом, компанією Аgгоlехіса International Trading BV, Netherlands щодо ненадходження валютної виручки в сумі 66 139,93 дол. США на 156 днів (з 01.05.2024 по 03.10.2024).

Так, відповідно до умов Договору №AGPC-23004 від 09.02.2023 компанія Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) перерахувала на рахунок позивача попередню оплату за товар в розмірі 230 000,00 дол. США.

Між тим, в передбачені Договором № AGPC-23004 від 09.02.2023 строки товар поставлений не був, через логістичні труднощі 18.12.2023 було направлено лист претензію про повернення здійсненої попередньої оплати за Договором №AGPC-23004 від 09.02.2023.

Отже, у позивача виникло грошове зобов`язання перед компанією Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) на 230 000,00 дол. США.

Відповідно до умов Договору № AGPC-23008 від 11.12.2023 компанія Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) отримала від позивача товар загальною вартістю 1 446 102,00 дол. США, а попередню оплату за товар здійснила в розмірі 1 379 962,07 дол. США.

У зв`язку з вищезазначеним у компанії Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) виникла грошова заборгованість перед позивачем в розмірі 66 139,93 дол. США.

Відповідно до умов Договору № AGPC-23007 від 28.11.2023 компанія Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) отримала від позивача товар загальною вартістю 279 491,34 дол. США, а попередню оплату за товар здійснила в розмірі 266 323,72 дол. США.

У зв`язку з вищезазначеним у компанії Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) виникла грошова заборгованість перед позивачем в розмірі 13 167,62 дол. США.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, припинено зобов`язання за контрактами, укладеними з компанією Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) № AGРС-23007 від 28.11.2023, № AGРС-23008 від 11.12.2023, оскільки за контрактом з тим самим контрагентом № AGPC-23004 від 09.02.2023 відбулося виконання взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями, строк виконання яких настав, шляхом зарахування заборгованості позивача перед Компанією Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) у рахунок погашення заборгованості Компанії Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) перед позивачем відповідно у розмірах 66 139,93 дол. США. та 13 167,62 дол. США.

Угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2024 та 29.02.2024 було зараховано зазначені вище зустрічні однорідні вимоги між ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» та компанією Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди), що виникли на підставі договорів №№AGPC-23004 від 09.02.2023, AGPC 23007 від 28.11.2023, AGPC-23008 від 11.12.2023.

Також, на підтвердження правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем до матеріалів справи долучено договори та додаткові угоди до них, платіжні доручення, банківські виписки, митні декларації, накладні, листи, акти звірки взаємних розрахунків, які також надавались до перевірки, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, вимоги між позивачем та Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) є зустрічними, так як вони виникли із взаємних зобов`язань між двома правочинами, в яких сторонами є одні і ті ж особи, а саме : в одному правочині - Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) виступає кредитором, а ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» - боржником, а у іншому правочині Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди) боржник, а ТОВ «ЗЕРНО-БАЛАНС» - кредитор.

Відтак, колегія суддів вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами №№AGPC-23004 від 09.02.2023, AGPC 23007 від 28.11.2023, AGPC-23008 від 11.12.2023, укладеними із Agrolexica International Trading BV (Ротердам, Нідерланди), припинило зобов`язання сторін з експорту та імпорту товарів відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7.

А отже, позивачем не було допущено порушення граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за вказаними договорами.

Стосовно запроваджених пунктом 14-6 Постанови № 18 обмежень банку на завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту-імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, слід зазначити наступне.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вказав наступне: «Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена постановою Правління НБУ від 20 серпня 2014 року № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».

Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов`язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.

В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням НБУ шляхом прийняття типових постанов, в т. ч. і постанов Правління НБУ № 386 та № 410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції).

Водночас, вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені постановами Правління НБУ № 386 та № 410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов`язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.»

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 813/1342/16.

Колегія суддів враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення правовідносин у тих справах був чинним.

Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов`язань способами, передбаченими цивільним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 420/11771/23, від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23 та від 16 липня 2025 року у справі № 320/29423/23.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме: виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності належним чином оформлених документів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що податковим органом не було доведено наявність підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на що податкове повідомлення-рішення № 00166920706 від 19.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі № 440/15420/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін