Постанова

від 19.09.2007 по справі 33/12-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/12-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2007                                                                                   Справа № 33/12-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.   

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.69);

від відповідача - Шляєв І.В., юрисконсульт І категорії, довіреність № 74 від 01.01.07,

           Селяков О.В., юрисконсульт, довіреність № 785 від 20.07.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ  на  рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 12.06.07р.  у справі № 33/12-07

за позовом     приватного підприємства "Астро", м. Львів

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про   стягнення 8183,0 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 19.09.07, за згодою представників відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приватне підприємство "Астро" звернулося  до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з  відповідача 8183,0 грн. вартості недостачі металобрухту.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.07 року по справі № 33/12-07 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено.

Рішення обґрунтовано тим, що вантажоодержувачем правомірно подані     скарги до начальника –Придніпровської залізниці, начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень про відмову у складанні комерційного акту відповідно до пункту 16 Правил складання актів та претензії, які безпідставно залишені відповідачем  без розгляду. Відмова залізниці в складанні комерційного акту,  вказує на наявність  ознак втрати або розкрадання  вантажу під час перевезення, отже відповідальність за недостачу вантажу повинна бути покладена на залізницю.

Не погодившись із рішенням, державне підприємство “Придніпровська залізниця” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.

Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.

Порядок і терміни складання актів, пред”явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Вантаж, якого не вистачає і який є предметом позовних вимог, викладених в позовній заяві приватного підприємства “Астро” був виданий вантажоотримувачу: у вагоні № 66567082 –08.05.06, у вагоні № 66740176 - 08.06.07, тобто позивачем пропущений шестимісячний строк позовної давності.

Позивачем не надані до справи акти приймання продукції по кількості, які повинні бути складені відповідно до Інструкції П-6, і які є належними доказами недостачі у разі відсутності комерційних актів.

Порушено норми цивільного матеріального права, а саме статті 267 Цивільного кодексу України та пункту 134 та пункту 136 Статуту залізниць України.

У зв”язку з тим, що позивачем не були вчинені певні дії та не надано належних доказів, судом порушено статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

07.12.2005 року між приватним підприємством  „Астро” та товариством з обмеженою відповідальністю  Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство „Інно-Дніпро” був укладений договір № 125 на поставку брухту чорних металів на адресу відкритого акціонерного товариства  „Міталл Стіл Кривий Ріг”, який був фактичним вантажоодержувачем.

На виконання договору від 07.12.2005 року позивачем –приватним підприємством  „Астро” зі станції Підзамче Львівської залізниці 28.04.2006 року був відправлений вагон № 66567082. Кількість вантажу (нетто) при відправленні зазначено вантажовідправником 52,15т, що підтверджується накладною № 35757150.     

31.05.2006 року позивачем був відправлений другий вагон № 66740176. Кількість вантажу (нетто) при відправленні зазначено 51,75т, що підтверджується накладною № 35757360.

При прибутті вагону у № 66740176 та 8 червня 2006 року (вагон № 66740176) на станцію призначення вантажоодержувачу –відкритому акціонерному товариству „Міталл Стіл Кривий Ріг” був видан вагон без перевірки ваги вантажу відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, про що свідчить напис у Розділі 6 накладної № 35757360.

Згідно приймального акту № 1351 від 10 травня 2006 року вага (нетто) отриманого вантажоодержувачем вантажу у вагоні № 66567082 від постачальника становила 46,35т, тобто нестача у цьому вагоні становила 5,8т брухту чорних металів на загальну суму 5684 грн.

Приймальним актом № 2434 від 10 червня 2006 року встановлено, що вага (нетто) отриманого вантажоодержувачем вантажу у вагоні № 66740176 становила 48,7т, тобто нестача у цьому вагоні становила 2,55т брухту чорних металів на загальну суму 2499 грн.

06.05.06 вантажоодержувачем на ім"я заступника начальника –Придніпровської залізниці начальнику Криворізької дирекції залізничних перевезень Свинарику Р.Г.  була направлена скарга про  відмову начальника   станції в видачі комерційного акту про нестачу 5800 кг по залізничній накладній № 35757150 у вагоні № 66567082.

03.06.06 вантажоодержувачем на ім”я заступника начальника –Придніпровської залізниці начальнику Криворізької дирекції залізничних перевезень Свинарику Р.Г. була направлена скарга про відмову начальника станції в видачі комерційного акту про нестачу 2550 кг по залізничній накладній № 35757360 у вагоні № 66740176, які залишені без розгляду.

11 грудня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство „Інно-Дніпро” пред'явило до залізниці претензію № 1676/1 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 8183 грн. на користь позивача –приватного підприємства „Астро”, яка на момент розгляду спору залишилась без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними  кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити    довірений    їй   другою   стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення  договору  перевезення  вантажу  підтверджується складанням   транспортної   накладної   (коносамента)   або  іншого документа, встановленого  транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у  разі  порушення зобов'язань,  що випливають із договору перевезення,  сторони  несуть  відповідальність,  встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Положення частини 5 статті 306 Господарського кодексу України визначають, що спірні відносини сторін, що виникли при перевезенні вантажів залізницею, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов”язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій і установ, які користуються залізничним транспортом.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права  і   відповідальність   залізниць,   а   також підприємств,  організацій,  установ  і громадян,  які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок  укладання   договорів, організація та  основні  умови  перевезення  вантажів,  пасажирів, багажу,  вантажобагажу  і  пошти,  основні  положення експлуатації залізничних під'їзних колій,  а також взаємовідносини залізниць  з іншими  видами транспорту.

Статтею 6 Статуту   встановлено, що накладна - основний перевізний документ  встановленої  форми, оформлений  відповідно  до  цього  Статуту  та  Правил  і  наданий залізниці відправником разом з вантажем.  Накладна є  обов'язковою двосторонньою  письмовою формою угоди на перевезення вантажу,  яка укладається між відправником  та  залізницею  на  користь  третьої сторони  -  одержувача.

Пункт 134 Статуту  надає 6 місячний термін для заявлення до залізниць претензій щодо нестачі вантажу. Пункт 133 Статуту передбачає передачу права пред'явлення претензій та подання позовів вантажовідправником або вантажоодержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

  Така передача оформлюється довіреністю на право виконувати певні дії в інтересах вантажовідправника або вантажоодержувача (пункт 2.3. Розяснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”).

Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Пункт 110 Статуту залізниць покладає на залізницю відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству.

Пункт 114 Статуту  зобов'язує залізницю відшкодувати фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрачу або нестачу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу або його недостачі.   

Згідно пункту 127 Статуту залізниць, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження відбулися не з її вини.

 Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Відповідно до пункту 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855 у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування –протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту  встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач, зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.

Статтею 130 пункту "б" Статуту передбачено право на  пред'явлення  до  залізниці  претензій  та  позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за  умови  пред'явлення  накладної,  комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено,  замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Оскаржуючи відмову залізниці в складанні комерційного акту відповідно до пункту 16 Правил складання актів, вантажоодержувач повинен був скласти акти приймання продукції по кількості відповідно до Інструкції П-6.

Надані позивачем прийомоздавальні акти від 10.05.06 № 1351, та від 10.06.06 № 2434, які складені вантажоодержувачем –відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” та Науково-виробничим інноваційним комерційним підприємством “Інно-Дніпро”, не відповідають встановленим правилам приймання продукції по кількості, передбаченим Інструкції П-6, отже і не можуть бути прийняті як належні докази недостачі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку в задоволенні позовних вимог. У зв”язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.07 по справі № 33/12-07 підлягає скасуванню.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.07 по справі № 33/12-07 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Астро", м. Львів на користь  державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 51,0 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 О.В.Джихур