Постанова від 30.10.2025 по справі 539/4199/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 р.Справа № 539/4199/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Пелих Н.М.,

представника відповідача - Гречаного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Прилипчук М.М., м. Лубни, повний текст складено 30.09.25 року по справі № 539/4199/25

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі по тексту Лубенський ВУ ДМС в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення Лубенського ВУ ДМС в Полтавській області від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , як таке, що є передчасним, незаконним та не відповідає вимогам статей 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі по тексту Закон № 3773-VI), оскільки підстав для застосування відносно позивача такої міри відповідальності, як примусове повернення чи примусове видворення з України у спірних правовідносинах немає.

Так, позивач не затримувався за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України та будь-яких інших порушень законодавства України не вчиняв. У свою чергу, проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, є складом іншого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 303 КУпАП і має наслідком адміністративне стягнення у виді штрафу, а не примусове видворення з України.

Повідомив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів міграційної служби з метою набуття громадянства та оформлення офіційного дозволу на проживання в Україні, однак отримував відмови через припинення між Україною та рф всіх дипломатичних відносин.

Просив врахувати, що позивач майже все життя проживає в Україні, вважає себе українцем, неухильно дотримується законів, не вчиняє дій, які б посягали на національну безпеку чи порушення громадського порядку, активно вживав заходів для набуття громадянства України, а тому неможливість оформлення дозвільних документів для проживання в Україні через незалежні від ОСОБА_1 причини не може тягнути для нього будь-яких негативних наслідків.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2025 по справі № 539/4199/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2025 по справі № 539/4199/25 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби в Полтавській області про скасування рішення про примусове видворення з України та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, положенням Закону № 3773-VI та КУпАП, що є підставою для його скасування.

Наполягав, що позивач не був затриманий за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України, будь-яких інших порушень законодавства України з прикордонних питань ним не вчинялося, що у розумінні положень Закону № 3773-VI слугувало б підставою для примусового видворення з України.

У свою чергу, проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився є складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП, за яке встановлено адміністративне стягнення штраф. Водночас, застосування до порушника інших (альтернативних чи додаткових) видів стягнень положення статті 203 КУпАП не містять.

Серед іншого, зауважив. що положеннями статей 26 та 30 Закону № 3773-VI не встановлено імперативно для іноземців (осіб без громадянства) таких мір відповідальності, як примусове повернення та примусове видворення. Викладаючи вказані норми із формулюванням «можуть бути повернуті» / «можуть прийняти рішення про видворення» законодавець має на увазі, що такі рішення мають прийматися з урахуванням та оцінкою об`єктивних обставин кожного конкретного випадку.

Так, позивач вживав необхідних заходів для узаконення свого проживання на території України, але не отримав бажаного результату не з власної вини, а у зв`язку із непрофесійністю посадових/службових осіб, до повноважень яких належить забезпечення реалізації особою прав при набутті громадянства.

Повідомив, що під час повернення документів про оформлення набуття громадянства працівником Хорольського сектору ДМС України в Полтавській області позивачу усно було повідомлено про те, що на час війни всі питання, пов`язані із легалізацією іноземців громадян рф зупинені, до вирішення цих питань можна буде повернутися лише після закінчення війни, а наразі необхідно з`являтися до міграційної служби для оплати штрафу за порушення правил проживання на території України без відповідних документів.

У зв`язку з викладеним, ніяких інших дій (оформлення візи, посвідки на постійне/тимчасове проживання на території України тощо) позивач не вчиняв та не міг вчинити.

Наполягав, що відповідачем, в свою чергу, не надано підтверджень того, що позивачу як іноземцю, який незаконно перебував на території України протягом тривалого часу, надавалася правова інформація, роз`яснення законодавства щодо легалізації його перебування на території України, порядку отримання дозволу перебування на території України, оформлення посвідок на постійне/тимчасове проживання в Україні, а також попередження про застосування заходів впливу (у т.ч. примусового повернення/видворення) у разі не вжиття заходів для узаконення перебування в Україні.

Відповідачем також не зазначені можливі варіанти дій позивача, які він міг вчинити, але не вчинив, вже після початку повномасштабного вторгнення, а у разі їх наявності, чи доводилися вони до позивача.

Вказував, що позивач майже усе своє свідоме життя проживає в Україні, тісно пов`язаний з нею побутом та родинними зв`язками, має бажання і у подальшому проживати в Україні, вчинив дії для легалізації свого проживання на її території та, розуміючи можливі негативні наслідки, у подальшому бажає оформити документи, які б давали йому право на законне проживання, при настанні обставин, що дозволять це зробити.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначив, що на сьогоднішній день у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні документи на право перебування/проживання на території України, а тому Лубенським відділом УДМС в Полтавській області правомірно прийнято рішення №5330100100000523 про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 з України.

Повідомив, що з метою забезпечення примусового видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , Лубенським відділом 13.08.2025 до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області подано адміністративний позов про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.08.2025 позовні вимоги Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби в Полтавській області до ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування задоволено, затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження (повторно) від 27 жовтня 2021 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 .

За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 11 лютого 2022 року № 00035008005 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, батько ОСОБА_2 (національність болгарин), мати ОСОБА_3 (національність болгарка).

ОСОБА_1 у 2007 році закінчив Андріївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Хорольської районної ради Полтавської області, що підтверджується атестатом від 27 червня 2007 року серії ТА № 31382130.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 та повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 вересня 2025 року № 11/3615 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу 15 листопада 2007 року, звільнений (демобілізований) у запас 12 листопада 2008 року. ОСОБА_1 також 01 квітня 2022 року призвано по загальній мобілізації, водночас, після встановлення його особи як громадянина РФ, останній повернувся до місця свого проживання наступного дня 02 квітня 2022 року, військову службу не проходив, що підтвердив і позивач в судовому засіданні.

У трудовій книжці серії НОМЕР_3 міститься запис про те, що ОСОБА_1 04 квітня 2009 року прийнятий на роботу у СВК «Андріївський», працював на різних посадах, звільнений з роботи за угодою сторін 31 серпня 2019 року.

Державний навчальний заклад «Школа підвищення кваліфікації спеціалістів з розведення сільськогосподарських тварин та племінної справи» 16 жовтня 2015 року видав ОСОБА_1 свідоцтво про те, що він з 05 жовтня 2015 року навчався і 16 жовтня 2015 року закінчив повний курс програми підвищення кваліфікації зі спеціальності (посади) технік штучного осіменіння с.г. тварин.

Відповідно до паспорта (закордонного) НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином РФ, дата видачі 22 червня 2018 року, дата закінчення строку дії 22 червня 2023 року, орган, який видав документ посольство РФ в Україні. В указаному паспорті міститься відмітка про те, що 11 січня 2022 року ДМС України продовжено строк перебування до 21 лютого 2022 року за адресою: Полтавська область, Лубенський район, село Козубівка, вулиця Шевченка, 15. В указаному паспорті міститься відмітка про те, що 18 лютого 2022 року Хорольським сектором УДМС у Полтавській області продовжено строк перебування до 16 травня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звертався до начальника Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (далі УДМС у Полтавській області) із заявою № 5339-000027721 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Вказана заява прийнята головним спеціалістом Хорольського сектору УДМС у Полтавській області 11 лютого 2022 року.

УДМС у Полтавській області листом від 06 квітня 2022 року № 5301.4.1-2354/53.2-22 повернула до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області на доопрацювання заяву ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України. В указаному листі також зазначено, що на доведення відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 Закону України «Про громадянство України» і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, заявником не надано документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. Вказано, що на виконання пункту 94 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, необхідно не пізніш ніж у тижневий строк повернути заявнику подані ним документи для усунення вказаних недоліків та повторного подання протягом 2-х місяців з письмовим роз`ясненням викладених вище обставин та одночасним повідомленням про наслідки неусунення недоліків та неподання повторно. Одночасно звернуто увагу на некоректне зазначення у заяві реквізитів пред`явленого ОСОБА_1 національного паспорта та інший орган видачі свідоцтва про народження особи. Додатково рекомендовано долучити до матеріалів справи висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області повідомив ОСОБА_1 про те, що заява останнього та матеріали про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» повернуто на доопрацювання, оскільки під час перевірки справи виявлено не надання документа на підтвердження відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 Закону і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, виданого уповноваженим органом іноземної держави про те, що ОСОБА_1 на території іноземної держави не вчиняв тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснював геноцид. Документи подані ОСОБА_1 повернуто останньому для усунення вказаних недоліків та рекомендовано протягом 2-х місяців повторно подати заяву для подальшого розгляду справи та прийняття рішення. На вказаному повідомленні міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 його отримав 15 квітня 2022 року.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області 18 червня 2022 року прийняв рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 . У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 11 лютого 2022 року подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». Під час опрацювання матеріалів клопотання встановлено, що на доведення відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 Закону і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, заявником не надано документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. У зв`язку з цим, 15 квітня 2022 року заявнику повернуто документи для усунення недоліків. З урахуванням того, що ОСОБА_1 у визначений законодавством термін (протягом 2 місяців з дня повернення йому документів) не усунув недоліки та не подав документи повторно, провадження за його заявою припинено.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області направив ОСОБА_1 повідомлення від 18 червня 2022 року № 5339-249/5339-22 щодо прийнятого рішення про припинення провадження за заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки у визначений законодавством строк (протягом двох місяців з дня повернення документів) не були усунуті недоліки і не подані повторно документи.

