Вирок від 27.11.2025 по справі 461/570/24

461/570/24

1-кп/461/151/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2025 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020140050000790від 15.02.2020 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Львова,громадянина України,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 , директора ТзОВ «ДЮК ЛТД», раніше не судимого,неодруженого,з вищоюосвітою,не являється адвокатом чи депутатом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (чинна до 11.08.2023) Кримінального кодексу України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

ОСОБА_4 , будучи, відповідно до наказу № 1 від 03.01.1995, директором ТзОВ «ДЮК ЛТД» (ЄДРПОУ 19176569) основний вид діяльності якого - будівництво будівель, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у м. Львові (точний час та місце не встановлено), під приводом будівництва котеджного містечка на земельній ділянці з кадастровим номером: 4610137500:07:004:0010 по вул. Малоголосківській у м. Львові, достовірно знаючи, що відповідно до Договору оренди землі від 16.03.2009, укладеного між Львівською міською радою в особі директора департаменту містобудування ОСОБА_12 та ТзОВ «ДЮК ЛТД» в особі ОСОБА_4 , вказану земельну ділянку передано в оренду ТзОВ «ДЮК ЛТД» для будівництва і обслуговування житлового будинку та не маючи наміру здійснювати будівництво вказаного котеджного містечка, в період часу з 16.11.2011 по 22.01.2015 протиправно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в загальній сумі 123 250 доларів США, що становило на час передачі коштів 1125119,64 гривень (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч сто дев`ятнадцять гривень шістдесят чотири копійки), грошовими коштами ОСОБА_10 у загальній сумі 116 250 доларів США, що становило на час передачі коштів 964 400 гривень (дев`ятсот шістдесят чотири тисяч чотириста), грошовими коштами ОСОБА_11 у загальній сумі 20 000 доларів США, що становило на часпередачі коштів 161 000 гривень (сто шістдесят одну тисячу), тобто заволодів грошовими коштами в загальній сумі 259 500 доларів США, що становило на час передачі коштів 2 250 519 гривень (два мільйони дві п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень шістдесят чотири копійки), якими ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв матеріальної шкоди у зазначеному розмірі, яка, відповідно до примітки до ст. 185 КК України, становить особливо великий розмір.

Так, ОСОБА_4 , як керівник ТзОВ «ДЮК ЛТД», діючи умисно, в корисливих мотивах, не маючинаміру здійснюватибудівництво котеджногомістечка, маючи на меті протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , уклав 16.11.2011 з ОСОБА_9 в офісі громадської організації «ЛКО Український Січовий Союз» за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, протокол погодження намірів по співпраці № 11, відповідно до умов якого:

1. ТзОВ «ДЮК ЛТД» та ОСОБА_9 погоджуютьнамір створенняокремої господарськоїструктури ввигляді товаристваз обмеженоювідповідальності (надалі-ТзОВ),з метою будівництва котеджного містечка з кількістю засновників, яка відповідає кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. Будівництво здійснюється за кошти Статутного фонду новоствореного ТзОВ;

2. ТзОВ «ДЮК ЛТД» належить в новоствореному ТзОВ 51 % корпоративних прав;

3. ТзОВ «ДЮК ЛТД» надає новоствореному ТзОВ право будувати на належній ТзОВ «ДЮК ЛТД» земельній ділянці по вул. Малоголосківській в м. Львові котеджне містечко;

6. Кошти на наповнення Статутного фонду вносяться на р/р новоствореного ТзОВ готівковими та безготівковими вкладами, будівельними матеріалами (але не більше 25% від загального розміру внеску в Статутний фонд) по середньозваженій ціні на них в даному регіоні, іншими роботами та послугами з погодженням їх вартості з ТзОВ «ДЮК ЛТД»;

7. При виході з ТзОВ учасники одержують свою частку в вигляді збудованих м2 житла в разі закінчення будівництва, або (в разі здійснення такого виході до здачі об`єкту будівництва в експлуатацію або до моменту створення ТзОВ) коштами після реалізації належної їм частки новому учаснику, підписавшему даний Протокол в розмірі, не перевищуючими суми внесків вибувающего учасника;

13. Директором новоствореного ТзОВ є ОСОБА_4 з корпоративним правом голоса від ТзОВ «ДЮК ЛТД»;

14. Беззмінною ген підрядною та експлуатаціонною організацією є ТзОВ «ДЮК ЛТД».

Також, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, в корисливих мотивах, не маючинаміру здійснюватибудівництво котеджногомістечка, маючи на меті протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , уклав 21.11.2011 з ОСОБА_10 за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Свірж, протокол погодження намірів по співпраці № 10, відповідно до умов якого:

1. ТзОВ «ДЮК ЛТД» та ОСОБА_10 погоджують намір створення окремої господарської структури в вигляді товариства з обмеженою відповідальності (надалі - ТзОВ), з метою будівництва котеджного містечка з кількістю засновників яка відповідає кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. Будівництво здійснюється за кошти Статутного фонду новоствореного ТзОВ;

2. ТзОВ «ДЮК ЛТД» належить в новоствореному ТзОВ 51 % корпоративних прав;

3. ТзОВ «ДЮК ЛТД» надає новоствореному ТзОВ право будувати на належній ТзОВ «ДЮК ЛТД» земельній ділянці по вул. Малоголосківській в м. Львові котеджне містечко;

6. Кошти на наповнення Статутного фонду вносяться на р/р новоствореного ТзОВ готівковими та безготівковими вкладами, будівельними матеріалами (але не більше 25% від загального розміру внеску в Статутний фонд) по середньозваженій ціні на них в даному регіоні, іншими роботами та послугами з погодженням їх вартості з ТзОВ «ДЮК ЛТД»;

7. При виході з ТзОВ учасники одержують свою частку в вигляді збудованих м2 житла в разі закінчення будівництва, або (в разі здійснення такого виході до здачі об`єкту будівництва в експлуатацію або до моменту створення ТзОВ) коштами після реалізації належної їм частки новому учаснику, підписавшему даний Протокол в розмірі, не перевищуючими суми внесків вибувающего учасника;

13. Директором новоствореного ТзОВ є ОСОБА_4 з корпоративним правом голоса від ТзОВ «ДЮК ЛТД»;

14. Беззмінною ген підрядною та експлуатаціонною організацією є ТзОВ «ДЮК ЛТД».

Також, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, маючи на меті протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , уклав 22.11.2011 з ОСОБА_11 в офісі громадської організації «ЛКО Український Січовий Союз» за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, протоколи погодження намірів по співпраці № 8 та № 9, відповідно до умов яких:

1. ТзОВ «ДЮК ЛТД» та ОСОБА_11 погоджують намір створення окремої господарської структури в вигляді товариства з обмеженою відповідальності (надалі - ТзОВ), з метою будівництва котеджного містечка з кількістю засновників яка відповідає кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. Будівництво здійснюється за кошти Статутного фонду новоствореного ТзОВ;

2. ТзОВ «ДЮК ЛТД» належить в новоствореному ТзОВ 51 % корпоративних прав;

3. ТзОВ «ДЮК ЛТД» надає новоствореному ТзОВ право будувати на належній ТзОВ «ДЮК ЛТД» земельній ділянці по вул. Малоголосківській в м. Львові котеджне містечко;

6. Кошти на наповнення Статутного фонду вносяться на р/р новоствореного ТзОВ готівковими та безготівковими вкладами, будівельними матеріалами (але не більше 25% від загального розміру внеску в Статутний фонд) по середньозваженій ціні на них в даному регіоні, іншими роботами та послугами з погодженням їх вартості з ТзОВ «ДЮК ЛТД»;

7. При виході з ТзОВ учасники одержують свою частку в вигляді збудованих м2 житла в разі закінчення будівництва, або (в разі здійснення такого виході до здачі об`єкту будівництва в експлуатацію або до моменту створення ТзОВ) коштами після реалізації належної їм частки новому учаснику, підписавшему даний Протокол в розмірі, не перевищуючими суми внесків вибувающего учасника;

13. Директором новоствореного ТзОВ є ОСОБА_4 з корпоративним правом голоса від ТзОВ «ДЮК ЛТД»;

14.Беззмінною генпідрядною таексплуатаціонною організацієює ТзОВ«ДЮК ЛТД».

Надалі, на виконання умов вищевказаних протоколів ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у листопаді 2011 року, у точно невстановлений час, передав ОСОБА_4 в приміщенні офісу ГО «ЛКО «Український січовий союз», за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, грошові кошти в сумі 40000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 322000 грн, з яких: 10000 доларів США - спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , 10000 доларів США - грошові кошти ОСОБА_10 , 20000 доларів США - грошові кошти ОСОБА_11 , якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вищевказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 наступні квитанції:

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 80 від 16 листопада 2011 року на суму 40000,00 грн. на прізвище ОСОБА_9 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 81 від 16 листопада 2011 року на суму 40500,00 грн. на прізвище ОСОБА_9 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 83 від 23 листопада 2011 року на суму 40000,00 грн. на прізвище ОСОБА_10 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 84 від 23 листопада 2011 року на суму 40500,00 грн. на прізвище ОСОБА_10 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 85 від 25 листопада 2011 року на суму 40000,00 грн. на прізвище ОСОБА_11 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 86 від 25 листопада 2011 року на суму 40500,00 грн. на прізвище ОСОБА_11 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 87 від 25 листопада 2011 року на суму 40000,00 грн. на прізвище ОСОБА_11 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 88 від 25 листопада 2011 року на суму 40500,00 грн. на прізвище ОСОБА_11 .

Крім цього, у травні 2012 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 у м. Львові біля Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в сумі 6 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів, становило 55 080 грн, якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанцію до прибуткового касового ордеру № 36 від 20 травня 2012 року на суму 55080,00 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімдесят) гривень на прізвище ОСОБА_9 .

Окрім цього, у липні 2012 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 в приміщенні офісу ГО «ЛКО «Український січовий союз», за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в сумі 12 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 97 200 грн, якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанції до прибуткового касового ордеру № 42 від 01 серпня 2012 року на суму 48600,00 грн. та № 43 від 02 серпня 2012 року на суму 48600,00 грн. на прізвище ОСОБА_9 .

Крім того, у вересні 2012 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в сумі 10 600 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 85 860 грн, якими ОСОБА_4 ,не маючинаміру здійснюватибудівництво котеджногомістечка,заволодів тарозпорядився навласний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанцію №45 від 02 вересня 2012 року на суму 85860,00 гривень на прізвище ОСОБА_9 .

У листопаді 2012 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_10 передав ОСОБА_4 у м. Львові біля Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 163 400 грн, якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 дві квитанції № 48 та № 49 від 17 листопада 2012 року на суму 81700,00 кожна на прізвище ОСОБА_10 .

У березні 2013 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 передав ОСОБА_4 у м. Львові біля Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, грошові кошти в сумі 12600 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 100 965 грн, з яких 8850 доларів США - спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , 3750 доларів США - грошові кошти ОСОБА_10 , якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 18 березня 2013 року на суму 70965,00 грн. на прізвище ОСОБА_9 та № 3 від 25 березня 2013 року на суму 30000,00 грн. на прізвище ОСОБА_10 .

У травні 2013 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_10 передав ОСОБА_4 у м. Львові біля Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, грошові кошти в сумі 22500 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 186 000 грн, якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанцію № 4 від 07 травня 2013 року на суму 186000,00 гривень на ім`я ОСОБА_10 .

У червні 2013 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 у м. Львові біля Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в сумі 20000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів становило 173 000 грн, якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанцію № 6 від 26.06.2013 року на суму 173000,00 гривень на прізвище ОСОБА_9 .

У кінці червня на початку липня 2013 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 передав ОСОБА_4 в приміщенні офісу ГО «ЛКО «Український січовий союз», за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, грошові кошти в сумі 80000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів, становило 652 000 грн, з яких 40 000 доларів США - спільні грошові кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , 40 000 доларів США - грошові кошти ОСОБА_10 , якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів, ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 02 липня 2013 року на суму 326000,00 грн. на прізвище ОСОБА_9 та № 8 від 02 липня 2013 року на суму 326000,00 грн. на прізвище ОСОБА_10 .

У лютому 2014 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_7 від імені ОСОБА_10 передав ОСОБА_4 у кафе «Копальня кави» за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 10, грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент передачі коштів, становило 178 500 грн, якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

На підтвердження отримання вказаних коштів ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 квитанції до прибуткових касових ордерів на ім`я ОСОБА_10 № 4 від 11 лютого 2014 року на суму 80000,00 грн.; № 4 від 12 лютого 2014 року на суму 80000,00 грн.; та № 6 від 14 лютого 2014 року на суму 18500,00 гривень.

Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, в корисливих мотивах, не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, маючи на меті протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , перебуваючи 22.01.2015 біля будинку № 2/2 по вул. Патона у м. Львові, під приводом необхідності отримання додаткових грошових коштів для переносу інженерних мереж та прокладання труб на вищевказаному будівництві котеджного містечка на земельній ділянці з кадастровим номером: 4610137500:07:004:0010 по вул. Малоголосківській у м. Львові, достовірно знаючи, що відповідно до Договору оренди землі від 16.03.2009, укладеного між ЛМР в особі директора департаменту містобудування ОСОБА_12 та ТзОВ «ДЮК ЛТД» в особі ОСОБА_4 , вказану земельну ділянку передано в оренду ТзОВ «ДЮК ЛТД» для будівництва і обслуговування житлового будинку, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в загальній сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, що згідноз офіційнимкурсом НБУна моментпередачі коштів,становило 236514,64 гривень (двісті тридцять шість тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень шістдесят чотири копійки), якими ОСОБА_4 , не маючи наміру здійснювати будівництво котеджного містечка, заволодів та розпорядився на власний розсуд.

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , уклав ряд договорів як керівник ТзОВ «ДЮК Лтд» з ТзОВ «БК «Плюс Девелопмент» (ЄДРПОУ 41173454) в особі директора ОСОБА_13 , які фактично унеможливлюють отримання грошових коштів та м2 в збудованих квартирах на вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зокрема: 17.05.2017 між ТзОВ «ДЮК Лтд» (Замовник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «БК «Плюс Девелопмент» (Замовник-забудовник) в особі директора ОСОБА_13 було укладено договір часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва, на земельній ділянці з кадастровим номером: 4610137500:07:004:0010, яка знаходиться по вул. Малоголосківській у м. Львові. Відповідно до умов вказаного договору, Замовнику належатимуть 12% від загальної фактичної площі об`єкта будівництва, що були запроектовані та вказані в Акті розподілу площ. В подальшому, 14.03.2019 між ТзОВ «ДЮК Лтд» (Замовник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «БК «Плюс Девелопмент» (Замовник-забудовник) в особі директора ОСОБА_13 було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору від 17.05.2017, відповідно до умов якої, було змінено кількість площ, які належатимуть Замовнику, а саме - 3 квартири із загальної площі квартир. 10.08.2020 між ТзОВ «ДЮК Лтд» (Замовник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «БК «Плюс Девелопмент» (Замовник-забудовник) в особі директора ОСОБА_13 було укладено додаткову угоду № 3 до вищевказаного договору від 17.05.2017, відповідно до умов якої, було змінено кількість площ, які належатимуть Замовнику, а саме - 3 нежитлові приміщення загальною площею 31,3 кв.м.

Внаслідок вчинення протиправних дій у вищеописаний спосіб, ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в загальній сумі 123250 доларів США, що становило на час передачі коштів 1125119, 64 гривень (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч сто дев`ятнадцять гривень шістдесят чотири копійки), грошовими коштами ОСОБА_10 у загальній сумі 116250 доларів США, що становило на час передачі коштів 964400 гривень (дев`ятсот шістдесят чотири тисяч чотириста), грошовими коштами ОСОБА_11 у загальній сумі 20000 доларів США, що становило на часпередачі коштів 161000 гривень (сто шістдесят одну тисячу), тобто заволодів грошовими коштами в загальній сумі 259500 доларів США, що становило на час передачі коштів 2250519 гривень (два мільйони дві п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень шістдесят чотири копійки), якими ОСОБА_4 розпорядивсяна власнийрозсуд.

Позиція та покази обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення заперечив та просив суд ухвалити виправдувальний вирок. При цьому пояснив суду наступне.

Він є співзасновником та директором ТзОВ «ДЮК Лтд». Підприємство засноване у 1993 році і здійснює свою діяльність у відповідності до статуту. Основним напрямком його діяльності є будівництво будинків та інших споруд і комунікацій. В процесі діяльності товариства, з метою виконання економічних завдань, між ТзОВ «ДЮК Лтд» та власниками земельних ділянок укладалися та виникали орендні договірні зобов`язання, зокрема довгострокові, на використання цих земельних ділянок під забудову. Також, ним проводилися замовлення проектно-кошторисної документації, експертних оцінок, вишукувальні роботи, інші заходи, пов`язані із будівництвом та облаштуванням об`єктів будівництва.

З метою реалізації проекту будівництва багатоквартирного будинку, 16 березня 2009 року між ТзОВ «ДЮК Лтд» та Львівською міською радою був укладений договір оренди землі предметом якого була земельна ділянка розташована у м. Львові на вулиці Малоголосківській, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Строк дії зазначеного договору становив 10 років.

Протягом 2011 2017 років до договору оренди вносилися зміни, які стосувалися вартості земельної ділянки. Це було пов`язано з інфляційними процесами, а тому суми орендної плати збільшувались. 15 лютого 2019 року вказаний договір оренди земної ділянки був пролонгований шляхом укладення нового договору оренди землі, аналогічного за змістом до попереднього. На виконання відповідних договірних зобов`язань між ТзОВ «ДЮК Лтд» та Львівською міською радою по забудові орендованої ділянки землі, наказом № 172 від 09.10.2009 року Львівська міська рада надала дозвіл ТзОВ «ДЮК Лтд» на розроблення містобудівного обґрунтування для будівництва багатоквартирного житлового будинку із окремих зблокованих секцій на вул. Малоголосківській у м. Львові.

У свою чергу, на виконання наказу № 172 від 09.10.2009 року Львівської міської ради, ТзОВ «ДЮК Лтд» були замовлені вишукувальні роботи ліцензованому підприємству ДП «ГЕОТЕХБУД» ВАТ «ГІРХІМПРОМ». У відповідності до п. 4 складеного цим ДП висновку про інженерно-геологічні умови майданчика будівництва багатоквартирного житлового будинку із зблокованих секцій котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові, «інженерно-геологічні умови майданчика по вул. Малоголосківська у м. Львові ускладнені наявністю просідних ґрунтів. Ділянка відноситься до першого типу просідання, тобто при зовнішньому навантаженні ґрунт деформується та не забезпечить несучої здатності споруди». У п. 5 наведеного Висновку зазначено, що при проектуванні фундаменту необхідно враховувати те, що розрахунковий тиск на покрівлю супісків просідний ІГЕ3 (суглинок напівтвердий в окремих місцях щебенистий з включенням глиб вапняка) не повинен перевищувати 1,2 кгс/см2.У п.6цього Висновкузазначено наступне:«В проектінеобхідно передбачитизаходи направленіна запобіганнядовгострокового замочуванняпросідних ґрунтівІГЕ-3».

Наведений виявлений ліцензійним підприємством скритий дефект орендованої ділянки під забудову зумовлював витрату додаткових великих капіталовкладень для забудови її багатоквартирним будинком, на які ТзОВ «ДЮК Лтд» не розраховував при оформленні відповідних договорів оренди землі. Отже, товариству треба було приймати рішення щодо подальших дій, тобто проводити забудову малоповерхових будинків котеджного типу чи шукати кошти для укріплення основи майбутнього багатоквартирного будинку або залучати кошти співзабудовника.

Також, під час погоджень з інженерними службами міста питань придатності земельної ділянки під будівельний майданчик по вул. Малоголосківська у м. Львові у 2010 році було виявлено наявність магістрального трубопроводу діаметром 600 міліметрів, що також унеможливлювало будівництво на даній земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку. З огляду на наведене, у ЛМКП «Львівводоканал» у період 2010-2011 рр. було замовлено проект виносу водогону за межі ділянки наданої ТзОВ «ДЮК Лтд». Кошторисна вартість таких робіт складала близько 1 700 000 гривень. Оскільки в ТзОВ «ДЮК Лтд» не було коштів для укріплення основи майбутнього багатоквартирного будинку та 1700000 гривень на перенесення водогінної труби, 17.05.2017 року між ТзОВ «ДЮК Лтд» та іншим забудовником - ТОВ «БК «Плюс Девелопмент» був укладений договір часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва. За умовами вказаного договору за ТзОВ «ДЮК Лтд» залишалося 12% від загальної фактичної площі об`єкта будівництва. В подальшому, шляхом укладення в період 2019-2020 років двох додаткових угод, за ТзОВ «ДЮК Лтд» залишилися площі, які займатимуть лише три нежитлові приміщення загальною площею 31,3 кв.м. Це було пов`язане з тим, що в ході проектно-вишукувальних, підготовчих та будівельних робіт було виявлено вказані та додаткові проблеми земельної ділянки, що «БК «Плюс Девелопмент» хотів виконати за рахунок дольової участі ТзОВ «ДЮК Лтд», а саме - 12 % від загальної фактичної площі об`єкта будівництва. Таким чином, станом на 10.08.2020 року від ТзОВ «ДЮК Лтд» усі права на об`єкт будівництва перейшли до ТОВ «БК «Плюс Девелопмент».

Між ним ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_7 із кінця 90-х років ХХ-го століття склалися приятельські тісні дружні відносини. Станом на час укладення договору оренди землі 16 березня 2009 року між ТзОВ «ДЮК Лтд» та Львівською міською радою, предметом якого була земельна ділянка, розташована у м. Львові на вулиці Малоголосківській, ОСОБА_7 обіймав посаду члена постійної комісії Львівської міської ради із земельних питань. Він обіцяв йому (обвинуваченому) всебічно сприяти у забудові вищевказаної ділянки житловими будинками. Оскільки в момент надання в оренду земельної ділянки ТзОВ «ДЮК Лтд» у м. Львові на вулиці Малоголосківській, згідно діючого на той момент генерального плану забудови м. Львова, передбачалася забудова низько поверхових будинків котеджного типу, що відображено на викопіюванні із генерального плану, які долучено до містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку із зблокованих секцій котеджного типу по вул. Малоголосківська у м. Львові та які надані суду стороною захисту, між ним та ОСОБА_7 виникла проектна ідея збудувати на вищевказаній ділянці багатоквартирний житловий будинок котеджного типу замість багатоквартирного багатоповерхового будинку. Це відповідало генеральному плану забудови м. Львова та їм ( ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ) стало відомо про проблемності ґрунтової основи земельної ділянки та наявність у місці забудови водогінної труби. Крім того, це відповідало договору оренди землі.

Реалізуючи цей проект, у листопаді 2011 році, вони ( ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ) прийняли рішення про створення підприємства із можливістю залучення інвестиційних коштів фізичних осіб для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку котеджного типу. Так, попередньо ТзОВ «ДЮК Лтд» в його (обвинуваченого) особі, як директора, з однієї сторони, та громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , з іншої сторони, у період із 16 по 22 листопада 2011 року складено протоколи про погодження намірів по співпраці (для фізичних осіб) у яких було передбачено створення окремої господарської структури у виді ТзОВ з кількістю засновників за кількістю котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2, у статутному капіталі якого 51 % корпоративних прав належатиме ТзОВ «ДЮК Лтд». Підтвердженням намірів мало стати внесення кожним із учасників суми еквівалентної 20 000 доларів США на протязі трьох днів з дня підписання даних протоколів. ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 є близькими родичами ОСОБА_7 , а їх дії були чітко коректовані ОСОБА_7 .

Після складання вищевказаних протоколів про погодження намірів по співпраці (для фізичних осіб), ОСОБА_7 передавав йому (обвинуваченому) грошові кошти, вказуючи чиї вони є. Він ( ОСОБА_4 ) брав ці кошти і вносив у цільовому порядку по мірі потреби витрат на реалізацію умов, передбачених у протоколах про погодження намірів по співпраці, на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд». Зберігання коштів у нього ( ОСОБА_4 ) було зумовлено тим, що майбутнє ТзОВ, метою якого було проведення будови котеджного будинку, ще не було створено, а, у відповідності до п. 8 Протоколів погодження намірів по співпраці, кошти акумулюються ТзОВ «ДЮК Лтд» до моменту створення нового ТзОВ з кількістю учасників не менше десяти та після його створення від імені учасників вносяться в його Статутний фонд або можуть бути використані ТзОВ «ДЮК Лтд» до створення нового ТзОВ на витрати, пов`язані з реалізацією будівництва котеджного містечка.

ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 не виконали п. 8, п. 9, п. 10 протоколів про погодження намірів по співпраці, оскільки внесли на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд» суми, які не обґрунтовують підтвердження намірів визначених у ньому і є значно нижчі від суми еквівалентної 20 000 доларам США по курсу НБУ станом на 2011 рік. Невиконання ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 умов, викладених у п.п. 8-10 протоколів про погодження намірів по співпраці та відсутність ще шістьох осіб аби скласти мінімальну кількість - 10, не дали можливості ТзОВ «ДЮК Лтд» створити нове ТзОВ на умовах визначених у протоколах про погодження намірів по співпраці.

У 2012 році було внесено зміни до генерального плану забудови м. Львова, згідно яких частина забудови мікрорайону «Під Голоском» у 2012 році та містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку із зблокованих секцій котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові, яке прив`язано до даного генерального плану, планувалась низько поверхова забудова котеджного типу, в тому числі із зблокованих секцій, що відповідало підписаним з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 протоколам намірів. У період з 2012 по 2014 рік включно, крім ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 до дольової участі у будівництві забудови котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові не залучалось інших осіб, оскільки не було відповідних пропозицій. В цей період ОСОБА_7 передав йому ( ОСОБА_4 ) грошові кошти для внесення на рахунок ТзОВ «ДЮК ЛТД». На вимогу ОСОБА_7 , він(обвинувачений)в якостірозписок видававйому прибутковікасові ордерина йогородичів,як підтверджуючідокументи отриманнягрошових коштів.

Наголошує на тому, що, у відповідності до Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 3-312/1254 від 04.03.2002, прибутковий касовий ордер на той час, не був та не є бланком суворої звітності, а тому видача вищевказаних прибуткових касових ордерів не зобов`язувала його обліковувати їх у суворій бухгалтерській звітності ТзОВ «ДЮК ЛТД». Отримані від ОСОБА_7 грошові кошти ним ( ОСОБА_4 ) вносилися на рахунок ТзОВ «ДЮК ЛТД» по мірі комерційної доцільності та необхідності, виключно в рамках виконання зобов`язань по протоколах про погодження намірів по співпраці.

Починаючи з 2014 року знову були внесені зміни до генерального плану забудови м. Львова, відтак територія по вул. Малоголосківська, відповідно до зміненого генерального плану забудови району «Під Голоском», почалася багатоповерхова забудова на прилеглих земельних ділянках. Відтак, попередній містобудівний розрахунок за 2012 рік втратив свою актуальність і ці обставини почали суперечити генеральному плану забудови мікрорайону «Під Голоском» м. Львова. Під час пролонгації договору оренди землі між ТзОВ «ДЮК ЛТД» та ЛМР, власник землі зобов`язав ТзОВ «ДЮК» в цільовому призначенні наданої земельної ділянки забудувати її багатоповерховими будинками. Для цього необхідно було виконати виніс магістрального водопроводу за межі ділянки забудови, а також вкласти великі кошти для підсилення ґрунтів або виконати такі роботи шляхом внесення змін в конструкцію фундаментів майбутньої споруди, що так само несло за собою додаткові витрати забудовника.

За погодженням з ОСОБА_7 , ТзОВ «ДЮК ЛТД» почало шукати та проводити роботи у напрямку залучення інвесторів для забудови даної ділянки по вул. Малоголосківська у м. Львові та такий інвестор був залучений в особі ТОВ «БК плюс Девелопмент» у 2017 році. Також, за погодженням з ОСОБА_7 , передані ним йому (обвинуваченому) кошти використовувалися на протязі усього періоду будівництва багатоповерхового, багатоквартирного житлового будинку до моменту його здачі в експлуатацію, що не суперечило протоколам намірів зазначених вище. На протязі усього періоду будівництва претензій від ОСОБА_7 до ТзОВ «ДЮК ЛТД» не виникало. Також, згідно документів бухгалтерського обліку, усі передані ОСОБА_7 йому ( ОСОБА_4 ) на виконання умов протоколів про погодження намірів по співпраці кошти були повністю витрачені за цільовим призначенням. Крім того, оскільки вони були надані у недостатній кількості для будівництва, для виконання умов протоколів про погодження намірів по співпраці він ( ОСОБА_4 ) вніс свої особисті кошти у розмірі 1933883 гривень.

Також, у період співпраці із ОСОБА_7 , у 2013 році він ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_7 , як засновники, створили ПП «Компанія БС». Основним видом діяльності цього підприємства мало стати виробництво паливних гранул із деревини, яку повинні були отримувати в угіддях належного йому ( ОСОБА_4 ) ТзОВ «МГ «Ватра Плюс». З метою реалізації цього проекту, для закупівлі необхідного виробничого обладнання ОСОБА_7 надав йому ( ОСОБА_4 ) 15000 доларів США, про що отримав розписку датовану 22.01.2015 року. Ним ( ОСОБА_4 ),у відповідностідо накладної№163від 24березня 2016року,придбано уКП «Ясень»устаткування назагальну суму1463800 гривень.Крім цього,було сплаченоКП «Ясень»180330гривень кошти за виконання пуско-налагоджувальних робіт придбаного устаткування. Таким чином, ним ( ОСОБА_14 ) в комерційних інтересах ПП «Компанія БС» була витрачена загальна сума 1644130 гривень, що станом на 22.01.2015 року складало 104323 доларів США. Відтак, сума у розмірі 15000 доларів США, яку він отримав від ОСОБА_7 під розписку датовану 22.01.2015 року, повністю включена у суму 1644130 гривень, що еквівалентно 104323 доларів США. Зазначене придбане та змонтоване обладнання по даний час заходиться у приміщенні цеху на території належній ТзОВ «МГ «Ватра Плюс» у с. Коропець Золочівського району Львівської області, де планувалося та планується його експлуатація. Через порушення угоди між ним ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_7 , який не додав необхідну кількість грошових коштів та не зарахував на баланс ТзОВ «МГ «Ватра Плюс» придбаного обладнання, ТзОВ «МГ «Ватра Плюс» не може приступити до роботи, що складає для нього (обвинуваченого) додаткові витрати.

Також, обвинувачений вказав, що ОСОБА_11 на протязі трьох днів зробив внесок в розмірі 20 000 доларів США та таким чином виконав свої зобов`язання, які викладені у протоколах про погодження намірів підписаних з ТзОВ «ДЮК Лтд». Наведені кошти стосувались виконання умов двох протоколів про погодження намірів, підписаних ОСОБА_11 з ТзОВ «ДЮК Лтд», тобто на виконання умов одного протоколу про погодження намірів було передано 10000 доларів США та на виконання другого проколу про погодження намірів було передано 10 000 доларів США. Таким чином, ОСОБА_11 не виконав умови жодного з протоколів про погодження намірів підписаних між ним та ТзОВ «ДЮК Лтд». Він вважає, що представником ТзОВ «ДЮК Лтд» виступав сам ОСОБА_7 .

Також, обвинувачений додатково зазначив, що крім збільшення вартості будівництва об`єкту по вул. Малоголосківська у м. Львові пов`язаного з проблемами ґрунтів та комунікацій, додалися витрати по будівництву згідно технічних умов, електричної підстанції кошторисна вартість якої 4650 000 гривень, що становить практично 12% вартості побудованого об`єкта. Електричну підстанцію було передано при здачі об`єкта у експлуатацію на баланс «Львівобленерго». Орендну плату за земельну ділянку ТзОВ «ДЮК Лтд» сплачував Львівській міській раді без компенсації зі сторони ТОВ «БК «Плюс Девелопмент», що вбачається з виписок із банківських рахунків ТзОВ «ДЮК ЛТД» на протязі будівництва об`єкту по вул. Малоголосківська та здачі його у експлуатацію. ТОВ «БК «Плюс Девелопмент» не міг нести витрати по оплаті орендної плати за земельну ділянку по вул. Малоголосківська, де здійснювалося будівництво об`єкту по тій причині, що така суборенда була заборонена умовами договору оренди земельної ділянки по вищевказаній адресі укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ «ДЮК Лтд» . Внесення грошових коштів від іншого контрагента, зокрема ТОВ «БК «Плюс Девелопмент», могло унеможливити пролонгацію договору оренди земельної ділянки та в подальшому привести до розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного між ЛМР та ТзОВ «ДЮК Лтд».

Входячи з наведеного, обвинувачений стверджує, що інкримінованого йому кримінального правопорушення по відношенню до ОСОБА_7 та членів його сім`ї він не скоював, а тому просить його виправдати.

Докази надані сторонами та їх оцінка

За приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даний вирок суд ґрунтує на сукупності доказів, досліджених ним з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, кожного окремо та у їх взаємозв`язку, відповідно до вимог ст. 94 КПК.

В ході судового провадження судом створено необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що усі докази були досліджені судом безпосередньо в присутності учасників процесу, а кожен з них мав можливість скористатись правом на подачу доказів суду, висловитись щодо допустимості та належності кожного доказу окремо та заявити відповідні клопотання суду. Крім того, жоден з учасників процесу не висловив заперечень проти завершення дослідження обставин справи після дослідження усіх наданих суду доказів та розгляду відповідних клопотань.

Безпосередньо дослідивши нижченаведені докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх у сукупності, з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідка, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні дій наведених у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, повністю та об`єктивно стверджується наступними дослідженими по справі доказами.

При цьому, наводячи зміст показів учасників провадження у судовому засіданні, суд також приймає до уваги висновки наведені у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 01.12.2021 у справі № 303/6992/19 (провадження № 51-4833км20), відповідно до яких кримінальний процесуальний закон не вимагає дослівного відтворення в судовому рішенні змісту показань учасників судового провадження, де має бути з достатньою повнотою передана їх сутнісна складова, що впливає на встановлення судом обставин, що є предметом судового розгляду і підлягають доказуванню за приписами ст. 91 КПК.

Докази сторони обвинувачення

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні показав наступне.

У 2002-2006 роках він являвся депутатом Львівської міської ради. Він розглядав скарги громадян на порушення вимог закону під час будівництва об`єктів нерухомого майна. У цей період він познайомився з ОСОБА_4 , який займався підприємницькою діяльністю у галузі будівництва. У них виникли приятельські стосунки. У 2009 році ТзОВ «ДЮК Лтд» виділили ділянку для будівництва на вулиці Малоголосківська у місті Львові. У 2010 році до нього звернувся ОСОБА_4 , який запропонував вкласти кошти в інвестиційний проект по будівництва котеджів на зазначеній ділянці. Спочатку він ( ОСОБА_7 ) відмовився, але у 2011 році, побачивши привабливість проекту, він погодився взяти участь у ньому.

До інвестицій він залучив свої власні кошти, а також кошти його дружини, племінника та тещі - ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

З метою реалізації проекту та оформлення відповідних правовідносин, у листопаді 2011 року він зустрівся з обвинуваченим на вулиці Валовій у місті Львові. Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 надав йому ( ОСОБА_7 ) чотири бланки договорів (2 на племінника, 1 на дружину, 1 на тещу). В ході цієї зустрічі він ( ОСОБА_7 ), за дорученням своїх родичів, передав обвинуваченому 40000 доларів США, з яких 20000 доларів США кошти його дружини, по 10000 доларів США від племінника та тещі. Усі кошти, які передавалися ОСОБА_4 в якості інвестицій належали потерпілим.

Ініціатором підписання та складання протоколів намірів був ОСОБА_4 . Усі перемовини від імені племінника та тещі з обвинуваченим проводив він - ОСОБА_7 . Обвинувачений з його племінником ОСОБА_11 знайомий не був, а з тещою ОСОБА_10 обвинувачений був знайомий. ОСОБА_4 під час підписання відповідних документів другою стороною присутній не був, усі протоколи намірів сторонами підписувались добровільно.

На підтвердження виконаннявідповідних зобов`язаньта вкладеннякоштів у проект, ОСОБА_4 надав йому квитанції про внесення на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд» коштів у валюті - гривня, сума яких була еквівалентом 40000 доларів США.

В подальшому, він ( ОСОБА_7 ) передав обвинуваченому грошові кошти у наступних розмірах:

- у травні 2012 року - 6800 доларів США (була надана квитанція про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у липні 2012 року 12000 доларів США (була надано дві квитанції про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у вересні 2012 року 10600 доларів США (була надана квитанція про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у листопаді 2012 року 20000 доларів США (була надана квитанція про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у березні 2013 року 12600 доларів США (була надана квитанція про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у травні 2013 року 22500 доларів США (була надана квитанція про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у червні 2013 року 20000 доларів США (була надана квитанція про внесення на рахунок Товариства у гривневому еквіваленті);

- у липні 2013 року 80000 доларів США;

- у лютому 2014 року 20000 доларів США (були передані у місті Львові на пл. Ринок у присутності бухгалтера ТзОВ «ДЮК Лтд»).

У середині 2014 року він повідомив ОСОБА_4 , що коштів більше йому не надасть поки не побачить звіту про їх використання. Наприкінці 2014 року ОСОБА_4 просив ще 15000 доларів США, але він йому спочатку відмовив. Натомість, у січні 2015 року, після написання розписки про отримання коштів, він ( ОСОБА_7 ) передав обвинуваченому 15000 доларів США в якості позики.

Також, він ( ОСОБА_7 ) наголосив, що жодних інших спільних інвестиційних бізнес проектів з ОСОБА_4 у нього не було.

У кінці 2015 року його стосунки з обвинуваченим почали погіршуватись. Обвинувачений позику у 15000 доларів США в обумовлені строки не повернув. У період 2017-2018 років він дізнався про зміни первісного проекту будівництва. У червні 2018 року під час розмови з обвинуваченим він ( ОСОБА_7 ) висловив ОСОБА_4 претензії щодо ненадання на його вимогу документації про використання коштів та реалізацію проекту.

Надалі ОСОБА_4 почав уникати зустрічі та ігнорував вимоги про повернення коштів чи надання документації. Так продовжувалось до серпня 2019 року. У серпні 2019 року у них відбулася зустріч на якій була присутня його ( ОСОБА_7 ) дружина ОСОБА_9 . На цій зустрічі обвинувачений запевнив, що виконає усі зобов`язання та «закриє усі питання», але цієї обіцянки не виконав та кошти не повернув.

Загальна сума коштів передана ОСОБА_4 складається з 123250 доларів США, 116250 доларів США та 20000 доларів США.

Всупереч попереднім домовленостям та обіцянкам, жодних коштів з наведених сум ОСОБА_4 , незважаючи на неодноразові вимоги, повернуто не було.

Також, потерпілий зазначив, що ОСОБА_4 під час їх спільних зустрічей запевняв, що кошти потрібні на оформлення будівельної та дозвільної документації, а також на витратні будівельні матеріали.

Крім того, потерпілий показав, що у кінці 2013 року ОСОБА_4 запропонував створити з ним приватне підприємство. На цю пропозицію він ( ОСОБА_7 ) погодився став директором Приватного підприємства «Компанія БС». Обвинувачений сказав, що це підприємство необхідно створити для участі у будівництві, але після створення та реєстрації воно не здійснювало жодної діяльності, тобто існувало виключно документально та не відкривало жодних рахунків у банківських установах. Частки у володінні даним підприємством вони розподілили порівну, тобто по 50 відсотків кожному.

Також, потерпілий показав, що жодних цивільних позовів до обвинуваченого до початку розслідування даного кримінального провадження він не пред`являв.

Зазначив, що ОСОБА_4 заволодів його та його близьких коштами користуючись довірливими стосунками які були між ними.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні показала наступне.

Вона являється дружиною потерпілого ОСОБА_7 . З обвинуваченим вона познайомилась у 2009 році. Після цього вони зустрічались декілька разів, зокрема ходили на каву та спілкувалися. У 2010-2011 роках ОСОБА_4 звернувся до неї та її чоловіка, запропонувавши залучитися до інвестування у проект будівництва котеджів. Спочатку вона була проти, але потім ОСОБА_4 їх переконав залучитися до цього проекту і вони погодились. Зокрема, ОСОБА_4 запропонував їм котедж у якому вони зможуть зробити планування приміщень на власний розсуд. Восени 2011 року ОСОБА_4 були передані копії паспортів для складання відповідних договорів та документів. Протоколи намірів підписувались нею на АДРЕСА_3 , але ОСОБА_4 в цей момент в офісі не було. Зазначені протоколи намірів мали бути передумовою для укладення угод на будівництво та придбання котеджів. Після підписання протоколів намірів займатися усіма питаннями вона доручила своєму чоловіку - ОСОБА_7 , який тримав її у курсі усіх обставин подальшого спілкування з обвинуваченим. Зокрема, чоловік повідомляв її про необхідність передачі та надання коштів ОСОБА_4 . Усі кошти ОСОБА_4 передавались у доларах США, після чого останній надавав корінці квитанцій на яких містилися дані про отримання коштів у гривні (відповідний еквівалент).

Також, потерпіла вказала, що неспівпадіння дат внесення коштів з датами зазначеними у протоколі намірів ОСОБА_4 пояснював необхідністю недопущення порушення ведення податкової та фінансової звітності у товаристві, а також дотримання законодавства у сфері сплати податків.

У вересні 2012 року вона була присутня при передачі її чоловіком ОСОБА_4 10600 доларів США. ОСОБА_4 був знайомий з її матір`ю - ОСОБА_10 , оскільки приїжджав до них у гості та спілкувався з останньою. Оскільки до 2014 року нічого не будувалося, вони вирішили припинити надавати кошти ОСОБА_4 поки не побачать, що на будівництві зроблено фундамент. У 2015 році ОСОБА_4 попросив ще 15000 доларів США і вони з чоловіком позичили йому ці кошти за умови повернення на протязі трьох місяців, але в обумовлені строки обвинувачений кошти не повернув.

Надалі, ОСОБА_4 почав усе рідше відповідати на телефонні дзвінки та уникав зустрічей. Узимку 2018 року чоловік повідомив її про те, що на місці де мали будуватися котеджи висить паспорт будівництва багатоквартирного будинку.

ОСОБА_4 жодних коштів переданих йому у якості інвестицій не повертав, але постійно повідомляв про те, що зробить це у майбутньому.

03.08.2019 року на зустрічі у «Віденській кав`ярні» ОСОБА_4 повідомив, що поверне 15000 доларів США до 15 вересня поточного року, а у жовтні представить документи щодо нерухомого майна. Ці гроші повинен був передати співробітник ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_15 , але ніхто не зателефонував і гроші не повернув. Потім ОСОБА_4 повідомив,що гроші поверне через свою співробітницю на прізвище « ОСОБА_16 », але дана особа також нічого не передавала.

ОСОБА_4 говорив, що витрачає передані йому кошти на виготовлення документації та придбання будівельних матеріалів, але жодних звітів з цього питання не надавав.

З приводу спричиненої шкоди та цивільних позовів потерпіла вказала, що вона є єдиною донькою та відповідно єдиним спадкоємцем після смерті її матері ОСОБА_10 . Спадщину вона прийняла. З переданих ОСОБА_4 перших 40000 доларів США 10000 належали її матері, 10000 ОСОБА_11 , 20000 її з чоловіком кошти. За домовленістю з ОСОБА_4 один котедж мав належати її матері, один ОСОБА_11 , а два їй з чоловіком - ОСОБА_7 .

Також, зазначила, що ОСОБА_4 приносив два протоколи намірів на ОСОБА_11 , замість одного, а ОСОБА_11 передавав тільки 10000 доларів США.

Фактично питання повернення коштів до ОСОБА_4 з`явилось у жовтні 2019 року. До суду з приводу повернення ОСОБА_4 коштів вона не зверталася, але зверталася з цього приводу до органів поліції.

Крім цього, стороною обвинувачення суду пред`явлено зібрані в ході досудового розслідування наступні нижченаведені докази та матеріали на підтвердження їх допустимості та належності, які були досліджені та перевірені у процесі судового розгляду.

Заява про вчинення злочину від 14.02.2025, відповідно до якої, ОСОБА_7 просить внести відомості до ЄРДР та притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за заволодінням майном (коштами) ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з додатками (копіями договорів, додаткової угоди акту розподілу квартир, розписка ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_7 15000 доларів США для розвитку бізнесу, квитанцій). (т. 2, а.с. 3-27)

Заява ОСОБА_7 до органу досудового розслідування про долучення документів із додатками (протоколи, довідки та флеш-накопичувач). (т. 2, а.с. 28)

Вимога начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області Вих. № 2377/37/09/20 від 24.02.2010 в межах кримінального провадження №12020140050000790 від 15.02.2020 щодо надання інформації відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб`єкта підприємницької діяльності. (т. 2, а.с. 71)

Відповідь Залізничного управління ГУ ДПС у Львівській області №2364/9/54.10 від 05.03.2020 з додатками, яка містить відомості щодо видів підприємницької діяльності ОСОБА_4 , перебування його на керівних посадах у відповідних товариствах, суми доходів та відомості про суми сплачених доходів. (т. 2, а.с. 72-78)

Відповідь Головного управління ДПС у Львівській області №3140/9/54.04-08 від 26.03.2020 з додатками з додатками, зокрема деклараціями з податку на прибуток, поданих ТОВ «ДЮК ЛТД» у період з 2011 по 2019, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. (т. 2, а.с. 79-116).

Заява представника потерпілого ОСОБА_8 від 11.09.2020 до органу досудового розслідування про долучення до матеріалів кримінального провадження флеш-накопичувача із записами розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з додатком.

При безпосередньому дослідженні судом записів наявних на зазначеному носії встановлено наступне. Обвинувачений та потерпілий під час дослідження відповідного носія засвідчили, кожен окремо, що дійсно на ньому зафіксоване їх спілкування.

Так, в розмові що відбулась між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . 05 червня 2018 року ОСОБА_7 висловлює претензії до ОСОБА_14 з приводу ненадання йому протягом тривалого часу жодних документів на придбання нерухомості і що ОСОБА_4 в котре ухиляється від зустрічі з ним. На це обвинувачений відповідає: «від тебе нічого не втікає».

У розмові 09.05.2019 року на запитання ОСОБА_7 щодо часу повернення коштів, ОСОБА_4 відповів: « В понеділок…».

У розмові 22.07.2019 року (понеділок) на запитання ОСОБА_7 про те, коли будуть повернуті кошти та надані документи, ОСОБА_4 відповів « .. В четвер… Однозначно…».

У свою чергу, у розмові 25.07.2019 року (в четвер) ОСОБА_4 повідомив, що вони зустрінуться у п`ятницю і він поверне кошти та надасть документи.

В розмові 26.07.2019 року ОСОБА_4 знову відмовився зустрічатись і переніс зустріч на середу о 11.00 годині. Натомість, у розмові 31.07.2019 року ОСОБА_4 повідомив потерпілого, що «завтра будуть тобі гроші …».

В подальшому, у розмові 21.08.2019 року ОСОБА_4 підтверджує, що ним буде організовано повернення позичених коштів через його бухгалтера - ОСОБА_17 . Крім того, у розмові в цей же день ОСОБА_4 повідомляє, що він виїжджає з м. Києва і буде у Львові та подзвонить по приїзді щоб зустрітись.

У розмові 22.08.2019 року ОСОБА_4 повідомляє потерпілого, що він не приїхав до Львова. На чергову вимогу потерпілого повернути кошти обвинувачений відповів, що його бухгалтер ОСОБА_18 поверне кошти та він ОСОБА_7 ще о 16.00 годин передзвонить.

Надалі, у розмові 27.08.2019 року ОСОБА_4 повідомляє, що повинен поїхати в Польщу, а потім він зустрінеться з ОСОБА_7 , зокрема оскільки 28.08.2019 року свято вони зустрінуться у четвер.

У розмові 06.09.2019 року ОСОБА_4 сказав, що до 14.00 ОСОБА_7 «може робити все, що захоче, а в 14.00 він подзвонить і ми зустрінемось», а у розмові 07.09.2019 року ОСОБА_4 повідомив, що крайній термін в понеділок він поверне кошти та надасть ОСОБА_7 документи на придбання нерухомості.

В розмові 09.09.2019 (об.11.18) ОСОБА_4 сказав, що він ОСОБА_7 передзвонить. В розмові цього ж дня о 12.20 обвинувачений сказав, що передзвонить потерпілому о другій годині. Разом з тим, у розмові того ж дня о 13.47 обвинувачений сказав, що люди, які за його дорученням мають повернути ОСОБА_7 кошти, подзвонить до нього завтра (у вівторок) або в середу чи четвер. На запитання ОСОБА_7 коли вони закінчать з документами, ОСОБА_4 повідомив, що він їде за кордон і приїде в кінці місяця, але документи ОСОБА_7 передадуть, щоб він їх почитав та ознайомився.

У розмові 07.10.2019 року ОСОБА_4 сказав, що передзвонить 08.10.2019 року і «все скаже», а також, що він не бере трубку оскільки телефон у нього «служить як фінансовий підпис», а іншого номеру телефону він не дає, бо ОСОБА_7 знає цей.

Надалі у розмовах 15.10.2019 року ОСОБА_4 знову відкладає зустріч і каже що він передзвонить ОСОБА_19 .

У розмовах 16.10.2019 року на вимогу ОСОБА_7 повернути кошти ОСОБА_4 каже, що з обіду передзвонить оскільки зайнятий з людьми і кладе слухавку, а потім вказав, що тільки з обіду «з`явились люди і він зайнятий» та поклав слухавку.

В подальшому у розмові 18.10.2019 року ОСОБА_4 каже, що з обіду передзвонить і надасть ОСОБА_19 інший номер телефону, оскільки за цим він рідко піднімає слухавку.

У розмовах 21.10.2019 року ОСОБА_4 каже, «щоб я тобі вже голову не морочив на середу здибаємось…». Крім того, обвинувачений каже, що принесе ОСОБА_19 кошти та надасть документи, а також, що він не вилетів до Львова оскільки туман, але після обіду виїде.

У розмові 24.10.2019 року ОСОБА_4 каже, що його ще немає, а завтра він їде у Вузлове на похорон, а тому вони можливо зустрінуться увечері.

Крім того, у розмові 28.10.2019 року ОСОБА_4 підтвердив, що зустрінеться з ОСОБА_7 у середу, одночасно висловлюючи претензії щодо набуття ОСОБА_7 увласність корпоративнихправ наТзОВ «ДЮКЛТД».Водночас,у розмові 30.10.2019 року ОСОБА_4 вказує, що його немає у Львові у попередньо погоджений час і підтверджує, що він поверне гроші, а до жовтня документи мали бути підписані.

В розмові 18 грудня 2019 року ОСОБА_4 на запитання ОСОБА_7 з приводу зв`язку між ними, зокрема обіцянки передзвонити, відповідає: «Оксана вчора дзвонила». У свою чергу, ОСОБА_7 повідомляє, що ОСОБА_18 дзвонила по своїх питаннях, а між ним та обвинуваченим є свої питання. У відповідь ОСОБА_4 повідомив, що вони свої питання вже всі закрили. Від нього (потерпілого) приходили «бандюгани» і він закрив усі питання. Водночас, ОСОБА_7 заперечив слова обвинуваченого і сказав, що він з ним не бачився з 03 серпня 2019 року. У відповідь, ОСОБА_4 сказав: «Ну і ОСОБА_20 ». Також, ОСОБА_7 запитав ОСОБА_14 чому він не хоче зустрічатись з ним та вести переговори. У відповідь, ОСОБА_4 повідомив, що не збирається перед ним відчитуватись. На твердження ОСОБА_7 щодо великої кількості отриманих від нього грошей ОСОБА_4 сказав, щоб потерпілий подав на нього у суд. Також, ОСОБА_4 повідомив, що якісь люди сказали, що це не ОСОБА_7 гроші та щоб потерпілий розбирався зі своїми людьми. На репліку ОСОБА_7 , що вони мусять розібратись, ОСОБА_4 відповів, що він вже в усьому розібрався.

Отже, з досліджених аудіо записів встановлено, що потерпілий та обвинувачений неодноразово обговорювали, серед іншого, будівництво котеджів, на вимогу потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_4 не ознайомлював його з документами. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово з різних причин уникав та переносив зустрічі з потерпілим ОСОБА_7 , на претензії останнього з приводу повернення коштів через невиконання домовленостей повідомляв різні причини щодо неповернення або переносив дату цієї події з різних причин (т. 2, а.с. 117-118, флеш накопичувач).

Протокол огляду предмета від 11.09.2020, відповідно до якого слідчим СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_21 було проведено огляд флеш накопичувача із записами розмов ймовірно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Зокрема, у даному протоколі відображено зміст розмов ймовірно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , де співрозмовники обговорюють питання витрати та використання грошей, будівництва котеджів, діяльності «фірми ДЮК» та особистої зустрічі (т. 2, а.с. 119-122).

Запит СУ ГУНП у Львівській області № 8330/16/04-21 від 19.05.2021 про надання документів. (т. 2, а.с. 123).

Відповідь ТОВ «ДЮК Лтд» від 15.06.2021 з долученими оригіналами документів. (т. 2, а.с. 124)

Договір часткової участі в будівництві та передачі прав замовника від 17.05.2017, між ТОВ «ДЮК ЛТД» в особі директора ОСОБА_4 , який діє на підставі статуту, надалі іменується «Замовник» з однієї сторона, та ТОВ « БК «Плюс Девелопмент», в особі директора ОСОБА_13 , який діє на підставі статуту, надалі іменується «Замовник-забудовник» з другої сторони, предметом якого є спорудження об`єкта будівництва на земельній ділянці на засадах часткової участі сторін в порядку та на умовах даного договору, з метою отримання у власність сторонами та/або визначеними ними особами завершеного будівництвом об`єкта в частках, передбачених цим договором. (т. 2, а.с. 126-131)

Договір оренди землі від 16 березня 2009 року, між Львівською міською радою та ТзОВ «ДЮК ЛТД», предметом якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради № 8999 від 07.06.2007 р. «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради №2380 від 16.02.2009 р. та надання земельної ділянки на вул. Малоголосківській» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. В оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137500:07:004:0010, загальною площею 0,5057 га, у тому числі інші 0,5057 га. (т. 2, а.с. 132-133)

Договір про пайову участь №34 від 01 лютого 2013 року, між Департаментом економічної політики Львівської міської ради, в особі директора ОСОБА_22 , та ТзОВ «Дюк Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , за предметом якого замовник зобов`язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умова і у порядку, передбаченому цим Договором. (т. 2, а.с. 134)

Додаткова угода від 10.08.2020 до Договору часткової участі в будівництві та передач прав замовника будівництва від 17.05.2017 між ТОВ «ДЮК Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , та ТОВ «Будівельна компанія «Плюс Девелопмент» та Акт розподілу майнових прав на нерухоме майно від 10.08.2020, які укладені ОСОБА_4 , як директором ТОВ «ДЮК ЛТД», та директором ТОВ «БК «Плюс Девелопмент» (т. 2, а.с. 135-136).

