Рішення

від 26.12.2007 по справі 4/889-17/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

26.12.07                                                                                          

Справа№ 4/889-17/126

Суддя У.Ділай, розглянувши справу

За позовом: ТзОВ “ІММ” , м.Львів

до відповідача: суб”єкта

підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів

Про

стягнення 5 151,73 грн. боргу

за участю представників:

від позивача:

Козій І.Ю., Баглай М.М. - представники

від відповідача: ОСОБА_2,ОСОБА_3-

представники

Представникам сторін роз'яснено

права та обов'язки передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.

Розгляд матеріалів справи

неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду. Ухвалою суду від

14.08.07р. провадження по справі зупинялось до закінчення Личаківським РВ ГУ

МВС України у Львівській області розслідування у кримінальній справі №142-0954.

Ухвалою суду від 26.11.07р.

провадження у справі поновлено. Представниками відповідача до матеріалів справи

долучено копію Постанови про закриття кримінальної справи №142-0954 від

18.09.07р.

В судовому засіданні 26.12.07р.

представниками відповідача подано заяву б/н від 25.12.07р. про витребування у

позивача додаткових доказів та прохання доручити ДПІ Личаківського району

провести перевірку позивача. Клопотання викладені у вказаній заяві судом

відхилені , як необгрунтовані.

Суть спору:

На розгляд господарського суду

Львівської області поступила позовна заява ТзОВ “ІММ” про стягнення з

відповідача Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості в сумі

4271,81грн. за отриманий товар- бітум.

Як вказано в позовній заяві позивач

26.09.05р. передав відповідачу товар , а відповідач прийняв переданий товар ,

що підтверджується накладною №3826 від 26.09.05р. та довіреністю серія ЯЗЮ

№244554 від 26.09.05р.

06.04.07р. на адресу відповідача

було надіслано вимогу про оплату отриманого товару , яка залишена відповідачем

без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення товариства в

господарський суд з заявою простягнення боргу в примусовому порядку.

Як зазначає позивач, відповідач не

сплатив за отриманий товар , що є порушенням вимог ст.ст.526,527,530 ЦК України

та вимог ст.ст.173,193,198 ГК України.

Відповідно до положень ст.625 ЦК

України , за неналежне виконання відповідачем зобов”язання позивачем нараховано

інфляційні та 3% річних за весь період прострочки з жовтня 2005р. по лютий

2007р.

В судовому засіданні представники

позивача позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача в судовому

засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог

заперечили, вказуючи , що:

- згідно видаткової накладної №

3826 позивача, умовою продажу товару є попередня оплата.

На видатковій накладній стоять

слова позивача “Дякуємо за покупку”. Отже накладна видається тільки після проведеної

попередньої оплати, а за твердженням позивача, виходить що позивач віддав товар

безкоштовно;

- в господарських справах,

підприємці користуються видачею листа-зобов"язання, (це регулюється ЦК

України ) згідно якого, підприємець просить власника товару відпустити товар

безкоштовно з його гарантованою оплатою, наприклад, в 5 - 10 банківських днів.

Відповідач такого

листа-зобов"язання позивачу не давав, що свідчить про попередню оплату;

- окрім цього, після отримання

ухвали суду про порушення справи, відповідач прийшов до позивача для вияснення

даного факту. Дівчата з бухгалтерії товариства дали відповідачу рахунок-фактуру

№ СФ - 0007042 від 26 вересня 2005 р. згідно якої, бітум будівельний у позивача

26 вересня 2005 р. брало приватне підприємство " ВТН-БУД" на суму

4.271 грн. 81 коп., тобто на таку ж суму як брав відповідач.

Отже, позивач, через неякісне

ведення обліку товару в складському господарстві, отримав дефіцит на суму 4.271

грн. 81. коп., яку вирішив списати на відповідача.

Відповідач просить в позовних

вимогах позивачу ТзОВ “І.М.М” про стягнення 5.151 грн. 73 коп. - відмовити.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши доводи, пояснення та заперечення представників сторін в судовому

засіданні, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом

встановлено:

26.09.05р. СПД ОСОБА_1 через

ОСОБА_2на підставі довіреності серії ЯЗЮ №244554 від 26.09.05р. отримав у ТзОВ

“ІММ” бітум в кількості 1043кг по накладній №3826 від 26.09.05р. на загальну

суму 4271,81грн.

06.04.07р. позивачем на адресу

відповідача була направлена вимога про сплату отриманого товару. Вказана вимога

відповідачвем залишена без відповіді та задоволення.

В зв”язку з несвоєчасним виконання

грошового зобов”язання позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з

врахування 687,69грн. інфляційних та 192,23грн. 3% річних.

Представник відповідача проти вимог

заперечив, вказуючи, що за отриманий товар розрахувався готівкою.

З метою повного, об”єктивного та

всестороннього розгляду матеріалів справи ухвалою суду від 21.06.07р. у

позивача витребувано книги обліку касових операцій. На виконання вимог вказаної

ухвали суду, позивачем для огляду в судовому засіданні надавались книги обліку

касових операцій належним чином зброшуровані та прошнуровані, зареєстровані в

органах податкової служби України та контрольні стрічки за період 2005-2006р.р.

Оглянувши та дослідивши подані

позивачем документи судом встановлено, що оплата відповідачем бітуму готівкою,

відповідно до вимог чинного законодавства не здійснювалась.

Окрім того, позивачем надано суду довідку

банку “Універсальний” №29/1738 від 06.04.07р. відповідно до якої поступлень від

відповідача на рахунок позивача не було.

Вивчивши та оцінивши матеріали

справи в їх сукупності, заслухавши представників сторін в судовому засіданні

суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в

частині стягнення основної суми боргу, в частині стягнення інфляційних та 3%

річних позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 509 ЦК України

зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при

цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що

зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону та договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України,

одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у

відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним належним чином.

Відповідач доводи позивача не

спростував, докази оплати вартості отриманої продукції суду не подав.

За таких обставин господарський суд

дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 4271,81 грн. основного боргу

є підставними та документально обгрунтованими і підтверджені наявними у справі

матеріалами та не спростовані відповідачем, а тому позов в цій частині вимог

підлягає до задоволення.

Що стосується стягнення 192,23грн.

3% річних та 687,69грн. інфляційних в задоволенні вимог в цій частині позову

слід відмовити, оскільки відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо строк (

термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом

пред”явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня

пред”явлення вимоги , якщо обов”язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України визначено

відповідальність за порушення грошового зобов”язання.

Як вбачається з матеріалів справи

вимога в порядку ст.530 ЦК України на адресу відповідача була направлена

06.04.07р., відтак через сім днів, у разі невиконання відповідачем грошового

зобов”язання, у позивача виникає право на нарахування інфляційних та 3% річних

передбачених ст.625 ЦК України. Позивачем подано розрахунок інфляційних та

річних за період з жовтня 2005р. і по лютий 2007р.

У відповідності з пунктом 4 частини

третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України,

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК

України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 33,

34, 36, 38, 43, 44, 49, 69, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Суб”єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1( АДРЕСА_1р/р 2600101300041 в ТОВ “Укрпромбанк” , МФО 385457,

ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ТзОВ “ІММ” ( 79032, м.Львів, вул.Дж.

Вашингтона,7б, р/р 26000021540001 в ВАТ “Банк Універсальний”, МФО325707, ЄДРПОУ

20836315) 4 271,81 грн. основного 84,56 грн. державного мита

та                97,85 грн. витрат

за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В стягненні 687,69грн.

інфляційних та 192,23 грн. 3% річних в позові відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК

України.

Суддя                                                                                            

Ділай У.І.