Постанова

від 23.12.2010 по справі 28/138-10-4532

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/138-10-4532

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 28/138-10-4532

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Картере В.І., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 06.12.2010 року № 409)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Зудова В.В., за довіреністю;

від відповідача 1: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача 2: Поляков О.Ю., за паспортом;

від відповідача 3: Троицкий А.В., за довіреністю; Кваша Є.В., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Білгород –Дністровський морський торговельний порт”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року

про скасування заходів до забезпечення позову

у справі № 28/138-10-4532

за позовом Державного підприємства „Білгород –Дністровський морський торговельний порт”, Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, вул. Шабська, 81

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Транс Україна”, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Леніна, 5/2;

    2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрстройсервіс”, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, б. 17/1;

    3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Балт - Техніка”, Росія, м. Санкт –Петербург, вул. Стародеревенська, 29, оф.92

про стягнення 935 796, 63 грн.,-          

                                                          ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ “СВ Транс Україна”, ТОВ „Укрстройсервіс", ТОВ “Балт-техніка” про стягнення збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2010 року порушено провадження у справі №28/138-10-4532 та призначено до розгляду на 13 грудня 2010 року.

Позивач надав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому зазначив, що порт є державним підприємством, заснованим на державній власності. Відтак, збитки, заподіяні державному підприємству, фактично є збитками, заподіяними державі.

Ухвалою господарського суду Одеської області  від 27 червня 2010 року було задоволено клопотання позивача у справі про забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ “СВ Транс Україна”, ТОВ “Укрстройсервіс”, ТОВ “Балт-техніка” та іншим особам вживати заходів, спрямованих на буксирування, перешвартування земснаряду “Редут”, регістровий номер 775130, прапор Російської Федерації, що перебуває в акваторії ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, та вчиняти будь-які дії у відношенні земснаряду “Редут”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року по справі № 28/138-10-4532 (суддя Гуляк Г.І.) скасовані заходи до забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 27 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство „Білгород –Дністровський морський торговельний порт” подало  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року про скасування заходів до забезпечення позову по справі № 28/138-10-4532.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року було задоволено клопотання позивача та відповідача -1 про відкладення розгляду справи, а також клопотання відповідача-2 про продовження строку розгляду справи на 15 днів до 24.12.2010 року та відкладено розгляд справи до 23.12.2010 року.

13.12.2010 року до апеляційного господарського суду від відповідача -2 надійшов відзив на апеляційну скаргу з додатками, згідно якого він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

23.12.2010 року від відповідача-3 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, згідно якого він вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а господарський суд Одеської області правомірно скасував заходи до забезпечення позову.

21.12.2010 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, в зв'язку із  неможливістю явки в судове засідання його представника, яке взагалі не розглядалося судовою колегією, в зв'язку із явкою представника позивача в судове засідання від 23.12.2010 року.

Також в судовому засіданні суду апеляційної від 23.12.2010 року представником позивача знов було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неявкою представника відповідача -1, яке не було задоволено судовою колегією в зв'язку із його безпідставністю, закінченням строку розгляду апеляційної скарги 24.12.2010 року, а також тим, що матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача-1, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 25.11.2010 року про прийняття апеляційної скарги до провадження  було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, телефонограма та розписки.

Відповідач-1 не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Від відповідача-1, представник якого не з'явився у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, відзиву та заперечення, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У роз'ясненні президії Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" з наступними змінами та доповненнями, також зазначено, що найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки розгляду справи (ст. 65 ГПК України).

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною відповідачам або іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Інформаційними листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 роз'яснено, що при вирішені питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати діяльності юридичної особи. Більш того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та з урахуванням запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як свідчать матеріали справи та вбачається із пояснень представників сторін, 12 липня 2010 між ТОВ „СВ-Транс Україна” (Генеральний підрядник) і ТОВ „Укрстройсервіс” (Субпідрядник) був укладений договір, яким передбачено виконання робіт з профілактичного днопоглиблення морської частини підхідного каналу ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”. При укладанні цього договору ТОВ „СВ-Транс України” діяло від свого імені, як самостійний суб'єкт господарювання.