У поданих до Лубенського відділу УДМС у Полтавській області поясненнях від 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 вказував, що він народився у селі Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області. З 1992 року до 2007 року навчався в ОСОБА_4 , після закінчення навчання вступив на військову службу (з 2007 року до 2008 року), з 2009 року до 2019 року працював у СВ КС «Андріївський», з 2019 року по цей час займався утриманням домашнього господарства, проживає зі співмешканкою ОСОБА_5 , 1984 року народження, громадянкою України, за адресою: АДРЕСА_1 . Звертався до Хорольського сектору УДМС у Полтавській області, продовжили строк перебування в Україні до 16 травня 2022 року. Документи подавалися на громадянство України, проте, у зв`язку з веденням військових дій документи не були розглянуті. В Україні проживає по паспорту НОМЕР_4 , виданому 22 червня 2018 року, терміном дії до 22 червня 2023 року, паспорт виданий посольством в Україні. Зазначив, що планує отримати громадянство України для проживання на території України, претензій до працівників Лубенського відділу УДМС у Полтавській області не має.

Головний спеціаліст Лубенського відділу УДМС у Полтавській області Данько В. Г. 13 серпня 2025 року склав протокол серії МПТ № 000055 про адміністративне затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП. ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Головний спеціаліст Лубенського відділу УДМС у Полтавській області Данько В. Г. 13 серпня 2025 року склав протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ № 003556, за змістом якого 13 серпня 2025 року о 10.24 год за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено факт порушення громадянином РФ ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який, в`їхавши на територію держави у 1992 році, перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як на 30 днів. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Постановою Лубенського відділу УДМС у Полтавській області від 13 серпня 2025 року серії ПН МПТ № 003552 накладено на ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 203 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. У вказаній постанові зазначено, що 13 серпня 2025 року виявлено факт порушення громадянином РФ ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який останнього разу в`їхавши на територію держави у 1992 році, перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 порушив частину першу, третю статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункт 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150. Відповідальність за вказане порушення передбачена частиною другою статті 203 КУпАП.

Лубенський відділ УДМС у Полтавській області 13 серпня 2025 року прийняв рішення № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В указаному рішенні від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 зазначено, що 13 серпня 2025 року працівниками Лубенського відділу УДМС у Полтавській області виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Встановлено, що вказаний іноземець є уродженцем села Радіонівка Великобагачанського району Полтавської області, на територію України прибув у 1992 році. Останнім часом проживав по паспорту громадянина РФ № НОМЕР_5 , виданому 22 червня 2018 року посольством РФ в Україні, терміном дії до 22 червня 2023 року. 22 січня 2020 року посадовими особами Хорольського сектору УДМС у Полтавській області за порушення правил перебування в Україні на вказаного громадянина складено протокол серії ПР МПТ № 000394 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 203 КУпАП та винесено постанову серії ЛН МПТ № 000394 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. Постанова іноземним громадянином виконана. 04 вересня 2021 року працівниками Хорольського сектору УДМС у Полтавській області громадянина РФ притягнуто до адміністративної відповідальності, відносно вказаної особи складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ № 001239 за частиною першою статті 203 КУпАП та винесено постанову серії ПН МПТ № 001239 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 2 040 грн. Постанова іноземним громадянином виконана. 13 серпня 2025 року складено новий протокол серії ПР МПТ № 003556 (без постанови). Термін дії паспорта № НОМЕР_5 громадянина РФ ОСОБА_1 закінчився 22 червня 2023 року, вказана особа територію України до цього часу не покинула. Підстави для подальшого перебування на території України відсутні, приймаюча сторона та законні засоби існування для забезпечення перебування в Україні не встановлені, громадяни України, які б могли гарантувати відповідачу фінансове та медичне забезпечення, відсутні. У громадянина РФ ОСОБА_1 відсутні документи, які б надавали право законно перебувати на території України. Згідно з єдиною інформаційно-аналітичною системою управління міграційними процесами ДМС України ІП «Облік іноземців та біженців» ОСОБА_1 з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не звертався, зареєстрованим на території України не значиться. Згідно з ІП «Облік осіб, які набули або припинили громадянство України» наявна справа про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, проте у 2023 році прийнято рішення припинено провадження за заявою. Законних джерел доходу в Україні не має. Інформація про працевлаштування іноземця та дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства відсутні. Враховуючи вищевикладене, наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянин РФ ОСОБА_1 ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить відсутність в нього документів на право перебування в Україні, фінансового забезпечення та бажання самостійно залишити територію України, а відтак, і законних підстав перебування та проживання на території України, у тому числі і документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України.

Згідно зі службовою запискою завідувача Сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Апарату УДМС у Полтавській області Харченка О. М. від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до вказаного сектору не звертався.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року у справі № 539/4002/25 затримано громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення.

Представник ОСОБА_1 адвокат Пелих Н. М. в судовому засіданні зазначила, що вказане рішення суду від 13 серпня 2025 року у справі № 539/4002/25 оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до акта обстеження проживання без реєстрації від 25 серпня 2025 року комісія в складі: старости Андріївського старостинського округу Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області Данилейка В. І., діловода ОСОБА_6 , односельців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , при проведенні обстеження встановила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає без реєстрації в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі співмешканкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочкою співмешканки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з січня 2018 року по теперішній час. До січня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав на території Андріївської громади з 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом витягу з Реєстру територіальної громади від 25 серпня 2025 року № 2025/012191269 місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 25 серпня 2025 року № 2025/012212483 місце проживання ОСОБА_10 (брата позивача), ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акта обстеження проживання без реєстрації від 25 серпня 2025 року комісія в складі: старости Андріївського старостинського округу Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області Данилейка В. І., діловода ОСОБА_6 , сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , провели обстеження в домогосподарстві ОСОБА_3 (матері позивача) за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні обстеження встановили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та її син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дійсно проживають без реєстрації за вказаною адресою. Акт обстеження проведено в присутності ОСОБА_10 , жителя села Козубівка Лубенського району Полтавської області, рідного брата ОСОБА_13 , зі слів якого сім`я проживає на території Андріївської громади з 1997 року по теперішній час.

За змістом характеристики, виданої Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області 25 серпня 2025 року, ОСОБА_1 проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Серед сусідів характеризується позитивно. Має добрий розумовий розвиток, а також почуття любові, поваги та відданості своїй батьківщині. Скарг та компрометуючих матеріалів на поведінку ОСОБА_1 до Хорольської міської ради не надходило. Участі у суспільно-громадському житті громади не приймає.

Листом Хорольського сектора УДМС у Полтавській області від 05 вересня 2025 року № 5339-422/5339-25 направлено адвокату Пелих Н. М. копії матеріалів справи про оформлення набуття громадянства України громадянином РФ ОСОБА_1 , за територіальним походженням. У вказаному листі також зазначено, що підстави припинення провадження у справі заявником не надано документа, виданого уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. Копія рішення про припинення провадження за заявою надана до матеріалів справи. До Хорольського сектору УДМС у Полтавській області звернення громадянина РФ ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на проживання в Україні, оформлення посвідки на проживання не надходили. Продовження строку перебування на території України Хорольським сектором УДМС у Полтавській області було надано з 16 лютого 2022 року до 16 травня 2022 року. Підстави для подальшого перебування в Україні подання заяви на набуття громадянства України. До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягувався: 16 березня 2019 року - прийняте рішення штраф 1 700 грн; 22 січня 2020 року - прийняте рішення штраф 1 700 грн; 04 вересня 2021 року - прийняте рішення штраф 2 040 грн; 21 січня 2022 року - прийняте рішення штраф 1 890 грн.

За змістом повідомлення Хорольського сектора УДМС у Полтавській області від 17 вересня 2025 року № 5339-454/5339-25 громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся 22 грудня 2021 року до сектору щодо продовження строку перебування на території України. Відповідно до поданої заяви строк перебування на території України було продовжено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України з 22 грудня 2021 року до 21 лютого 2022 року. Обґрунтовані підстави для подальшого перебування в Україні: подання заяви про набуття громадянства України. 16 лютого 2022 року була повторно подана заява вищевказаною особою щодо продовження строку перебування на території України. Відповідно до поданої заяви строк перебування на території України було продовжено Хорольським сектором УДМС у Полтавській області з 16 лютого 2022 року до 16 травня 2022 року. Обґрунтовані підстави для подальшого перебування в Україні: подання заяви про набуття громадянства України. На даний час на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває в статусі «нелегальний мігрант».

До вказаного повідомлення від 17 вересня 2025 року № 5339-454/5339-25 додано заяву про продовження строку перебування на території України, за змістом якої ОСОБА_1 16 лютого 2022 року просив продовжити йому строк перебування на території України до 16 травня 2022 року. В указаній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що має достатньо коштів для покриття витрат, пов`язаних з перебуванням в Україні та виїздом; зобов`язався виїхати з території України після закінчення строку перебування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, працює в СВК «Андріївське» дояркою) суду пояснила, що з позивачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року (як чоловік і дружина), стосунки добрі, утримують спільне господарство. Вказувала, що з представниками відповідача познайомилася 13 серпня 2025 року, коли забрали позивача, тому відносини з ними неприязні.

Свідок ОСОБА_5 надала показання суду про те, що вона та позивач у 2018 році подали до міграційної служби у місті Хоролі Полтавської області всі документи на отримання посвідки або паспорта громадянина України для ОСОБА_1 , періодично з`ясовували про хід розгляду таких документів. Працівник міграційної служби повідомив, що у березні 2022 року буде видано позивачу паспорт громадянина України, а посвідку на проживання робити не будуть. Вказувала, що вона та позивач періодично сплачували штраф за нелегальне проживання останнього. Після початку війни у 2022 році працівник міграційної служби повідомив, що справа щодо видачі паспорта «заморожується», документи будуть робити після закінчення війни. Свідок ОСОБА_5 вказувала, що позивач у 2018 році звертався до міграційної служби щодо перебування на території України. ОСОБА_5 також пояснила, що докази на підтвердження її слів відсутні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; працює головним спеціалістом Хорольського сектора УДМС у Полтавській області) суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 , оскільки він звертався до підрозділу міграційної служби із заявою щодо продовження терміну перебування на території України з метою оформлення громадянства України.

Свідок ОСОБА_14 надала показання суду про те, що ОСОБА_1 11 лютого 2022 року подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. УДМС у Полтавській області продовжило позивачу строк перебування на території України з 11 січня 2022 року до 21 лютого 2022 року. Потім Хорольський сектор УДМС у Полтавській області продовжив ОСОБА_1 строк перебування на території України з 16 лютого 2022 року до 16 травня 2022 року у зв`язку з поданням заяви про набуття громадянства України. Справа (щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням) була повернута для доопрацювання, оскільки не був наданий документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. ОСОБА_1 був направлений лист про усунення вказаних недоліків по справі. Через два місяці було прийнято рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 щодо оформлення набуття громадянства України у зв`язку з тим, що не були усунуті недоліки і не наданий вказаний документ.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_1 проживав на території України за паспортом громадянина РФ. Починаючи з 2019 року позивач притягувався до адміністративної відповідальності, оскільки проживав за недійсними документами на право проживання в Україні. До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягувався: 16 березня 2019 року (був складений протокол, була винесена постанова, прийнято рішення про накладення штрафу 1 700 грн, штраф сплачений), 22 січня 2020 року (був складений протокол, була винесена постанова, прийнято рішення про накладення штрафу 1 700 грн, штраф сплачений), 04 вересня 2021 року (прийнято рішення про накладення штрафу 2 040 грн, штраф сплачений), 21 січня 2022 року (прийнято рішення про накладення штрафу 1 890 грн, штраф сплачений). ОСОБА_1 є громадянином РФ, проживав як іноземець, він перевищував термін проживання на території України 90 днів та притягувався до адміністративної відповідальності за проживання на території України без документів на право проживання. За власної ініціативи ОСОБА_1 до міграційної служби самостійно не приходив.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 також вказувала, що не пам`ятає, чи приходив ОСОБА_1 до міграційної служби у 2019 році та як саме відбувалося притягнення позивача до адміністративної відповідальності у 2019 році. Нелегальних мігрантів шукають, вони не приходять добровільно з документами. ОСОБА_1 проживав на території району по паспорту громадянина РФ та перевищив термін перебування на території України. Дільничні інспектори відділу поліції приводили ОСОБА_1 до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області. Після притягнення 21 січня 2022 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (складення протоколу, винесення постанови та сплати штрафу) була подана заява про набуття громадянства України за територіальним походженням.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 зазначила, що вона не радила ОСОБА_1 подавати заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням. Позивачу потрібно було легалізувати своє перебування на території України, він звертався попередньо до завідуючого Хорольського сектора УДМС у Полтавській області за роз`ясненнями та консультацією щодо оформлення громадянства України. Свідок ОСОБА_14 вказувала, що не була присутня під час розмови ОСОБА_1 і завідуючого Хорольського сектора УДМС у Полтавській області. Після цього завідуючий Хорольського сектора УДМС у Полтавській області повідомив, що ОСОБА_1 має намір подати заяву щодо оформлення набуття громадянства України.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 зазначила, що вона перевіряє при прийнятті заяв про набуття громадянства пакет документів, які подані. При прийнятті документів надається певний період для їхньої перевірки, справа формується та направляється до Управління. Довідка документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид, є обов`язковою для набуття громадянства України. Така довідка береться у посольстві іншої держави, громадянином якої є заявник. Позивач повинен був взяти таку довідку у посольстві або консульстві і подати її до міграційної служби. Хорольський сектор УДМС у Полтавській області таку інформацію не витребовує. Cвідок ОСОБА_14 припустила, що ймовірно звернула увагу позивача, що пакет документів про набуття громадянства не містить вказаної довідки (документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид).

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 пояснила, що позивач подав заяву про набуття громадянства, тому не можна було відмовити у прийнятті пакету документів за відсутності такої довідки (документа, виданого уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид). Коли справа разом із заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України була повернута УДМС у Полтавській області до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області на доопрацювання (лист від 06 квітня 2022 року), позивачу було надано два місяці для усунення недоліків. Після повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 мав можливість звернутися до посольства РФ на території третіх держав та отримати відповідну довідку.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 вказувала, що вона не допускала, що за відсутності довідки рішення буде прийнято не на користь ОСОБА_1 , а також не може сказати, чи могло бути позитивним рішення за відсутності такої довідки. ОСОБА_1 був перевищений термін перебування на території України, тому на нього був складений адміністративний матеріал. У разі надання позивачем довідки (документа, виданого уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид), до матеріалів справи (перед її відправленням до УДМС у Полтавській області) було б долучено висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 зазначила, що вона готує висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів, а затверджує його керівник. Строк перебування ОСОБА_1 на території України було продовжено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України з 22 грудня 2021 року до 21 лютого 2022 року, підстава набуття громадянства України.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_14 вказувала, що ОСОБА_1 звертався у 2022 році із заявою про набуття громадянства, інших заяв не подавав. ОСОБА_1 мав намір подати документи для набуття громадянства, а тому йому було продовжено строк перебування на території України. Для того, щоб подати документи, іноземець повинен був перебувати на території України на законних підставах. Оскільки продовження строку перебування на території України дає можливість подати заяву про набуття громадянства України, позивачу було продовжено строк для цього.

Не погодившись із рішенням Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина російської федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши встановлений факт порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців щодо проживання без документів на право проживання в Україні, дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим не вбачав підстав для його скасування.

Судом враховано, що особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, який протягом тривалого час проживав на території України, неодноразово звертався до міграційної служби з метою легалізувати своє перебування на території України.

Таким чином, оскільки позивач не подав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що ним не були порушені норми міграційного законодавства України, суд вважав, що Лубенський відділ УДМС у Полтавській області 13 серпня 2025 року обґрунтовано прийняв рішення № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 .

За висновком суду, не можуть бути підставою для задоволення заявлених у справі вимог доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Україні, оскільки таку службу він проходив з 15 листопада 2007 року до 12 листопада 2008 року, а за паспортом громадянина РФ він уперше звернувся в 2013 року.

Також, судом визнано безпідставним твердження представника позивача, що ОСОБА_1 01 квітня 2022 року призвано по загальній мобілізації, оскільки останній особисто у судовому засіданні пояснив, що після встановлення його особи як громадянина РФ, він повернувся до місця свого проживання наступного дня 02 квітня 2022 року, військову службу не проходив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закон № 3773-VI.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеною їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частинами першою-третьою статті 3 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з частинами першою та третьою статті 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Частиною шістнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до статті 15 Закону № 3773-VI в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється:

іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України;

іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання;

осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України, - за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон;

іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, - за проїзним документом для виїзду за кордон;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з особами, зазначеними у частинах другій - дванадцятій статті 4 цього Закону, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з працевлаштуванням, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у діяльності релігійних організацій, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях та представництвах юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях або представництвах іноземних банків на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з провадженням культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які працюють кореспондентом або представником іноземних медіа на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш як протягом одного року, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців - громадян держав, які можуть в`їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України чи міжнародного договору України, - за паспортним документом або іншим документом, якщо це передбачено міжнародним договором України;

іноземців, які є громадянами держав, з якими укладено договори про місцевий прикордонний рух, - за документами, які дають право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху, що оформляються дипломатичними представництвами та консульськими установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку;

іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, - за паспортним документом та військово-обліковим документом (службовим посвідченням) військовослужбовців, форма, порядок оформлення (створення) та видачі якого визначаються відповідно Міністерством оборони України та Міністерством внутрішніх справ України.

Особи, зазначені у частині п`ятій статті 16 цього Закону, можуть в`їжджати в Україну та виїжджати з України за паспортними документами та акредитаційними картками.

Процедура продовження строку перебування та тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства на території України або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначена Порядком продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2023 р. № 979) (далі по тексту Порядок № 150).

Пунктом 2 Порядку № 150 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Згідно із частинами 1-3 статті 16 Закону № 3773-VI реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону.

Відповідно до статті 17 Закону № 3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Статтею 26 Закону № 3773-VI, в свою чергу, передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Частиною 1 статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусове видворення на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

З аналізу наведених вище норм слідує, що до іноземця чи особи без громадянства може бути застосовано примусове видворення у таких випадках:

- якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України;

- є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення;

- така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення,

- інші передбачені законом випадки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином рф що підтверджується паспортом рф № НОМЕР_6 від 22.06.2018, термін дії до 22.06.2023.

Відповідно до наявних у вказаному паспорті відміток, 11.01.2022 ДМС України продовжено позивачу строк перебування на території України до 21.02.2022; 18.02.2022 продовжено строк перебування до 16.05.2022.

11.02.2022 ОСОБА_1 звертався до начальника Управління державної міграційної служби України в Полтавській області із заявою № 5339-000027721 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

УДМС у Полтавській області листом від 06 квітня 2022 року № 5301.4.1-2354/53.2-22 повернула до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області на доопрацювання заяву ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України через відсутність документу, виданого уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид із наданням двохмісячного строку на усунення таких недоліків. Додатково рекомендовано долучити до матеріалів справи висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів.

На вказаному повідомленні міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 його отримав 15 квітня 2022 року.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області 18 червня 2022 року прийняв рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 , оскільки останній у визначений законодавством термін (протягом 2 місяців з дня повернення йому документів) не усунув недоліки та не подав документи повторно.

13 серпня 2025 року відносно позивача складено протокол серії МПТ № 000055 про адміністративне затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП.

Постановою Лубенського відділу УДМС у Полтавській області від 13 серпня 2025 року серії ПН МПТ № 003552 накладено на ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 203 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Лубенський відділ УДМС у Полтавській області 13 серпня 2025 року прийняв рішення № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року у справі № 539/4002/25 затримано громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення.

У вимірі наведених вище обставин можна резюмувати, що відомості про перебування позивача на території України на законних підставах відсутні; ОСОБА_1 був затриманий за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні; після отримання рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України позивач не вчиняв спроб легалізації власного знаходження; на час звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 були відсутні будь-які документи на право проживання в Україні.

Крім того, відсутність паспортного документу свідчить про те, що позивач не зможе виконати рішення про повернення, а тому у міграційного органу були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання такого рішення.

Заборони для примусового повернення або примусового видворення позивача колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів зауважує, що стверджуючи про неодноразове звернення до міграційного органу з метою легалізації свого знаходження на території України, позивач будь-яких доказів на підтвердження таких обставин не надає. Не містять матеріали справи і відомостей про те, що позивачем оскаржувалось рішення про припинення провадження за його заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

На переконання колегії суддів, невжиття ОСОБА_1 будь-яких заходів, спрямованих на усунення недоліків заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням або оскарження відмови у оформленні такого громадянства, свідчить про формальний підхід позивача до питання легалізації свого знаходження на території України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції також враховує той факт, що ОСОБА_1 кожного року не самостійно приходив до міграційної служби, а його примусово доставляли дільничні інспектори відділу поліції до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області з метою притягнення до адміністративної відповідальності та оплати штрафів, що свідчить про намір ухилитись від відповідальності за порушення міграційного законодавства України.

За таких обставин, з огляду на відсутність у позивача документів на право перебування в Україні ( ОСОБА_1 не віднесено до осіб, яким надано статус біженця, і не є особою, яка потребує додаткового захисту) підстави вважати, що позивач підпадає під захист статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону № 3773-V, відсутні, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для примусового видворення ОСОБА_1 за межі території України.

Аналогічний правовий підхід при вирішенні спорів цієї категорії викладений у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 522/24609/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 522/23067/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 522/15129/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 522/11882/22.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування обставин його сімейного стану під час прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 10 жовтня 2019 року у справі № 2340/2910/18, від 18 березня 2021 року у справі №522/1441/18 та від 29 травня 2023 року у справі № 522/5683/22, неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини та дітей, як і відсутність у країні походження близьких родичів, а також будь-якого майна, не спростовує встановлені відповідачем порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України.

При цьому бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства (постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №343/2242/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №2340/2910/18, від 12 серпня 2020 року у справі №755/14023/17, від 13 жовтня 2021 року у справі №263/14519/20, від 13 квітня 2021 року у справі №211/1113/18(2-а/211/91/18), від 26 січня 2022 року у справі №200/9761/20-а).

Варто також додати, що саме по собі проживання особи на території України протягом тривалого часу та факт наявності дружини та дітей, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов`язань держави відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто мова йде про відповідальність самого позивача, який був свідомий того, що його міграційний статус робить збереження сімейного життя сумнівним з огляду на перебування його на території України нелегально.

Не заперечує того, що сам по собі факт шлюбу, та навіть народження дітей, не є перешкодою для видворення іноземця за межі країни перебування, і Європейський суд з прав людини.

Так, у справі Jeunesse v. the Netherlands (no 12738/10) Європейський суд з прав людини відзначив, що: «коли держава-учасниця толерує присутність іноземця на своїй території… така держава-учасниця дозволяє іноземцю приєднатися до суспільства приймаючої країни, формувати стосунки та створити родину. Однак це не тягне за собою автоматично обов`язку влади держави-учасниці, внаслідок зобов`язань відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дозволити йому чи їй оселитися в цій країні».

Колегія суддів зауважує, що позивач набув повноліття саме на території України, водночас, у майбутньому, висловив бажання отримати громадянство рф, а тому він був обізнаний та зобов`язаний дотримуватись міграційного законодавства.

При цьому, після закінчення строку дії паспортного документу (22.06.2023) до відповідних органів за дозвільними документами, захистом чи отримання статусу біженця позивач не звертався, а отже зі збігом відповідного строку останній знаходився на території України нелегально, що є грубим порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає неспівмірності та непропорційності між застосованими до позивача заходами, передбаченими частиною першою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його інтересами і правами, позаяк такі є адекватним реагуванням уповноваженого органу на порушення ним міграційного законодавства.

Разом з тим, оскільки позивачу не заборонено в`їзд в Україну, тож після здійснення необхідних дій щодо законності перебування в Україні, він матиме можливість повернутися.

Враховуючи вищенаведене та те, що обставини грубого порушення позивачем вимог міграційного законодавства України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність рішення Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутність підстав для його скасування.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2025 по справі № 539/4199/25.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 288, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2025 по справі № 539/4199/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій