Ухвала від 18.09.2025 по справі 760/10510/23

Справа 760/10510/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/3586/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

представниці потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100090000015 від 03.01.2023 року за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кіровське Донецької області, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей, ФОП, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,

засуджено за ч.4 ст.191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 (два) роки;

цивільний позов Громадської організації «Жіночий Ветеранський Рух» задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_9 на їх користь 395 000 грн; в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 410 000 грн, залишено без задоволення;

вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати;

Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , у період з 27.09.2022 по 29.12.2022, у період воєнного стану, перебуваючи на посаді бухгалтера у Громадській організації «Жіночий Ветеранський Рух», з метою привласнення чужого майна, умисно, шляхом вільного доступу до системи електронного документообігу «Вчасно», змінила договір про надання бухгалтерських послуг на договір про надання послуг від 01.06.2022, після чого стала перераховувати грошові кошти Громадської організації «Жіночий Ветеранський Рух» на ФОП « ОСОБА_9 » під приводом оплати послуг за виконані роботи, які не відносились до бухгалтерських послуг, чим завдала Громадській організації «Жіночий Ветеранський Рух» матеріальної шкоди у розмірі 395 000 гривень, що є великим розміром.

В апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_9 із доповненнями до неї указано на незаконність вироку у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів скарги указала на те, що суд недостатньо дослідив докази у справі, що мають суттєве значення для встановлення істини у справі. Вказала, що матеріали справи не містять відповідних документів, які б передбачали покладення на неї організаційного-розпорядчих функцій або адміністративно-господарських обов`язків щодо Громадської організації «Жіночий Ветеранський Рух». Зокрема, у всіх банківських виписках у призначенні платежів на ФОП ОСОБА_9 йдеться про надання консультативних, а не бухгалтерських послуг. На переконання апелянтки, сторона обвинувачення не надала належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що вона мала повноваження або виконувала дії, що належать до організаційно-розпорядчих функцій, необхідних для кваліфікації її дій за ст. 191 КК України. Оскільки не доведено покладення на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, відсутні підстави вважати її службовою особою, а отже - суб`єктом інкримінованого кримінального правопорушення. Звернула увагу на показання свідків в частині того, що вона не могла розпоряджатись коштами на рахунок організації. Зокрема, відповідно до показань свідка ОСОБА_10 , до кола обов`язків ОСОБА_9 входило підготовка первинних документів. За результатами підготовки документів ОСОБА_9 готувала оплати, вносила дані у таблицю та передавала на затвердження ОСОБА_11 , або ОСОБА_12 , та тільки після їх підтвердження, ОСОБА_9 здійснювала відповідні оплати. Тобто, функція розпоряджання коштами Громадською організацією «Жіночий Ветеранський Рух» у вигляді затвердження, оплати була покладена на ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а не на ОСОБА_9 , яка виконувала лише технічну роботу, яка включала підготовку первинних документів, в тому числі платіжних доручень, що не є функцією управління або розпоряджання майном Громадської організації «ЖВР». Крім того, судом не надано оцінку тому, що матеріали справи містять докази технічної неможливості виконати оплату ОСОБА_9 , оскільки вона не мала права підписувати платіжних доручень для виконання, що підтверджується довідкою із банку. Зазначила, що кошти які надходили на її рахунок від організації були оплатою за її роботу за усною домовленістю з ОСОБА_14 , яка складала 1 400 доларів на місяць. Також, матеріали справи не містять доказів домовленості стосовно іншого розміру плати за роботу. Окрім цього, свідки не підтвердили, що були очевидцями здійснення оплати саме нею. Крім того, допитані свідки також мали доступ до банківського рахунку, а саме отримували плати на власні рахунку. Звернула увагу, що стороною обвинувачення не встановлювалось, хто має доступ до програми «Клієнт-банк» і хто мав право підписувати платіжні доручення. Окрім цього, показання свідків, які також мають доступ до сейфу, не можуть вважатися належним і допустимим доказом, оскільки ці свідки прямо зацікавлені в тому, щоб визнати її винною у зникненні коштів із сейфу, у тому числі тих, що опинилися у цих свідків. Суд оцінюючи наявність умислу, вказав, що ОСОБА_9 будучи службовою особою, 29.12.2022 змінила договір про послуги у сфері бухгалтерського обліку в сервісі «Вчасно», видаливши попередній договір. Проте суд не врахував її пояснення, що до 29.12.2022 жодного договору в системі між Громадською організацією «Жіночий Ветеранський Рух» та ФОП ОСОБА_9 не було, а внесення договору саме в цей день було викликане необхідністю привести документацію у належний стан наприкінці року. Видалення і повторне завантаження договору пояснюється тим, що в ньому була помилка, а сервіс не дозволяє редагувати документи, тому для виправлення необхідно було видалити і завантажити документ заново. Це свідчить про те, що суд не надав належної оцінки фактам, які спростовують умисел на зміну договору з метою заволодіння чи іншої неправомірної дії, а також не врахував особливості роботи сервісу, які обґрунтовують технічну необхідність видалення та повторного завантаження договору. Крім того, судом взято як доказ договір від 01.10.2022, акти приймання передачі від 31.08.2022, 30.09.2022, 30.11.2022, які не підписувались нею особисто, а тому не можуть покладені за основу вироку.

Окрім того обвинуваченою указано на наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема обвинувачена послалась на неналежне виконання судом першої інстанції вимог закону про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, що, відповідно до п.7 ч.2 ст. 412 КПК України,є безумовною підставою для касування оскаржуваного вироку.

Просила вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, цивільний позов просила залишити без розгляду.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

обвинуваченої та її захисника, які подану апеляційну скаргу із доповненнями підтримали, підтвердили її доводи і просили цю скаргу задовольнити;

представниці потерпілого, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважала необґрунтованими і просила відмовити у задоволенні цієї скарги;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, просив вирок залишити без зміни;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

За змістом ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів в суді під час судового провадження є обов`язковим. Пунктом 7 ч.2 ст. 412 КПК України визначено те, що не виконання вимог про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої інстанції є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Комплексний аналіз положень КПК України, яким урегульовані підстави та порядок фіксування за допомогою технічних засобів як окремих слідчих (процесуальних) дій, так і етапів та стадій кримінального провадження (ст. 107 КПК України) дає підстави стверджувати про те, що під «виконанням вимог про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої інстанції» необхідно розуміти наявність самого факту проведення такого фіксування у порядку визначеному відповідними нормативними документами, наявність технічного носія інформації на якому зафіксований перебіг судового провадження, а також сутність, зміст та результат проведених у ході судового провадження процесуальних дій. Сутність та результат проведених у ході судового провадження процесуальних дій на технічному носії інформації повинна бути зафіксовані із достатньою повнотою і ясністю, що є необхідним як для усвідомлення змісту цих дій, так і сутності досліджених у ході судового розгляду доказів для подальшої їх оцінки з точки зору належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку. Наявність технічного носія інформації із належно зафіксованим перебігом судового провадження у суді першої інстанції є запорукою дотримання права обвинуваченого на захист та слугує належній перевірці висновків суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

Цих вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції у повній мірі дотримано не було. Зокрема, перебіг судового провадження у суді першої інстанції зафіксований із неналежною повнотою та неналежною якістю. Аудіо записи судових засідань мають значні переривання при яких перебіг певних етапів цих засідань не фіксувався взагалі, якість фіксування досліджуваних доказів у значній мірі має неякісний характер, має місце переривання записів у ході дослідження доказів та накладання одних записів на інші. Тобто перебіг судового засідання у суді першої інстанції зафіксований із неналежною якістю, який фактично унеможливлює встановлення сутності, змісту та результату проведених процесуальних дій, а також сутності та змісту досліджених судом доказів. Це указує на не виконання судом першої інстанції вимог про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п.2 і п.4 ч.1 ст. 409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом п.4 ч.1 ст. 411 КПК України вирок буде вважатися таким, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження коли висновки суду, що викладені у вироку, містять істотні суперечності. Неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту є одним із проявів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 413 КПК України.

Як вбачається із вироку, ОСОБА_9 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у тому, що вона, зловживаючи службовим становищем заволоділа грошовими коштами ГО «Жіночий Ветеранський Рух». Поняття «зловживання службовим становищем» надане у статті 364 КК України. У Примітках 1 та 2 до ст. 364 КПК України визначений вичерпний перелік осіб, які можуть зловживати службовим становищем, тобто є суб`єктами як цього злочину, так і злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 191 КК України, які вчиняються шляхом зловживання службовим становищем. Аналіз матеріалів кримінального провадження, у тому числі і пояснень представника потерпілого у ході апеляційного розгляду, дає підстави для обґрунтованих сумнівів у тому, що ОСОБА_9 є суб`єктом вчинення злочину, який вчиняється шляхом зловживання службовим становищем, оскільки вона була службовою особою юридичної особи приватного права, яка у своєму статутному фонді не має ні державної ні комунальної частки і не мала службового становища.

За змістом положень ст. 3641 КК України службові особи юридичної особи приватного права наділені службовими повноваженнями. На думку колегії суддів, поняття «службове становище» і «службові повноваження» не є тотожними поняттями. За своїм змістом поняття «службове становище» є ширшим від поняття «службові повноваження». Службове становище виникає у особи у зв`язку із зайняттям нею відповідної посади та у зв`язку із наявністю у особи цієї посади у неї виникає певний перелік прав та обов`язків. Щодо службових осіб юридичних осіб приватного права, то службові повноваження виникають у них на підставі наказів, розпоряджень чи інших розпорядчих документів уповноважених осіб. Тому, у ході кримінального провадження підлягало доказуванню те, яким розпорядчим документом на особу покладались певні права та обов`язки. Застосування до злочинів, які вчиняються шляхом «зловживання службовим становищем» поняття «службові повноваження» свідчить про застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією, що є неприпустимими із огляду на положення ч.4 ст. 3 КК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що указаним обставинам судом у вироку не було надано будь-якої оцінки, а висновки суду щодо необхідності кваліфікації діянь обвинуваченої як таких, що вчинені шляхом зловживання службовим становищем є суперечливими і свідчать про невідповідність висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження. Колегія суддів вважає, що зазначена вище невідповідність висновків суду, які викладені у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження могла вплинути на вирішення питання про винуватість обвинуваченої, що є підставою для скасування вироку відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 409 та ч.2 ст. 411 КПК України.

За наявності зазначеного вище істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 05.11.2024 року щодо ОСОБА_9 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 415 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року щодо ОСОБА_9 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження № № 12023100090000015 від 03.01.2023 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4