Рішення

від 03.12.2007 по справі 20-7/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"03" грудня 2007 р.

справа № 20-7/343

За позовом:          Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

до відповідача:          Товариства з обмеженою

відповідальністю „Севмолторг”

          (99003, м. Севастополь, вул.

Токарєва, 3)

про          стягнення заборгованості за

поставлену продукцію в сумі 2397,02 грн., з яких: 1574,83 грн. -основний борг,

266,57 грн. -індекс інфляції, 472,28 грн. -пеня, 83,34 грн. -3% річних,

          в порядку статті 22 ГПК України позовні

вимоги зменшені до 1844,43 грн., з яких: 1274,83 грн. -основний борг, 260,01

грн. -пеня, 45,88 грн. - 3 % річних, 263,71 грн. -індекс інфляції,

Суддя Ілюхіна

Г.П.

Представники

сторін:

від позивача:          - ОСОБА_2., представник, довіреність

б/н від 10.10.2007;

від відповідача:          - не

з'явився;

Суть спору:

03.10.2007 (вх.№ 3506) Фізична

особа - підприємець ОСОБА_1(далі -Фізична особа -підприємець ОСОБА_1.)

звернулась до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Севмолторг” (далі -ТОВ „Севмолторг”)

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 2397,02 грн., з

яких: 1574,83 грн. -основний борг, 266,57 грн. -індекс інфляції, 472,28 грн. -пеня,

83,34 грн. -3% річних,  з посиланням на

статті 161, 203, 214 Господарського кодексу України, статті 16, 625, 655, 692

Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.10.2007

порушено провадження по справі (арк. с. 1-2).

Заявою позивач уточнив та зменшив

позовні вимоги до 1844,43 грн., з яких: 1274,83 грн. -основний борг, 260,01

грн. -пеня, 45,88 грн. - 3 % річних, 263,71 грн. -індекс інфляції (арк.с.42).

Позовні вимоги в частині стягнення

260,01 грн. пені та 263,71 грн. -індексу інфляції залишені без розгляду в

порядку пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу

України у зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин не виконані вимоги

ухвал суду в частині надання обґрунтованого розрахунку пені та індексу

інфляції, необхідних для вирішення спору по суті, про що винесено ухвалу.

Відповідач явку уповноважених

представників в судові засідання 24.10.2007, 14.11.2007, 03.12.2007 не

забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від

08.10.2007, 24.10.2007, 14.11.2007 не виконав, витребуваних документів та

доказів, відзиву на позов не надав, про час, дату та місце судового засідання

повідомлений належним чином та своєчасно.

В матеріалах справи міститься

повернення документів (вх.№№1617, 2849), надісланих на адресу відповідача, з

відміткою установи пошти: „за зазначеною адресою не знаходиться” (арк.с.11-13,

22-24).

Згідно витягу з Єдиного Державного

реєстру підприємств та організацій України № 16-2/2848 від 02.11.2007

(вх.№50126 від 08.11.2007) ТОВ 

„Севмолторг” зареєстрований за адресою: 99003, м. Севастополь, вул.

Токарева, 3 (арк.с.25).

Тобто відповідач повідомлявся про

судові засідання за юридичною адресою, зазначеною в довідці Управління

статистики та позовній заяві.

Розгляд справи відкладався в

порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними

матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки відсутність представників відповідача не перешкоджає розгляду спору по

суті, тому що матеріали справи в повній мірі характеризують правовідносини

сторін.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

в с т а н о в

и в:

З`ясовані наступні обставини:

30.07.2006 між Фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1. (Постачальник) та ТОВ „Севмолторг” (Покупець) укладено

Договір поставки б/н, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити, а

Покупець оплатити та прийняти Продукцію в асортименті відповідно з умовами

цього Договору (арк.с.31).

Згідно з пунктом 1.2. Договору сума

договору -загальна сума накладних, по яким Покупцю відпущена продукція протягом

дії договору.

Відповідно до пункту 3.3. Договору,

оплата продукції здійснюється протягом 21 календарного дня, включаючи дату

відвантаження зі складу Постачальника.

Пунктом 5.3. Договору передбачено,

що у випадку порушення пункту 3.3. Договору Покупець сплачує пеню в розмірі

подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за

який стягується пеня, за кожен день прострочення.

30.07.2006 між сторонами укладено

Додаткову угоду № 1, згідно з яким відпуск товару здійснюється без довіреності,

підставою для відпуску товару є підпис матеріально-відповідальної особи з боку

Покупця, засвідчена печаткою (штампом) на супровідних документах (накладній,

акті, ордері і т.і.) (арк.с.32).

На виконання умов зазначеного вище

Договору, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1574,83 грн., що

підтверджується витратними накладними, оригінали яких оглядались в судовому

засідання:

-          № ЧП-0000512 від 28.07.2006 на суму

105,11 грн.

-          № ЧП-0000059 від 03.08.2006 на суму

116,50 грн.

-          № ЧП-0000063 від 03.08.2006 на суму

134,02 грн.

-          № ЧП-0000185 від 10.08.2006 на суму

115,32 грн.

-          № ЧП-0000186 від 10.08.2006 на суму

179,46 грн.

-          № ЧП-0000191 від 11.08.2006 на суму

27,17 грн.

-          № ЧП-0000192від 11.08.2006 на суму

74,83 грн.

-          № ЧП-0000311 від 17.08.2006 на суму

127,63 грн.

-          № ЧП-0000312 від 17.08.2006 на суму

129,82 грн.

-          № ЧП-0000012 від 01.09.2006 на суму

180,86 грн.

-          № ЧП-0000126 від 08.09.2006 на суму

384,11 грн. (арк.с.34, 39).

Згідно взаєморозрахунку з клієнтами

та розрахунку позовних вимог, наданими позивачем, відповідач частково оплатив

поставлений товар в сумі 300,00 грн. (арк.с.7, 33).

Спір виник у зв'язку з неповною

оплатою відповідачем отриманого Товару за Договором поставки  б/н від 30.07.2006.

Правовідносини сторін регулюються

статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527, 530, 629,

691, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу

України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог

щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

До виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх

заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи

інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій

до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку

виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом

або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання

зобов'язання.

Не допускаються одностороння

відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також

відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої

сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в

статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного

кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк

(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій

діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або

іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і

сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються

загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,

законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 691, 692 Цивільного

кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною,

встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у

договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що

визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій

рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або

вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити

товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,

якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк

оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити

продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути

передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статей 527, 530

Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а

кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або

законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений

строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного

кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу

України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом

№3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох

процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та

625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не

встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед

кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу

інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з

інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією

за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти

річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені

боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати

як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити

до санкцій.

Згідно розрахунку позивача 3%

річних складають 45,88 грн., які підлягають стягненню в повному обсязі.

Основний борг в сумі 1274,83

грн. підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм

правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку

заборгованості чи доказів погашення заборгованості не надав, від проведення

звірки взаєморозрахунків ухилився, про що позивачем надані докази.

Дії відповідача свідчать про

зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від

відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.

При викладених обставинах, позовні

вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зменшення частково в сумі 1320,71

грн., з яких: 1274,83 грн. -основний борг, 45,88 грн. -3% річних.

Згідно зі статтями 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 44, 49

Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених

позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527, 530, 629,

691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 22, 33, 34, 44, 49, 75, 77,

81, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Севмолторг” (99003, м. Севастополь, вул.

Токарєва, 3, ідентифікаційний код 30746838, п/р №260070203501 в „Фінанси та

кредит”, МФО 384812) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2в АКІБ „УкрСібБанк”

м. Харків, МФО НОМЕР_3) заборгованість в сумі 1274,83 грн., 3%

річних -45,88 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 73,04 грн.

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 84,50 грн.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                        

Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

10.12.2007