Рішення

від 24.12.2007 по справі 10/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2007 р.                     Справа № 10/79.

За позовом приватного підприємства “Сентем”

до  відкритого акціонерного товариства “Красноїльський деревообробний комбінат”

про стягнення заборгованості  в сумі 44060,22 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача – Пустовіт Ю.О., дов. № 10/01 від 10.01.2006 р.

Від відповідача –Пламада О.Т., дов.  № 364 від 16.07.2007 р.

За погодженим клопотанням представників сторін справу розглянуто поза межами двомісячного сроку (а.с. 49,51).

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення  заборгованості за поставлений товар у сумі 44060,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 64704,50 грн., оплату товару відповідач не провів, однак поставив позивачу товар на суму 20644,28 грн., вартість якого останній зарахував у рахунок оплати поставленого ним товару, решту боргу відповідач не погасив.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що фактично відповідачем проведено розрахунки з позивачем шляхом поставки товару на суму 53941,90 грн., позивачем не враховано вартість поставленої продукції на суму 33297,62 грн. по видатковій накладній № К-00000456 від 19.10.2006 р., решта боргу є простроченим.

Ухвалою від 18.10.2007 р. провадження у справі зупинялося в зв'язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи та надісланням матеріалів справи до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Чернівецькій області.

Ухвалою від 15.11.2007 р. провадження у справі поновлено, справу до розгляду призначено в судовому засіданні 11.12.2007 р., ухвалою від 11.12.2007 р. розгляд справи відкладено на 24.12.2007 р., від позивача витребувано додаткові документи.

У судовому засіданні 24.12.2007 р. представник позивача просив позов задовольнити, пояснив, що позивач мав намір купити у відповідача 16 м куб. фанери березової і оформив та видав довіреність на її отримання, але фактично товар не отримав і  видаткову накладну № К-00000456 від 19.10.2006 р. керівник позивача не підписував. Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що в рахунок оплати поставленого позивачем товару йому передано навзамін товару на суму 53941,90 грн., на отримання товару по накладній № К-00000456 від 19.10.2006 р. виписано належну довіреність, видаткова накладна підписана керівником позивача, отже, товар ним отримано, щодо решти боргу сплив строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач у період з 03.06.2003 р. по 25.07.2003 р. по видаткових накладних поставив відповідачеві товар –пиломатеріали букові загальною вартістю 64704,50 грн. (а.с. 9-14). Спору щодо вартості поставленого позивачем відповідачеві товару між сторонами немає, договір поставки сторони не укладали (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи і пояснень представників сторін, оплату поставленого позивачем товару грошовими коштами відповідач не проводив.

Однак, у свою чергу відповідач поставив позивачу продукцію –фанеру на загальну суму 20644,28 грн. по видаткових накладних № 00000415 від 15.09.2006 р. на суму 12581,86 грн., № 00000584 від 27.12.2006 р. на суму 4912,42 грн., № 000327 від 25.07.2006 р. на суму 756,00 грн. та № К-000319 від 17.07.2006 р. на суму 2394,00 грн.. Копія останньої видаткової накладної в справі відсутня, однак така поставка підтверджується копією податкової накладної № 336 від 17.07.2006 р. і визнається позивачем (а.с. 15-17). За поясненням представників сторін, договори, на які зроблено посилання у вказаних видаткових накладних, насправді не укладалися. Вартість поставленої фанери позивач зарахував у рахунок погашення заборгованості відповідача по оплаті за пиломатеріали букові, решту боргу в сумі 44060,22 грн. (64704,50 грн. –20644,28 грн.) просить стягнути з відповідача.  

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. та п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. до спірних правовідносин між сторонами застосовуються положення цих Кодексів, оскільки права і обов'язки щодо розрахунків за поставлений товар продовжують існувати після набрання ними чинності.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 ГК України зобов'язання, що виникли між позивачем і відповідачем по оплаті поставленої продукції є майново-господарськими зобов'язаннями,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК  України, ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На спірні відносини між сторонами поширюються положення ЦК України, що регулюють відносини купівлі-продажу.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інакше.

Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість поставленого останнім товару –пиловочника букового в повній сумі.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Відтак, зарахування позивачем вартості товару на суму 20644,28 грн. відповідає законові.

Щодо не зарахування позивачем вартості товару (16 м куб. фанери берези) по видатковій накладній № 00000456 від 19.10.2006 р. на суму 33297,62 грн. суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач мав намір отримати цей товар у відповідача і оформив довіреність сер. ЯИЛ № 304899 від 19.10.2006 р. на керівника ПП “Сентем” Проновича Ю.В., що підтвердив сам Пронович Ю.В. у судовому засіданні 17.07.2007 р. (а.с. 24). По зазначеній довіреності по видатковій накладній № К-00000456 від 19.10.2006 р. відповідач відпустив приватному підприємству “Сентем” 16.0869 м куб. фанери берези клеєної загальною вартістю 33297,62 грн. (а.с.25,74). У зв'язку з тим, що керівник позивача в судовому засіданні заперечував факт підписання ним видаткової накладної № К-00000456 від 19.10.2006 р. і, відповідно, отримання товару, ухвалою від 18.10.2007 р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Чернівецькій області і перед якою поставлено наступне питання:

- ким, Проновичем Юрієм Володимировичем, чи іншою особою, виконані підписи в графі  “Отримав (ла)” на кожному з двох оригінальних примірників видаткової накладної  № К-00000456 від 19.10.2006 р.?

Згідно з висновком експерта № 1680 від 07.11.2007 р. відповісти на поставлене перед експертом запитання не виявилося можливим (а.с. 66-67). За поясненням представника позивача, на ПП “Сентем” видаткова накладна № К-00000456 від 19.10.2006 р. відсутня, оригінали цієї накладної для експертизи і огляду в судовому засіданні надавав відповідач.

У ході розгляду справи представник позивача також надавав пояснення, що власного транспорту ПП “Сентем” не має і користується послугами найманого автотранспорту для перевезення закупленого товару, в тому числі й придбаного у відповідача, оформляючи товарно-транспортні накладні в установленому порядку, замовлення на перевезення товару 19.10.2006 р. позивач не оформляв.

Оглянувши витяг з Журналу реєстрації накладних, пропусків та автотранспорту, який в'їжджає/виїжджає на/з території ВАТ “Красноїльський ДОК”, суд встановив, що 16 м куб. фанери берези для ПП “Сентем” по видатковій накладній № К-00000456 вивезено на автомобілі марки “Урал”, державний № 15909 ІВ, тимчасовий реєстраційний талон  серії ІСА № 093885, водій Таріца І.В. (а.с. 52,53). З довідки  ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 11.10.2007 р. № 8/4495 видно, що автомобіль “Урал 5557” 1987 р.в., державний номер 159091 ІВ, зареєстровано 14.02.2004 р. за мешканкою с. Воскресенці Коломийського району Івано-Франківської області Лазарович Л.М., свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії ІСА № 093885 видано  17.10.2003 р. на право керування автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, 1997 р.в., державний № 91751 МО, гр-ну Чибор Івану Васильовичу (а.с. 58). Таким чином, з'ясовано, що реєстраційні документи на автомобіль, який вивіз 19.10.2006 р. товар, що призначався ПП “Сентем”, з території ВАТ “Красноїльський ДОК”, не відповідають дійсності. Оскільки відповідач фіксує в Журналі ідентифікаційні ознаки автомашин, які вивозять товар з території товариства, невідповідність реєстраційних документів атотранспорту мала би викликати у відповідача обґрунтовані сумніви щодо легальності здійснення перевезення та спроби з'ясувати законність вивезення товару.

Дослідивши податковий облік позивача за період з жовтня 2006 року (в тому числі оглянувши в судовому засіданні оригінали податкових декларацій з ПДВ та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з жовтня 2006 р. по жовтень 2007 р.), суд встановив, що операція з отримання товару 16 м куб. фанери берези вартістю 33297,62 грн. від ВАТ “Красноїльський ДОК” у документах податкової звітності з податку на додану вартість не відображена, що, на думку суду, також свідчить про неотримання товару позивачем (а.с.82-105).

Відтак, за сукупністю досліджених у справі доказів суд дійшов висновку, що товар по видатковій накладній № К-00000456 від 19.10.2006 р. було відпущено відповідачем не позивачу, а іншій невідомій особі (особам).

Наявність виданої позивачем довіреності сер. ЯИЛ № 304899 від 19.10.2006 р. не спростовує цього висновку суду, оскільки така довіреність свідчить лише про намір отримати товар та про наявність у певної особи відповідних повноважень на отримання товару. Що ж до самого факту отримання товару, то він повинен підтверджуватися належним чином оформленою видатковою накладною, яка відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” є саме тим документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки ж судова експертиза однозначно не підтвердила, що спірна накладна підписана керівником позивача, вивезення товару відбулося автотранспортом, пред'явлене свідоцтво про реєстрацію якого на цей автомобіль не видавалося, що дає підстави сумніватися в легальному здійсненні перевезень автомобілем “Урал”, державний № 15909 ІВ, господарська операція по придбанню 16 м куб. фанери берези не відображена по податковому обліку позивача, інших доказів одержання позивачем цього товару в ході судового розгляду справи не отримано, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено продаж цієї продукції позивачу. Відповідно, відсутні підстави для зарахування вартості цієї поставки як зустрічної однорідної вимоги.

Окрім того, суд зазначає наступне. Ч. 3 ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На думку суду, достатньою в розумінні ч. 3 ст. 203 ГК України є заява саме сторони-кредитора і на зарахування не потрібно згоди сторони-боржника. Оскільки у правовідносинах з купівлі-продажу пиловочника букового приватним підприємством “Сентем” у ВАТ “Красноїльський ДОК” кредитором є позивач, то відсутність його заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог по оплаті за фанеру берези по видатковій накладній № К-00000456 від 19.10.2006 р. унеможливлює таке зарахування і в суду відсутні підстави для примусового погашення боргу відповідача перед позивачем за рахунок однорідних зустрічних вимог всупереч волевиявленню позивача. У таких випадках кредитор за зустрічною вимогою не позбавлений права звертатися в установленому порядку до суду за стягненням суми заборгованості.

Щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності по вимогах позивача, заснованих на накладних № 70а від 14.07.2003 р та № 73а від 25.07.2003 р., то вона є необґрунтованою. Оскільки в згаданих накладних не визначено строку здійснення оплати за поставлений товар, в силу ст. 530 ЦК  України  позивач має право вимагати здійснення оплати в будь-який час, а відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога була пред'явлена позивачем  шляхом надіслання листа-вимоги від 06.06.2007 р. № 07/44 (а.с. 7).

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Відтак, строку позовної давності позивачем не пропущено. Висновки податкової інспекції з цього питання, зроблені в акті перевірки від 10.04.2007 р., не мають юридичного значення (а.с. 31 на звороті).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що товар по видатковій накладній № К-00000456 від 19.10.2006 р. фактично відповідачем відпущений, однак отриманий не позивачем, а невідомою особою по накладній, щодо якої судова експертиза не підтвердила, що її підписав керівник позивача, враховуючи невідповідність реєстраційних документів на автомобіль “Урал”, державний № 15909 ІВ, що може свідчити про незаконне використання цього автотранспортного засобу, а також те, що відповідачу завдано матеріальної шкоди в зв'язку з неоплатою 16 м куб. фанери березової на 33297,62 грн., суд вважає, що за даним фактом необхідно надіслати повідомлення в правоохоронні органи в порядку ст. 90 ГПК України для проведення відповідної перевірки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Красноїльський деревообробний комбінат” (смт. Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, вул. Дружби, 26, р/р 26007359920001 в ЧФ ЗАТ КБ “ПриватБанк”, код ЄДРПОУ 05446835) на користь приватного підприємства “Сентем” (м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2“а”, р/р 260020171440 в Укрексімбанку м. Чернівці, код ЄДРПОУ 30935657) 44060,22 грн. боргу, 440,61 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          З  набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 24.12.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 26 грудня 2007 року.

                                Суддя                                              Т.І. Ковальчук.