Протокол № 8 від 22 листопада 2011 року погодження намірів співпраці між представником ТзОВ «ДЮК Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , та ОСОБА_11 , щодо наміру створення окремої господарської структури в вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з метою будівництва котеджного містечка з кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. (т. 2, а.с. 137)

Протокол № 9 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці між представником ТзОВ «ДЮК Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , та ОСОБА_11 , щодо наміру створення окремої господарської структури в вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з метою будівництва котеджного містечка з кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. (т. 2, а.с. 138)

Протокол № 10 від 21 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, між представником ТзОВ «ДЮК Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , та ОСОБА_10 , щодо наміру створення окремої господарської структури в вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з метою будівництва котеджного містечка з кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. (т. 2, а.с. 139)

Протокол № 11 від 16 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці між представником ТзОВ «ДЮК Лтд» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , щодо наміру створення окремої господарської структури в вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з метою будівництва котеджного містечка з кількості котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2. (т. 2, а.с. 140)

Запит слідчого управління ГУНП у Львівській області №18171/16/04/21 від 01.11.2021 в межах кримінального провадження №12020140050000790 від 15.02.2020 щодо надання інформації. (т. 2, а.с. 141-142)

Відповідь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2301-вих-106782 від 15.11.2021.(т. 2, а.с. 143)

Запит слідчого управління ГУНП у Львівській області №19669/16/04/21 від 22.11.2021 в межах кримінального провадження №12020140050000790 від 15.02.2020 щодо надання інформації стосовно діяльності ТзОВ «ДЮК ЛТД». (т. 2, а.с. 141-142)

Відповідь на запит від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2403-вих-120807 від 20.12.2021 з додатками, з наданням інформації щодо рішень виконавчого комітету ЛМР від 13.04.2018, 08.09.2017, 13.04.2018, а також щодо розміру та сплати пайового внеску у сумі 3194669,66 грн. (т. 2, а.с. 144)

Повторний запит слідчого слідчого управління ГУНП у Львівській області №19669/16/04/21 від 22.11.2021 в межах кримінального провадження №12020140050000790 від 15.02.2020 щодо надання інформації стосовно діяльності ТзОВ «ДЮК ЛТД». (т. 2, а.с. 141-142)

Відповідь на запит від Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-120807 від 20.12.2021 з додатками, з наданням інформації щодо дозволу на будівельні роботи у м. Львові на вул. Малоголосківська, у тому числі ТзОВ «ДЮК ЛТД». До вказаної відповіді долучено відповідні листи Департаменту Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ЛМР, Департаменту економічного розвитку ЛМР щодо відповідного об`єкту будівництва. Також, надано дозволи на виконання будівельних робіт від 10.08.2018 на вул. Малоголоскіська, м. Львів (код об`єкта 1122.1) та сертифікати Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо відповідності закінченого будівництвом об`єкта.

Запит слідчого управління ГУНП у Львівській області №9318/02/16-22 від 26.07.2022 в межах кримінального провадження №12020140050000790 від 15.02.2020 до ПАТ КБ «Приватбанк» щодо надання інформації по діяльності ТОВ «ДЮК ЛТД». (т. 2, а.с. 155)

Відповідь АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.00/7-220803/2255 від 03.08.2022 з додатком, довідкою по рахунку №26004053819744. (т. 2, а.с. 156-184)

Запит слідчого управління ГУНП у Львівській області №18283/02/16-22 від 13.12.2022 в межах кримінального провадження №12020140050000790 від 15.02.2020 до АТ «ПУМБ» щодо надання інформації по діяльності ТОВ «ДЮК ЛТД». (т. 2, а.с. 185)

Відповідь АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.6/66БТ від 05.01.2023 з додатком, в електронному вигляді інформацію про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 в гривні за період з 01.01.2013 по 13.12.2022 з долученими до них роздруківкою відповідної інформації. (т. 2, а.с. 187-211)

Висновок експерта №СЕ-19/114-23/8865-ПЧ від 29.05.2023, відповідно до якого, підписи в документах №1 Квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 02.07.2013, №2 Квитанції до прибуткового касового ордеру №6 від 14.02.2014, №3 Квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 12.02.2014, №4 Квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 11.02.2014, №5 Квитанції до прибуткового касового ордеру №48 від 17.11.2012, №6 Квитанції до прибуткового касового ордеру №49 від 17.11.2012 в графі «головний бухгалтер» виконаний ОСОБА_4 , №7 Квитанції до прибуткового касового ордеру №84 від 23.11.2011, №8 Квитанції до прибуткового касового ордеру №83 від 23.11.2011, №10 Квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 07.05.2013, №11 Квитанції до прибуткового касового ордеру №42 від 01.08.2012, №12 Квитанції до прибуткового касового ордеру №43 від 02.08.2012, №14 Квитанції до прибуткового касового ордеру №43 від 26.06.2013, №15 Квитанції до прибуткового касового ордеру №45 від 02.09.2012, №16 Квитанції до прибуткового касового ордеру №36 від 20.05.2012, №17 Квитанції до прибуткового касового ордеру №81 від 16.11.2011, №18 Квитанції до прибуткового касового ордеру №80 від 16.11.2011, №19 Квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 02.07.2013, №20 Квитанції до прибуткового касового ордеру №87 від 25.11.2011, №20 Квитанції до прибуткового касового ордеру №87 від 25.11.2011, №21 Квитанції до прибуткового касового ордеру №88 від 25.11.2011, №22 Квитанції до прибуткового касового ордеру №85 від 25.11.2011, №23 Квитанції до прибуткового касового ордеру №86 від 25.11.2011 в графах «головний бухгалтер» виконані ОСОБА_4 . Вирішити питання ким виконані підписи у вищезгаданих документи в графі «касир», - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншою особою не виявляється за можливим про причинах, які вказані у дослідницькій частині висновку.

Вирішити питання ким виконані підписи в документі №9 Квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 25.03.2013, документі №13 Квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 18.03.2013 в графах «головний бухгалтер» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншою особою не виявляється за можливим про причинах, які вказані у дослідницькій частині висновку. Підпис в графах «касир» у цих ж документах №9 та №13 виконаний ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 214-223).

Копія наказу від 03.01.1995 про призначення ОСОБА_4 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮК ЛТД».

Копія статуту ТзОВ «Люк Лтд», дата реєстрації 30.12.2010, номер запису 14151050002017274, з наявними даними про засновників товариства, предмет та цілі його діяльності (одержання прибутку, в т. ч. від будівельної діяльності). (т. 2, а.с. 239-254)

Заява ОСОБА_9 від 15.12.2023 про залучення до провадження як потерпілого з додатками, на підтвердження спадкування після смерті ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 255-257),

Постанова про визнання особи потерпілим від 15.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні. (т. 2, а.с. 258-260).

Заява ОСОБА_24 від 15.12.2023 про залучення до провадження як потерпілого з додатками, на підтвердження спадкування після смерті ОСОБА_11 (т. 2, а.с. 261-279).

Постанова про визнання особи потерпілим від 15.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні. (т. 2, а.с. 270-272).

Також. прокурором в процесі судового розгляду для дослідження в судовому засіданні надано оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів ТзОВ «ДЮК ЛТД» про отримання:

- від ОСОБА_11 40000 грн №85, 40500 грн №86, 40000 грн №87, 40500 грн №88;

- від ОСОБА_9 55080 грн №36, 48600 грн №42, 48600 грн №43, 85850 грн №45, 70965 грн №2, 163000 грн №6, 326000 №7, 40000 грн №80, 40500 грн №81;

- від ОСОБА_10 40000 грн №83, 40500 грн №84, 81700 грн №49, 186000 грн № 4, 326000 грн №8, 18500 грн №6, 80000 грн №4, 80000 грн. №4, 30000 грн №3, 81000 №48.

Крім того, суду також надано адвокатський запит № 06/09 від 06 вересня 2024 року про надання копій фінансової звітності (фінансова звітність малого підприємства, баланс, звіт про фінансовий результат) ТОВ «ДЮК ЛТД» (т. 3, а.с. 37).

Також, суду надано відповідь ГУ ДПС у Львівській області від 09.09.2024 року №26605/6/13-01/54-03 з додатками копіями фінансової звітності (фінансова звітність малого підприємства, баланс, звіт про фінансовий результат), що подавались ТОВ «ДЮК ЛТД» до ГУ ДПС у Львівській області в період з 2011 року. (т. 3, а.с. 12-36).

З наведеної відповіді та матеріалів долучених до неї вбачається, що ТОВ «ДЮК ЛТД» у відповідній фінансовій звітності не відображались кошти надані потерпілими ОСОБА_4 . Крім того, вказана інформація не містить належних даних про оприбуткування товариством коштів наведених у вищезазначених квитанціях до прибуткових касових ордерів ТзОВ «ДЮК ЛТД» про отримання коштів від потерпілих, які ОСОБА_4 надавав зазначеним особам на підтвердження внесення відповідних коштів на рахунки товариства та їх облік.

Разом з тим, суд не бере до уваги надані прокурором протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 24.02.2020 року та протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як допустимі докази, адже зазначені особи не були безпосередньо допитані в судовому засіданні, що суперечить положенням ст. 23 КПК України.

Так,згідно наведенихположень,суд досліджуєдокази безпосередньо.Показання учасниківкримінального провадженнясуд отримуєусно. Неможуть бутивизнані доказамивідомості,що містятьсяв показаннях,речах ідокументах,які небули предметомбезпосереднього дослідженнясуду,крім випадків,передбачених цимКодексом.Суд можеприйняти якдоказ показанняосіб,які недають їхбезпосередньо всудовому засіданні,лише увипадках,передбачених цимКодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Окремо суд відзначає, що наведені особи не були допитані в порядку ст. 225 КПК України.

Відтак, наведені протоколи не приймаються судом до уваги з огляду на їх невідповідність положенням ст. 23 КПК України, з точки зору допустимості доказів на стадії судового розгляду.

Докази та доводи сторони захисту.

Заперечуючи причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також на спростування позиції сторони обвинувачення стороною захисту було надано суду наступні наведені нижче докази, які були безпосередньо досліджені судом з дотриманням принципу безпосередності та змагальності:

- адвокатський запит та відповідь ТзОВ «ДЮК Лтд» від 20.05.2024 №21, відповідно до якої, надано інформацію про рух коштів на виконання протоколів намірів про співпрацюю. Зокрема, згідно вказаної відповіді в період з 16.11.2011 по 31.12.2022 ТзОВ «ДЮК Лтд» не отримувало від жодних контрагентів на свої рахунки ніяких інших коштів, крім тих, які вносилися ОСОБА_4 та складалися, та складалися як з його особистих коштів, так і з коштів , які йому надав ОСОБА_7 . За період з 16.11.2011 року по 31.12.2022 року ОСОБА_4 було внесено на розрахункові рахунки ТзОВ «ДЮК Лтд» 3891647,02 грн. Загалом Товариством за наведений вище період використано на потреби будівництва житлового будинку на земельній ділянці у м. Львові по вул. Малоголосківській (кадастровий номер 4610137500:07:004:0010) суму у розмірі 4108888, 50 грн;

- копія наказу директора департаменту містобудування Львівської міської ради №172 від 02.10.2009 про надання дозволу ТзОВ «ДЮК ЛТД» на розроблення містобудівного обґрунтування для будівництва багатоквартирного житлового будинку із окремих зблокованих секцій на вул. Малоголосківській в м. Львові;

- копія наказу директора департаменту містобудування Львівської міської ради №12 від 01.02.2013 про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТзОВ «Дюк Лтд» зблокованих житлових будинків котеджного типу на вул. Мологолосківській;

- копія містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТзОВ «Дюк Лтд» зблокованих житлових будинків котеджного типу на вул. Малоголосківській в м. Львові, затверджених наказом директора департаменту містобудування 01.02.2013;

- копія дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на виконання будівельних робіт №ЛВ 112182221073 від 10.08.2019 «Будівництво ТзОВ «ДЮК ЛТД» житлового будинку (№3 на генплані) на вул. Малоголосківській, №ЛВ 112173421267 від 08.12.2017 «Будівництво ТзОВ «ДЮК ЛТД» житлового комплексу на вул. Малоголосківській, №ЛВ 112181911294 від 10.07.2018 «Будівництво ТзОВ «ДЮК ЛТД» житлового будинку (№2 на генплані) та трансформаторної підстанції на вул. Малоголосківській;

- копія сертифікатів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові серії ЛВ №162201691496 від 15.06.2020, ЛВ №162190140997 від 28.12.2018, ЛВ №162192741617 від 26.09.2019;

- копія статуту Приватного підприємства «Компанія БС», затвердженого установчими зборами ПП «Компанія БС» пр. №1 від 20.09.2013 головою зборів ОСОБА_4 . Відповідно до наведеного статуту, власниками Підприємства є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , предметом діяльності підприємства, серед іншого, є будівництво виробничих і житлових об`єктів;

- накладна №163 від 24.03.2016, щодо покупок товарів у К.П. «Ясень» до ТзОВ «Ватра Плюс» через ОСОБА_4 за довіреністю №10 від 23 березня 2016 р.;

- копія проекту виносу водопроводу по вул. Малоголосківській, затверджений головним інженером проекту ОСОБА_25 ;

- копія висновку про інженерно-геологічні умови майданчика будівництва багатоквартирного житлового будинку із зблокованих секцій котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові, відповідно до якого замовником є ТзОВ «ДЮК Лтд», ліцензія АВ №558794;

- копія технічного звіту про перенесення в натуру земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТзОВ «ДЮК ЛТД» у м. Львові на вул. Малоголосківській;

- копія містобудівного обґрунтування розміщення багатоповерхового житлового будинку на вул. Малоголосківській у м. Львові, замовник ТзОВ «ДЮК-ЛТД», об`єкт 9746-2007;

- копія робочої документації, будівництво ТзОВ «ЛЮК ЛТД» житлового комплексу на вул. Малоголосківській, ТзОВ «ЮДК ПРОЕКТ», Том 1, книга 1, пояснювальна записка 11-09-17/1П;

- копії банківських виписок по рахунку ТзОВ «ДЮК ЛТД» у Публічному акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» та копії банківських виписок клієнта ДЮК ЛТД ТЗОВ у ПАТ КБ «Приватбанк», які містять відомості щодо руху коштів по рахунках наведеного товариства та стосуються періоду інкримінованих ОСОБА_4 злочинних дій;

- копія проекту організації робіт будівництво ТзОВ «ДЮК ЛТД» житлового будинку (№3 на генплані) на вул. Малоголосківській в м. Львові, том-5, 11-09-17/П/Р-ПОБ;

- копія містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного житлового будинку із зблокованих секцій котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові, затвердженого головним архітектором проекту ФОП ОСОБА_26 , ліцензія АВ № 391062 від 28 грудня 2007 року;

- розрахунок отриманих, внесених та витрачених грошових коштів в тому числі власних коштів ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку по вул. Малоголосківська у м. Львові з 16 листопада 2011 року по 31.12.2022 рік, наступного змісту:

Отримані грошові кошти від ОСОБА_7 з 16.11.2011 року Внесені грошові кошти на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд» через ОСОБА_4 .Використані грошові кошти по цільовому призначенню на будівництво будинку по вул. Малоголосківській у м. ЛьвовіЗалишок отриманих коштів на будівництво будинку по вул. Малоголосківській у м. Львові2011 рік 322.000,00 грн.2011 рік 100.170,00 грн.2011 рік. 98.700,00 грн.2011 рік. 221.830,00 грн.2012 рік 401.540,00 грн.2012 рік 90.667,11 грн.2012 рік 89.104,00 грн.2012 рік. 532.703,00 грн.2013 рік 1.101.965,00 грн.2013 рік 228.720,00 грн.2013 рік 186.966,00 грн.2013 рік. 1.405.948,00 грн.2014 рік 178.500,00 грн.2014 рік 39.416,00 грн.2014 рік 76.346,00 грн.2014 рік. 1.545.032,00 грн.2015 рік ___ 2015 рік 135.470,00 грн.2015 рік 138.974,00 грн.2015 рік. 1.409.562,00 грн.2016 рік ___2016 рік 166.477,00 грн.2016 рік 166.224,00 грн.2016 рік. 1.243.085,00 грн.2017 рік ___2017 рік 220.187,00 грн.2017 рік 221.797,00 грн.2017 рік. 1.022.898,00 грн.2018 рік ___2018 рік 226.290,00 грн.2018 рік 406.277,00 грн.2018 рік. 796.608,00 грн.2019 рік ___2019 рік 506.260,00 грн.2019 рік 637.290,00 грн.2019 рік. 290.348,00 грн.2020 рік ___2020 рік 1.103.150,00 грн.2020 рік 1.119.289,00 грн.2020 рік. (- 812.802,00 грн.)2021 рік ___2021 рік 488.100,00 грн.2021 рік 489.342,00 грн.2021 рік. ( - 1.300.902,00 грн. )2022 рік ___ 2022 рік 472.200,00 грн.2022 рік 478.579,00 грн.2022 рік. Власні кошти внесені ОСОБА_4 за період будівництва будинку по вул. Малоголосківській у м. Львові ( 1.773.102,00 грн. )

Як вбачається зі змісту наведених документів, такі стосуються організації та проведення будівництва житлових об`єктів на вул. Малоголосківській у м. Львові, їх інфраструктури, отримання дозвільної та проектної документації та руху коштів на відповідних рахунках ТзОВ «ДЮК ЛТД».

В цьому контексті суд відзначає, що ні прокурором, ні потерпілими фактично не оспорюються зміст наведених документів, обставини їх отримання чи їх достовірність. Більше того, ні прокурор, ні потерпілі не оспорюють того, що здійснюючи свою діяльність товариство проводило відповідні фінансові операції відображені у наведених вище банківських документах (виписках по рахункам).

Також, за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_23 головного бухгалтера ТОВ «ДЮК ЛТД», яка повідомила суду наступне.

З 1997 року по час допиту у суді вона працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «ДЮК ЛТД». Вона не являється матеріально-відповідальною особою у товаристві. З потерпілим ОСОБА_27 вона знайома. Від потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 вона жодних коштів не отримувала та не була присутня під час підписання ними протоколів намірів. Вказані особи не отримували в неї реквізити розрахункового рахунку товариства та не вносили коштів на відповідні рахунки ТОВ «ДЮК ЛТД». Лише ОСОБА_4 вносив обігові кошти на рахунки товариства. ТОВ «ДЮК ЛТД» готівкових касових операцій не проводило і не здійснює на даний час. Жодних квитанцій до прибуткових ордерів вона протягом перебування на посаді не підписувала. Вона не займалась питаннями оформлення технічної документації та укладенням і оформленням договорів. Касові книги у товаристві не велися та не ведуться, оскільки готівкових операцій товариство не проводить.

Крім того, оглянувши надані їй наведені вище у даному вироку оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів ТзОВ «ДЮК ЛТД» про отримання від ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відповідних коштів, зазначений свідок вказала, що ці документи по бухгалтерському обліку не проходили та не обліковувались, а ОСОБА_4 цих документів їй не надавав.

Узагальнена позиція сторони обвинувачення (прокурора)

За твердженням сторони обвинувачення вина ОСОБА_4 доведена дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема показаннями потерпілих, свідка ОСОБА_23 , наданими суду стороною обвинувачення документами. Зокрема, факт отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_7 , як внесків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з метою залучення коштів, згідно Протоколу № 11 від 16 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, протоколу № 08 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці; Протоколу № 09 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, Протоколу № 10 від 21 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці визнається самим обвинуваченим, а також підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Прокурор звертає увагу суду на те, що обвинувачений визнаючи факт отримання коштів, вказував, що такі кошти ним були використані повністю за цільовим призначенням на спорудження об`єкту будівництва, що, на його думку, виключає його намір заволодіння цими коштами. Також, обвинувачений зазначав, що між ним та ОСОБА_7 фактично виникли цивільно правові відносини з приводу реалізації проекту будівництва об`єкту на земельній ділянці по вул. Малоголосківській у м. Львові.

Разом з тим, на думку сторони обвинувачення, досліджені в ході судового розгляду докази беззаперечно підтверджують наявність у ОСОБА_4 умислу саме на заволодіння коштів, а не на наявність цивільно правових відносин.

Про те, що у ОСОБА_4 був умисел на заволодіння коштами потерпілих свідчить наступне:

-самовільна зміна об`єкту будівництва з котеджного містечка на багатоквартирний будинок;

-показання ОСОБА_4 про те, що потерпілими не було виконано умов протоколів щодо внесення відповідних сум у визначені строки. Однак, незважаючи на те, що такі строки збігли протягом 60 календарних днів з моменту підписання протоколів, ОСОБА_4 продовжував отримувати кошти від потерпілих через ОСОБА_7 на протязі трьох років, що підтверджується видачею ним квитанцій до прибуткових касових ордерів з посиланням як на підставу платежу саме на протоколи намірів;

-не відображення у бухгалтерському та податковому обліку, й відповідно у фінансовій та податковій звітності ТОВ «ДЮК Лтд» отриманих від ОСОБА_7 коштів, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_23 , яка повідомила, що кошти, відповідно до вищевказаних прибуткових касових ордерів не відображались в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ДЮК Лтд»;

-з наявних банківських виписок вбачається, що в період з листопада 2011 року по 2022 рік ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок ТОВ «ДЮК Лтд» вносились певні кошти. Однак, такі кошти не вносились, як кошти ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 . Жодної ідентифікації вказаних коштів при їх внесенні щодо належності таких ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 не встановлено. Той факт, що ОСОБА_4 привласнені ним шахрайським способом кошти міг вносити на рахунок ТОВ «ДЮК Лтд», оплачувати ними певні витрати, зокрема витрати по будівництву будинку по вул. Малоголосківській у м. Львові не змінює обставин заволодіння такими коштами. Наведене підтверджується і тим, що директором і одним із засновників ТОВ «ДЮК Лтд» є саме ОСОБА_4 , а у разі внесення коштів на розрахунковий рахунок товариства воно отримує відповідні активи. Однак, жоден з потерпілих ніякого відношення до таких активів не має, оскільки у ТОВ «ДЮК Лтд» відсутні будь які зобов`язання перед ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 щодо передачі в майбутньому в рахунок сплачених коштів квартир, будинків чи нежитлових приміщень. Більше того, в бухгалтерському обліку ТОВ «ДЮК Лтд» навіть немає відомостей про те, що ТОВ «ДЮК Лтд» отримало від ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 кошти і такі потрібно повернути або в інший спосіб провести розрахунок з даними особами. Як наслідок, внесення ОСОБА_4 коштів на рахунок ТОВ «ДЮК Лтд», навіть якщо це і є кошти, що отримані від потерпілих є витрачання привласнених ОСОБА_4 коштів на виключно на свої потреби;

-відповідно до наданого стороною захисту розрахунку, ОСОБА_4 вносились та використовувались отримані від потерпілих кошти в період з листопада 2011 року по 2020 рік (частково). Однак, 17 травня 2017 року ТОВ «ДЮК Лтд», в особі ОСОБА_4 , укладено з ТОВ «БК Плюс Девелопмент» договір часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва, відповідно до якого на земельній ділянці почалось проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку. Використання коштів після укладення відповідного договору суперечить навіть умовам протоколів укладених з потерпілими;

-у долученому стороною захисту поясненні вказано, що кошти по мірі необхідності в цільовому порядку використовувались на виготовлення документації щодо житлового комплексу на вул. Малоголосківській у м. Львові. Однак, доказів, які б підтверджували доводи про понесення витрат ТОВ «Дюк Лтд» немає. Зокрема, банківські виписки не містять інформації про оплату коштів за виготовлення відповідної документації. Також, відсутні будь які договори, акти виконаних робіт які б підтверджували факт відповідного замовлення, загальну вартість. Стороною захисту не наведено коли саме, в яких сумах та відповідно до яких документів проводились оплати. Як наслідок, твердження сторони захисту про понесення ТОВ «ДЮК Лтд» відповідних витрат не підтверджується наведеними доказами. Окрім того, відповідно до умов Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва від 17 травня 2017 року, що укладений між ТОВ «ДЮК Лтд» в особі ОСОБА_4 та ТОВ «БК Плюс Девелопмент» ( п. 2.2.1, 3.3.3.1,3.3.3.4, 3.3.3.5, 5.10) всі витрати на отримання містобудівних розрахунків, містобудівних умов, технічних умов, проектування, введення в експлуатацію та здійснення плати за землю несе ТОВ «БК Плюс Девелопмент», а тому такі витрати не несло ТОВ «ДЮК Лтд».

Прокурор наголошує на тому, що після укладення договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва від 17 травня 2017 року між ТОВ «ДЮК Лтд», в особі ОСОБА_4 , та ТОВ «БК Плюс Девелопмент» обвинуваченим, як керівником ТОВ «ДЮК Лтд», не вчинено жодних дій та не вжито жодних заходів, внаслідок яких в рахунок отриманих коштів передбачалось передача ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 площ у об`єкті, який підлягав спорудженню. Водночас, дії ОСОБА_4 щодо зміни умов Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року, свідчать про його умисел не повертати жодних коштів ОСОБА_7 та іншим потерпілим. Так, відповідно до п.6.6.1 первинної редакції Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва від 17 травня 2017 року, ТОВ «ДЮК Лтд» набував право на 12% площ в об`єкті будівництва. Враховуючи відомості, що містяться в сертифікатах про відповідність закінченого будівництвом об`єкта вимогам проектної документації та готовність до експлуатації ЛВ № 1621922741617 від 01.10.2019 року, ЛВ № 162190140997 від 14 січня 2019 року та ЛВ № 162201691496 від 18 червня 2020 року, які долучені стороною захисту загальна площа квартир у об`єкті будівництва становила 11592,2 кв. м. Однак, 14 березня 2019 року ОСОБА_4 , як керівником ТОВ «ДЮК Лтд», укладено з ТОВ «БК Плюс Девелопмент» додаткову угоду до Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року, відповідно до якої ТОВ «ДЮК Лтд» замість 1391,06 кв.м отримує лише три квартири загальною площею 151,2 кв.м. Водночас, розподіл паркомісць залишається у співвідношенні 88% до 12 %. В подальшому, 10.08.2020 року ОСОБА_4 , як керівником ТОВ «ДЮК Лтд» укладено з ТОВ «БК Плюс Девелопмент» додаткову угоду № 3 до Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва від 17 травня 2017 року, за умовами якої ТОВ «ДЮК Лтд» отримує лише три нежитлові приміщення, загальною площею 31,3 кв. м. Жодних обґрунтованих підстав для таких дій обвинуваченим в ході судового розгляду не наведено. При цьому, додаткова угода від 14 березня 2019 року була підписана ОСОБА_4 , як керівником ТОВ «ДЮК Лтд», через значний проміжок часу вже після введення в експлуатацію будинку з загальною площею квартир 2808, 8 кв. м., згідно акту готовності від 28.12.2018 року та сертифікатах про відповідність закінченого будівництвом об`єкта вимогам проектної документації та готовність до експлуатації ЛВ № 162190140997 від 14 січня 2019 року. Такі дії керівника ТОВ «ДЮК Лтд» ОСОБА_4 свідчать про намір уникнення отримання ТОВ «ДЮК Лтд» будь якого майна, оскільки в такому випадку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали б можливість отримати в рахунок сплачених коштів відповідне майно або таке майно могло б бути продане і за рахунок отриманих коштів був проведений розрахунок з потерпілими. При цьому, співвідношення 12% та /88% , яке первинно було передбачено договором часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва від 17 травня 2017 року відповідає ринковим умовам, що також визнано самим обвинуваченим в ході його допиту. Окрім того, керівником ТОВ «Дюк Лтд» ОСОБА_4 не вжито заходів щодо отримання товариством навіть і тих площ (31,3 кв.м), які передбаченні останньою додатковою угодою. Наведені дії ОСОБА_4 є недобросовісними і підтверджують його умисел на заволодіння коштів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .

Прокурор також стверджує, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується також дослідженими в ході судового розгляду розмовами між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , про зміст яких не заперечував і сам обвинувачений. Зокрема, під час цих розмов ОСОБА_7 чітко висловлює претензії до ОСОБА_14 з приводу ненадання йому протягом тривалого часу жодних документів на придбання нерухомості, а ОСОБА_4 ухиляється від зустрічі з ним.

За твердженням прокурора зміст досліджених в ході розгляду справи розмов обвинуваченого та потерпілого свідчить про те, що ОСОБА_4 не збирався виконувати жодних своїх зобов`язань. Крім того, саме ОСОБА_4 повинен був надати ОСОБА_7 для підписання проекти договорів на придбання нерухомості, однак цього не зробив. Також, обвинувачений не збирався повертати отриманих у позику коштів. Як наслідок, ОСОБА_4 заволодів належними ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коштами зловживаючи довір`ям з боку ОСОБА_7 . ОСОБА_4 говорячи на претензії з боку потерпілого, щоб ОСОБА_7 звернувся до суду в цивільному порядку усвідомлює, що це безперспективно, оскільки протоколи намірів не передбачають обов`язку ТзОВ «ДЮК ЛТД» передавати у власність площі у нерухомому майні. Водночас, ОСОБА_4 неодноразово визнавав наявність у нього зобов`язання підписати документи, які б передбачали такі зобов`язання.

Узагальнена позиція потерпілих та їх представника

Потерпілі та їх представник наголошують на тому, що факт отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_7 , як внесків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з метою залучення коштів, згідно Протоколу № 11 від 16 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, Протоколу № 08 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці; Протоколу № 09 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, Протоколу № 10 від 21 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці визнається самим обвинуваченим. Також, показами потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується, що кошти ОСОБА_7 передавались ОСОБА_4 в доларах США. Обвинуваченим, на підтвердження отримання коштів, ОСОБА_7 передавались відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів, де сума отриманих коштів визначалась у гривнях відповідно до обмінного курсу. Враховуючи покази потерпілого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_4 , а також відомості, що містяться в квитанціях до прибуткових касових ордерів, потерпілі вважають доведеними факти отримання ОСОБА_4 , як оплати за набуття права власності на котеджі відповідно до зазначених протоколів про погодження намірів співпраці, відповідних коштів у сумі наведеній прокурором у зміненому обвинуваченні.

Наводячи доводи щодо приналежності коштів, які передавались ОСОБА_7 ОСОБА_4 потерпілим, останні, серед іншого, зазначають наступне.

Покази потерпілих щодо обставин передачі коштів обвинуваченому узгоджуються між собою. Водночас, зазначення прізвища платника в квитанціях до прибуткових касових ордерів здійснювалось самостійно ОСОБА_4 . При цьому, як обвинуваченим, так і потерпілими підтверджується, що кошти від їх імені у відповідних сумах вносились та передавались саме ОСОБА_7 . Зазначення ОСОБА_4 у прибуткових касових ордерах певних прізвищ не виключає можливості належності таких коштів іншому потерпілому. Як було встановлено в ході судового розгляду отримані кошти взагалі не оприбутковувались на ТОВ «ДЮК Лтд», а тому при визначення фактичних власників коштів, що передавались ОСОБА_7 ОСОБА_4 єнеобхідним врахування саме показів потерпілих.

На момент судового розгляду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли, а тому потерпілі просять врахувати покази наведених особі надані під час досудового розслідування (щодо оцінки таких доводів та показів суд висловився вище, зокрема суд не приймає до уваги протоколи допиту цих осіб на стадії досудового розслідування).

Обвинувачений зазначав, що отримані від ОСОБА_7 кошти ним зберігались готівкою і вносились на рахунок по мірі необхідності здійснення витрат. За таких обставин, незрозумілим видається те, для чого було включати в прибуткові касові ордери суми, які, за твердженням обвинуваченого, фактично не належали ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а належали ОСОБА_4 , оскільки, за показами обвинуваченого, такі кошти і надалі фактично зберігались у нього. Крім того, незрозумілою є мета передачі оригіналів квитанцій ОСОБА_7 щодо коштів, які ним не надавались.

Також, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 кошти у позику в сумі 15000,00 доларів США, відповідно до розписки від 22.01.2015 року. Факт передачі таких коштів підтверджується потерпілим та визнається обвинуваченим. У матеріалах кримінального провадження наявний оригінал розписки від 22.01.2015 року досліджений в ході судового розгляду.

Потерпілі вважають, що досліджені в ході судового розгляду докази беззаперечно підтверджують наявність у ОСОБА_4 умислусаме назаволодіння коштів,а ненаявність цивільно правовихвідносини міжними.

Потерпілі та їх представник, серед іншого, зазначають, що про умисел саме на заволодіння коштами також свідчить поведінка ОСОБА_4 , зокрема:

- самовільна зміна об`єкту будівництва з котеджного містечка на багатоквартирний будинок;

- ОСОБА_4 продовжив отримувати кошти від потерпілих через ОСОБА_7 на протязі трьох років і ці факти підтверджуються видачею квитанцій до прибуткових касових ордерів;

- не відображення у бухгалтерському та податковому обліку, в фінансовій та податковій звітності ТОВ «ДЮК Лтд», отриманих від ОСОБА_7 коштів;

- з наявних банківських виписок вбачається, що в період з листопада 2011 року по 2022 рік ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок ТОВ «ДЮК Лтд» вносились і витрачались певні кошти. Однак, такі кошти не вносились, як кошти ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 . У бухгалтерському обліку ТОВ «ДЮК Лтд» немає відомостей про те, що ТОВ «ДЮК Лтд» отримало від потерпілих кошти;

- відповідно до наданого стороною захисту розрахунку, ОСОБА_4 вносились та використовувались отримані від потерпілих кошти в період з листопада 2011 року по 2020 рік (частково). Однак, 17 травня 2017 року ТОВ «ДЮК Лтд», в особі ОСОБА_4 , уклав з ТОВ «БК Плюс Девелопмент» договір часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва, відповідно до якого на земельній ділянці почалось проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку. Використання коштів після укладення відповідного договору суперечить умовам протоколів, які є односторонніми і несправедливими для потерпілих;

- наданий стороною захисту розрахунок внесених та витрачених грошових коштів, в тому числі власних коштів ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку по вул. Малоголосківській в період з 16.11.2011 року по 31.12.2022 року не міститься жодної інформації щодо витрат (їх характеристики, на що саме здійснювались, сум по відповідних статтях тощо);

- використання при оформленні касових операції з внесення готівкових коштів в касу юридичної особи прибуткового касового ордеру (виготовленого за затвердженою формою самостійно підприємством, шляхом його друку на звичайному папері) є не тільки можливим, але й необхідним. Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 затверджене Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, додаток № 2 до якого містить затверджену форму прибуткового касового ордера і квитанції, як складової частини такого. Використання при здійсненні касових операцій, зокрема при внесення в касу юридичної особи готівкових коштів, бланків прибуткового касового ордеру та квитанції до нього, що не є бланками суворою звітності повністю відповідає діючим нормативно правовим актам і не можу служити обґрунтуванням для не оприбуткування відповідних готівкових коштів та невідображені їх в бухгалтерському обліку відповідної юридичної особи;

- 17 травня 2017 року був укладений Договір часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва, між ТОВ «ДЮК Лтд», в особі ОСОБА_4 , та ТОВ «БК Плюс Девелопмент». Доказів про те, що про укладення такого ОСОБА_4 попередньо повідомив ОСОБА_7 чи інших потерпілих стороною захисту не надано. Після укладення даного договору ОСОБА_4 , як керівником ТОВ «ДЮК Лтд», не вчинено жодних дій та не вжито жодних заходів, внаслідок яких в рахунок отриманих коштів передбачалось передача ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 площ у об`єкті, який підлягав спорудженню, відповідно до Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року. Керівником ТОВ «Дюк Лтд» ОСОБА_4 не вжито заходів щодо отримання товариством навіть площ (зокрема 31,3 кв.м), які передбаченні останньою додатковою угодою. Наведені дії ОСОБА_4 є недобросовісними і підтверджують його умисел на заволодіння коштами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ;

- кошти в сумі 15000,00 доларів отримані ОСОБА_4 у ОСОБА_7 22 січня 2015 року. Тобто, з моменту отримання коштів та оформлення відповідної накладної минуло один рік та два місяці. Накладна № 163 від 24 березня 2016 року не підтверджує факту оплати за обладнання. Також, відповідно до накладної № 163 віл 24 березня 2016 року, отримувачем товару є ТОВ «Ватра - Плюс», через ОСОБА_4 . ОСОБА_7 не має жодного стосунку до ТОВ «Ватра - Плюс».

Таким чином, потерпілі наголошують на тому, що ОСОБА_4 не збирався та й не збирається виконувати жодних своїх зобов`язань. Також, саме ОСОБА_4 повинен був надати ОСОБА_7 для підписання проекти договорів на придбання нерухомості, однак цього не зробив. Поведінка ОСОБА_4 підтверджує, що він не збирався цього робити. Отже, ОСОБА_4 заволодів коштами належними ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Узагальнена позиція сторони захисту

Як вбачається із здобутих органом досудового слідства та представлених прокурором в суді матеріалів справи, у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які між собою перебували у дружніх та довірливих відносинах, виникла проектна ідея збудувати по вул. Малоголосківська у м. Львові на орендованій ділянці багатоквартирний житловий будинок котеджного типу. Реалізуючи цей проект, у листопаді 2011 році ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було прийнято рішення про створення підприємства із можливістю залучення інвестиційних коштів фізичних осіб для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку котеджного типу. Попередньо ТзОВ «ДЮК Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , з однієї сторони та громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 з іншої сторони, у період із 16 по 22 листопада 2011 року складено протоколи про погодження намірів по співпраці (для фізичних осіб), у яких було передбачено створення окремої господарської структури у виді ТзОВ з кількістю засновників за кількістю котеджів, згідно проектних пропозицій за мінусом 2, у статутному капіталі якого 51 % корпоративних прав належатиме ТзОВ «ДЮК Лтд». Підтвердженням намірів мало стати внесення кожним із учасників суми еквівалентної 20 000 доларів США на протязі трьох днів з дня підписання даних протоколів. Усі перелічені вище особи є близькими родичами ОСОБА_7 , а їхні дії були коректовані ним.

Після складання вищевказаних протоколів про погодження намірів по співпраці (для фізичних осіб) особисто ОСОБА_4 ОСОБА_7 в період 2011 2013 рр. передавав грошові кошти, озвучуючи чиї вони. ОСОБА_4 брав ці кошти і вносив їх в цільовому порядку по мірі потреби витрат на реалізацію умов передбачених у протоколах про погодження намірів по співпраці на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд».

Захист також вважає, що сума у розмірі 15000 доларів США отримана ОСОБА_4 від ОСОБА_7 в обвинувальному акті не доведена та не обґрунтована.

Крім того, захист звертає увагу суду на те, що у період співпраці із ОСОБА_7 у 2013 році ОСОБА_4 та потерпілий створили ПП «Компанія БС», засновниками якої були вони обидва. Основним видом діяльності цього підприємства мало стати виробництво паливних гранул із деревини, яку повинні були отримувати в угіддях на теренах належної ОСОБА_4 . ТзОВ «МГ «Ватра Плюс». З метою реалізації цього проекту для закупівлі необхідного виробничого обладнання ОСОБА_7 надав ОСОБА_4 15000 доларів США, про що отримав від нього розписку, датовану 22.01.2015 року. ОСОБА_4 , у відповідності до накладної № 163 від 24 березня 2016 року придбано в КП «Ясень» устаткування на загальну суму 1 463 800 гривень. Крім цього, ОСОБА_4 сплачено КП«Ясень» 180330гривень за виконання пуско-наладжувальних робіт придбаного устаткування. Отже, ОСОБА_4 в комерційних інтересах ПП «Компанія БС» була витрачена загальна сума 1644130 гривень, що станом на 22.01.2015 року складало 104323 доларів США.

Таким чином, сума у розмірі 15 000 доларів США, яку ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 під розписку датовану 22.01.2015 року, повністю включена у суму 1644130 гривень або 104323 доларів США

Захист також звертає увагу суду на те, що директор ТзОВ «ДЮК ЛТД» ОСОБА_4 не був знайомий з потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , жодних грошових коштів від них напряму не отримував та, відповідно, не міг зловживати їх довірою. Обвинувачений ОСОБА_4 був знайомий з ОСОБА_9 , однак не отримував від останньої особисто грошових коштів та відповідно не міг зловживати її довірою. Стороною обвинувачення не представлено доказів джерела походження грошових коштів та питання їх реальної наявності у потерпілих по справі ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Стороною обвинувачення не представлено доказів, які б вказували яким чином ОСОБА_4 присвоїв собі отримані від ОСОБА_7 кошти або використав їх у своїх цілях.

Разом з тим, сторона захисту стверджує, що вона ґрунтовно, із представленням бухгалтерських документів, представила перед судом доказову базу, яка вказує на використання отриманих ОСОБА_4 від ОСОБА_7 коштів за цільовим призначенням, відсутність факту їх незаконного присвоєння обвинуваченим, а відтак і відсутність корисливого мотиву та мети наживи, без яких склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство), відсутній.

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважає, що у зв`язку із реалізацією проекту забудови котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові між ОСОБА_4 , з однієї сторони та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з другої сторони склалися виключно цивільно-правові відносини комерційного характеру.

Захист, посилаючись на покази обвинуваченого надані суду, звертає увагу суду на те, що згідно документів бухгалтерського обліку всі передані ОСОБА_7 . ОСОБА_4 кошти на виконання умов протоколів про погодження намірів по співпраці були повністю витрачені за цільовим призначенням. Водночас, оскільки вони були надані в недостатній кількості для будівництва, то для виконання умов протоколів про погодження намірів по співпраці ОСОБА_4 вніс свої особисті кошти у розмірі 1933883 гривень. З цього приводу стороною захисту надано розрахунок отриманих, внесених та витрачених грошових, в тому числі власних, коштів ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку по вул. Малоголосківська у м. Львові в період з 16 листопада 2011 року по 31.12.2022 рік.

Отже, захист стверджує, що всі кошти, які надавалися ОСОБА_7 від імені учасників протоколів про погодження намірів по співпраці ОСОБА_4 на реалізацію проекту забудови котеджного типу по вул. Малоголосківській у м. Львові, були витрачені за цільовим призначенням до 2020 року, а з початку 2020 року реалізація проекту забудови відбувалася за рахунок коштів самого ОСОБА_4 .

Відтак, наводячи доводи щодо складу інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, положення матеріального права, Кримінального кодексу України, Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику касаційного суду, захист вважає, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, не встановлено його вини, а тому просить постановити щодо обвинуваченого виправдувальний вирок.

Оцінка судом доказів та доводів сторін та учасників провадження, висновки суду

Суд наголошує на тому, що під час оцінки того, чи було провадження у цілому справедливим, слід враховувати якість доказів, а також встановити, чи не дають обставини, за яких вони були отримані, приводу сумніватися у їх достовірності й точності.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно ст.86 КПК України ,доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 93КПК Українивстановлено,що збираннядоказів здійснюєтьсясторонами кримінальногопровадження,потерпілим,представником юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,у порядку,передбаченому цимКодексом. Сторонаобвинувачення здійснюєзбирання доказівшляхом проведенняслідчих (розшукових)дій танегласних слідчих(розшукових)дій,витребування таотримання відорганів державноївлади,органів місцевогосамоврядування,підприємств,установ таорганізацій,службових тафізичних осібречей,документів,відомостей,висновків експертів,висновків ревізійта актівперевірок,проведення іншихпроцесуальних дій,передбачених цимКодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі«Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

У відповідності до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного є неприпустимим, коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення та всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати вимогам достатності та переконливості, а при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 368 ч. 1 п.п. 1-3 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним, зокрема у ч. 2, 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. При оцінці доказів суд застосовує стандарт оцінки доказів «поза розумним сумнівом». Такі докази можуть випливати з співіснування достатньо сильних, чітких і послідовних умовиводів або схожих неспростовних припущень стосовно фактів.

Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності усіх, у тому числі, непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона обвинувачення стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У відповідності до ст. 2 ч. 1 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Суд враховує також наступне.

Забезпечуючи неухильне виконання загальних засад кримінального судочинства - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд створив належні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав, забезпечив сторонам свободу у поданні своїх доказів і доведенні їх переконливості, надав можливість реалізувати право на ініціювання клопотань під час дослідження обставин справи, дотримався принципів змагальності сторін та вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпано.

Судом встановлено, що сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_4 як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України (чинна до 11.08.2023).

З наведеною кваліфікацією погоджуються потерпілі та їх представник.

У свою чергу, обвинувачений та його захисники, кожен окремо, вважають, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, а тому просять ухвалити щодо нього виправдувальний вирок.

Щодо наявності у діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення та вірності кваліфікації його дій

В ході проведення судового розгляду та дослідження обставин справи встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 фактично не заперечив та визнав факти отримання ним грошових коштів від ОСОБА_7 , як внесків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з метою залучення коштів, згідно Протоколу № 11 від 16 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, протоколу № 08 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці; Протоколу № 09 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, Протоколу № 10 від 21 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці. Крім того, обвинувачений визнав факти укладення ним наведених протоколів про погодження намірів співпраці.

Як, показами потерпілого ОСОБА_7 та і показами обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується, що кошти ОСОБА_7 передавались ОСОБА_4 в доларах США. У свою чергу, обвинувачений визнав те, що на підтвердження отримання коштів, ОСОБА_7 передавались відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів, де сума отриманих коштів визначалась у гривнях відповідно до обмінного курсу. Також, обвинувачений визнав факт отримання наведених вище 15000 доларів США, з приводу яких він надав відповідну розписку про яку також зазначено вище.

Фактично позиція сторони захисту щодо заперечення наявності у діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на тому, що відносини між обвинуваченим та потерпілими носять виключно цивільно-правовий характер, у обвинуваченого був відсутній будь-який умисел на вчинення кримінального правопорушення, а тому у його діях відсутній склад інкримінованого злочину.

Суд відхиляє такі доводи сторони захисту з огляду на наступне.

Згідно ст. 190 КК України,шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Відмежовуючи шахрайство відцивільно-правових деліктів, необхідно виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати.

Розмежуваннякримінальнокараногозлочинувідцивільно-правовоїугодинеобхідно Розмежування кримінально караного злочину віл цивільно-правової угоди необхідно здійснювати не за тим, як оформлені укладені між сторонами договори, а за тим, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, йдеться про шахрайство (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі N 755/10138/16-к).

Цивільно-правові відносини, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, не повинні бути перешкодою для оцінки скоєного якзлочину, передбаченогост. 190 КК України.

Існування між обвинуваченим та потерпілим певнихцивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені в певному правочині, само по собі не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цьогозлочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.

Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, у тому числі, виходячи із сукупності фактичних дій такої особи.

Під обманом слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей або свідоме приховування замовчування певних обставин, повідомлення про які було обов`язковим і які мали суттєве значення для поведінки потерпілого.

У свою чергу, суб`єктивна сторона складузлочинухарактеризується такими юридичними ознаками, як прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний мотив визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, в той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються винною особою.

Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення, усвідомлює об`єкт та предметзлочину, цінність матеріальних благ та інших предметів спеціального призначення, усвідомлює спосіб вчиненнязлочину, той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предметзлочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною, усвідомлює факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.

Отже, об`єктивна та суб`єктивна сторони шахрайства, як конкретного акту вольової поведінки суб`єктазлочину, перебувають у тісному взаємозв`язку та взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо обраним шляхом.

Відповідно до фактичних обставин цього кримінального провадження, установлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, суд встановив, що незаконні дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо шахрайського заволодіння грошовими коштами потерпілих мали системний характер. Незважаючи на достатньо тривалий проміжок часу з моменту початку відповідних правовідносин, зокрема першого отримання грошей обвинуваченим від потерпілих та укладення відповідних протоколів (понад 10 років), будь-яких даних про те, що ОСОБА_4 мав намір та бажання виконати взяті на себе зобов`язання, матеріали кримінального провадження не містять. Більше того, таких дій та, відповідно, доказів на їх підтвердження, обвинуваченим не було здійснено і після початку кримінального провадження.

Посилання сторони захисту на наведені вище фінансові документи щодо внесення обвинуваченим грошових коштів на рахунки товариства суд відхиляє, адже жодних даних які дозволяють ідентифікувати потерпілих як осіб, які здійснили відповідні транзакції, наведені та надані стороною захисту документи не містять. У свою чергу, ОСОБА_4 , являючись керівником відповідного товариства, маючи значний досвід діяльності у сфері бізнесу, вносячи відповідні кошти не міг не усвідомлювати зазначених обставин. Більше того, в ході розгляду справи достовірно не встановлено і те, що кошти які вносились ОСОБА_4 на рахунки ТОВ «ДЮК ЛТД» є коштами отриманими від потерпілих.

В цьому контексті суд відзначає, що від потерпілих ОСОБА_4 кошти отримував у доларах США, а на рахунки товариства вносив у національній валюті. При цьому, як зазначив сам ОСОБА_4 в ході судового розгляду, обмін валюти він здійснював сам, а розмір і час внесення відповідних коштів він визначав самостійно.

Суд також не може залишити поза увагою і те, що обвинувачений, з одного боку вказує на недотримання потерпілими умов відповідних протоколів щодо періоду внесення коштів, а з іншого боку, будучі достовірно обізнаний у цих фактах, протягом декількох років продовжував отримувати відповідні кошти від потерпілих, належним чином їх не обліковуючи.

Водночас, суд вважає, що укладення обвинуваченим протоколів про погодження намірів по співпраці та самостійне виготовлення і передача потерпілим відповідних квитанції до прибуткових касових ордерів є нічим іншим, як намаганням ОСОБА_4 завуалювати свій злочинний умисел.

Для відмежуваннязлочинувідцивільно-правового делікту необхідно встановити, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати.Розмежуваннякримінально-караногозлочинувідцивільно-правовоїугодислід проводити не по тому, як оформлені і укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про злочин (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 442/3912/19).

В ході розгляду справи встановлено, що уклавши наведені вище протоколи про погодження намірів та отримавши першу частину коштів від потерпілого, ОСОБА_4 в подальшому фактично ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань та дотримання домовленостей досягнутих з потерпілими. Зокрема, обвинувачений фактично не надав потерпілим на неодноразові вимоги жодних документів щодо, як використання коштів, так і щодо оформлення їх права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна. Більше того, обвинувачений протягом тривалого проміжку часу під різними приводами ухилявся як від надання документів, так і від зустрічей з потерпілими.

Як наведено вище, згідно ст. 190 КК України,шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

Цивільно-правові відносини це врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема,угоди, договори та інші правочини.Цивільно-правовими угодами визнаються дії громадян, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що становлять змістугоди.

Тобто, особа при укладанніцивільно-правовоїугодиповинна мати право на її укладення та можливість виконання покладених за цією угодою на неї обов`язків.

Відмежовуючи шахрайство відцивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати.Розмежуваннякримінально-караногозлочинувідцивільно-правовоїугодислід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство. (ВС від 22.10.2020 у справі № 1-226/11).

Суд вважає, що в ході розгляду справи стороною обвинувачення та потерпілими належним чином обґрунтовано та доведено наступні доводи, які спростовують позицію сторони захисту та версію обвинуваченого.

За умовами наведених вище протоколів було узгоджено наміри щодо створення окремої господарюючої структури у формі товариства з обмеженою відповідальністю з метою будівництва котеджного містечка з кількістю засновників, що відповідала кількості котеджів. ТОВ «Дюк Лтд» в новоствореній структурі повинно належати 51% статутного капіталу.

Відповідно до п.8 протоколів, підтвердження намірів учасника є надання ТОВ «ДЮК ЛТД» (з одержанням претендентом в учасники відповідних бухгалтерських документів, засвідчених печаткою ТОВ ДЮК ЛТД) суми, еквівалентній 20000,00 доларів США на протязі трьох днів з дня підписання протоколу. В разі прострочення даний протокол рахується недійсним. Кошти акумулюються ТОВ «ДЮК Лтд» до моменту створення нового ТОВ з кількістю учасників не менше десяти та після його створення від імені учасників вносяться в його статутний фонд або можуть бути використані ТОВ «Дюк Лтд» до створення нового ТОВ на витрати пов`язані з реалізацією будівництва котеджного містечка.

Пункти 9 та 10 протоколу передбачають строки внесення наступних внесків в сумах еквівалентних двадцятьом та тридцяти тисячам доларів США.

Пункт 11 протоколу передбачає, що у випадку невиконання п.9 та 10 учаснику повертаються кошти згідно п.7. Даний пункт, у свою чергу, передбачає можливість повернення коштів лише при виході учасника з ТОВ. Тобто умови протоколу взагалі не передбачають можливості повернення коштів у випадку, якщо товариство з обмеженою відповідальністю створено не було, що і мало місце в даному випадку. За версією ОСОБА_4 , таке ТОВ не було створено, оскільки не було знайдено відповідної кількості учасників. Однак, вказана обставина не залежить від особи, яка підписує протокол та не є обов`язком інвестора. Натомість, 51% статутного капіталу в новоствореному товаристві повинно належати саме ТОВ «ДЮК Лтд». Отже, фактично умови протоколу складені у такий спосіб, що вони практично унеможливлюють повернення внесених особою коштів в цивільно правовому порядку. Пункт 8, встановлюючи строк та розмір першого внеску, вказує, що якщо такий не внесений, то протокол вважається недійсним. Разом з тим, передбачено можливість ТОВ «ДЮК Лтд» користуватись отриманими коштами, зокрема вносити такі від імені учасника в Статутний капітал або використовувати на витрати пов`язані з реалізацією будівництва котеджного містечка. Отже, у цій ситуації ТОВ «ДЮК Лтд» фактично залишає за собою право на використання коштів навіть тоді коли згідно його змісту протокол намірів фактично вважається недійсним.

Суд вважає, що доведення умислу обвинуваченого на заволодіння коштами потерпілих прямо випливає з характеру його дій встановлених в ході провадження у справі.

Зокрема, дії обвинуваченого характеризують наступні факти:

- самовільна зміна об`єкту будівництва з котеджного містечка на багатоквартирний будинок без попереднього оповіщення про намір здійснити такі дії потерпілих і погодження цих дій;

- взаємовиключність та суперечливість показів обвинуваченого стосовно того, що потерпілими, з одного боку, не було виконано умов протоколів в частині строків внесення коштів, а з іншого боку це не завадило ОСОБА_4 продовжити отримувати кошти від потерпілих через ОСОБА_7 саме на виконання відповідних протоколів і досягнення цілей попередньо обумовлених сторонами;

- видачею квитанцій до прибуткових касових ордерів, які не були проведені через фінансову документацію та звітність ТОВ «ДЮК ЛТД», з наявними у них посиланням, як на підставу платежу, саме на відповідні протоколи намірів;

- не відображення у бухгалтерському, податковому обліку, фінансовій і податковій звітності ТОВ «ДЮК Лтд» отриманих від ОСОБА_7 коштів;

- відсутність належних фінансових чи інших документів, які засвідчують прийняття коштів саме від потерпілих на рахунки ТОВ «ДЮК ЛТД», що дає підстави стверджувати про відсутність жодних цивільно-правових зобов`язань товариства перед ними та вказує на обґрунтовані підстави вважати про відсутність юридичних наслідків для товариства щодо зобов`язань перед потерпілими саме через дії ОСОБА_4 ;

- відсутність будь яких юридичних та документально оформлених зобов`язань ТОВ «ДЮК ЛТД» перед ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 , у тому числі щодо передачі в майбутньому в рахунок сплачених коштів квартир, будинків чи нежитлових приміщень;

- покликання на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 3-312/1254 від 04.03.2002 року, відповідно до якого використання прибуткового касового ордеру, як бланку суворої звітності не передбачено оскільки зупинена дія наказу Державного комітету статистики від 27.08.1998 року «Про затвердження типових форм первинного обліку та Інструкції про порядок їх виготовлення, зберігання та застосування». Зокрема, використання при оформленні касових операції з внесення готівкових коштів в касу юридичної особи прибуткового касового ордеру (виготовленого за затвердженою формою самостійно підприємством, шляхом його друку на звичайному папері) є не тільки можливим, але й необхідним. При цьому, постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 затверджене Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, додаток № 2 до якого містить затверджену форму прибуткового касового ордера і квитанції, як складової частини такого. Постановою правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (нова редакція) визнано такою, що втратила чинність Постанова правління НБУ від 15.12.2004 року № 637. Нове положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні також містить в додатку № 2 затверджену форму прибуткового касового ордеру. Таким чином, використання при здійсненні касових операцій, зокрема при внесення в касу юридичної особи готівкових коштів, бланків прибуткового касового ордеру та квитанції до нього, що не є бланками суворої звітності повністю відповідає діючим нормативно правовим актам і не може бути підставою для не оприбуткування відповідних готівкових коштів та невідображені їх в бухгалтерському обліку відповідної юридичної особи;

- відсутність каси на ТОВ «ДЮК ЛТД», що зумовлює здійснення фінансових операцій виключно у безготівковій формі. Обізнаність ОСОБА_4 у цій обставині та отримання ним коштів у готівковій формі;

- неотримання бухгалтером ТОВ «ДЮК ЛТД» ОСОБА_23 , коштів від потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_7 (в тому числі за посередництва ОСОБА_4 ). Ненадходження коштів на розрахунковий рахунок товариства від потерпілих. Внесення обігових коштів на рахунки товариства лише обвинуваченим. Необізнаність бухгалтера товариства у видачі квитанцій до прибуткових касових ордерів ТзОВ «ДЮК ЛТД» про отримання від ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відповідних коштів.

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_4 , надаючи потерпілим квитанцій до прибуткових касових ордерів щодо оприбуткування їх коштів, вже був обізнаний та усвідомлював те, що ці кошти не будуть внесені на рахунки товариства, яким він керує.

Про наявність умислу та вини у діях ОСОБА_4 свідчать також наступні факти та обставини:

- укладення 17 травня 2017 року без відома потерпілих та їх повідомлення Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва, між ТОВ «ДЮК Лтд», в особі ОСОБА_4 , та ТОВ «БК Плюс Девелопмент». Дії ОСОБА_4 щодо зміни умов Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року. Так, відповідно до п.6.6.1 первинної редакції Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року ТОВ «ДЮК Лтд» набував право на 12% площ в об`єкті будівництва. Враховуючи відомості, що містяться в сертифікатах про відповідність закінченого будівництвом об`єкта вимогам проектної документації та готовність до експлуатації ЛВ № 1621922741617 від 01.10.2019 року, ЛВ № 162190140997 від 14 січня 2019 року та ЛВ № 162201691496 від 18 червня 2020 року, які долучені стороною захисту, загальна площа квартир у об`єкті будівництва становила 11592,2 кв. м. Окрім того, наявні нежитлові приміщення, загальною площею 2276,9 кв.м. Однак, 14 березня 2019 року ОСОБА_4 , як керівником ТОВ «ДЮК Лтд», укладено з ТОВ «БК Плюс Девелопмент» додаткову угоду до Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року, відповідно до якої ТОВ «ДЮК Лтд» замість 1391,06 кв.м отримує лише три квартири загальною площею 151,2 кв.м. Водночас, розподіл паркомісць залишається у співвідношенні 88% до 12 %. В подальшому, 10.08.2020 року ОСОБА_4 , як керівником ТОВ «ДЮК Лтд», укладено з ТОВ «БК Плюс Девелопмент» додаткову угоду № 3 до Договору часткової участі в будівництві та передачі прав замовника будівництва 17 травня 2017 року, за умовами якої ТОВ «ДЮК Лтд» отримує лише три нежитлові приміщення, загальною площею 31,3 кв. м., що не відповідає тим площам і об`єктам на будівництво та інвестування у які було надано кошти потерпілими;

- з моменту отримання коштів в сумі 15000,00 доларів США ОСОБА_4 у ОСОБА_7 та оформлення накладної на яку вказує захист минуло один рік та два місяці. Отже, протягом вказаного часу обвинувачений розпоряджався цими коштами на власний розсуд. Водночас, відповідно до накладної № 163 від 24 березня 2016 року, отримувачем товару є ТОВ «Ватра - Плюс», через ОСОБА_4 . Разом з тим, даних про те, що ОСОБА_7 має відношення до ТОВ «Ватра - Плюс» в ході розгляду справи не встановлено. Таким чином, пояснення обвинуваченого, згідно яких ним за отримані від ОСОБА_4 кошти придбано обладнання для організації спільного бізнесу не можна вважати обґрунтованими та достовірними, оскільки якщо для ведення такого бізнесу було створено ПП «Компанія «БС», то, відповідно, належним отримувачем обладнання повинна бути зазначена юридична особа, а не юридична особа, єдиними учасником та керівником є обвинувачений;

- поведінка обвинуваченого під час телефонних розмов з потерпілим ОСОБА_7 з яких вбачається, що потерпілий неодноразово вимагає зустрічі з обвинуваченим та отримання документації щодо обіцяних ОСОБА_4 об`єктів нерухомого майна і отримання звіту щодо використання коштів. При цьому, обвинувачений під різними приводами ухиляється від зустрічей, переносить їх та надає обіцянки, які, як встановлено в ході розгляду справи, не виконав станом на момент розгляду справи у суді.

Отже, виходячи з обставин справи достовірно встановлених судом ОСОБА_4 отримав грошові кошти від потерпілих, використав їх на власний розсуд, не виконав жодного зобов`язання взятого на себе щодо цілей на які ці кошти були передані потерпілими обвинуваченому, усіляко уникав протягом тривалого проміжку часу зустрічей про які вимагав потерпілий для вирішення питань використання наведених коштів та оформлення документації, фактично не вчинив жодних дій щодо належного оформлення на обліку у товаристві відповідних коштів потерпілих (створивши цими діями ситуацію при якій у товариства фактично немає жодних юридичних зобов`язань перед потерпілими), після отримання коштів укладав договори за умовами яких частка ТОВ «ДЮК ЛТД» у збудованих об`єктах нерухомого майна стабільно зменшувалась (чим створив ситуацію коли частка товариства не покриває обсягу нерухомого майна обіцяного потерпілим навіть у відповідних грошових еквівалентах).

Суд виходить з того, що характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольовий початок, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння. За спрямованістю діяння і конкретизацією бажаного наслідку умисел поділяють на визначений (конкретизований), невизначений (неконкретизований) і альтернативний.

Визначений умисел характеризується тим, що особа чітко усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і прагне досягти одного конкретного наслідку. Невизначений умисел означає, що у винного немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків злочину, він передбачає ці наслідки лише у загальних рисах. Альтернативний умисел має місце тоді, коли винний передбачає й однаково бажає чи свідомо допускає настання одного з кількох можливих злочинних наслідків.

Наведене вище свідчить про те, що отримуючи кошти від потерпілих, ОСОБА_4 в момент заволодіння цим майном вже мав на меті їх привласнити, а зобов`язання не виконувати

Суд відзначає, що під час оцінки доводів сторони захисту такі враховані і з точки зору наведеної практики касаційного суду. Натомість, з огляду на зазначені вище доводи та мотиви, а також встановлені обставини справи, таку практику не можна вважати абсолютно релевантною, в тому числі для ухвалення виправдувального вироку, з огляду на відмінність обставин справ на які посилається сторона захисту обставинам справи за обвинуваченням ОСОБА_4 . Разом з тим, суд приймає до уваги висновки суду касаційної інстанції щодо порядку та способу оцінки характеру правовідносини наведених у відповідних висновках (постановах), зокрема в частині розмежування цивільно-правових відносин від кримінально-караних діянь.

Також, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим у період дії ст. 190 КК України, в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 № 3233-ІХ (який набравчинності 11.08.2023) ст. 190 КК України, викладена у новій редакції, згідно з якою стару редакціюч. 3 ст. 190 КК України, без змін, перенесено до ч. 4 ст. 190 КК України.

Таким чином, Законом України від 13.07.2023 №3233-ІХ не скасовано протиправність діяння, не пом`якшено кримінальну відповідальність або іншим чином не поліпшено становище особи, а тому вказаний закон не має зворотної дії у часі, а дії обвинуваченої повинні кваліфікуватися за ст. 190 КК України, в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення.

Слід такожвідзначити,що встановленів ходірозгляду справиобставини свідчатьпро те,що об`єктивнихданих якісвідчать проте,що употерпілих єпідстави оговорювати обвинуваченого та давати неправдиві свідчення щодо ОСОБА_4 в ході судового розгляду не встановлено.

Суд також виходить з того, що в ході змагального процесу, з можливістю забезпечити подання належних доказів його учасниками, зокрема стороною захисту, жодних об`єктивних даних, які ставлять під сумнів обставини справи наведені судом у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним не здобуто.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені вище встановлені в ході розгляду справи обставини, спростовують доводи захисту щодо відсутності в діянні ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Про наявність умислу особи свідчать конкретні дії винного під час та після вчинення злочину. Більше того, сам обвинувачений визнав факти отримання коштів від потерпілих, їх неповернення, а також невиконання зобов`язань погоджених при отриманні коштів.

У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у заставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності усіх, у тому числі, непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона обвинувачення стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У відповідності до ст. 2 ч. 1 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочину приходить до висновку, що його вина доведена поза розумним сумнівом.

При цьому, наводячи такі висновки, суд враховує також і наступне.

Забезпечуючи неухильне виконання загальних засад кримінального судочинства - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд створив належні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав, забезпечив сторонам свободу у поданні своїх доказів і доведенні їх переконливості, надав можливість реалізувати право на ініціювання клопотань під час дослідження обставин справи, дотримався принципів змагальності сторін та вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпано.

За правилами частини третьої статті 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється тільки за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину. З`ясувавши фактичні обставини справи шляхом дослідження поданих доказів, оцінки кожного з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, суд дійшов висновку про наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

В частині першій статті 337 КПК України унормовано проведення судового розгляду лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, при цьому, за змістом статті 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Оскільки наведена вище кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України (чинна до 11.08.2023)..

Аналіз показань обвинуваченого, потерпілих, свідка, досліджених судом інших наведених вище доказів, поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому правопорушення.

Вирішення заявлених у кримінальному провадженні цивільних позовів

В ході розгляду обвинувального акту у суді потерпілими було заявлено наступні цивільні позови (з врахуванням уточнень).

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також останньою, як спадкоємицею ОСОБА_10 , згідно якого позивачі просять:

1.Стягнути з ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9 майнову шкоду у сумі 123250,00 доларів США.

2.Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 , як спадкоємиці ОСОБА_10 майнову шкоду у сумі 116250,00 доларів США.

3.Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 50000,00 гривень.

4.Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 50000,00 гривень.

ОСОБА_24 , як спадкоємицею ОСОБА_11 , згідно якого вона просить суд:

стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_24 майнову шкоду у сумі 20000,00 доларів США.

Цивільні позивачі (потерпілі) та їх представник, кожен окремо, в процесі розгляду справи заявлені вимоги підтримали з мотивів наведених у відповідних заявах.

Фактично заявлені вимоги стосуються відшкодування шкоди спричиненої наведеною у обвинувальному акті протиправною поведінкою ОСОБА_4 .

Крім того, обґрунтовуючи наведені позови, ОСОБА_24 , вказує, що вона є єдиною спадкоємицею ОСОБА_11 . У свою чергу, ОСОБА_9 вказує, що вона є єдиною спадкоємицею ОСОБА_10 .

Так, кожен з потерпілих (цивільних позивачів) вказує, що у період часу з 2011 по 2019 роки ОСОБА_4 обманом та зловживанням довірою, шахрайським шляхом, під приводом залучення коштів у будівництво житлових котеджів та отримання позики, без реального наміру проведення будівництва і повернення коштів, заволодів майном (грошовими коштами) ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у великих розмірах. Зокрема, у 2011 році, ОСОБА_4 запропонував взяти участь у проекті інвестування коштів у будівництво житлових котеджів у м.Львові. Зі слів цивільного відповідача економічна привабливість зазначеного проекту полягала у можливості внести певну суму коштів (не обов`язково усю вартість нерухомості) та зафіксувати своє право на придбання відповідного об`єкта за собівартістю. Згодом, після побудови за інвестиційні кошти житлових котеджів, їх можна було б продати вже за вищою ринковою вартістю. Також, можна було вигідно продати свої права на вже інвестовану частину будівництва.

Для підтвердження участі потерпілих в інвестуванні будівництва житлових котеджів ОСОБА_4 укладав з ними від імені ТзОВ «ДЮК Лтд» відповідні договори на придбання прав на нерухоме майно та отримував відповідні грошові кошти у доларах США. При цьому, ОСОБА_4 пояснював, що мінятиме отриману валюту на гривні і оформить їх внесення в касу ТзОВ «ДЮК Лтд», а в подальшому для організації будівництва створить товариство з обмеженою відповідальністю та ці кошти будуть передані як кошти інвесторів в його статутний капітал з оформленням відповідних документів. Проте, жодних документів, які підтверджували б право цивільних позивачів на нерухоме майно цивільний відповідач так і не надав. При усних зверненнях до ОСОБА_4 щодо документального закріплення зазначеного права він декілька років відкладав вчинення таких дій, а в жовтні 2019 року взагалі відмовився від виконання будь-яких зобов`язань, що підтверджує умисел цивільного відповідача на заволодіння коштами позивачів без передачі їм прав на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 помер. Відповідно до довідки про коло спадкоємців, що видана приватним нотаріусом ОСОБА_28 , позивач ОСОБА_24 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_11 . Таким чином, оскільки до кола спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцю на момент смерті, наведений позивач вважає, що має право отримати відшкодування з приводу шкоди, що заподіяна ОСОБА_11 , як його спадкоємець.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 померла. Відповідно до довідки про коло спадкоємців, що видана приватним нотаріусом ОСОБА_29 , ОСОБА_9 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_10 . Отже, вказуючи, що до спадщини входять усі права та обов`язки, що належали померлому на час смерті, наведений позивач вважає, що вона, як єдиний спадкоємець, має право на отримання відшкодування.

Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зазначають, що внаслідок вчинення злочинних дій ОСОБА_4 завдав їм майнову шкоду, розмір якої визначається виходячи з суми отриманих ним спільних коштів подружжя. Зокрема, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 у позику грошові кошти в сумі 15000,00 доларів США, відповідно до розписки від 22.01.2015 року.

У відповідь на неодноразові звернення ОСОБА_7 з відповідними вимогами, ОСОБА_4 постійно відкладав зустрічі для повернення коштів під різними приводами: перебування у відрядженні, відпустці, зайнятість тощо, неодноразово призначав час, в який кошти нібито будуть повернуті ним або його бухгалтером. Однак, відповідні кошти повернуті не були.

Отже, за твердженням позивачів, внаслідок вчинення зазначених злочинних дій, ОСОБА_4 завдав їм, кожному окремо, майнову шкоду в розмірі заявлених вимог.

Також, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказують, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 їм була спричинена моральна шкода, наявність якої обґрунтовується душевними стражданнями, пережитими ними у зв`язку із втратою значної суми коштів, через що порушились їх налагоджені суспільні і родинні зв`язки, виникла глибока депресія з приводу можливості досягнення поставлених життєвих цілей. Враховуючи рівень завданих моральних страждань та перелічені у відповідній позовній заяві фактори, розмір моральної шкоди позивачі оцінюють у сумі по 50000 грн., кожному.

Відповідно до ч.1, 4, 5 ст. 128 КПК України, особа,якій кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діяннямзавдано майновоїта/абоморальної шкоди,має правопід часкримінального провадженнядо початкусудового розглядупред`явити цивільнийпозов допідозрюваного,обвинуваченого абодо фізичноїчи юридичноїособи,яка зазаконом несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діяннямипідозрюваного,обвинуваченого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння. Формата змістпозовної заявиповинні відповідативимогам,встановленим допозовів,які пред`являютьсяу порядкуцивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст.62 Кримінального процесуального кодексу України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

ОСОБА_4 в судовому засіданні, висловлюючи свою позицію, заявлені до нього позови не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Наведену позицію ОСОБА_4 та його представники, серед іншого, обґрунтовують наступним.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були визнані потерпілими у даній справі. ОСОБА_9 була визнана потерпілою у даній справі після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 її матері ОСОБА_10 (потерпілої у даній справі), на підставі заяви про залучення до провадження як потерпілого від 15.12.2023 року.

ОСОБА_24 була визнана потерпілою відповідно до постанови про визнання особи потерпілим від 15.12.2023 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 сина - ОСОБА_11 (потерпілого у даній справі), на підставі її заяви про залучення до провадження як потерпілого від 15.12.2023 року.

Сторона відповідача вважає, що досудове слідство у кримінальному провадженні проведено необ`єктивно та упереджено, а повідомлення про підозру є необґрунтованим та безпідставним. Цивільні позови потерпілих ґрунтуються на їх суб`єктивній думці пов`язаній з тим, що орган досудового розслідування вбачає склад кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України у діях ОСОБА_4 .

Станом на час укладення договору оренди землі 16 березня 2009 року між ТзОВ «ДЮК Лтд» та Львівською міською радою, предметом якого була земельна ділянка, розташована у м. Львові на вулиці Малоголосківській, ОСОБА_7 обіймав посаду члена постійної комісії Львівської міської ради із земельних питань. Він обіцяв ОСОБА_4 всебічне сприяння в забудові вищевказаної ділянки житловими будинками. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла проектна ідея збудувати на вищевказаній ділянці багатоквартирний житловий будинок котеджного типу замість багатоквартирного багатоповерхового будинку. Це відповідало генеральному плану забудови м. Львова. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 стали відомі факти проблемності ґрунтової основи земельної ділянки та наявність у місці забудови водогінної труби, а також це відповідало договору оренди землі. Реалізуючи цей проект, у листопаді 2011 році ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було прийнято рішення про створення підприємства із можливістю залучення інвестиційних коштів фізичних осіб для фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку котеджного типу. Попередньо ТзОВ «ДЮК Лтд», в особі директора ОСОБА_4 , з однієї сторони та родичами ОСОБА_7 - громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , з іншої сторони, у період із 16 по 22 листопада 2011 року складено протоколи про погодження намірів по співпраці (для фізичних осіб) у яких було передбачено створення окремої господарської структури у виді ТзОВ з кількістю засновників за кількістю котеджів згідно проектних пропозицій за мінусом 2, у статутному капіталі якого 51 % корпоративних прав належатиме ТзОВ «ДЮК Лтд». Підтвердженням намірів мало стати внесення кожним із учасників суми, еквівалентної 20 000 доларів США на протязі трьох днів з дня підписання даних протоколів. Усі перелічені вище особи є близькими родичами ОСОБА_7 і їхні дії були чітко коректовані ним.

Після складання протоколів про погодження намірів по співпраці особисто ОСОБА_4 ОСОБА_7 передавав грошові кошти, озвучуючи чиї вони. ОСОБА_4 брав ці кошти і відповідно видавав квитанції до прибуткових касових ордерів та по мірі їх необхідності вносив їх на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд».

ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 не виконали ні п. 8, ні п. 9, ні п. 10 протоколів про погодження намірів по співпраці (для фізичних осіб), не внесли на рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд» грошових коштів, які обґрунтовують підтвердження намірів визначених у протоколах, оскільки передані грошові кошти через ОСОБА_7 директору ТзОВ «ДЮК ЛТД» ОСОБА_4 є значно нижчі від суми, еквівалентної 20 000 доларам США по курсу НБУ станом на 16-25 листопада 2011 року.

Отримані від ОСОБА_7 грошові кошти ОСОБА_4 акумулював та при потребі вносив на розрахунковий рахунок ТзОВ «ДЮК Лтд», з метою вкладення їх у майбутній проект забудови орендованої ділянки будинком котеджного типу, про який йшла мова у протоколах про погодження намірів по співпраці. По мірі необхідності для оплати підготовчих дій та поточних витрат він їх використовував виключно із цільовим призначенням. Зберігання коштів на рахунку ТзОВ «ДЮК Лтд» було зумовлено тим, що майбутнє товариство, метою якого було проведення будови котеджного будинку, ще не було створено, а у відповідності до п. 8 Протоколів погодження намірів по співпраці внесенні «кошти акумулюються ТзОВ «ДЮК Лтд» до моменту створення нового ТзОВ з кількістю учасників не менше десяти та після його створення від імені учасників вносяться в його Статутний фонд або можуть бути використані ТзОВ «ДЮК Лтд» до створення нового ТзОВ на витрати, пов`язані з реалізацією будівництва котеджного містечка».

Невиконання ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 умов, викладених у п. 8, 9, 10 протоколів про погодження намірів по співпраці, відсутність ще шістьох осіб, аби скласти мінімальну кількість осіб -10, не дали можливості ТзОВ «ДЮК Лтд» створити нове ТзОВ на умовах визначених у протоколах про погодження намірів по співпраці.

В подальшому, протягом 2012-2014 років, ОСОБА_7 передавав ОСОБА_4 грошові кошти, які просив записувати згідно касових ордерів на своїх родичів ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та вносити на рахунок ТзОВ «ДЮК ЛТД», а товариство, відповідно, витрачало ці кошти на оплату оренди земельної ділянки, виготовлення проектно-кошторисної документації, виготовлення іншої технічної документації.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. До цивільних позовів наведених осіб, як правонаступників, на стадії досудового розслідування не додано документів, які підтверджують факт прийняття ними спадщини, тобто належності їх статусу як правонаступників. Довідка від нотаріуса про звернення із заявою про прийняття спадщини, довідка про склад спадкоємців, витяг про відкриття спадкової справи не є належними доказами, які б стали підставою для залучення особи в порядку правонаступництва.

Виходячи з наведеного, відповідач та його уповноважені представники, посилаючись на відповідні норми матеріального та процесуального закону, а також практику національних судів, а також ЄСПЛ, вважають цивільні позови необґрунтованими та безпідставними, а тому просять відмовити у їх задоволенні.

Спростовуючи зазначені твердження, позивачі та їх уповноважений представник, наголошують на наступному.

ОСОБА_4 , як особа яка незаконно заволоділа коштами потерпілих шляхом обману, повинна відшкодувати заподіяні збитки. При цьому, оскільки ОСОБА_4 кошти, що становили предмет кримінального правопорушення передавались в доларах США, і це визнається обвинуваченим, відшкодування збитків повинно здійснюватися шляхом стягнення з обвинуваченого цих коштів саме у відповідній валюті, тобто доларах США.

Дослідженими в ході розгляду справи доказами підтверджується фактична приналежність позивачам коштів, які передавались ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_4 . Водночас, зазначення прізвища платника в квитанціях до прибуткових касових ордерів здійснювалось самостійно ОСОБА_30 . При цьому, як обвинуваченим (відповідачем) так і потерпілими (позивачами) підтверджується, що кошти передавались саме ОСОБА_7 . Натомість, інформація про фактичного власника таких коштів достеменно було відома саме потерпілим, а не ОСОБА_4 . Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, отримані кошти взагалі належним чином не оприбутковувались в обліку товариства.

Дослідженими в ході розгляду справи доказами доведено, що ОСОБА_4 , в якості оплати за набуття права власності на котеджі, відповідно до Протоколу № 11 від 16 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, протоколу № 08 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці; Протоколу № 09 від 22 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, Протоколу № 10 від 21 листопада 2011 року про погодження намірів співпраці, заволодів коштами, які фактично отримані від ОСОБА_7 та належали потерпілим.

Отже, при визначенні розміру заявлених вимог, потерпілі (цивільні позивачі) виходили з сум, незаконне заволодіння якими визначено у обвинувальному акті, які просять стягнути на їх користь.

При цьому, суд вирішуючи цивільні позови, враховує також наступне.

Відповідно дост.55ЦПК України,у разісмерті фізичноїособи,припинення юридичноїособи,заміни кредиторачи боржникау зобов`язанні,а такожв іншихвипадках заміниособи увідносинах,щодо якихвиник спір,суд залучаєдо участіу справіправонаступника відповідноїсторони аботретьої особина будь-якійстадії судовогопроцесу.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608цього Кодексу.

Право на відшкодування майнової шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням входить до складу спадщини і відповідно може спадкуватись. Водночас, у спірних правовідносинах, на момент пред`явлення відповідних позовів, відсутній як вирок суду, який б підтверджував вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, яким заподіяно майнову шкоду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , так і відсутнє рішення суду про стягнення з винної особи такої шкоди. Зазначені обставини унеможливлюють оформлення спадкових прав на відповідні суми заподіяної майнової шкоди спадкоємцями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в нотаріальному порядку та включення їх до спадкової маси.

Так, до винесення вироку судом, яким буде встановлено вину певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а також за відсутності рішення / вироку суду, яким стягнуто відповідні суми, як відшкодування заподіяної шкоди, приватний нотаріус не може вважати такі обставини доведеними та такими, що підтверджують вже наявне право спадкодавців на отримання відповідного відшкодування.

Водночас, оскільки право на відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням входить до складу спадщини і відповідно може спадкуватись, спадкоємці осіб, яким така шкода завдана в силу вимог ст. 55 ЦПК України, користуючись цивільно процесуальним правонаступництвом можуть звертатись з відповідними цивільними позовами, зокрема і в межах кримінального процесу.

При цьому, для обґрунтування того, що відповідні особи є належними спадкоємцями осіб, яким злочином було заподіяно майнову шкоду, суду надані відповідні довідки нотаріусів про коло спадкоємців.

Оцінюючи доводи учасників провадження щодо заявлених у кримінальному провадженні позовів, суд також приймає до уваги наступне та виходить з наведених нижче міркувань, доводів та мотивів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи. У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку. Як передбачено у ч. 1 ст. 1166 ЦК, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом положень статей 127, 128 КПК, ст. 22 ЦК України, сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками. Зокрема, розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Суд виходить з того, що розрахунок шкоди наведений в кожному з цивільних позовів є обґрунтованим та не спростований стороною відповідача, а тому вважає визначений позивачами, кожним окремо, розмір заявлених вимог обґрунтованим та приходить до висновку, що цивільні позови в цій частині є підставними і підлягають задоволенню.

Суду, відповідно до ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, надано належні та допустимі докази на підтвердження факту прийняття спадщини цивільними позивачами ОСОБА_9 після смерті її матері ОСОБА_10 , а також ОСОБА_24 після смерті її сина ОСОБА_11 , а тому вони вправі вимагати витрати, які понесли ці особи.

Більше того, не можна залишити поза увагою і те, що неправомірні дії обвинуваченого призвели до того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при житті не змогли отримати майно на яке вони вправі були розраховувати, виходячи з домовленостей з обвинуваченим та його обіцянок. Саме наведені дії обвинуваченого (невиконання взятих на себе зобов`язань та витрата отриманих коштів потерпілих) призвели до того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при житті не мали можливості оформити права на відповідні об`єкти нерухомого майна, внаслідок чого це майно не увійшло до спадкової маси і цивільні позивачі змушені захищати порушені права у судовому порядку.

Частина 1 ст. 1167 ЦК визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.

Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Як вбачається з пред`явлених цивільних позовів, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказують, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 їм була спричинена моральна шкода, наявність якої обґрунтовується душевними стражданнями, пережитими ними у зв`язку із втратою значної суми коштів, через що порушились їх налагоджені суспільні і родинні зв`язки, виникла глибока депресія з приводу можливості досягнення поставлених життєвих цілей. Враховуючи рівень завданих моральних страждань та перелічені у відповідній позовній заяві фактори, розмір моральної шкоди позивачі оцінюють у сумі 50000 грн. для кожного.

Оцінюючи доводи позивачів в цій частині, суд приходить до висновку, що наведений потерпілими розмір морального відшкодування, відповідає принципам розумності і справедливості, а тому вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі позов у цій частині. Зокрема, суд виходить з того, що спричинена потерпілим моральна шкода є прямим наслідком наведених вище протиправних дій обвинуваченого, які призвели до їх душевних страждань, пережитих у зв`язку із втратою значної суми коштів, через що порушились їх налагоджені суспільні і родинні зв`язки, виникла депресія з приводу можливості досягнення поставлених життєвих цілей.

У ч. 1 ст. 128 КПК встановлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження: «до початку судового розгляду». При цьому кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов`язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК. Таке нормативне встановлення строку, до якого можливе пред`явлення цивільного позову під час кримінального провадження, обумовлено насамперед тим, що у кримінальному провадженні дотримання правил про позовну давність об`єктивно не залежить виключно від волевиявлення особи, якій шкода заподіяна кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням (наприклад, органом досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, і це не дозволяє виконати вимоги ч. 4 ст. 128 КПК щодо форми та змісту позовної заяви; або ж саме кримінальне провадження з тих чи інших причин було розпочато через значний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення, тощо).

Згадані положення ч. 1 ст. 128 КПК враховано і в нормах ЦК. Зокрема, визначаючи у ч. 2 ст. 265 ЦК спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред`явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства шість місяців. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК.

Крім того, у абзаці першому ч. 2 ст. 265 ЦК пред`явлення та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні фактично визначається самостійною підставою для зупинення перебігу позовної давності. Тому строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК. Крім того, кримінальний процесуальний закон, визначаючи у ч. 1 і ч. 2 ст. 129 КПК виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні, не передбачає, на відміну від ч. 4 ст. 267 ЦК, як самостійну підставу для такої відмови «сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі». Враховуючи ж вимоги ч. 5 ст. 128 КПК, за наявності відповідної регламентації з цього питання в зазначених нормах КПК, це також вказує на недопустимість ухвалення рішення про відмову у задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, тобто з підстави, яка не знайшла свого закріплення у ст. 129 КПК.

Отже, встановлений у ч. 1 ст. 128 КПК строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової та/або моральної шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами Цивільного кодексу України.

Щодо застосування ст. 129 КПК ч. 1 і ч. 2 ст. 129 КПК наведено виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні. А тому під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні суд не вправі ухвалити рішення про відмову в його задоволенні на підставі ч. 4 ст. 267 - у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 652/219/17 (провадження 51-9366км18).

Як наведеновище,відповідно дост.1177ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що в ході дослідження цивільних позовів у кримінальному провадженні та доказів на які посилаються учасники справи (сторони у позовах) достовірно встановлено, що ОСОБА_4 отримав від потерпілих грошові кошти без належних правових підстав, використав їх на власний розсуд, не повернув потерпілим зазначених коштів, не виконав взяті на себе зобов`язання та узгоджені домовленості щодо оформлення права власності на нерухоме майно.

Доводи ОСОБА_4 про «комерційні ризики» під час здійснення підприємницької діяльності є безпідставними, адже належних доказів оприбуткування отриманих коштів на рахунках відповідного суб`єкта підприємницької діяльності, як коштів потерпілих, в ході розгляду справи не здобуто.

Враховуючи наведені норми, ОСОБА_4 , як особа яка незаконно заволоділа коштами потерпілих шляхом обману, повинен відшкодувати заподіяні збитки. При цьому, оскільки ОСОБА_4 кошти, що становили предмет кримінального правопорушення передавались в доларах США і це визнається обвинуваченим, відшкодування збитків повинно здійснюватися шляхом стягнення з обвинуваченого таких коштів у відповідній валюті.

Таким чином, заявлені позови підлягають задоволенню у повному обсязі.

Мотиви та доводи суду щодо призначення покарання обвинуваченому

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки ОСОБА_31 , наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, дані про його особу та спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер, стадію, спосіб та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Зокрема, суд враховує, що визнаючи факт отримання коштів від потерпілих, обвинувачений ні під час досудового розслідування, ні в ході провадження у суді не вчинив жодних дій по відшкодуванню спричиненої ним шкоди. Більше того, стверджуючи про наявність цивільно-правових відносин ОСОБА_4 не повернув кошти навіть з метою виконання відповідних зобов`язань.

Суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно.

Пом`якшуючих чи обтяжуючих покаранняобставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому,суд враховуєположення ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, а також дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, тобто в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у виді застави до набрання вироком законної сили та приведення його до виконання слід залишити без змін. Після вступу вироку у законну силу та приведення його до виконання запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження слід вважати скасованим, а внесену в межах даного кримінального провадження заставу повернути заставодавцю або уповноваженій ними особам.

Згідно ч. 4ст. 174 КПК,суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арештумайна. Суд скасовуєарештмайна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскаціїмайната/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 01.11.2023 року у справі № 461/2018/20, провадження № 1-кс/461/6142/23 наклаварештна наступне майно:

машиномісце №4, загальною площею 12 кв.м. по АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2291013946101); 1/3 частка Квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 66,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна- 1998224746101); Будинок № 70 А по вул. Художня, 3 у м. Львові, загальною площею 66,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -21903366); Земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:014:0185, площею 0,0177 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», р.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 ; Автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», р.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова: НОМЕР_5 ; Автомобіль марки «ГАЗ 21», р.н.з. НОМЕР_6 , номер кузова: НОМЕР_7 ; Мотоцикл марки «JAWA 350», р.н.з. НОМЕР_8 , номер кузова: НОМЕР_9 ; Вантажний автомобіль марки «MAN 8.163», р.н.з. НОМЕР_10 , номер шасі (рами): НОМЕР_11 ; Причіп марки «ТЕС ТС-3», р.н.з. НОМЕР_12 , номер шасі (рами): НОМЕР_13 ; Причіп марки «ОСЬ П-3,5», р.н.з. НОМЕР_14 , номер шасі (рами): НОМЕР_15 ,

яке належать обвинуваченому ОСОБА_4 .

Водночас, оскільки призначаючи покарання ОСОБА_4 суд вирішив конфісковувати майно останнього, а також задовольнив заявлені позови, то накладений арешт слід залишити в силі.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положеньст.100 КПК України.

Судові витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 4780 гривень 00 копійок, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (чинна до 11.08.2023)та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін. Після вступу вироку у законну силу та приведення його до виконання, запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження вважати скасованим, а внесену в межах даного кримінального провадження заставу у розмірі 322080 гривень 00 копійок повернути заставодавцю- ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_16 ,або уповноваженій ним особі.

Цивільний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9 майнову шкоду у сумі 123250,00 (сто двадцять три тисячі двісті п`ятдесят) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 , як спадкоємиці ОСОБА_10 , майнову шкоду у сумі 116250,00 (сто шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 50000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 50000,00 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_24 , як спадкоємиці ОСОБА_11 , задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_24 майнову шкоду у сумі 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 01.11.2023 року у справі № 461/2018/20, провадження № 1-кс/461/6142/23 на майно, яке належать обвинуваченому ОСОБА_4 :

машино-місце №4, загальною площею 12 кв.м. по АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2291013946101); 1/3 частка Квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 66,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна- 1998224746101); Будинок АДРЕСА_6 , загальною площею 66,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -21903366); Земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:014:0185, площею 0,0177 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», р.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 ; Автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», р.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова: НОМЕР_5 ; Автомобіль марки «ГАЗ 21», р.н.з. НОМЕР_6 , номер кузова: НОМЕР_7 ; Мотоцикл марки «JAWA 350», р.н.з. НОМЕР_8 , номер кузова: НОМЕР_9 ; Вантажний автомобіль марки «MAN 8.163», р.н.з. НОМЕР_10 , номер шасі (рами): НОМЕР_11 ; Причіп марки «ТЕС ТС-3», р.н.з. НОМЕР_12 , номер шасі (рами): НОМЕР_13 ; Причіп марки «ОСЬ П-3,5», р.н.з. НОМЕР_14 , номер шасі (рами): НОМЕР_15 ,

до виконання вироку в частині конфіскації та стягнення коштів за цивільними позовами залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 4780 гривень 00 копійок.

Речові докази, а саме:

- протокол № 8 погодження намірів співпраці від 22.11.2011 року укладений між представником ТзОВ «ДЮК ЛТД» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ,

- протокол № 9 погодження намірів співпраці від 22.11.2011 року укладений між представником ТзОВ «ДЮК ЛТД» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ,

- протокол № 10 погодження намірів співпраці, між представником ТзОВ «ДЮК ЛТД» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ,

- протокол №11 погодження намірів співпраці від 16.11.2011 між представником ТзОВ «ДЮК ЛТД» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1