Постанова від 04.11.2025 по справі 450/1835/23

Справа № 450/1835/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/996/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача АТ «Банк Український капітал» Костюченко І.В., представника третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» Пелех С.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року в складі судді Добош Н.Б. у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Акціонерного товариства "Банк "Український капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Агротехінвестсервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс", Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Марин Фінанс», назва якого змінена на Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Аксіліум «Фінанс» про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними,-

встановив:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінстрим», АТ «Банк «Український капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Національний банк України, ТОВ «Корпорація Агротехінвестсервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «Арбо Фінанс», ТОВ «Марин-Фінанс»» про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними.

Вимоги обгрунтовані тим, що 21.07.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ «Електрон Банк» був укладений кредитний договір № KF50954. Правонаступниками прав та обов`язків ВАТ «Електрон Банк» щодо Кредитного договору з дня укладення такого до дня укладення оспорюваних договорів були, зокрема, ПАТ «ВіЕс Банк», AT «Таскомбанк», АТ «Банк «Універсальний Капітал», ТОВ «Фінстрим».

Згідно із п. 1.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 300 000,00 євро строком на 15 років, а позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у строки та порядку, передбачених Кредитним договором. Позичальник зобов`язується починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами у сумі не менше 1667,00 євро.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 його зобов`язань за Кредитним договором 21.07.2008 між ОСОБА_2 , ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» був укладений іпотечний договір.

Позивачу ОСОБА_2 стало відомо про те, що 17.04.2020 між AT «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим» укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № K.F50954 від 21.07.2008.

Відповідно до умов Договору відступлення за кредитним договором, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі ціни договору у порядку та строки, встановлені договором. Загальний розмір заборгованості боржника станом на 17 квітня 2020 року становить 298627,34 євро, що по курсу НБУ станом на 17.04.2020 становить 8849552,46 грн.

17.04.2020 між AT «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим» укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

При цьому, зазначає, що 17.04.2020 між відповідачами було укладено договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги за кредитним договором.

В свою чергу, вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних

правовідносинах, визначений у ст. 1054 ЦК України і такими є банк або інша фінансова установа.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно із відповіддю, наданої Національним банком України, Національний банк України не видавав ТОВ «Фінстрим» (код за ЄДРІІОУ: 40176983) генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.

У зв`язку з введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні

операції» з 07.02.2019 банки і небанківські установи мають право надавати банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, лише на підставі банківської ліцензії.

Враховуючи викладене, ТОВ «Фінстрим» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором, що є підставою для визнання недійсним Договору про відступлення за Кредитним договором.

У випадку визнання недійсним Договору про відступлення за Кредитним договором з підстав, вказаних у даній позовній заяві, автоматично підлягає визнанню недійсним Договір про відступлення за Іпотечним договором.

Представником позивача подано заяву про зміну підстав позову в якій вказав, що оспорювані договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором №KF50954 від 21.07.2008, що укладені 17.04.2020 між АТ «Банк «Український Капітал» та ТзОВ «Фінстрим» та про відстулення права вимоги за Іпотечним договором, що укладений між АТ «Банк «Український Капітал» та ТзОВ «Фінстрим» підлягають визнанню недійсними ще й з тієї підстави, що на момент укладення оспорюваних договорів АТ «Банк «Український капітал» не набув прав вимог, які відступив за оскаржуваними договорами ТОВ «Фінстрим».

Зокрема, первинні документи підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника, оскільки матеріальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Відповідно до п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, Первісний кредитор - АТ «Банк Український капітал» передає (відступає) своє Право вимоги, а Новий кредитор ТзОВ «Фінстрим» набуває Право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у розмірі Ціни договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Право вимоги було набуте Первісним кредитором АТ «Банк Український капітал» на підставі Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, що укладений 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк», як Первісним кредитором, та АТ «Банк Український капітал», як Новим кредитором (п. 2.4 Договору).

Вважає, що АТ « Банк «Український капітал» не підтвердив того, що набув право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, оскільки не підтверджено факт здійснення оплати за такими договорами, час здійснення такої оплати.

Таким чином, за відсутності підтвердження належними, достовірними доказами переходу прав та обов`язків від АТ «Таскомбанк» за кредитним та іпотечним договорами, що укладені з ОСОБА_2 , ТзОВ «Корпорація «Агротехінвестсервіс», до АТ «Банк» Український капітал» та доказів оплати грошових коштів за відступлення таких прав вимог, можна стверджувати, що АТ «Банк «Український Капітал» не набув прав та обов`язків за такими кредитним та іпотечними договорами на підставі Договорів про відступлення прав вимог за кредитним та іпотечним договорами, що були укладені 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал», відтак наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Просив визнати недійсним договір від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008, укладений між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим»; визнати недійсним договір від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.07.2008, укладений між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим».

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Акціонерного товариства "Банк "Український капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Агротехінвестсервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс", Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Марин Фінанс» про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними - відмовлено.

Рішення оскаржив позивач ОСОБА_2 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

На переконання апелянта, що висновки суду про належність АТ «Банк «Український капітал» прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами на момент укладення оскаржуваних договорів про відступлення прав вимог не ґрунтуються на нормах матеріального справа та спростовуються матеріалами справи.

Зазначає, що згідно із умовами договору про відступлення прав вимоги, таке право за кредитним договором переходить до нового кредитора після укладення цього договору та договору про відступлення права вимоги за договором забезпечення, але в будь якому разі з моменту зарахування в повному обсязі грошових коштів у розмірі ціни договору за відступлення права вимоги по кредитному договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитним договором, про що між первісним та новим кредитором складається Акт приймання-передачі права вимоги, що є невід`ємною частиною цього договору. Разом з правами вимоги за кредитним договором новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що можуть виникнути у майбутньому.

Зокрема, оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів у сумі, визначеній в п. 4.1 договору (п. 4.3 спірного договору).

Згідно із меморіальним ордером № 1082434 від 17.04.2020 АТ «Банк «Український капітал» здійснив перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2720 220,00 грн. згідно п. 4.2 договору.

Покликаючись на час відповідних трансакцій зазначає, що лише після 17.41 год 17.04.2020 АТ «Банк «Український капітал» набув право грошової вимоги за договором від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008.

Відступати своє право вимоги АТ «Банк «Український капітал» міг виключно після набуття самим товариством прав на таке право вимоги.

Разом з цим, до набуття прав вимоги за кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, а також іпотечним договором, АТ «Банк «Український капітал» уклав 17.04.2020 з ТзОВ «Фінстрим» договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008 та іпотечним договором.

Звертає увагу на те, що платіжне доручення № 1 від 17.04.2020 прийняте по системі 17.04.2020 о 13.59 год, що підтверджується виписками по особовим рахункам за 17.04.2020, відкритих в АТ «Банк «Український капітал».

Тобто зазначений договір був укладений до моменту зарахування грошових коштів на рахунок АТ «Таскомбанк», що були перераховані АТ «Банк «Український капітал».

У п. 6.2 договору відступлення № 2 АТ «Банк «Український капітал» надав ТзОВ «Фінстрим» гарантію того, що йому належить право вимоги на законних підставах, що не відповідає дійсності, оскільки право вимоги АТ «Банк «Український капітал» на момент укладення договору про відступлення права вимоги ТзОВ «Фінстрим» не належало, тому не могло бути відступлено, що є підставою для визнання оскаржуваних договорів відступлення недійсними.

Покликаючись на судову практику, зазначає, що на момент укладення оскаржуваних договорів не могло відбутися матеріальне правонаступництво прав вимог за кредитним та іпотечним договорами від АТ «Таскомбанк» до АТ «Банк «Український капітал», оскільки неможливим було укладення договорів відступлення прав вимог з ТзОВ «Фінстрим»

Не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договори, які просить визнати недійсними, не порушують його прав та інтересів, оскільки у зв`язку з укладенням оскаржуваних договорів ОСОБА_2 немає можливості здійснити виконання своїх зобов`язань за кредитним договором АТ «Таскомбанк».

Крім цього, ОСОБА_2 отримав кредит в іноземній валюті, відтак зобов`язаний повернути грошові кошти в іноземній валюті, однак належне виконання свого зобов`язання є неможливим, оскільки ТзОВ «Фінстрим» не має фінансової ліцензії на здійснення валютних операцій.

Таким чином, відбулася зміна зобов`язання ОСОБА_2 у кредитних правовідносинах, що полягає у зміні способу виконання грошового зобов`язання, тобто відповідачі в односторонньому порядку змінили зобов`язання ОСОБА_2 , що порушує його права.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

08.05.2025 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника АТ «Банк «Український капітал» на апеляційну скаргу, просить у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги, відтак, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

З приводу доводів сторони позивача, що права вимоги за кредитним та іпотечним договорами АТ «Банк «Український капітал» на момент укладення 17.04.2020 договорів відступлення з ТОВ «Фінстрим» не належало, суд вказав, що з умов договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, укладеного між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та АТ «Банк «Український капітал» (Новий кредитор) сторони погодили, що Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості за Кредитним договором, про що між Первісним кредитором та Новим кредитором в день переходу права вимоги за Кредитним договором складається акт приймання-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору; в день переходу права вимоги по Кредитному договору до Нового кредитора, в порядку передбаченому чинним законодавством України, між Первісним кредитором та Новим кредитором здійснюється укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв всі права вимоги за кредитним договором. Також, у п. 2 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі Документації до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв документацію: Кредитний договір № KF 50954 від 21.07.2008, додаток № 1 від 21.07.2008 до Кредитного договору № KF 50954 від 21.07.2008; додаток від 25.03.2009; додаткову угоду від 25.03.2009. Також у п.3 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

Також, 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі оригіналів іпотечного договору.

З меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що АТ «Банк «Український капітал» здійснив перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно із п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за КД № KF 50954 від 21.07.2008.

Виходячи із системного аналізу умов договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором укладених між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал», актів-приймання-передачі, проведених платежів, право вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р. та за іпотечним договором АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» перейшло 17.04.2020, про що підтверджено сторонами в акті приймання-передачі, тому покликання представника позивача на годину зарахування коштів, як підставу недійсності правочину, судом відхилено, оскільки сторонами договорів про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал») передбачено інші умови, про що зазначено вище та документально підтверджено перехід права вимоги до АТ «Банк «Український капітал» 17.04.2020.

Також, суд звернув увагу, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

До матеріалів справи стороною позивача не надано жодного доказу, що ним вчинялись дії по погашенню заборгованості, а кредитор не приймав чи не міг прийняти належне його виконання, тобто не доведено, що відбулась зміна способу виконання зобов`язань за договором.

Таким чином стороною позивача не доведено факт порушення оспорюваними договорами прав чи законних інтересів позивача, які підлягали би захисту у судовому порядку, а також те, які саме права позивача порушено та в який спосіб відбувається таке порушення.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог, необхідно відмовити.

Також суд зазначив, що наявність ліцензії у небанківської фінансової установи вимагається, зокрема, при валютних операціяхфакторингу (щодо здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента), при цьому у даній справі сторони оспорюваних договорів є резидентами.

При вирішенні спору суд врахував судову практику, зокрема правові позиції висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.

Перевіряючи оскаржуване судове рішення колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи наведене, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

З матеріалівсправи,встановлено такіобставини тавідповідні їмправовідносини.

21.07.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ «Електрон-Банк» укладено кредитний договір №KF50954.

Згідно із п. 1.1 Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 300 000,00 євро строком на 15 років. Позичальник зобов`язувався повернути Банку суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених Кредитним договором.

Зокрема, позичальник зобов`язувався починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами у сумі не менше 1667, 00 євро (п. 1. 2 Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 його зобов`язань за Кредитним договором, цього ж дня 21.07.2008 між ОСОБА_2 , ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., р.н. 1748.

21.07.2008 між ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс», як іпотекодавцем-майновим поручителем позичальника ОСОБА_2 , укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., р.н. 1752.

У подальшому, 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та АТ «Банк «Український капітал» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008.

Так, за умовами Договору відступлення № 1, у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє Право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у розмірі Ціни договору у порядку та строки, встановлені цим Договором (п. 2.1. Договору).

Право вимоги право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника за Кредитним договором по сплаті заборгованості за Кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також інші права вимоги за Кредитним договором і Договорами забезпечення (п. 1.1.4. Договору відступлення ).

Право вимоги відступається (передається) на всю суму Заборгованості Боржника перед Первісним кредитором (п. 3.1.1. Договору відступлення ).

Для підтвердження наявності та дійсності Права вимоги, що відступається за цим Договором, Первісний кредитор передає Новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені цим Договором (п. 3.1.2. Договору відступлення ).

Кредитний договір кредитний договір № KF 50954 від 21.07.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та Боржником, з урахуванням всіх додатків та додаткових угод до нього (п. 1.1.3. Договору відступлення ).

Право вимоги за Кредитним договором переходить до Нового кредитора після укладення цього Договору та договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення, але в будь-якому з моменту зарахування в повному обсязі грошових коштів у розмірі Ціни Договору за відступлення права вимоги по Кредитному договору, згідно умов п. 4.1. цього Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості за Кредитним договором, про що між Первісним кредитором та Новим кредитором в день переходу права вимоги за Кредитним договором складається акт приймання-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 2 до цього Договору). Разом з Правами вимоги за Кредитним договором Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що можуть виникнути в майбутньому (п. 3.1.3. Договору відступлення ).

В день переходу права вимоги по Кредитному договору до Нового кредитора, в порядку передбаченому чинним законодавством України, між Первісним кредитором та Новим кредитором здійснюється укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення (п. 3.1.4. Договору відступлення).

Відповідно до п. 4.2. Договору відступлення Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору грошові кошти у сумі Ціни Договору шляхом перерахування Первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює Ціні Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору в день укладення Сторонами цього Договору.

Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок Первісного кредитора, що вказаний в п. 12 цього Договору, грошових коштів в сумі, визначеній в п. 4.1. цього Договору (п. 4.3. Договору відступлення).

Пунктом 5.1. Договору відступлення передбачено, що в день зарахування на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору, грошових коштів в сумі Ціни Договору, що вказана в п. 4.1. цього Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1 до цього Договору), оригінал Кредитного договору та Договору забезпечення із відповідними договорами про внесення змін та доповнень.

17.04.2020 АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписали акт приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008 відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв всі права вимоги за кредитним договором.

У п. 2 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі Документації до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв документацію: Кредитний договір № KF 50954 від 21.07.2008, додаток № 1 від 21.07.2008 до Кредитного договору № KF 50954 від 21.07.2008; додаток від 25.03.2009; додаткову угоду від 25.03.2009.

Також у п.3 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

Крім цього, 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх А.В.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з дати зарахування грошових коштів у розмірі ціни договору, визначені п.4.1 договору про відступлення права вимоги на рахунок первісного кредитора. Відповідно до п.3.1.2 даного договору в день переходу згідно цього договору до нового кредитора прав іпотекодержателя в зобов`язаннях за іпотечним договором первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає документацію, що є невід`ємною частиною цього договору.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі оригіналів іпотечного договору.

З меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що АТ «Банк «Український капітал» здійснив перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно із п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008. Платіж введено: ОСОБА_3 15:30 год., а проведено Т.Ткаченко 16:00 год.

Згідно із випискою по рахунку за період з 17.04.2020 по 14.04.2020, наданої АТ «Таскомбанк» вбачається відображення операції з призначенням платежу перерахунок коштів згідно п.4.2 договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008 ,17.04.2020, час здійснення операції: 16:03 год.

Цього ж дня, 17.04.2020 між AT «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим» укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № K.F50954 від 21.07.2008. Відповідно до умов Договору відступлення АТ «Банк «Український капітал» передав, а ТОВ «Фінстрим» прийняв право грошової вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008.

Також за договором від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за іпотечним договором було передано ТОВ «Фінстрим» права іпотекодержателя в зобов`язаннях, що виникли за іпотечним договором, посвідченим 21.07.2008 та зареєстрованим в реєстрі за №1748, укладеним між ВАТ «Електрон Банк», ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс», ОСОБА_2 та договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 21.07.2008 та зареєстрованим в реєстрі за № 1752 укладеним між ВАТ «Електрон Банк» та ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс».

Пунктом 4.2 Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором №KF50954 від 21 липня 2008 року встановлено, що Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору грошові кошти у сумі Ціни Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п.12 цього Договору в день укладення Сторонами цього договору.

Згідно із випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 за 17.04.2020, ТОВ «ФІНСТРИМ» здійснило о 16-01 оплату згідно Договору від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за кредитним договором №KF 50954 від 21 липня 2008 року.

Як вбачається із меморіального ордеру №1082434 від 17.04.2020, зобов`язання по сплаті було виконано у строк, встановлений оспорюваним договором.

У подальшому, 02.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Лайн» та ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В.

У п.1.1 даного договору зазначено, що у зв`язку з укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем Договору про відступлення права вимоги № 02/11-23 від 02.11.2023 первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю (ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс») своє право вимоги за іпотечним договором, посвідченого 21.07.2008 приватним нотаріусом Жовкіського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1748, що укладений між ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс», з усіма змінами та доповненнями, внесеними до нього та Договором про задоволення вимог іпотекодержателя посвідчений 21.07.2008 приватним нотаріусом Жовкіського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №1752, що укладений між ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс».

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» № 12/12/24-І від 12 грудня 2024 року змінено назву товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс».

Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач ОСОБА_2 свої доводи зводить до того, що оскаржувані договори порушують його права, на момент укладення оспорюваних договорів АТ «Банк «Український капітал» не набув прав вимог, які відступив за оскаржуваними договорами ТОВ «Фінстрим», відтак вважає, що АТ «Банк «Український капітал» не підтвердив того, що набув право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, оскільки не підтверджено факт здійснення оплати за такими договорами, час здійснення такої оплати, тому за відсутності підтвердження належними, достовірними доказами переходу прав та обов`язків від АТ «Таскомбанк» за кредитним та іпотечним договорами, що укладені з ОСОБА_2 , ТзОВ «Корпорація «Агротехінвестсервіс», до АТ «Банк» Український капітал» та доказів оплати грошових коштів за відступлення таких прав вимог, АТ «Банк «Український Капітал» не набув прав та обов`язків за такими кредитним та іпотечними договорами на підставі Договорів про відступлення прав вимог за кредитним та іпотечним договорами, що були укладені 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал», що є підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Колегія суддів виходить з того, що правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило, при цьому, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Таким чином, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вказаним правочином.

Згідноіз ст. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Колегія суддів погоджується з тим, позивач ОСОБА_2 дійсно не є стороною оскаржуваних договорів, при цьому, предметом таких є право вимоги до останнього як боржника за кредитним договором, тому за наявності достатніх аргументів, останній вправі оскаржувати такі.

За положеннямистатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свої право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги; при цьому таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Договір факторингу передбачає обов`язковість оплатності за відступлення права грошової вимоги та має мету отримання додаткового доходу.

За договором купівлі-продажу прав вимоги відбувається передача права вимоги до боржника від одного кредитора до іншого кредитора без набуття додаткового доходу жодним із кредиторів; уступка права вимоги здійснюється у повному обсязі від отриманої суми боргу без будь-яких дисконтів та премій за стягнення з боржника грошових зобов`язань.

Статтями512,656,1077 ЦК Українирозмежовуються правочини, предметом яких є відступлення вимоги, а саме договори факторингу та правочини з відступлення права вимоги.

За відсутності плати первісного кредитора за надані йому послуги між сторонами виникають правовідносини з договору купівлі-продажу права вимоги, до яких застосовуються положення відступлення права вимоги, а не факторингу. За договором факторингу відбувається уступка лише грошового зобов`язання, за договором купівлі-продажу діюче законодавство дозволяє передати не лише грошове зобов`язання, а й інші права, зокрема, права вимоги за договорами забезпечення (іпотеки, застави, поруки, тощо), які не є грошовими.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зістаттею 513ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняєтьсяу такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Натомість, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначеніЗаконом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»умови (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

У постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження №12-42гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження№12-97гс18, пункт 106). При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги».

Колегія суддів погоджується з тим, що наявність ліцензії у небанківської фінансової установи вимагається, зокрема, при валютних операціяхфакторингу (щодо здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента), однак у даній справі сторони оспорюваних договорів є резидентами.

Як зазначено вище, за умовами договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, укладеного між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та АТ «Банк «Український капітал» (Новий кредитор) сторони погодили істотні умови такого.

Зокрема, 17.04.2020 підписали Акт приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі та не мали один до одного претензій.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано Акт приймання-передачі відповідної Документації до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020.

Крім цього, у п.3 Акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі.

Також, 17.04.2020 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором та підписано Акт приймання-передачі оригіналів іпотечного договору.

З меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що АТ «Банк «Український капітал» здійснив перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008.

Таким чином, слідуючи умовам договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладених між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал», Актам приймання-передачі, проведених платежів, право вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008 та за іпотечним договором перейшло від АТ «Таскомбанк» до АТ «Банк «Український капітал» 17.04.2020, протилежні доводи не заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із критичною оцінкою судом першої інстанції покликання сторони позивача на годину зарахування коштів, як підставу недійсності правочину, оскільки сторонами договорів про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором передбачено інші умови, а перехід права вимоги до АТ «Банк «Український капітал» 17.04.2020, документально підтверджений.

Отримавши право вимоги, АТ «Банк «Український капітал», як новий кредиторм міг на власний розсуд розпоряджатися таким, у тому числі укладити договори про відступлення такого права.

Згідно із частинами першою, третьоюстатті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 27 травня 2021 року у справі №910/8072/20, при вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей3,15,16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені оспорюваним договором, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з тим, що першочерговим питанням, за встановленими обставинами даної справи, є доведеність позивачем (який не є стороною оспорюваних правочинів) конкретних фактів порушення його майнових прав та законних інтересів спірними договорами, яких саме, в чому це полягає, з наданням на підтвердження цього належних та допустимих доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст.76-83 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з цим, як вбачається з позовної заяви, при зверненні до суду позивач лише послався на порушення його прав та інтересів укладеними між відповідачами оспорюваними договорами про відступлення права вимоги від 17.04.2020, не зазначивши і не конкретизувавши, яких саме, та не надавши суду на підтвердження цього належних доказів.

Не усунуто таких недоліків позивачем і на стадії апеляційного перегляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання, що відступлення права вимоги відбулося за діючими невиконаними зобов`язаннями позивача ОСОБА_2 з дотриманням вимог статей512,513,514 ЦК України,з переходом до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (іншого договором або законом не встановлено).

Таким чином, місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Європейський судз правлюдини вказавщо пункт1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними залежновід характерурішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів,які сторонаможе представитив суд,та відмінності,які існуютьу державах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо наданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиз оглядуна конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районногосуду Львівськоїобласті від05лютого 2025року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 05 листопада 2025 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк