Постанова від 22.10.2025 по справі 185/3386/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6040/25 Справа № 185/3386/24 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Павлоградської міської ради

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року у складі судді Перекопського М.М.

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Павлоградська міська рада, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна про встановлення факту сумісного проживання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною уточненою в ході розгляду справи заявою, посилаючись на те, що в період з 2004 року по 2023 рік проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю та вела з ним спільне господарство у будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , помер, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно.

21 серпня 2023 року звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,.

Постановою приватногонотаріуса Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу БатовоїЛ.Г.від 24лютого 2024року їйбуло відмовленоу видачісвідоцтв проправо наспадщину зазаконом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано документів, необхідних для встановлення родинного зв`язку та факту проживання однією сім`єю.

Враховуючи викладене, вимушена звернутися до суду за захистом свої прав та просити суд встановити факт проживання однією сім`єю як дочки та батька з першої половини 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю як донька та батько з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 ,починаючи з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до часу смерті.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення заяви та встановлення факту спільного проживання заявника з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років, які підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Не погодившись з таким рішенням суду, Павлоградська міська рада звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви та встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету, придбання майна на користь сім`ї, а тому наявні підстави для скасування рішення суду. Суд першої інстанції фактично вирішив спір прийнявши до уваги лише довідку про склад сім`ї та нотаріально посвідчених заяв свідків, які не були допитані судом першої інстанції. На думку скаржника, рішення суду порушує майнові права територіальної громади.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у віці 87 років.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Батової Л.Г. від 24 лютого 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ненадано документів, які підтверджують її родинний зв`язок або факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Згідно довідки про склад сім`ї, ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 , проживала з померлим однією сім`єю з ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останніми підтверджено факт проживання заявника з ОСОБА_2 однією сім`єю починаючи з 2003 року по день його смерті, а також те, що заявник забезпечувала ОСОБА_2 одягом, харчуванням, медикаментами, утримувала будинок за власні кошти, робила ремонти, відвозила ОСОБА_2 на відпочинок, в лікарню.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2020 року у справі №644/5818/18).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та встановлення факту проживання однією сім`єю, які у розумінні положень статей 76-81 ЦПК України підтверджені належними та допустимими доказами у справі та підтверджують ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №749/308/19-ц, від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 14 лютого 2018 року у справі №129/2115/15-ц, від 24 вересня 2020 року у справі №534/1318/17, від 01 вересня 2021 року у справі №523/9720/17, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19, від 27 січня 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16- ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16- ц.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для заяви по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично вирішив спір прийнявши до уваги лише довідку про склад сім`ї та нотаріально посвідчену заяву свідків, які не були допитані судом першої інстанції, а тому наявні підстави для скасування рішення суду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом судового засідання від 04 березня 2025 року (а.с.141-144), з якого вбачається, що судом першої інстанції були допитані свідки під час розгляду справи й вказані свідчення у розумінні положень статті 76 ЦПК України можуть бути покладені в основу судового рішення.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви та встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету, придбання майна на користь сім`ї, а тому наявні підстави для скасування рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи та встановленими судом обставинами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення порушує майнові права територіальної громади, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки скаржником не доведено належними та допустимими доказами у справі порушення прав територіальної громади заявником.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно із статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуПавлоградської міськоїради - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04березня 2025року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 жовтня 2025 року

Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна