Постанова

від 24.01.2008 по справі 33/12-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/12-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 33/12-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддівДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

приватного підприємства "Астро"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007р.

у справігосподарського суду№ 33/12-07Дніпропетровської області

за позовомприватного підприємства "Астро"

додержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

проза участю  представників сторін:позивача -

відповідача -стягнення коштів

не з'явився

пр. Томіло І.І. –дов. №14 від 01.01.08р.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2007 року приватне підприємство "Астро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача 8 183,00грн. вартості недостачі металобрухту.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007р. (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що вантажоодержувачем правомірно подані скарги до заступника начальника Придніпровської залізниці –начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень про відмову у складанні комерційного акту відповідно до пункту 16 Правил складання актів та претензії, які безпідставно залишені відповідачем  без розгляду. Відмова залізниці в складанні комерційного акту,  вказує на наявність  ознак втрати або розкрадання  вантажу під час перевезення, отже відповідальність за недостачу вантажу повинна бути покладена на залізницю.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. (судді Лисенко О.М., Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що надані позивачем прийомоздавальні акти від 10.05.2006р. №1351 та від 10.06.2006р. №2434, які складені вантажоодержувачем, не відповідають встановленим правилам приймання продукції по кількості, передбаченим Інструкцією П-6, отже і не можуть бути прийняті як належні докази недостачі.

Приватне підприємство "Астро" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки, на думку скаржника, оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 07.02.2005р. між приватним підприємством  "Астро" та товариством з обмеженою відповідальністю  Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство "Інно-Дніпро" був укладений договір №21 на поставку брухту чорних металів на адресу відкритого акціонерного товариства  "Міталл Стіл Кривий Ріг".

На виконання договору від 07.02.2005р. позивачем зі станції Підзамче Львівської залізниці 28.04.2006р. був відправлений вагон №66567082. Кількість вантажу (нетто) при відправленні зазначено вантажовідправником 52,15т, що підтверджується накладною №35757150. 31.05.2006р. позивачем був відправлений другий вагон №66740176. Кількість вантажу (нетто) при відправленні зазначено 51,75т, що підтверджується накладною №35757360.

Приймально-здавальним актом №1351 від 10.05.2006р. встановлено, що вага (нетто) отриманого вантажоодержувачем вантажу у вагоні №66567082 становила 46,35т, тобто нестача у цьому вагоні становила 5,8т брухту чорних металів на загальну суму 5 684,00грн., а приймально-здавальним актом №2434 від 10.06.2006р., що вага (нетто) вантажу у вагоні №66740176 становила 48,7т, тобто нестача у цьому вагоні становила 2,55т брухту чорних металів на загальну суму 2 499,00грн.

Судами встановлено, що 06.05.2006р. вантажоодержувачем на ім'я заступника начальника Придніпровської залізниці –начальнику Криворізької дирекції залізничних перевезень Свинарику Р.Г., було направлено скаргу про  відмову начальника  станції в видачі комерційного акту про нестачу 5 800кг по залізничній накладній №35757150 у вагоні №66567082, а також 03.06.2006р. вантажоодержувачем було направлено скаргу про відмову начальника станції в видачі комерційного акту про нестачу 2 550кг по залізничній накладній №35757360 у вагоні №66740176, які залишені без відповіді.

11.12.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство "Інно-Дніпро" пред'явило до залізниці претензію №1676/1 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 8 183,00грн. на користь позивача –приватного підприємства "Астро", яка залізницею не була прийнята до розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Положення частини 5 статті 306 Господарського кодексу України визначають, що спірні відносини сторін, що виникли при перевезенні вантажів залізницею, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій і установ, які користуються залізничним транспортом.

Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом залізниць України регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пункт 133 Статуту передбачає передачу права пред'явлення претензій та подання позовів вантажовідправником або вантажоодержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, така передача оформлюється довіреністю на право виконувати певні дії в інтересах вантажовідправника або вантажоодержувача (пункт 2.3. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Відповідно до пункту 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно із пунктом 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Відповідно до пункту 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002р. №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. №567/6855 у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування –протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

Пунктом 5 "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту  встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач, зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною Інструкцією.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуючи відмову залізниці в складанні комерційного акту відповідно до пункту 16 Правил складання актів, вантажоодержувач повинен був скласти акти приймання продукції по кількості відповідно до Інструкції П-6, а надані позивачем прийомоздавальні акти від 10.05.2006р. №1351 та від 10.06.2006р. №2434, які складені вантажоодержувачем –відкритим акціонерним товариством "Міттал Стіл Кривий Ріг" та науково-виробничим інноваційним комерційним підприємством "Інно-Дніпро", не відповідають встановленим правилам приймання продукції по кількості, передбаченим Інструкції П-6, і тому не були прийняті судом апеляційної інстанції як належні докази недостачі.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на неправомірність застосування апеляційним судом вимог Інструкції П-6, яка нібито суперечить нормам законодавства України, - спростовується постановою Верховної Ради України від 12.091991р. "Про правонаступництво України" згідно з якою до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які регульовані законодавством України.

До теперішнього часу Україна не прийняла законодавчий акт, який би регулював порядок приймання продукції або товарів за кількістю.

За таких обставин та враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Астро" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. по справі №33/12-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                  Є. Першиков

Судді                                                                                          Т. Данилова

                                                                                                    І. Ходаківська