Для виконання умов договору ТОВ „Укрстройсервіс” орендувало у компанії „Notius LTD” земснаряд „Редут” (Прапор Російської Федерації, Регістровий номер 775130, порт приписки МСП „Вітіно”, РФ). Судно було мобілізовано до місця виконання робіт з порту Туапсе, РФ. Митне оформлення, що передує початку робіт відповідно до чинного законодавства, було закінчено 07.09.2010. Вантажна митна декларація № 512060102/210/000176 підтверджує оплату в бюджет України 1384 886,33 (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 33 коп. з розрахункового рахунку ТОВ „Укрстройсервіс”. Тільки після цієї обов'язкової процедури плаваючий екскаватор „Редут” міг законно приступити до робіт в українських територіальних водах.

Після часткового виконання передбаченого договором обсягу робіт, у зв'язку з неможливістю їх продовження з об'єктивних причин Сторонами було прийнято спільне рішення про необхідність припинення Договору № б / н від 12 липня 2010 року, внаслідок чого був підписаний Договір від 14.10.2010 про припинення Договору № б / н від 12 липня 2010 року шляхом передачі відступного.

На виконання умов Договору від 14.10.2010 Сторонами були проведені всі взаєморозрахунки, повернуті на рахунок Генерального підрядника ТОВ „СВ-Транс України” 1 710 000 (один мільйон сімсот десять тисяч) гривень, передані основні фонди (пульпопровод), раніше придбаний для виконання виробничого циклу. Оформлений акт про відсутність претензій.

У будь-які правовідносини з ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” ТОВ „Укрстройсервіс” не вступало, будь-які господарські зобов'язання між цими підприємствами не виникали.

Отже немає юридичних підстав накладення забезпечувальних заходів на орендоване ТОВ „Укрстройсервіс” судно, що знаходиться під прапором РФ.

В підтвердження вищезазначеного відповідачем 2 було додано до відзиву на апеляційну скаргу завірені належним чином копії ВМД № 512060102/210/000176,  Платіжних доручень № 7,8,9 на рахунки Дністровської митниці, Реєстраційного свідоцтва на судно «Редут», Договору фрахтування на судно «Редут»від 15.07.2010, Договору б/н від 12.07.2010, Договору б/н від 14.10.2010. (Відступного),  Платіжного доручення № 14 від 18.10.2010,  Акту б/н від 19.10.2010,  Квитанції про відправку акта рекомендованим листом, відзиву на позовну заяву від 07.12.2010,  які були розглянуті судовою колегією як належні докази та залучені до матеріалів справи.

Водночас необхідно зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися,  зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу  відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із  застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно скасував заходи забезпечення позову, які фактично були спрямовані на утримання майна - земснаряду „Редут”, яке не належить жодному з відповідачів по даній справі, а отже дійшов до вірного висновку, що заборона буксирування та перешвартування земснаряду „Редут” може негативно вплинути та причинити збитків власнику обтяженого майна, якій не має будь –яких правових стосунків з позивачем.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач вимагає від відповідачів стягнення збитків, а отже спір має майновий характер, тобто в даному випадку мова йде про непов'язаність вжитих заходів з предметом позову.

Отже судова колегія дійшла до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було враховано зазначені вище обставини, а позивачем не було обґрунтовано зв'язок між прийнятими заходами та предметом позову, а також не вказано, як само неприйняття такого забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обставини, які могли б утруднити чи зробити неможливим рішення господарського суду, відпали, а отже суд правильно вважав за можливе скасувати заходи до забезпечення позову, а саме, зняти заборону ТОВ “СВ Транс Україна”, ТОВ “Укрстройсервіс”, ТОВ “Балт-техніка”та іншим особам вживати заходів, спрямованих на буксирування, перешвартування земснаряду “Редут”, регістровий номер 775130, прапор Російської Федерації, що перебуває в акваторії ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, та вчиняти будь-які дії у відношені земснаряду “Редут”, оголошену ухвалою господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2010 року  у справі № 28/138-10-4532.

Всі інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  ухвалу господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

          Керуючись ст. ст.99, 101, 103-106 ГПК України, апеляційний господарський суд -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Білгород –Дністровський морський торговельний порт” на ухвалу господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року про скасування заходів до забезпечення позову по справі № 28/138-10-4532 залишити без задоволення, а ухвалу  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 27 грудня 2010 року.          

           Головуючий суддя:                                                                                  М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                       В.І. Картере

           Суддя:                                                                                        О.О. Журавльов