Рішення

від 30.11.2010 по справі 5/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         30 листопада 2010 р.                                                                      Справа № 5/182

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Дочірнього підприємства "Полтаваагротранс-житло" Відкритого акціонерного товариства "Полтаваагротранс", 36021, м. Полтава, вул. Київське шосе, 56

про стягнення 186862,76 грн.

                                                                      Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: Козирь Т.О.

В судовому засіданні 30.11.2010 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 186862,76 грн. заборгованості за договором № 54 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 28.12.1998 року, з них: 173810,41 грн. - основний борг, 3845,61 грн. - пеня, 6684,74 грн. - інфляційні нарахування та 2522,00 грн. - 3 % річних.

Представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з перерахунком суми основного боргу та штрафних санкцій, відповідно до якого він просить суд стягнути з відповідача 125910,41 грн. основного боргу, 3811,52 грн. пені, 6435,80 грн. інфляційних витрат та 2180,38 грн. 3% річних.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 138338,11 грн. боргу за договором № 54 С на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 28.12.1998 року, з яких: 125910,41 грн. - основний борг, 3811,52 грн. - пеня, 6435,80 грн. - інфляційні нарахування та 2180,38 грн. - 3 % річних.

Представник відповідача, згідно наданого відзиву (а.с. 84-87) та заяви від 30.11.2010 року (а.с. 116), визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 9000,00 грн., в іншій частині проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем при поданні позову не було враховано сум часткового погашення заборгованості. Крім того, позивач у відзиві на позовну заяву просить суд відстрочити виконання рішення до 15.04.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) та Дочірнім підприємством "Полтаваагротранс-житло" Відкритого акціонерного товариства "Полтаваагротранс" (відповідач) 28.12.1998 року був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 54 "С" (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до межі поділу будівлі по вул. К. Шосе, 56.

15.04.2009 року на підставі рішення Полтавської обласної ради 20-ої позачергової сесії 5-го скликання від 27.03.2009 року "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води" між сторонами за договором укладено додаткову угоду до нього, якою внесено зміни до п. 11 договору щодо тарифів на опалення. З урахуванням внесених додатковою угодою змін до договору вартість 1 Гкал теплової енергії склала 263,70 грн.

Згідно з п.п. 12, 13 договору, всі розрахунки здійснюються на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачеві, або платіжної вимоги для безакцептного списання з рахунку споживача. Споживач зобов'язується сплачувати за опалення та гаряче водопостачання виходячи з фактичних обсягів теплової енергії по розрахунковому тарифу у строк до 30 числа поточного місяця. У разі несплати у вказані строки нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 22 договору, строк його дії встановлено з 25.12.1998 року по 25.12.2002 року, при цьому за наявності акту держповірки теплового лічильника дія договору вважається продовженою на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від  однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляді.

На виконання умов договору позивачем в період з 01.08.2009 року по 30.06.2010 року було поставлено відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води та виставлено до сплати рахунки за № 1337 від 31.08.2009 року, від 30.09.2009 року, від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року, від 31.01.2010 року, від 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.04.2010 року, від 31.05.2010 року та від 30.06.2010 року на загальну суму 173810,41 грн. (а.с. 20-41).

До початку розгляду справи відповідачем згідно платіжних доручень № 24 від 11.02.2010 року, № 56 від 23.03.2010 року, № 68 від 30.03.2010 року, № 73 від 16.04.2010 року, № 90 від 12.05.2010 року, № 97 від 18.05.2010 року, № 129 від 24.06.2010 року та № 131 від 29.06.2010 року (а.с. 96-103) було частково погашено заборгованість перед позивачем в сумі 47900,00 грн., яку останнім було зараховано в рахунок погашення боргу за послуги, надані на підставі договору № 54 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 28.12.1998 року.

У зв'язку з вищевказаним сума боргу відповідача перед позивачем за спірним договором станом на момент звернення до суду склала 125910,41 грн., яку позивач, згідно клопотання про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги заяву подану в судовому засіданні 30.11.2010 року, якою відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 9000,00 грн., погодившись на її зарахування в рахунок зменшення боргу за спірним договором, що був предметом розгляду справи № 20/211, суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 125910,41 грн. правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача щодо часткової оплати заборгованості за договором № 54 "С" від 28.12.1998 року у спірний період крім вищевказаних платіжними дорученнями № 202 від 31.08.2009 року, № 214 від 16.09.2009 року та № 213 від 17.09.2009 року (а.с. 90-95) на суму 4400,00 грн., які позивачем було неправомірно зараховано в рахунок погашення боргу за минулий період, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року  № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У наданих платіжних дорученнях № 202 від 31.08.2009 року, № 214 від 16.09.2009 року та № 213 від 17.09.2009 року в графі "Призначення платежу" зазначено: "за гарячу воду та опалення по рах. № 1337 за 2009 рік", що позбавляє суд можливості визначити за який саме період було сплачено грошові кошти відповідачем.

З урахуванням викладеного доводи відповідача щодо внесення оплати за надані згідно договору послуги платіжними дорученнями № 202 від 31.08.2009 року, № 214 від 16.09.2009 року та № 213 від 17.09.2009 року на загальну суму 4400,00 грн. судом не приймаються до уваги.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3811,52 грн. пені за період з 11.09.2009 року по 11.03.2010 року, 6435,80 грн. інфляційні витрат за період з 01.08.2009 року по 31.03.2010 року та 2180,38 грн. 3 % річних за період з 11.09.2009 року по 10.08.2010 року.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних витрат та 3% річних за допомогою ІАЦ "Ліга" з урахуванням положень п. 13 договору з огляду на відсутність доказів направлення рахунків відповідачеві, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 13 договору, у разі несплати у вказані строки нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на перевищення передбаченого договором розміру пені подвійної облікової ставки Національного банку України позивачем нараховано пеню в сумі 3811,52 грн. згідно подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням вищевказаного суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені за допомогою ІАЦ "Ліга", дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стосовно заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про надання відстрочки виконання рішення до 15.04.2011 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість виникла не з його вини, а внаслідок порушення умов оплати фактичними споживачами теплової енергії у вигляді гарячої води, а саме - мешканцями гуртожитку, яким є будинок по вул. Київське Шосе, 56 у м. Полтаві. Крім того, відповідач зазначає, що внаслідок нерегулярного здійснення платежів мешканцями гуртожитку підприємство веде збиткову діяльність, на підтвердження чого надав відповідні фінансові звіти (а.с. 88-89).

Представник позивача погоджується на відстрочку виконання рішення до 01.04.2011 року, що підтверджується підписом у протоколі судового засідання від 30.11.2010 року (а.с. 121).

Таким чином, суд з урахуванням вищезазначеного дійшов висновку про надання відстрочки виконання рішення до 01.04.2011 року.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтаваагротранс-житло" Відкритого акціонерного товариства "Полтаваагротранс" (36021, м. Полтава, вул. Київське шосе, 56, р/р 260046277, Полтавабанк, МФО 331489, код ЄДРПОУ 30226393) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанк в м. Харкові, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030) - 125910,41 грн. основного боргу, 3811,52 грн. пені, 6435,80 грн. інфляційних витрат, 2180,38 грн. 3 % річних, 1383,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відстрочити виконання рішення суду до 01.04.2011 року.

Суддя                                                                                   Гетя Н.Г.

         Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.12.2010 року.