Рішення

від 23.12.2010 по справі 3/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/313

23.12.10

За позовом     Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»

До                    Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про                  стягнення 48 988,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Роспотнюк В.О. –по дов. № б/н від 01.10.2010

Від відповідача       ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 45 955 грн. основного боргу по орендній платі за період з лютого 2007 року по грудень 2009 року, 1 976,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 057,59 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 01/П від 12.01.2007.

Позивачем в судовому засіданні 25.11.2010 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь лише 17 480 грн. боргу по орендній платі. В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на те, що при ознайомленні зі справою № 16/344 позивачу стало відомо про існування укладеної з відповідачем додаткової угоди № 1 до договору № 01/П від 12.01.2007, в якій сторони погодились про те, що у разі проведеного орендарем (відповідачем) ремонту орендованого приміщення за власний рахунок, витрати проведення такого ремонту відшкодовуються орендарю, при цьому орендар має право не вносити орендної плати за користування приміщенням в розмірі проведених витрат на ремонт. Враховуючи це, позивачем вирішено зменшити позовні вимоги на суму проведених ремонтних робіт в розмірі 28 475 грн.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 25.11.2010 відзиві на позов проти позову заперечує, зазначає наступне. Дійсно відповідач не сплачував орендну плату протягом всього строку дії договору оренди, однак фактично орендна плата була сплачена шляхом зарахування вартості виконаних ремонтних робіт (28 475 грн.) по жовтень 2008 року включно. Коли відповідач уклав з ФОП ОСОБА_2. договір суборенди від 02.12.2006    № 001, відповідач передав йому це приміщення за актом від 01.02.2007, і це приміщення відповідачу не було повернено. Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Таким чином, відповідач звільнений від сплати орендної плати за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, і станом на сьогодні, навпаки позивач повинен повернути відповідачу кошти, зараховані в строк оренди за період з січня по жовтень 2008 року. враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Позивачем в судовому засіданні 02.12.2010 подано письмові пояснення щодо розрахунку розміру боргу по орендній платі.

14.12.2010 позивачем до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому позивач просить винести ухвалу про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 315,09 грн. Клопотання мотивовано тим, що 25.11.2010 позивачем в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог з урахування якої ціна позову складає 17 480 грн. Оскільки на момент подання позовної заяви загальна сума позову складала 48 988,65 грн., а після зменшення позовних вимог 17 480 грн., то надмірно сплачене мито підлягає поверненню з наступного розрахунку: 489,89 - 174,80 = 315,09 грн. сума, яка підлягає поверненню з державного бюджету України.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд відзначає наступне

Частиною 2 пункту 4.2. роз‘яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»визначено, що у разі якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається.

Оскільки, позивачем у справі 25.11.2010 на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 17 480 грн., судом розмір покладених на відповідача судових витрат по сплаті державного мита має бути визначено в розмірі 174,80 грн.

Враховуючи вищевказані роз‘яснення Вищого арбітражного суду України різниця сплаченого позивачем державного мита при поданні позову (489,89 грн.) між стягнутим розміром  (174,80 грн.)  в сумі 315,09 грн. не підлягає поверненню з бюджету, а тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача.

В судовому засіданні 23.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.12.2006 між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди приміщення № 01/П, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв. м. для розміщення офісу.

12.01.2007 між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 01/П, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв. м. для розміщення офісу.

Строк дії договору оренди № 01/П від 12.01.2007 сторонами погоджено в п. 3.1. договору, а саме 2 роки 11 місяців. Початок обчислення строку договору починається з моменту підписання акту приймання-передачі об‘єкта оренди (п. 3.2 договору).

Пунктом  12.2  вказаного договору сторони погодили, що договір оренди № 01/П від 02.12.2006 втратив силу.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 01.02.2007 позивач передав, а позивач прийняв приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1

Таким чином, договір оренди № 01/П від 12.01.2007 укладений строком до 31.12.2009.

Дійсність договору оренди № 01/П від 12.01.2007 була предметом розгляду Господарським судом міста Києва за позовом Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання вказаного договору недійсним. За результатами розгляду вказаного позову, Господарським судом міста Києва від 27.10.2008 у справі № 16/344, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Матеріали справи свідчать, що 02.12.2006 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, як суборендарем, укладено договір суборенди   № 001, за яким орендар зобов’язався передати, а суборендар прийняти у строкове платне володіння нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв. м. для розміщення офісу.

Пунктом 1.6. договору суборенди № 001 визначено, що орендоване приміщення, що передається в суборенду за цим договором, знаходиться у володінні та користуванні відповідача на підставі договору оренди нежилого приміщення № 01/П від 02.12.2006, укладеного між власником приміщення - Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Строк суборенди сторонами погоджений в п. 2.2 договору, а саме 11 місяців з дати приймання-передачі приміщення, за актом,  що має бути вчинено до 01.02.2007.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 01.02.2007 відповідач передав, а Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 прийняв приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1

Таким чином, договір суборенди № 001 укладено строком до 31.12.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з  Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за договором суборенди від 02.12.2006 № 001 за період з січня по листопад 2008 року. Господарським судом міста Києва за результатами розгляду вказаного позову прийнято рішення від 16.06.2009 у справі № 4/474, яким встановлено, що строк дії договору суборенди було продовжено сторонами на 11 місяців, тобто до 30.11.2008, у зв’язку з чим позовні вимоги були задоволені повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 № 4/474 залишено без змін.

Також, 01.01.2008 між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В», як орендодавцем, та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, як орендарем, укладено договір найму нежитлового приміщення № 01/08, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у строкове платне володіння нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв. м.

Дійсність договору оренди від 01.01.2008 була предметом розгляду Господарським судом міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»та Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2  про визнання вказаного договору недійсним. За результатами розгляду вказаного позову, Господарським судом міста Києва від 12.10.2009 у справі № 51/238, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010, позовні вимоги задоволені та визнано недійсним договір оренди найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, судом встановлено наступне. Між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65,00 кв. м. строком до 30.12.2009. В подальшому вказані приміщення були передані відповідачем в суборенду СПД  ОСОБА_2  на підставі договору суборенди до 30.11.2008. Як свідчать матеріали справи після закінчення строку договору суборенди орендовані приміщення останнім звільнені не були.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем від позивача об‘єкту оренди за договором № 01/П від 12.01.2007 згідно акту прийому-передачі від 01.02.2007.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 4.1. договору № 01/П від 12.01.2007 відповідач за користування об‘єктом оренди щомісяця вносить орендну плату, розмір якої становить 1 313 грн. без ПДВ на місяць.  Відповідач вносить орендну плату до 25 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивач на момент звернення з позовом до суду нарахував відповідачу основний борг по орендній платі за період з лютого 2007 року по грудень 2009 року в розмірі 45 955 грн.

Проте, враховуючи те, що умовами договору № 01/П від 12.01.2007 (зі змінами згідно додаткової угоди № 1 від 12.02.2007) передбачено зарахування  в рахунок орендної плати здійснених відповідачем в орендованому приміщенні ремонтних робіт на суму 28 475 грн., позивачем було зменшено розмір позовних вимог, в зв‘язку з чим позивачем пред‘явлені вимоги по сплаті боргу з орендної плати за (частково) листопад 2008 року - грудень 2009 року в розмірі 17 480 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2.3. договору № 01/П від 12.01.2007 відповідач зобов‘язався вносити орендну плату своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Це означає, що наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця. В свою чергу піднаймач має права та обов‘язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Перед останнім відповідальним за стан речі та внесення плати за користування залишається наймач. Він повинен виконувати свої обов‘язки незалежно від того, яким чином виконує свої обов‘язки піднаймач. Тобто якщо, піднаймач несвоєчасно здійснює платежі за користування річчю, це не звільняє наймача від здійснення платежів на користь наймодавця.

Враховуючи те, що договір оренди № 01/П від 12.01.2007 був чинним до 31.12.2009 та в судовому порядку не визнаний недійсним, відповідач зобов‘язаний здійснювати орендні платежі за цим договором в незалежності від того як здійснював свої зобов‘язання за договором суборенди № 001 суборендар.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 17 480 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 17 480 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОС 39В»(м. Київ, пр.-т Григоренка, 39-В, код ЄДРПОУ 25943139) 17 480 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 27.12.2010