Постанова від 04.11.2025 по справі 523/3217/23

Номер провадження: 22-ц/813/6043/25

Справа № 523/3217/23

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року за заявою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Пересипського районногосуду м.Одесизнаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ОСОБА_2 , в якому в остаточній редакції від 27 березня 2025 року вона просить визнати недійсними переукладені між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 : договір №ТС-1236/20 від 30.11.2020 року який діє до 30.12.2026 року; договір ТС-631/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; договір ТС-632/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; договір ТС- 633/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; договір ТС-634/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Також розглядається зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, розташованими в місті Одесі за адресами: пр. Добровольського №151/6, АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ,шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначені нежитлові приміщення.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Берегового В.В. суд своєю ухвалою від 06 травня 2025 року вжив захід забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 та Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж тимчасових споруд, які розташовані на місцях, визначених вказаними договорами.

16 травня 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради Ходжалієва А.С. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 06 травня 2025 року.

Заява обґрунтована тим, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі в місті Одесі регулюється Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Одесі, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року № 3961-VI, підпункт 6.1 яких передбачає, що підставою для розміщення тимчасової споруди в межах м. Одеси є паспорт, який надається Департаментом архітектури та містобудування та договір з Уповноваженим органом, яким є заявник. Тимчасові споруди, які розмішені без укладення відповідних договорів є протиправними та підлягають демонтажу.

В остаточній редакції позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати недійсними договори, укладені з ОСОБА_1 . Проте задоволення позовних вимог призведе до протиправності розміщення ТС, що потягне за собою анулювання їх паспортів прив`язки та демонтаж, тоді як відмова у задоволенні позову не призведе до демонтажу ТС через їх правомірне розташування. Отже, не вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з демонтажу ТС ніяким чином не унеможливлюватиме ефективний захист та не перешкоджатиме поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, тому заявник вважає, що підстав для вжиття даного заходу забезпечення позову немає.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року скасувати, а заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом остаточної редакції позовних вимог у справі №523/3217/23, є визнання недійсними договорів з Відповідачем1. Так, суд першої інстанції неправильно та неповно встановив факт наявності існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки предметом позовних вимог є тимчасові споруди, які не є об`єктами будівництва, не є об`єктами нерухомості, а отже не втратять своїх властивостей у разі їх переміщення у просторі (демонтажу).

Крім цього, Пересипський районний суд міста Одеси не звернув належної уваги на те, що саме позивач обрав спосіб захисту своїх прав шляхом визнання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд недійсними і мав вірно оцінити наслідки, що спричинить недійсність відповідних договорів. Заборона демонтажу протиправних ТС, у разі задоволення позову та скасування відповідних договорів, прямо заважатиме правовим наслідкам такого рішення (демонтажу тимчасових споруд). Натомість, відхилення позовної заяви та відмова у її задоволенні не потягне за собою демонтажу ТС через їх правомірне розташування.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 04.11.2025 року о 16:00 годині, сторони по справі не з`явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

03.11.2025 року на адресу суду надійшла від представника ОСОБА_2 адвоката Кудрінської Юлії Євгенівни заява про розгляд справи без їх участі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи предмету позову та наявності спору суд не вбачає підстав для скасування заходу забезпечення позову до ухвалення судом рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частинами 1, 2, 9, 10 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суду відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 також роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Тобто необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти "скасування заходів забезпечення" судом, який їх застосував, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також "скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення" судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального чи процесуального права та фактичним обставинам справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 29 постанови Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 50/790-43/173.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні суду знаходить дана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ОСОБА_2 , в якому в остаточній редакції від 27 березня 2025 року вона просить визнати недійсними переукладені між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 : договір №ТС-1236/20 від 30.11.2020 року який діє до 30.12.2026 року; договір ТС-631/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; договір ТС-632/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; договір ТС- 633/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; договір ТС-634/24 від 06.12.2024 року по 03.12.2025 року; на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, розташованими в місті Одесі за адресами: пр. Добровольського №151/6, АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ,шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначені нежитлові приміщення.

Судом дана справа не розглянута, остаточного рішення суду по суті вимог не ухвалено.

Ухвалою Пересипського районногосуду м.Одеси від06травня 2025рокусуд вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 та Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж тимчасових споруд, які розташовані на місцях, визначених договорами №ТС-1236/20 від 30.11.2020 року, який діє до 30.12.2026 року; ТС-631/24 від 06.12.2024 року, який діє до 03.12.2025 року; № ТС-632/24 від 06.12.2024 року, який діє до 03.12.2025 року; №ТС- 633/24 від 06.12.2024 року, який діє до 03.12.2025 року; № ТС-634/24 від 06.12.2024 року, який діє до 03.12.2025 року, укладеними між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 .

Дана ухвала в апеляційному порядку не оскаржена та не скасована.

Вживаючи заходи забезпечення позову ухвалою від 06травня 2025рокувважав, що забезпечення позову пов`язане із змінами, що відбулися за час розгляду справи, через переукладення нових договорів по спорудам.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що 06 жовтня 2023 року суд першої інстанції вже вживав захід забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 та Управлінню вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж тимчасових споруд, які розташовані на місцях, визначених договорами №ТС-1236/20 від 02.12.2020 року; ТС-411/22 від 24.10.2022 року; №ТС- 412/22 від 24.10.2022 року; №ТС-413/22 від 24.10.2022 року; №ТС- 414/22 від 24.10.2022 року; №ТС-457/22 від 18.11.2022 року, укладеними між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 .

Дана ухвала також в апеляційному порядку не оскаржена та не скасована.

В подальшому, 16 листопада 2023 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2023 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року у задоволенні клопотання представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради залишено без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2023 року - залишено без змін.

Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради наразі звертаючись суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, будь-яких обґрунтувань щодо зміни обставин, що мали місце після ухвалення судового рішення про забезпечення позову, які б обумовлювали припинення подальшої необхідності у такому забезпеченні, не вказав. Обставин, які б свідчили про те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, такі заходи вичерпали свою дію, суду не наведено.

Отже, оскільки на даний час рішення у справі не ухвалено, розгляд справи по суті не закінчено, потреба у забезпеченні позову не відпала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що предметом даного спору є визначення право сторін на користування спірним майном, від якого буде залежати право на укладення договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки даний спір не розглянутий судом, тому підстав для скасування заходів забезпечення позову не має.

Доводи апеляційної скарги фактично стосуються спору по суті заявлених позовних вимог, а не вжиття заходів забезпечення позову. Однак, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, та спростованні наведеними у цій постанові мотивуваннями.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому ухвала суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Пересипськогорайонного судум.Одеси від23травня 2025року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та ос карженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено: 17.11.2025 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова