Постанова від 30.10.2025 по справі 904/1256/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1256/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чередко А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Лабатюк Я.М.

від відповідача: не з`явився

треті особи 1, 2: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву

Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК"

про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 р. у справі №904/1256/24

за позовом: Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф", м.Слов`янськ, Донецька область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

10.12.2024 від ПАТ "Банк Восток" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, за змістом якої Відповідач просив суд: стягнути з Позивача на його користь 42 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених Банком у суді апеляційної інстанції у зв`язку з представництвом інтересів Банку за апеляційною скаргою Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р..

Позивачем 13.12.2024 були надані заперечення на заяву Відповідача.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Фонду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 відмовлено.

Додаткову постанову мотивовано тим, що Банк не звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про намір подати докази несення судових витрат на професійну правничу допомогу, у той час як до відзиву на апеляційну скаргу не було додано доказів несення таких витрат. Також суд зазначив про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

ПАТ "Банк Восток" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило суд касаційної інстанції скасувати судове рішення (додаткову постанову) попередньої інстанції про відмову в задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення, ухвалити нове рішення про задоволення такої заяви та стягнути з позивача на користь відповідача 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з представництвом інтересів Банку в суді апеляційної інстанції по справі за апеляційною скаргою Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2025р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Восток" задоволено частково. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 зі справи № 904/1256/24 скасовано. Справу № 904/1256/24 в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" від 10.12.2024 про ухвалення додаткового судового рішення передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

При цьому Верховний Суд послався на те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки заяві Банку, яка міститься у відзиві на апеляційну скаргу, про покладення судових витрат по справі на Фонд.

15.09.2025 справа надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 колегією суддів у вказаному складі справу прийнято до свого провадження. Розгляд заяви призначено в судове засідання на 30.10.2025.

09.10.2025 на адресу апеляційного суду надійшла заява Відповідача про проведення розгляду справи без участі представника Банку. Одночасно у заяві Банк просить прийняти до уваги заміну його найменування на ВТ"ВСТ БАНК".

24.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Позивача щодо необхідності відмови у розподілі судових витрат ПАТ "Банк Восток" в яких зазначено, що:

- заявлені Відповідачем до стягнення витрати є документально непідтвердженими, оскільки строк дії Договору № 24/06/2021 про надання правової допомоги від 24.06.2021, до якого в подальшому була укладена Додаткова угода від 09.08.2024, сплив ще 24.06.2023;

- ні сам Договір № 24/06/2021 про надання правової допомоги від 24.06.2021, ні Додаткова угода від 09.08.2024 не містять вартості наданих Адвокатським об`єднанням «Права Справа» послуг, а погодинна ставка була визначена лише у розрахунку від 10.12.2024, що суперечить приписам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

- Відповідачем не було виконано імперативні приписи законодавства, передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України, а саме не було зроблено заяву (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу під час дебатів у судовому засіданні, що мало місце 09.12.2024;

- заявлений Відповідачем розмір витрат на правову допомогу, є в цілому завищеним, неспівмірним зі складністю справи, а обсяг нібито наданих послуг не підтверджується документально.

Ухвалою суду від 27.10.2025 задоволено клопотання Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та призначено судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Представники Відповідача та Третіх осіб 1, 2 у судове засідання 30.10.2025 не з`явились.

Беручи до уваги, що неявка Відповідача та Третіх осіб належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду заяви згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, не є перешкодою для розгляду вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні 30.10.2025, була оголошена вступна та резолютивна частини додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

П. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Ч. 2-5 ст. 244 ГПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Як зазначено вище, Фонд звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Восток» про стягнення 9 722 495,00 грн. завданих збитків внаслідок бездіяльності Банку, яка полягала в неповідомленні державного виконавця про відкриття боржником (ТОВ «Тріумф») банківського рахунку та у проведенні видаткових операцій по рахунку зазначеної особи, щодо якої існувало публічне обтяження рухомого майна. Сума завданих Фонду збитків дорівнює суми видаткових операцій з рахунку боржника.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 зі справи № 904/1256/24 (з урахуванням ухвали від 09.07.2024 про виправлення описки) у позові відмовлено з посиланням на недоведеність позивачем наявності існуючої заборгованості боржника (ТОВ «Тріумф») перед позивачем у виконавчому провадженні, яка (заборгованість) може дорівнювати, бути більшою або меншою заявленим вимогам позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024р. у задоволенні вимоги ПАТ "Банк Восток" про стягнення з Фонду 80 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просив скасувати вказані рішення та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1256/24.

Відповідачем при поданні відзиву на апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі № 904/1256/24, було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Банк поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 70 000,00 грн., а також зауважено, що остаточний розмір понесених Банком судових витрат та докази що їх підтверджують буде подано суду в окремій заяві протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення згідно ст. 129 ГПК України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. залишено без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024р. скасовано, ухвалено нове рішення про стягнення з Позивача на користь Відповідача 52 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви ТОВ "Банк Восток" відмовлено.

10.12.2024 від ПАТ "Банк Восток" до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, за змістом якої Відповідач просив суд: стягнути з позивача на користь відповідача 42 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених Банком у суді апеляційної інстанції у зв`язку з представництвом інтересів Банку за апеляційною скаргою Фонду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р..

На підтвердження суми понесених витрат Позивачем до заяви додані копії: договору №24/06/2021 про надання правової допомоги 24.06.2021; додаткової угоди від 09.08.2024 до договору №24/06/2021; розрахунку розміру витрат, пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги по справі № 904/1256/24та акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 10.12.2024; рахунку від 10.12.2024; свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності

Матеріали справи свідчать про те, що 24.06.2021 між АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "ПРАВА СПРАВА", код ЄДРПОУ 42692938 (Адвокатським об`єднанням) та Банком (Клієнтом) було укладено Договір №24/06/2021 про надання правової допомоги. Предметом Договору відповідно до п.1.1. є надання Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги Клієнту.

Згідно з п.4.1. Договору №24/06/2021 юридичну допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує на підставі відповідних додаткових угод до даного Договору.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 09.08.2024 р. до Договору №24/06/2021, Сторони домовились, що АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ представляє інтереси Клієнта (Позивача) шляхом представництва інтересів Клієнта з усіх без виключення питань по справі № 904/1256/24 за апеляційною скаргою Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 по справі № 904/1256/24.

Згідно з п.2. Додаткової угоди від 09.08.2024 до Договору №24/06/2021 сторонами погоджено, що Клієнт оплачує отриману правову допомогу протягом 60 календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням винесеним за наслідками розгляду апеляційної скарги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 по справі № 904/1256/24

10.12.2024 сторонами підписано розрахунок розміру витрат, пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги та акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 10.12.2024, згідно з яким на підставі договору про надання правової допомоги №24/06/2021 від «24» червня 2021 року та додаткової угоди від 09.08.2024, Адвокатським об`єднанням було надано наступну професійну правову допомогу у справі № 904/1256/24 за апеляційною скаргою Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 но справі №904/1256/24: підготовка, складення га подання відзиву па апеляційну скаргу по справі, вартість послуги 38500грн, із розрахунку 3500грн/год х 11год, що були витрачені адвокатом; представництво інтересів у судовому засіданні яке відбулось 09.12.2024, час витрачений адвокатом на надання цієї послуги -1 година, вартістю 3500грн..

Згідно з зазначеними актом та розрахунком, загальна сума наданих адвокатом послуг склала 42000,00грн.

Правову допомогу Банку у даній справі надавав адвокат Іванчук В.Я. на підставі відповідного ордеру та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю .

За практикою Верховного Суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, від 23.07.2024 у справі № 910/9544/23.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 .

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У даному випадку, проаналізувавши опис робіт, наведений у вказаному вище акті, апеляційний суд дійшов висновку, що відображена у ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг відповідає документам і інформації, що містяться в матеріалах даної справи, між тим, на переконанням колегії суддів, зазначені у заяві послуги та витрачений на їх надання час, зокрема: підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу 11 годин та вартість такої послуги 38000,00грн., не відповідає принципу розумності та не є співмірною з часом, необхідним для фактичного виконання даного завдання для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал у галузі права та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Колегія суддів вважає, що підготовка відзиву у даній справі не вимагали значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін у процесі такого розгляду як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася. Судом апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги було проведено одне судове засідання, в якому взяв участь представник Відповідача.

Отже, доводи КНПФ НБУ, викладені у запереченнях на заяву щодо неспівмірності та завищення заявлених Відповідачем витрат на правничу допомогу частково знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, доводи Позивача про те, що договір про надання правової допомоги №24/06/2021 не передбачає оплатності послуг за представництво інтересів Банку у межах справи №904/1256/24, та про те, що Відповідачем та адвокатом не визначено порядок обчислення гонорару є безпідставними, оскільки згідно з п.2 додаткової угоди від 09.08.2024 до договору, обсяг та вартість наданої правової допомоги підтверджується розрахунком розміру втрат пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги та актом приймання-передачі наданої правової допомоги і сплачується Клієнтом згідно виставлених Адвокатським об`єднанням рахунків.

У даному випадку, перелік послуг, їх вартість та порядок обчислення наведені в акті виконаних робіт та розрахунку від 10.12.2024 (зокрема зазначена вартість за годину роботи), доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Доводи Відповідача щодо закінчення строку дії договору №24/06/2021 від 24.06.2021 не мають під собою підґрунтя, оскільки відповідно до п.7.3 цього договору після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.

Докази розірвання договору у справі відсутні, разом з тим продовження надання адвокатом послуг Відповідачу після закінчення строку дії договору підтверджується підписаними сторонами додатковою угодою від 09.08.2024, актом виконаних робіт від та розрахунком від 10.12.2024, участю представника Відповідача - адвоката Іванчука В.Я. у судовому засіданні 09.12.2024 (на підставі відповідного ордеру) тощо.

Твердження Позивача про те, що Відповідачем не дотримано вимоги положень ч. 8 ст. 129 ГПК України у частині подання до закінчення судових дебатів у справі відповідної заяви про намір звернутися до суду із вимогою про розподіл судових витрат відхиляються колегією суддів. Такі доводи Позивача ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права.

У цьому зв`язку апеляційний суд враховує, що за положенням ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідні докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанови Верховного Суду від 18.02.2025 зі справи № 910/2990/24, від 18.03.2025 зі справи № 910/3675/24) суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Тобто з огляду на викладене, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у силу приписів ч.8 ст.129 ГПК України можуть бути подані стороною протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Така правова позиція викладена у постанові постанова від 07.02.2024 у cправі № 904/1377/22 тощо.

У даному випадку, Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про те, що він очікує понести витрати на правову допомогу у сумі 70 000,00 грн. Одночасно заявником вказано, що остаточний розмір понесених Банком судових витрат та докази що їх підтверджують буде подано до суду в окремій заяві протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення згідно ст. 129 ГПК України.

Постанову ухвалено судом 09.12.2024, заява про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами подані до суду 10.12.2024, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2025 у даній справі, згідно з якими "відмова суду апеляційної інстанції в розподілі витрат Відповідача на професійну правничу допомогу з покладенням у мотиви такої відмови відсутність звернення Банку до суду апеляційної інстанції із заявою про намір подати докази несення судових витрат на професійну правничу допомогу як до закінчення судових дебатів у справі, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, - є безпідставною та такою, що не узгоджується зі змістом відзиву Банку на апеляційну скаргу у наведеній вище частині".

Таким чином, з урахуванням обставин справи, доводів викладених у заяві Відповідача, наданих заявником документів в їх сукупності, прийнявши до уваги заперечення Позивача щодо розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів вважає, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 21 000 грн. 00 коп. (а саме: 3500,00грн участь у судовому засіданні, 17500,00грн - складення відзиву (3500грн х 5год)), яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1256/24 задовольнити частково.

Стягнути з Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на користь Публічного акціонерного товариств "Банк Восток" витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 21 000 грн. 00 коп., у зв`язку з представництвом інтересів Публічного акціонерного товариств "Банк Восток" в суді апеляційної інстанції по справі № 904/1256/24 за апеляційною скаргою Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024р. по справі № 904/1256/24, про що видати наказ.

У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної додаткової постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 04.11.2025.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяА.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз