Повістка від 02.12.2025 по справі 450/1835/23

Справа № 450/1835/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-з/811/288/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» Пелих Соломії Зіновіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року в складі судді Добош Н.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», Акціонерного товариства «Банк «Український капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Агротехінвестсервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс», Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Марин Фінанс», назва якого змінена на Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Аксіліум «Фінанс», про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними,-

встановив:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінстрим», АТ «Банк «Український капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Національний банк України, ТОВ «Корпорація Агротехінвестсервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «Арбо Фінанс», ТОВ «Марин-Фінанс»» про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними.

Просив визнати недійсним договір від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008, укладений між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим»; визнати недійсним договір від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.07.2008, укладений між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим».

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Акціонерного товариства "Банк "Український капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Агротехінвестсервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс", Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Марин Фінанс» про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними - відмовлено.

Рішення оскаржував позивач ОСОБА_1 , вважав таке незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Пустомитівського районногосуду Львівськоїобласті від05лютого 2025року залишено без змін.

10.11.2025 у системі Електронний суд сформовано заяву представника ТзОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» Пелих С.З. про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що 04.11.2025 Львівський апеляційний суд ухвалив постанову, якою повністю відмовлено в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишено без змін рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року у справі №450/1835/23.

У зв`язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції третьою особою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» понесено витрати на професійну правничу допомогу. Звертає увагу, що у письмових поясненнях від 03.11.2025 третя особа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» зазначала, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести судові витрати у розмірі 40000,00 грн.

Також в письмових поясненнях від 03.11.2025 зазначено, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення, відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Професійну правничу допомогу третій особі у даній справі надавала адвокат Пелих С.З., повноваження якої підтверджуються Ордером на надання правової допомоги ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС», виданий на підставі Договору №01 про надання правничої допомоги від 06.10.2025.

Витрати підтверджуються Договором №01 про надання правничої допомоги від 06.10.2025, Додатковою угодою №1 до Договору №01 про надання правничої допомоги від 06.10.2025. від 06.10.2025, Актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 05.11.2025, Рахунком №05/11 від 05.11.2025.

Таким чином, витрати у зв`язку із розглядом даної справи становлять 40 000,00 грн., що підтверджено документально, які є співмірними із складністю даної справи.

Строк на оплату послуг правової допомоги за цим Договором становить 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку та підписання акту наданих послуг, відтак такий ще не сплив, оскільки, лише 05.11.2025 виставлено рахунок та підписано акт наданих послуг.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Звертає увагу, що розмір професійної правничої допомоги у фіксованій сумі 40 000,00 грн., погоджений сторонами договору.

У п. 28 постанови від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Просить заяву задовольнити, стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ізп.п.3ч.1ст.270ЦПК України,суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи за наявними у справі матеріалами, при цьому, заява ТзОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» Пелих С.З. про ухвалення додаткового рішення стосується лише питаннясудових витрат,відтак розглядтакої проводиться у письмовому провадженні без повідомленням учасників справи.

При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/288/25 є виключно визначення розміру судових витрат на правничу допомогу, які були понесені третьою особою ТзОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року, тобто виключно на стадії апеляційного перегляду,з поглядуїх співмірності,реальності,необхідності таскладності спірнихправовідносин.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються,зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 04 листопада 2025 року ухвалив постанову, якою залишив залишив без змін рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2025 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , заява представника ОСОБА_2 є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.

Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

Відповідно дост. 133 ЦПКУкраїна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, згідно із п. 8 ч. 3ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Подаючи письмові пояснення, представник третьої особи Пелих С.З. про орієнтовні витрати на правничу допомогу, а заяву про ухвалення додаткового рішення із додатками (доказами) подала 10.11.2025, що відповідає ч.8ст.141ЦПК України(т. 3 а.с. 101-109, 149-163).

Відповідно до частини другоїстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

20.11.2025 представник позивача Сідловська І.Ю. подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зазначає, що її довіритель вважає, що розмір судових витрат на правничу допомогу, який заявлений до стягнення не є співмірним із складністю справи та обсягами виконаних робіт представником, зокрема, визначена вартість послуг у розмірі 40000,00 грн., наданих за період з 06.10.2025 по 05.11.2025, які не були об`єктивно необхідними. Покликаючись на те, що представництво ТзОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» у суді першої інстанції здійснював адвокат Рудницький Ю.І., а матеріали справи не містять інформації про скасування його довіреності, вважає, що будучи обізнаним у спірних правовідносинах, цей адвокат повинен був представляти інтереси товариства. Таким чином, не було доцільності укладення договору із адвокаткою Пелех С.З., тому надання останньою тих самих послуг (ознайомлення із матеріалами справи, пошук та опрацювання актуальної судової практики) не може бути відшкодовано за рахунок позивача. Надання інших послуг таких, як написання клопотання про відкладення судового засідання, письмових пояснень та участь у судовому засіданні, не потребували значної затрати часу. Вважає, що і складність справи є незначною, що також має бути враховано судом. Покликається на судову практику. Вважає, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню не більше ніж у розмірі 4000,00 грн, що відповідатиме принципам розумності та обґрунтованості, а також пропорційності таких витрат обставинам справи. Просить зменшити розмір витрат ТзОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» на правову допомогу, які підлягають розподілу до 4000,00 грн.

Колегія суддів виходить з того, що у статті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI(далі - Закон№ 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З врахуванням зазначеного, доводи заяви представника позивача стосовно недоцільності укладення договору із адвокаткою Пелех С.З., оскільки представництво інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» у суді першої інстанції здійснював адвокат Рудницький Ю.І., а матеріали справи не містять інформації про скасування довіреності на нього, не заслуговують на увагу, оскільки сторона у спорі чи будь яка особа (фізична, юридична) у відповідних правовідносинах, самостійно розпоряджається своїм правом на професійну правничу допомогу і є вільною у реалізації такого та виборі захисника.

Відповідно достатті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» представляла адвокатка Пелех С.З. на підставі Договору про надання правової допомоги від 06.10.2025 № 1 (т. 3 а.с. 42, 159).

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано Додаткову угоду № 2 від 06.10.2025 згідно п. 2 якої в рахунок оплати за надання професійної правничої допомоги по справі №450/1835/23, клієнт сплачує кошти у сумі 40000,00 грн. (т. 3 а.с. 161).

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), адвокатом виконано роботи (надано послуги), а клієнтом безспірно прийнято результат таких (т. 3 а.с. 162).

Також у матеріалах справи наявний Рахунок № 05/11 від 05.11.2025 згідно якого вартість виконаних адвокатом послуг становить 40000,00 грн. (т. 3 а.с. 163).

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, дійсно слідуючи правовимвисновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи складність справи, порядок та тривалість розгляду такої, об`єм наданих послуг, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником третьої особи сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Як вже зазначалося, надавши суду детальний опис виконаної роботи, представник не надала грошового вартості еквівалента потраченого часу, будь яких пояснень вартості відповідної роботи та критеріїв оцінки такої.

При цьому, з врахуванням зазначених годин та у підсумку їх вартості, наявність підстави для висновку, що вартість однієї годи, сторонами договором про правову допомогу оцінено в 2000,00 грн., слідуючи цьому розрахунку, вартість написання пояснень становить 12000,00 грн., заяви про ухвалення додаткового рішення 6000,00 грн, а клопотань про відкладення судового засідання, доступу до матеріалів справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи 4000,00 грн.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що представник третьої особи диференціювала (розділила) послуги з написання клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, пошуку та опрацювання релевантної судової практики, написання пояснень та заяви, при цьому, такі послуги охоплюються поняттям представництва та здійснюються будь яким адвокатом у межах наданих йому повноважень та визначених законом прав.

При цьому, підготувавши письмові пояснення, представник не змінюючи правову позицію, відстоювала таку апеляційному суді.

Крім цього, пояснення, як процесуальний документ не належать до обов`язкових, без яких розгляд апеляційної скарги чи справи не міг би відбутися.

Не може залишатися поза увагою суду і те, що ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» має статус третьої особи у спірних правовідносинах, тобто не залучене в якості особи, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Таким чином, врахувавши складність спірних правовідносин (ціну позову) та обсяг та предмет позовних вимог, обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, що презюмується, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить представник Пелех С.З. не є обгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин, що свідчить про часткову підставність доводів заяви сторони позивача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню.

При цьому,враховуючи усіобставини спірнихправовідносин усукупності,результат розглядуданої справи,складність таважливість такоїдля сторін,реально потраченийадвокатом час,колегія суддіввважає,що заявупро ухваленнядодаткового рішеннянеобхідно задовольнитичастковота стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансовакомпанія «АксіліумФінанс» 5000,00 грн. витрат на правову допомогу за розгляд справи в апеляційному суді, які будуть достатніми та відповідатимуть обставинам спірних правовідносин.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Також, колегія суддів враховує те, що вирішення спору у досудовому порядку чи без подання апеляційної скарги, виключало б необхідність сплати судових витрат у відповідних розмірах.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» - Пелих Соломії Зіновіївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Аксіліум Фінанс»судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 02 грудня 2025 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк