Постанова від 01.12.2025 по справі 650/529/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/529/24 Головуючий у 1-й інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/829/25 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар Андреєва В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Терлецька Тетяна Олексіївна,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Яновський Валерій Андрійович,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Терлецька Тетяна Олексіївна на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 червня 2025 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, ухвалене у складі судді Хомик І.І.., в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області, про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

1 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

В обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 ., яка є його бабою. Після її смерті залишилося спадкове майно : житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території с. Новодмитрівка Бериславського району Херсонської області. Він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті останньої. Наприкінці 2021 року йому стало відомо про те, що все своє майно баба за життя заповіла ОСОБА_2 .

Вважає заповіт недійсним з наступних підстав.

За життя ОСОБА_3 він був єдиним її любимим онуком і намірів передати належне їй майно іншим особам вона не мала.

На день укладення заповіту ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Великоолександрівської центральної районної лікарні у важкому стані. Продуктивний контакт з нею був неможливий, оскільки розмовляти вона не могла розуміти інших не могла. В такому стані вона була неспроможна висловлювати своє бажання про укладання заповіту і не мала такого бажання.

При складанні заповіту було допущено ряд порушень закону, тому його не можна вважати дійсним. Так, на день складання та посвідчення заповіту ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні у селищі Велика Олександрівка у неврологічному відділенні КНП "Великоолександрівська центральна районна лікарня", однак місцем укладання заповіту зазначено с. Новодмитрівка, що не відповідає дійсності.

Із тексту заповіту вбачається, що на прохання заповідача заповіт підписаний секретарем сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів у лікарні в селищі Велика Олександрівка. Оскільки заповідач не могла розмовляти, то і не могла висловлювати таке прохання. Крім того, селище Велика Олександрівка не відноситься до сфери діяльності нотаріального округу Новодмитрівської сільської ради, повноважень на посвідчення заповіту у секретаря Новодмитрівської сільської ради у селищі Велика Олександрівка не було, натомість, у селищі Велика Олександрівка було два нотаріуси. За наявності бажання скласти заповіт баба могла звернутися до посадових осіб районної лікарні, яким за законом надані такі повноваження, що також свідчить про відсутність її волевиявлення на складання заповіту на ОСОБА_2 . У зв`язку із хворобою ОСОБА_3 не могла сплатити мито за посвідчення заповіту, що мало передувати вчиненню нотаріальної дії.

У порушення Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом 296/5 від 22.02.2012 ( далі Порядок) секретар сільської ради не встановила особу ні заповідача, ні особи, яка підписувала заповіт замість неї, ні свідка ОСОБА_4 , у заповіті відсутнє посилання на їх паспортні дані .

Оскільки за станом здоров`я ОСОБА_3 не могла розмовляти, секретар сільської ради ОСОБА_5 , у порушення Глави 6 Порядку, не пересвідчилася у волевиявленні бабусі, не встановила її дійсні наміри, не роз`яснила наслідки .

Незважаючи на багаточисельні порушення Закону при укладенні заповіту приватний нотаріус Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області 25.03.2021 року видала відповідачці ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач зазначав, що у разі недійсності заповіту спадкоємець, який був позбавлений права спадкування одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Строк позовної давності він не пропустив, оскільки про своє порушене право дізнався вкінці 2021 року. На момент смерті бабусі перебував на заробітках у Польщі, вважав себе єдиним спадкоємцем, дізнавшись про отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право власності за заповітом, почав збір необхідних документів.

Просить позовні вимоги на вказаних підставах задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав, що позивачем не надано доказів на спростування дієздатності заповідача при складанні заповіту, та відповідно обставин, зазначених у позовній заяві щодо її психічних вад, вважав, що оскаржуваний заповіт за формою відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України та посвідчений уповноваженою на це особою, відповідно до вимог ст. 1251 та 1248 ЦК України, тому підстав для визнання його нікчемним немає.

Оскільки приватним нотаріусом Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області при видачі спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом вчинені дії відповідно до положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини, заповіт є чинним, тому відповідно є чинним видане свідоцтво на спадщину.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_6 , від імені якого діє адвокат Терлецька Тетяна Олексіївна, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, зазначаючи, що рішення суду є незаконним, його висновки не відповідають обставинам справи, прийнято за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 31 липня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду на 05 серпня 2025 року на 9.50 год. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-доповідача і членів колегії розгляд справи відкладено на 01 вересня 2025 року. 01 вересня 2025 року судове засідання відкладено у зв`язку із хворобою представника ОСОБА_2 адвоката Яновського В.А. на 29 вересня 2025 року. Судове засідання, призначене на 29 вересня 2025 року відкладено за клопотанням представника ОСОБА_2 адвоката Яновського В.А. на 04 листопада 2025 року у зв`язку зі збоями в підсистемі ВКЗ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 28 серпня 2025 року у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Майданіка В.В. здійснено заміну його на суддю Склярську І.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 03 листопада 2025 року здіснено заміну судді Кутурланової О.В. на суддю Майданіка В.В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи

В обгрунтування скарги позивач посилався на те, що не аналізуючи належним чином зміст та форму оспореного заповіту, який повністю не відповідає вимогам закону щодо заповітів, суд у своєму рішенні послався лише на покази свідків, виклавши їх пояснення, які не відповідають дійсності. Місцем укладення даного заповіту є с. Новодмитрівка Великоолександрівського району Херсонської області. Із виписного епікризу з історії хвороби №1202, який був долучений до позову вбачається, що ОСОБА_3 на дату складання заповіту перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні у селищі Велика Олександрівка, і стан хворої був важкий, продуктивний контакт з нею був неможливий, тобто за місцем укладення заповіту у селі Новодмитрівка фізично ОСОБА_3 знаходитися просто не могла. Секретар Новодмитрівської сільської ради Тищенко Р.О., не могла укладати заповіт на території селища Велика Олександрівка, так як сфера її діяльності, як секретаря сільської ради не розповсюджується на інші територіальні округи, до яких відноситься Велика Олександрівка, в якій на той час працювало два нотаріуси, що суперечить положенням ст. 1251 ЦК України та п. 4 Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Мінюста України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрований у МЮ України 22.02.2012р. №282/20595 (далі Порядок) , і відповідно відсутні повноваження секретаря Новодмитрівської сільської ради Тищенко Р. О. на посвідчення вказаного заповіту. Особа ОСОБА_3 у порушення пунктів 1,2 Глави 4 Порядку секретарем Новодмитрівської сільської ради ОСОБА_5 встановлена не була, посилання на її паспорт або інший документ, що посвідчує особу у заповіті відсутній. Зазначені порушення закону при прийнятті даного рішення судом проігноровані.

Відповідно до п. 1 Глави 4 Порядку нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Волевиявлення ОСОБА_3 на укладання заповіту 25.05.2018 року під час розгляду справи судом встановлено не було. Жоден із допитаних судом свідків не підтвердив волевиявлення ОСОБА_3 на укладення заповіту. За змістом заповіту вбачається, що він записаний секретарем за допомогою загальноприйнятих технічних засобів у лікарні за адресою: вул. Свободи, 204, селище Велика Олександрівка, у зв`язку з хворобою, заповідача, яка не може сама прочитати та підписати заповіт, на її прохання і у її присутності текст заповіту підписано ОСОБА_7 . При цьому, у рішенні суду не зазначено, що свідок ОСОБА_7 , як і свідок ОСОБА_4 , у чиїй присутності було прочитано ОСОБА_3 зміст заповіту та підписано, суду пояснили, що у лікарні 25 травня 2018 року не були, хвору ОСОБА_3 не бачили, її волевиявлення щодо розпорядженням майном не чули, заповіт не читали. Підписали його на прохання секретаря Новодмитрівської сільської ради Тищенко Р.О. у приміщенні сільської ради. Кому ОСОБА_3 хотіла заповідати своє майно їм невідомо. Паспортні дані ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у даному заповіті відсутні. Особа їх встановлена та ідентифікована, як того вимагає закон, не була, що є грубим порушенням закону, тому даний заповіт є нікчемним, сфальсифікованим.

Суд не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_8 завідуючої неврологічним відділенням, у якому перебувала ОСОБА_9 , яка повідомила про знаходження ОСОБА_3 у лікарні з 15 травня по 31 травня 2018 року у тяжкому стані, продуктивний контакт з хворою був неможливим, про укладання ОСОБА_3 заповіту, їй, ОСОБА_8 , нічого не відомо, та показам свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які пояснили, що свого онука ОСОБА_1 . ОСОБА_3 дуже любила і планувала все своє майно залишити саме йому. Натомість, суд не зазначив та не надав критичної оцінки показам свідка ОСОБА_12 , з яким у ОСОБА_1 були неприязні стосунки, а при укладанні та посвідченні заповіту він присутній не був.

Посилання суду у рішенні на презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 ЦК України, і про те, що даний заповіт відповідає вимогам, передбаченим ст. 1247 ЦК України та на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №67/461/16-ц , в якій зазначено, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі, наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин є безпідставним за обставин, встановлених у даній справі, оскільки даний заповіт не відповідає критеріям зазначеним у законі і вищезазначеній постанові ВС.

Суд у своєму рішенні посилається на правомірність заповіту та відповідність його вимогам закону при прийнятті заповіту нотаріусом Гідулян І.Ю., з чим погодитися не можна, тому що недобросовісні дії нотаріуса, у тому числі, при відкритті спадщини за даним заповітом, не являються ознакою правильності даного заповіту при наявності грубих порушень вимог закону під час його укладання.

Скаржник також зазначив про необґрунтовано тривалий час розгляду справи, порушення судом розумних строків його розгляду, не приєднання адвоката Терлецької Т.О. за її заявами до підсистеми "Електронний суд", позбавлення можливості ознайомлення та ненадання доступу до матеріалів справи, можливості ознайомлення із протоколом судового засідання і технічним записом.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Яновський В.А. подано 25.08.2025, із пропуском встановленого судом строку на подання відзиву, поважність причин пропуску строку не зазначено, клопотання про поновлення строку на його подання не заявлено, тому у прийнятті відзиву слід відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін, які приймають участь у справі в режимі відеоконференцзв`язку, адвокат Терлецька Т.О - апеляційну скаргу підтримала на підставах зазначених у ній, адвокат Яновський В.А.- апеляційну скаргу не визнав на підставах зазначкених у відзиві.

Заслухавши доповідача, учасників справи, що з`явилися, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла наступного висновку.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.08.2018 року виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.

Померла ОСОБА_3 є рідною бабусею позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_13 серії НОМЕР_2 , де в графі мама зазначено " ОСОБА_14 ", а відповідно в копії про народження останньої (серія НОМЕР_3 ) в графі мама зазначено " ОСОБА_15 ". Остання після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_16 " (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ), а у подальшому на " ОСОБА_17 " (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ).

Відповідно до запису у виписному епікрізі історії хвороби ОСОБА_3 № 1202, хвора перебувала на стаціонарному лікуванні КНП "Великоолександрівська центральна районна лікарня" із 10.05.2018 по 31.05.2018. Діагноз основний : ГБ 111 ст.3 р.4 ДЕ 111 ст ОННК по ішимічному типу з грубим правобічним гемипарезом, моторною афазією. Супутні хвороби : ІБС дифузний кардіосклероз, НА, СН 11 БФК 111. Хронічний калькульозний піелонефрит. Стан хворої - тяжкий, продуктивний контакт неможливий із-за моторної афазії, рух у правих кінцівках різко обмежений, більше в руці.

25 травня 2025 року ОСОБА_3 склала заповіт посвідчений секретарем Новодмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області Тищенко Р.О., згідно якого усе належне їй майно де б воно не було та з чого б воно не складалося , майнові права та майнові обов`язки і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті, на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2 .

Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 08, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі.

У заповіті зазначено місце вчинення заповіту с. Новодмитрівка, за текстом: "на моє, Заповідача, прохання заповіт записаний секретарем за допомогою загальноприйнятих технічних засобів в лікарні за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з хворобою я, заповідач, не можу сам прочитати та підписати заповіт, тому на моє прохання і в моїй присутності текст заповіту підписано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає АДРЕСА_3 , а при посвідченні заповіту присутні запрошені мною свідки: 1. ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Великоолександрівським РВ УМВС України в Херсонській області 30.01.1997р. 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . "

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_4 , які зазначені у заповіті ОСОБА_3 від 25 травня 2025 року, перша як особа, яка за дорученням ОСОБА_3 підписала замість неї заповіт, друга - як свідок, у чиїй присутності було прочитано ОСОБА_3 секретарем Новодмитрівської сільської ради заповіт та роз`яснено його зміст, пояснили, що 25 травня 2025 року вони у Великоолександрівській лікарні не були, ОСОБА_3 не бачили, її волевиявлення щодо складання заповіту і визначення спадкоємця не знають. Підписали заповіт на прохання секретаря Новодмитрівської сільської ради Тищенко Р.О. у приміщенні сільської ради, зміст заповіту не читали.

2 Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції, мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтями 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина 1 статті 1266 ЦК України).

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Аналіз норм Книги шостої ЦКУкраїни свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253ЦК України (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 466/9242/21 (провадження № 61-4349св23); від 10 квітня 2024 року у справі № 683/1110/21, провадження № 61-471св24).

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе, як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, провадження № 61-21249св19, постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20, провадження №61- 21209св19).

Відповідно до вимог частини першої статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє ( частина 4 статті 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 1248ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі (постанова Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 369/3412/17, провадження № 61-2912св24).

Питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі і заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.

Згідно зі статтею 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно зі статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-другою статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У справі, що переглядається, встановлено, що 25 травня 2025 року від імені ОСОБА_3 , було оформлено заповіт, яким заповідачка все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2 .

У заповіті вказано, що на прохання заповідача заповіт записаний секретарем Новодмитрівської сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів в лікарні за адресою: вулиця Свободи,204, селище Велика Олександрівна, Великоолександрівського району, Херсонської області. У зв`язку з хворобою заповідача, яка не може сама прочитати та підписати заповіт, на її прохання і в її присутності текст заповіту підписано ОСОБА_7 , при посвідченні заповіту присутні запрошені нею свідки: ОСОБА_18 і ОСОБА_4 .

За змістом пунктів 3-8 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), передбачено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус у голос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу) (абзац 3 частини другої статті 1248 ЦК України).

У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою (частина друга статті 1253 ЦК України).

На оскаржуваному заповіті наявний запис про те, що такий був підписаний за дорученням заповідача ОСОБА_19 , зачитано уголос свідками, але з показів допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 відомо, що вони не були у лікарні 25.05.2018, ОСОБА_3 не бачили, її намірів щодо укладання заповіту не знають, підписали заповіт не читаючи його зміст на прохання секретаря Новодмитрівської сільської ради ОСОБА_5 у приміщенні сільської ради.

Крім того, у порушення Порядку вчинення нотаріальних дій на спірному заповіті міститься лише посилання на стан здоров`я заповідачки без зазначення її конкретних фізичних вад та хвороби, які б перешкоджали їй самостійно підписати заповіт.

У частині першій статті 1257ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Отже, підписання заповіту замість заповідача особою, якій вона не доручала його підписання та не зазначення у заповіті причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє, відсутність двох свідків при посвідченні заповіту свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.

Інші порушення при вчиненні вказаного заповіту, на які вказує скаржник : відсутність повноважень у секретаря Новодмитрівської сільської ради на вчинення нотаріальної дії не у межах свого нотаріального округу, при наявності у селищі Велика Олександрівка двох нотаріусів, зазначення місця складання заповіту с. Новодмитрівка, відсутність інформації у заповіті про паспортні дані заповідача, особи, що замість неї підписала заповіт та свідка ОСОБА_4 не є такими, відповідно до усталеної судової практики, що свідчать про дефект волі і волевиявлення заповідача, а отже про нікчемність заповіту, тому підлягають відхиленню. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання чи перебування заповідача.( постанова ВС від 24.01.2024 №693/1314/19).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. пункти 53 - 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), пункти 69 - 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що: "право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках".

У справі, що переглядається, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_13 посилався на те, що заповіт його бабусі є нікчемним, оскільки порушено порядок його складання та підписання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд послався на відсутність порушень вимог закону при складанні заповіту.

Встановивши наявність порушень порядку складання та підписання заповіту, на що суд першої інстанції уваги не звернув і належної правової оцінки не надав, слід дійти висновку про доведеність позивачем обставин, з якими закон пов`язує нікчемність заповіту, проте у задоволенні позову про визнання заповіту нікчемним слід відмовити, як неправильно обраному способу захисту свого права.

Відповідно до частини 4,5 статті 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки нікчемного правочину з власної ініціативи.

Разом з тим, нікчемний правочин із моменту його вчинення не породжує жодних правових наслідків, зокрема і виникнення права власності у відповідачки на спадкове майно, тому позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Гідулян І.Ю. на підставі нікчемного заповіту підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено за зазначених порушень закону, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнання недісним свідоцтва про право власності за заповітом.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 фактично задоволено повністю: встановлено нікчемність оспорюваного ним заповіту та застосовано наслідки його нікчемності, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 4 844, 80 грн ( при подачі позову 1211,20 грн та 3 633, 60 грн при подачі апеляційної скарги) покладаються на відповідачку.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Терлецька Тетяна Олексіївна задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності за заповітом виданим приватним нотаріусом Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області Гідулян І.Ю. 29 березня 2021 року ОСОБА_2 , зареєстрованого у реєстрі за № 08.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 4 844,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Верховного Суду. Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді : В.В. Майданік

І.В. Склярська