Постанова

від 29.01.2008 по справі 9/977/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/977/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" січня 2008 р. Справа № 9/977/07

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Миколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 06.12.2007р.

у справі №9/977/07

за позовом Науково-виробничого підприємства товариства інвалідів “Повір у себе”

до Миколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД

про стягнення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2007р., яка надіслана учасникам процесу 27.12.2007р., розгляд апеляційної скарги призначено на 29.01.2008р. Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2007 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Так, 14.11.2007р. Миколаївським обласним центром профілактики та лікування хворих на СНІД до господарського суду Миколаївської області подано позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача вартість здійснених ним невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 136938 грн., витрат на проведення оцінки орендованого майна в розмірі 700 грн., держмита в сумі 1370 грн., витрат на ІТЗ процесу в сумі 118 грн.

Рішенням господарського суду від 06.12.2007р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Миколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД на користь науково-виробничого підприємства товариства інвалідів “Повір у себе” 136938 грн. витрат на поліпшення орендованого позивачем нежитлового приміщення, 1370 грн.- держмита та 118 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення оцінки орендованого майна в розмірі 700 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було проведено ремонтні роботи відповідно до умов договору оренди та за умови отримання погодження від орендодавця.

Вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертної оцінки орендованого майна судом не задоволено з посиланням на те, що оцінку проведено не за ухвалою суду, а тому ці витрати не підлягають віднесенню до складу судових витрат, відповідно до ст. 44 ГПК України.

Не погоджуючись з судовим рішенням Миколаївський обласний центр профілактики та лікування хворих на СНІД звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 06.12.2007р., в задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених в рішенні фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами в листопаді 2002 р. між Науково-виробничим підприємством товариства інвалідів “Повір у себе” та  Миколаївським обласним центром профілактики та лікування хворих на СНІД укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого останнім отримано в оренду нерухоме майно, а саме споруду колишнього магазину площею 52 кв.м., розміщене за адресою: вул. Потьомкінська, 138. Вартість приміщення згідно експертної оцінки виконаної станом на 30.09.2002р. становить 7900грн.

Згідно акту приймання-передачі вищевказаного майна від 01.11.2002р. приміщення передано позивачу в стані що потребує ремонту та реконструкції.

Відповідно до п.6.3 договору орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого приміщення, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

У разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а не відокремлювані поліпшення —власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в  результаті зазначених не відокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства ( п.10.5 договору).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що до обов'язків орендодавця відноситься відшкодування орендарю вартість зроблених останнім не відокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

Відповідно до п. 10.1 договору строк дії договору оренди встановлено 01.11.2002р. до 01.11.2007р.

Виконуючи вимоги п.6.3 договору оренди, позивачем на адресу відповідача направлено лист з проханням дозволити проведення реконструкції орендованого приміщення.

Листом від 08.01.2003 р. за №14/1 відповідач дозволив позивачеві провести реконструкцію, технічне переозброєння орендуємого приміщення за свій рахунок та з посиланням на п.7.4 договору зобов'язався відшкодувати позивачеві вартість зроблених останнім не відокремлюваних поліпшень орендованого майна в межах збільшення вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень на підставі оцінювання незалежним оцінювальним спеціалізованим підприємством.

Відповідні ремонтні роботи були здійснені позивачем за власні кошти, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних робіт за липень 2007р. на загальну суму 136938 грн. Також в справі наявна оцінка орендованого майна, вартість якого станом на 30.09.2007р. склала 183963 грн.

Листом від 17.10.2007р. у відповідь на відмову центру в пролонгуванні договору оренди, підприємство звернулось до відповідача з проханням про вирішення питання щодо відшкодування вартості фактично виконаних ремонтних робіт у сумі 136938 грн., на що 22.10.2007р. Миколаївським обласним центром профілактики та лікування хворих на СНІД надано відповідь про відмову в задоволені заявленого прохання, з посиланням на відсутність у позивача доказів узгодження на поліпшення орендованого приміщення.

Однак, це твердження відповідача спростовується наявним в справі та вищезазначеним листом - погодженням на виконання ремонтних робіт від 08.01.2003 р. за №14/1. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність цього листа за даним архіву в журналі реєстрації вихідної кореспонденції за 2003р. не приймаються судовою колегією, оскільки стороною наданий лише витяг, який крім того в супереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України не засвідчений належним чином, а отже не може вважатись належним та допустимим доказом по справі.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна, що в даному випадку чітко передбачено п.6.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.

Враховуючи положення зазначених норм, суд першої інстанції на підставі оцінки доказів дійшов правильних юридичних висновків про обґрунтованість заявлених вимог та правомірно задовольнив позов. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду, та  відтак не можуть братися апеляційною інстанцією до уваги.

З огляду на викладене, рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а тому зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06 грудня 2007р. зі справи №9/977/07 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

В.І. Жеков

Судді

В.І. Картере

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписано 01 лютого 2008р.