Постанова

від 29.01.2008 по справі 9/276-07-7905

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/276-07-7905

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" січня 2008 р. Справа № 9/276-07-7905

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Поліщук Л.В., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання  Бритавська Ю.С.  

за участю представників сторін у судовому засіданні 10.01.2008р.

від позивача:  Шевченко Г.А. за довіреністю від 09.01.2008р.

від відповідача (1): Кірічек С.В. за довіреністю від 02.01.2008р. №29

за участю представників сторін у судовому засіданні 29.01.2008р.

від позивача: не з'явився  

від відповідача (1): Кіташевський Д.А. за довіреністю від 02.01.2008р. №31

від відповідача (2): не з'явився

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області  від 14 листопада 2007 року   

у справі №9/276-07-7905

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо”  

до відповідачів: 1) Одеської залізниці;

                             2) Закритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька”

про стягнення 1967,63 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо”  звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу по накладній №48336869 від 13.10.2006р.  в сумі 1967,63 грн.  

          Рішенням господарського суду Одеської області від 14 листопада 2007 року у справі №9/276-07-7905 (суддя Бакланова Н.В.) позов ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо”  задоволено частково.

          З Одеської залізниці на користь позивача стягнуто вартість недостачі вугілля в сумі 1066,26 грн., державне мито в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. В решті вимог відмовлено.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Одеською залізницею не доведено відсутність вини у недостачі вантажу при перевезенні. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на встановлені обставини, які свідчать, що Одеською залізницею взято до перевезення вантаж вугілля сорту АМ у кількості 65000 кг, розміщеного і закріпленого згідно з параграфами 3,5 Технічних умов правильно. Маркування здійснено вапном. При відвантаженні виявлено недостачу у розмірі 3900 кг. Наявність поглиблень при транспортуванні та пошкодження маркування свідчить про можливу виїмку вугілля в ході слідування вантажу. Водночас судом першої інстанції застосовані вимоги ч.2 ст.114  Статуту залізниць України та п.27 Правил видачі вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5083) щодо норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси, зазначеної у перевізних документах, оскільки антрацит зданий до перевезення у вологому стані.

          В апеляційній скарзі Одеська залізниця (відповідач-1) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у зв'язку із пропуском позовної давності.

          При цьому Одеська залізниця посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки відповідно до вимог ст.136 Статуту залізниць України позови до залізниці можуть бути подані у шестимісячний термін з дня видачі вантажу. Як вбачається із матеріалів справи комерційний акт був складений 16.10.2006р. тому позивач пропустив строк позовної давності передбачений ст.136 Статуту залізниць України та не подав доказів поважності пропуску цього строку.

          На підставі розпорядження першого заступника голови суду від 09.01.2008р. №1 „Про заміну суддів”, у складі колегії суддів здійснено заміну судді Тофана В.М. суддею Савицьким Я.Ф., а згідно з розпорядженням голови суду від 28.01.2008р. №25 „Про заміну судді”, суддю Савицького Я.Ф. замінено на суддю Поліщук Л.В.

          Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, з посиланням при цьому на безпідставність доводів Одеської залізниці.

          Відповідач-2 (ЗАТ „ЦЗБ-„Донецька”) про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, але у судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, що не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю у судовому засіданні, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю у судовому засіданні представника від відповідача-2.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи,  правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, із врахуванням вимог ч.2 ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін (позивача і відповідача-1), апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 13.10.2006р. зі станції Торез Донецької залізниці ТОВ „ЦЗФ „Донецька” (вантажовідправник) у напіввагоні №67387209 відправлений на адресу вантажоодержувача - ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” (позивач) вантаж –антрацит АМ 13-25 мм у кількості 65000 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №48336869 (а.с.8).

Згідно з відмітками у залізничній накладній,   антрацит завантажений у вагон засобами відправника, у вологому стані, до повної місткості.  Вантаж  розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,5 гл.І р.І, параграфами 3-5 р.2, р.4    Технічних умов правильно.  Маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника. Також у п.4 залізничної накладної наявна відмітка відправника про маркування вантажу вапном.

В процесі перевезення вантажу 16.10.2006р. на станції Знам'янка Одеської залізниці при огляді потягу з оглядової  вишки у вагоні №67387209 були виявлені на поверхні вантажу поглиблення. Також виявлено, що течі вантажу не має. Люки і двері щільно закриті. Вагон відчеплений під охорону на знеструмлену колію для перевірки. Повідомлений ЛВВС. Про встановлені обставини станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №7860 від 16.10.2006р.

Тією ж датою станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №7865, згідно з яким, при огляді вагону на знеструмленій колії виявлено, що фактичне навантаження у вагоні горбкувате вище бортів 300 мм.  На поверхні вантажу над 1,2 люками праворуч по ходу потягу маються поглиблення довжиною 3000 мм шириною 1000 мм глибиною 100 мм, над 4 люком праворуч по ходу потягу поглиблення довжиною 1200 мм шириною 1000 мм глибиною 400мм, над 6,7 люками праворуч по ходу потягу поглиблення довжиною 3000 мм шириною 1500 мм глибиною 400 мм, над 6,7 люками ліворуч по ходу потягу маються поглиблення довжиною 2500 мм шириною 1000 мм глибиною 250 мм.  Люки і двері щільно закриті. Течі вантажу не має. Обсяг кузова 73 куб.м. Каток не застосовувався. Захисне  маркування відсутнє. Вагон зданий під охорону та відчеплений на вагову перевірку.  

На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт БК 044568*1096/1, в якому встановлено, що завантаження вантажу у вагоні горбкувате вище бортів 300 мм. По документам значиться вантаж завантажений навалом до повної місткості, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний. На поверхні вантажу маються поглиблення: праворуч по ходу потягу: на 1,2 люками довжиною 3000 мм шириною 1000 мм глибиною 100 мм, над 4 люком довжиною 1200 мм шириною 1000 мм глибиною 400мм, над 6,7 люками довжиною 3000 мм шириною 1500 мм глибиною 400 мм, ліворуч по ходу  потягу: над 6,7 люками довжиною 2500 мм шириною 1000 мм глибиною 250 мм.  Течі вантажу не має. Люки і двері щільно закриті. Обсяг кузова 73 куб.м.  Каток не застосовувався. Захисне  маркування відсутнє. При перевантаженні на 150 тонних вагонних вагах станції виявлено недостачу вантажу у кількості 3900 кг. Перевантаження здійснювалося двічі, недостача вантажу підтвердилася.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ТОВ „ЦЗФ Донецька”  (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог  ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909,  ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.  У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,  установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому,  в силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України,  обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів  під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З огляду на вищевикладені  вимоги законодавства, а також на те, що предметом позовних вимог є стягнення вартості недостачі вантажу, яка підтверджується в тому числі у обставинами, встановленими у комерційному акті, апеляційний господарський суд  на підставі ч.1 ст.24, ст. 99 ГПК України залучив до участі у справі в якості іншого відповідача вантажовідправника -  ТОВ „ЦЗФ Донецька”, про що 10.01.2008р. виніс відповідну ухвалу.

          Відповідно до ч.4 ст.27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажів, які змерзаються або здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.  При цьому які саме  профілактичні заходи вживаються відправником для збереження вантажів, які здуваються  встановлені як у  Правилах  перевезення вантажів у вагонах відкритого типу  (затверджені   Наказом Міністерства  транспорту України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, із відповідними змінами, внесеними згідно з наказом Мінтрансу №54 від 31.01.2004р. та №540 від 12.09.2005р.), так і у Технічних умовах  розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухому складі (надалі Правила та ТУ).

Так в силу вимог ч.3 п.5 Правил поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої, а у п.6 названих Правил встановлено, що з метою забезпечення збереження всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.  Аналогічні вимоги щодо розрівняння і ущільнення поверхні вантажу містяться і у параграфах  3-4 розділу 2 ТУ, а вимоги щодо нанесення захисної плівки –у параграфах 9-12 розділу 2 ТУ.

Водночас в силу вимог параграфу 19 розділу 1 глави 1 ТУ робітники залізниці здійснюють контроль за дотриманням вантажовідправником Технічних умов завантаження і кріплення вантажів на відкритому рухому складі шляхом огляду завантажених вагонів. У вагонному листі повинна бути зроблена відмітка „Вантаж завантажений і закріплений правильно”, поставлений підпис і вказана посада особи, що перевірила завантаження. Разом з тим відповідно до вимог ч.2 ст.24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність відомостей, що зазначені відправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, у накладній наявні відмітки відправника, які свідчать, що останній при завантаженні вантажу розрівняв і ущільнив поверхню вантажу (п.1 накладної), а також наніс захисне маркування вапном (п.4 накладної). Більш того, наданий представником Одеської залізниці на вимогу апеляційного господарського суду вагонний лист свідчить про здійснення залізницею контролю за дотриманням вантажовідправником Технічних умов завантаження і кріплення вантажу, що підтверджується відповідною відміткою залізниці на вагонному листі - „Вантаж завантажений і закріплений правильно”.

Поряд з цим, обставини, які встановлені у комерційному акті „захисне  маркування відсутнє”, ”каток не застосовувався” свідчать про те, що відправник не вжив відповідних заходів  щодо збереження вантажу, зокрема, заходів щодо розрівняння поверхні вантажу та нанесення захисного маркування, а залізниця поставивши відмітку про те, що „вантаж завантажений і закріплений правильно” фактично не перевірила дотримання вантажовідправником Технічних умов завантаження вантажу, що в свою чергу призвело до втрати вантажу в процесі перевезення, про що свідчать обставини, які також встановлені у комерційному акті, зокрема,  наявність поглиблень на поверхні вантажу „праворуч по ходу потягу: на 1,2 люками довжиною 3000 мм шириною 1000 мм глибиною 100 мм, над 4 люком довжиною 1200 мм шириною 1000 мм глибиною 400мм, над 6,7 люками довжиною 3000 мм шириною 1500 мм глибиною 400 мм, ліворуч по ходу  потягу: над 6,7 люками довжиною 2500 мм шириною 1000 мм глибиною 250 мм.”  

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України,  залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення  щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та  ч.1 ст.314 ГК України.  При цьому в силу вимог п. „а” ст.111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Проте, враховуючи, що обставини справи встановлюють технічну справність вагону (течі вантажу не має, люки і двері щільно закриті), наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення, про що свідчить поглиблення на поверхні вантажу, а також встановлюють, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення напіввагон, який відправником  завантажено з порушенням ТУ, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо покладення відповідальності за недостачу вантажу як на відправника, так і на перевізника вантажу.  Така ж правова позиція щодо покладення відповідальності за недостачу вантажу викладена і у ч.2 п.3.8. Роз'яснень Вищого господарського суду від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.  

Такі обставини суд першої інстанції не з'ясував, а навпаки, встановив, факти пошкодження маркування вантажу, що не відповідає обставинам справи і відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування судового рішення і прийняття нового рішення про стягнення з обох відповідачів вартості недостачі вугілля.

Згідно з рахунком –фактурою №УК-0001607  від 19.01.2006р., який наявний у матеріалах справи, а також платіжними дорученнями №539 від 27.10.2006р. і №543 від 31.10.2006р. про оплату цього рахунку, які надані позивачем на вимогу апеляційного господарського суду, вартість 1 тони відправленого позивачу антрациту становить 341 грн. 75 коп. без ПДВ, а отже, вартість недостачі 3900 кг  антрациту становить 1599,39 грн.  з ПДВ.  Водночас виходячи з того, що в силу вимог ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (норма недостачі), а також з того, що антрацит зданий відправником до перевезення у вологому стані, апеляційний господарський суд приймає до уваги і вважає правильним наявний у матеріалах справи розрахунок недостачі вантажу, який здійснений відповідачем-1.  Згідно з цим розрахунком, вартість недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі 2% становить 1066,26 грн., що відповідає вимогам п.27 Правил видачі вантажів (затверджені Наказом Міністерства  транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5083).

Довідка Лінійного відділу станції Знам'янка Управління МВС на Одеській залізниці від 26.10.2006р. №25/10283, згідно з якою, за фактом перевірки напіввагона №67387209 за відправкою Торез-Конеуполь відмовлено у порушені кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину, не приймається до уваги апеляційним господарським судом, оскільки ця довідка не спростовує встановлених обставин справи про можливість  втрати вантажу під час його перевезення у зв'язку з тим, що  вантажовідправник не вжив заходів щодо схоронності вантажу під час його перевезення, а перевізник фактично вжиття таких заходів вантажовідправником не проконтролював.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не приймає до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи Одеської залізниці щодо пропуску позивачем шестимісячного строку позовної давності, встановленого вимогами ст.136 Статуту залізниць для подання позовів до залізниць, з огляду на таке.

Дійсно, як посилається відповідач-1  в апеляційній скарзі, вимогами ч.1 ст.2 Закону України „Про транспорт” передбачено, що відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом,  кодексами  (статутами) окремих видів транспорту,  іншими актами законодавства України. Аналогічні вимоги щодо законодавчого регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю залізничного транспорту містяться і у ч.1 ст.3  Закону України „Про залізничний транспорт”, згідно з якою, законодавство про  залізничний  транспорт загального користування   складається  із   Закону  України  "Про  транспорт",  цього  Закону,  Статуту  залізниць України,  який затверджується  Кабінетом  Міністрів  України,  та   інших   актів законодавства України.

Одним із актів законодавства України, який також містить норми щодо правового регулювання відносин, пов'язаних як з діяльністю транспорту, так і з перевезенням цим транспортом є Господарський та Цивільний кодекси  України.     

Так, в силу вимог ч.ч.1,2  ст.315 Господарського кодексу України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу можливим є пред'явлення йому претензії.  Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців.  Аналогічні вимоги щодо пред'явлення претензій до залізниці протягом шести місяців містяться і у ст.134 Статуту залізниць України. При цьому відповідно до п. ”а” ст.134 названого Статуту, терміни пред'явлення претензій до залізниць обчислюються з дня видачі вантажу –для претензій про відшкодування за недостачу вантажу.  Водночас вимогами  ст.136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього статуту, тобто, для позовів про відшкодування за недостачу вантажу - з дня видачі вантажу.  

Як свідчить відмітка залізниці в графі накладної „оформлення видачі вантажу”, вантаж виданий позивачу 19.10.2006р., а відтак, шестимісячний строк на звернення до залізниці як з претензією так і з позовом закінчується 19.04.2007р. З позовом одержувач вантажу звернувся до залізниці 26.09.2007р., що підтверджується поштовим штампом на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Проте, матеріалами справи також встановлені обставини,  які свідчать про звернення одержувача вантажу до залізниці з претензію від 03.03.2007р. №01-50 з приводу недостачі вантажу та відшкодування її вартості. Також у матеріалах справи наявна відповідь Одеської залізниці на претензію одержувача за №А97/4 від 06.04.2007р., згідно з якою, претензія одержувача була відхилена Одеської залізницею, а відповідно до вимог ч.4 ст.315 ГК України, якщо претензію відхилено, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді.

Таким чином, оскільки відповідь на претензію датована 06.04.2007р., то в силу вимог ч.4 ст.315 ГК України, шестимісячний строк на звернення відправника до залізниці з позовом закінчується 06.10.2007р.  З позовом одержувач вантажу звернувся до залізниці 26.09.2007р., а відтак,  позивач не пропустив, встановлений ст.136 Статуту залізниць України шестимісячний строк на звернення до залізниці з позовом.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява у матеріалах справи відсутня.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Одеської залізниці частково задовольняється апеляційним господарським судом,  рішення суду першої інстанції скасовується і приймається нове рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з обох відповідачів вартості недостачі вугілля, із врахуванням норми недостачі вантажу 2%.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідачів у справі.  

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 14 листопада 2007 року у справі №9/276-07-7905 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” задовольнити частково.

4.Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/рахунок №26003000001 в АБ „Експрес-банк” у м. Одесі, МФО 328801, код ЗКПО 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,44-а, р/рахунок №26002129800083 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 326007, ЄДРПОУ 32997495) вартість недостачі вантажу в сумі 533 грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 51 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн.

5.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька” (86607, м. Торез-7, вул. Капустина,55, р/р 26004301461588 у Торезькому відділенні ПІБ України, МФО 334282, код ЄДРПОУ 0017575797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,44-а, р/рахунок №26002129800083 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 326007, ЄДРПОУ 32997495) вартість недостачі вантажу в сумі 533 грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 51 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн.

6.В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

Л.В. Поліщук

М.В. Михайлов