Рішення від 04.12.2025 по справі 440/11925/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11925/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 терміном дії з 04.08.2023 по 04.08.2028 видану ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Гребля, вулиця без назви, будинок 341.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ також одночасно із позовною заявою подало до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, шляхом:

- зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії направо роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 терміном дії з 04.08.2023 по 04.08.2028 видану ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ на АЗС за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Гребля, вулиця без назви, будинок 341.

В обґрунтування позову товариством зазначені доводи, що рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області про припинення дії ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 18.06.2024 №3817-ІХ (далі Закон України №3817-ІХ).

ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ також зазначає, що рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії направо роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 є очевидно протиправним, оскільки під час фактичної перевірки у змісті акту перевірки обставини та факти, які є обов`язковими умовами для застосування пункту 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, а саме щодо зберігання та/або реалізації необлікованого пального, в тому числі у порядку визначеному Методикою визначення об`єму необлікованого пального, контролюючим органом в ході фактичної перевірки не встановлені.

Додатково позивач наполягає на тому, що Головне управління ДПС у Закарпатській області не направило позивачу у порядку та строки визначеному статтею 46 Закону №3817-ІХ та статтею 42 Податкового кодексу України (далі ПК України) оспорюваного рішення від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії направо роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015, яке позивач отримав тільки у відповідь на запит до контролюючого органу.

Позивачем надана відповідь на відзив, в які додатково обґрунтовує про відсутність порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та відсутність факту направлення позивачу оспорюваного рішення контролюючим органом в електронний кабінет платника податку.

Також позивача надані клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвал суду.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що за результатами фактичної перевірки встановлене порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265/95-ВР), а саме: під час перевірки виявлені паливо-мастильні матеріали, які необліковані у встановленому порядку на загальну суму 493 225,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийняте рішення №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії направо роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015.

Контролюючий орган зазначає, що діяв відповідно до наданих повноважень, перевірка проведена законно, а оспорюване рішення є правомірним, просив у позові відмовити.

Головне управління ДПС у Закарпатській області надані докази на виконання вимог ухвал суду щодо порядку та підстав проведення перевірки.

Також контролюючим органом надані додаткові пояснення щодо порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (надлишок пального) станом на 10 год 13 хв. 22.05.2025 на загальну суму 493 225,00 грн. внаслідок відсутності переміщення транспортного засобу з державним номерним знаком АА6004XG за маршрутом м. Ужгород м. Мукачево - с. Гребля, відповідно до листа Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області на запит відповідача щодо переміщення вказаного вище транспортного засобу 22.05.2025 за маршрутом м. Ужгород м. Мукачево с. Гребля.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем заявлене клопотання у прохальній частині позовних вимог про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, а також подане додаткове клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 терміном дії з 04.08.2023 по 04.08.2028 видану ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ на АЗС за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Гребля, вулиця без назви, будинок 341.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувані докази від відповідача.

Відповідачем та позивачем надані частково суду докази на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 22.09.2025 заперечення представника Головного управління ДПС у Закарпатській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишені без задоволення, витребувані додаткові докази від сторін:

«Повторно витребувати докази від відповідача:

Зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області надати докази:

документи щодо порядку та підстав проведення перевірки;

документи на підставі яких був виданий наказ про проведення перевірки позивача (доповідні записки, листи ДПС України тощо);

надати докази направлення та вручення позивачу оспорюваного рішення у цій справі та пояснення яким чином направлялось відповідне оспорюване рішення;

надати докази відповіді на запит позивача, лист контролюючого органу від 26.08.2025 із усіма додатками;

надати докази направлення оспорюваного рішення в електронному кабінеті платника податку-позивача, відповідні квитанції із електронного кабінету платника податків.

Витребувати від позивача: докази відсутності в електронному кабінеті платника податку надходження оспорюваного рішення за відповідний період надходження документів (надати роздруківку електронного кабінету платника податку щодо вхідних документів за період із 12.08.2025 по дату відкриття провадження).

Відповідачем надані частково суду докази на виконання ухвали суду, позивачем надані докази на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 20.10.2025 повторно витребувані докази від відповідача:

«Зобов`язати керівника Головного управління ДПС у Закарпатській області надати докази або відомості:

докази направлення оспорюваного рішення від 13.08.2025 в електронному кабінеті платника податку-позивача, відповідні квитанції про доставку такого рішення в електронний кабінет платника податку-позивача, або письмове підтвердження відомостей про факт відсутності направлення оспорюваного рішення від 13.08.2025 в електронний кабінет платника податку-позивача у строки визначені законом;

надати відомості про РНОКПП керівника Головного управління ДПС у Закарпатській області.»

Відповідачем не виконана ухвала суду.

Ухвалою суду від 31.10.2025 повторно витребувані докази від Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393), оскільки відповідач тричі не виконав вимоги ухвали суду.

Ухвалою суду від 07.11.2025 клопотання представника Головного управління ДПС у Закарпатській області про розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишене без задоволення.

24.11.2025 до суду від Державної податкової служби України надійшов лист, яким не надані докази, які витребувані у відповідача та ДПС України, у змісті листа зазначені пояснення щодо неможливості надання квитанції про доставку оспорюваного рішення до електронного кабінету платника податку.

Відповідачем та ДПС України не надані докази щодо наявності квитанції про доставку оскаржуваного рішення в електронний кабінет платника податку, які неодноразово витребувані судом.

Копія зазначеного листа (відповіді про виконання ухвали суду від 31.10.2025) Державної податкової служби України буде завантажена судом до матеріалів справи електронного суду ЄСІТС для ознайомлення сторонами із таким доказом.

Ухвалою суду витребувані докази від позивача:

« - щодо надходження в електронний кабінет платника податків позивача, як компанію групи "Параллель", інших рішень контролюючих органів (у тому числі відповідача) про анулювання інших ліцензій позивача про оптову чи роздрібну торгівлю пальним у 2025 році із відповідними квитанціями;

- а також, у випадку фактичної можливості у позивача, щодо надходження в електронні кабінети платників податків-компаній групи "Параллель", інших рішень контролюючих органів (у тому числі відповідача) про анулювання інших ліцензій компаній групи "Параллель" про оптову чи роздрібну торгівлю пальним у 2025 році із відповідними квитанціями.»

Позивач на зазначену ухвалу суду повідомив, що не входить у групу компаній "Параллель", докази витребувані судом не надав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Із 16.09-18.09.2025, 06.10-10.10.2025, 17.11.2025-21.11.2025 суддя перебував у відпустці.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Господарська діяльність ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ здійснюється на автозаправних станціях, зокрема на автозаправній станції (далі АЗС), що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Хустський район, село Гребля, вулиця без назви, будинок 341.

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР 04.08.2023 за заявою ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 07020314202300015 з терміном дії з 04.08.2023 по 04.08.2028 на автозаправочну станцію (далі АЗС) за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Гребля, вул. без назви, буд.341.

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведена фактична перевірка ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ на підставі наказу відповідача від 15.05.2025 №433-п та направлень Головного управління ДПС у Закарпатській області від 22.05.2025р. №2250/07-16-07-05, №2251/07-16-07-05, від 28.05.2025 №2311/09-03, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу II, п. 69.27 підрозділу 10 Інші перехідні положення, п.20.1.10 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме відповідно до змісту наказу:

«Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв`язку з наявною інформацією та інформацією, отриманою від покупців (споживачів), яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, НАКАЗУЮ:

1. Провести у травні 2025 року фактичні перевірки згідно з переліком (в додатку).»

Фактична перевірка проводилась з 22.05.2025 по 30.05.2025 на АЗС ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44702151) за адресою - Закарпатська область, Хустський район, с. Гребля, вул. без назви, буд. 341, в присутності оператора АЗС ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» Газдик С.Є.

За результатами перевірки складений відповідний акт фактичної перевірки від 02.06.2025 №9691/5Ж/0716/7/РРО/4470215 ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ (далі акт перевірки), в якому встановлені порушення ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ на АЗС за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Гребля, вул. без назви, буд. 341, а відповідно до висновків акту перевірки, визначені наступні порушення законодавства: пункту 2 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: під час перевірки виявлено паливо-мастильні матеріали, які не були обліковані у встановленому порядку на загальну суму 493 225,00 гривень.

У змісті акту фактичної перевірки зазначені наступні обставини порушення законодавства, що о 10 год 07 хв 22.05.2025 посадові особи контролюючого органу, які направлені на проведення фактичної перевірки АЗС ТОВ «Оіл Центр Рітейл» за адресою: Хустський р-н, с.Гребля, вул. без назви, 341, прибули на вказану АЗС та до початку перевірки, о 10 год. 13 хв. 57 с, здійснили контрольну розрахункову операцію з придбання дизельного пального на загальну суму 499,70 грн.

Після надання оператору АЗС ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» Газдик Сніжані Євгенівні направлень на проведення фактичної перевірки для ознайомлення та вручення їй копії наказу про проведення фактичної перевірки, станом на 11 год 00 хв. посадові особи контролюючого органу запропонували їй роздрукувати Х-звіт РРО та зробити заміри ПММ.

Вказаний звіт ОСОБА_1 роздрукувала не відразу, а лише після 13 год 00 хв.

Згідно з чеками приймання пального встановлена обставина, що в проміжку часу з 10 год 13 хв по 13 год 13 хв, а саме: о 12 год 19 хв 50 с, о 12 год 20 хв 01 с, о 12 год 20 хв 12 с, оператором АЗС здійснена операція з приймання пального.

Бензин Автомобільний А-95 Євро5-Е5» в кількості 3770 літрів на загальну суму 195 964,60 грн., «Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО» в кількості 4 360 літрів на загальну суму 217 912,80 грн. та «Газ нафтовий скраплений» в кількості 2370 літрів на загальну суму 79 347,60 грн., але фактично пальне не отримувалось (бензовозів на АЗС не було).

Згідно з акцизними накладними доставка і відвантаження пального здійснювалась автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

В ході проведення перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області направило запит до Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області щодо переміщення вказаного вище транспортного засобу 22.05.2025 за маршрутом м. Ужгород м. Мукачево с. Гребля. Згідно з отриманою відповіддю Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 за маршрутом м. Ужгород м. Мукачево - с. Гребля не зафіксовано.

На підставі зазначених відомостей та висновків контролюючий орган встановив порушення ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (надлишок пального) станом на 11 год 00 хв 22.05.2025 на загальну суму 493 225,00 грн., в тому числі: бензину автомобільного А-95 Євро5-Е5» в кількості 3 770 літрів на загальну суму 195 964,60 грн; палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 4 360 літрів на загальну суму 217 912,80 грн.; газу нафтового скрапленого в кількості 2 370 літрів на загальну суму 79347,60 грн

ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» подані заперечення від 10.06.2025 вих. № 10-06/2025-04 (вх. № 21504/6/07 від 11.06.2025) до акту фактичної перевірки, відповідач висновки акту перевірки від 02.06.2025 №9691/5Ж/0716/7/ РРО/4470215 залишені без змін.

ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ подані заперечення на висновки акту фактичної перевірки, до заперечень долучені копії 1. товарно-транспортні накладні. 2. Журнали обліку надходження газу скрапленого та нафтопродуктів. 3. Змінні звіти оператора за формою №17-НП, №14-ГС. 4. 2-звіт за 22.05.2025 року.

Відповідачем наданий лист №1498/07-16-07-05-04 від 24.06.2025, яким повідомлено, що за результатами дослідження під час розгляду матеріалів фактичних перевірок ТОВ «Оіл Центр Рітейл» всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, Комісія більшістю голосів вирішила залишити без врахування заперечення ТОВ «Оіл Центр Рітейл» та вважати їх ГУ ДПС у Закарпатській області такими, що не спростовують викладені в актах фактичних перевірок висновки щодо встановлених порушень.

Іншого змісту по суті розгляду заперечень у листі №1498/07-16-07-05-04 від 24.06.2025 не має.

У той же час відповідь по суті розгляду заперечень контролюючим органом не надана суду.

Відповідачем надана суду відповідь Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області №23.6/05.2.61/5520-25 від 02.06.2025 у змісті якої зазначене наступне:

«На виконання листа №5401/5/07-16-07-05-06 від 28.05.2026 (вх. №3256/11- 21-25 від 29.05.2025) року інформуємо про наступне. Відповідно до отриманої інформації, яка міститься в ІАС «Ситуаційний центр «Безпекове Закарпаття»», 22.05.2025 року рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 за маршрутом м. Ужгород - м. Мукачево с. Гребля не зафіксовано.»

Судом встановлена обставина, що єдиною підставою для висновків акту перевірки про вчинення платником податку є відповідь Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області №23.6/05.2.61/5520-25 від 02.06.2025, в якій зазначені відомості, що 22.05.2025 рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 за маршрутом м. Ужгород - м. Мукачево с. Гребля не зафіксований, що відповідно до позиції контролюючого органу спростовує належним чином зареєстровані акцизні накладні у Єдиному реєстрі акцизних накладних, та спростовує відомості щодо інших документів із оприбуткування палива (товарно-транспортні накладні, звіти РРО, відомості щодо обліку паливо-мастильних матеріалів).

Інші докази, які підтверджують відсутність руху транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 за маршрутом м. Ужгород - м. Мукачево с. Гребля 22.05.2025 окрім листа Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області №23.6/05.2.61/5520-25 від 02.06.2025 суду не надані.

Також судом встановлена обставина, що відсутнє рішення, яким розглянуті заперечення позивача по суті наданих доводів та фактів, оскільки такий доказ не наданий суду під час розгляду справи по суті, а лист відповідача №1498/07-16-07-05-04 від 24.06.2025 містить тільки інформаційне повідомлення, що чотири заперечення позивача залишені без задоволення.

Відповідач у зв`язку із встановленими порушеннями в акті фактичної перевірки, зазначає, що оспорюване рішення у цій справі прийняте на підставі пункту 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, факт здійснення ліцензіатом - суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об`єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об`єму відповідного резервуара.

Рішенням Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 припинена дія ліцензії реєстраційний №07020314202300015, за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Закарпатська область, Хустський район, с. Гребля, вул. без назви, буд. 341, автозаправна станція.

Відповідачем зазначені доводи, що рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 сформоване в електронній формі та направлене 13.08.2025 в Електронний кабінет ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, що підтверджується даними з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про направлення відповідного рішення позивачу (скріншот додається).

Висновками фактичної перевірки встановлені порушення щодо сплати акцизного податку чи застосування реєстраторів розрахункових операцій: п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зі змінами та доповненнями, а саме: під час перевірки виявлено паливо-мастильні матеріали, які не були обліковані у встановленому порядку на загальну суму 493 225,00 гривень.

Підставою для прийняття рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015, є саме пункт 28 частини другої статті 46 Закону України №3817-ІХ.

Таким чином, судом встановлена обставина, що підставою для формування висновків акту перевірки та винесення оспорюваного рішення є лист Територіального Управління БЕБ у Закарпатській області №23.6/05.2.61/5520-25 від 02.06.2025 про відсутність руху транспортного засобу, відомості про який зазначені в акцизній накладній в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідь контролюючого органу про розгляд заперечень позивача на висновки акту фактичної перевірки по суті доводів товариства суду не надана.

Щодо проведення перевірки.

Наказ відповідача від 15.05.2025 №433-п «Про проведення фактичних перевірок» щодо ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ винесений відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв`язку з наявною інформацією та інформацією, отриманою від покупців (споживачів), яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації,

1. Провести у травні 2025 року фактичні перевірки згідно з переліком (в додатку).»

Відповідно до Переліку суб`єктів господарювання (об`єктів), фактичні перевірки яких заплановані на травень 2025 року зазначена підстава пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80.2 ПК України.

Головне управління ДПС у Закарпатській області надало наступні докази, що передували винесенню наказу про проведення перевірки позивача:

1. Лист Державної податкової служби України від 14.05.2025 №12768/7/99-00-07-03-02-07 з додатком на 4 аркушах.

2. Доповідна записка ГУ ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №804/07-16-07-05-04.

У змісті листа Державної податкової служби України від 14.05.2025 №12768/7/99-00-07-03-02-07 зазначені відомості:

«Департамент податкового аудиту ДПС (далі - Департамент) у зв`язку із розглядом депутатського звернення народного депутата України Гетманцева Данила від 09.05.2025 № 20д9/7-2025/108637 (вх. ДПС №405/2 від 09.05.2025) (далі Звернення) стосовно здійснення, ймовірно, неправомірної діяльності мережами автозаправних станціях (далі - АЗС) «Параллель», Motto, Prime та Petromol та в межах компетенції повідомляє таке. Так, у Зверненні зазначено, що на АЗС «Параллель», Motto та Prime можуть здійснюватися операції, які порушують чинне законодавство України. Зокрема, стверджується, що клієнтам пропонують знижку в розмірі 5 відсотків за купівлю пального нелегальним шляхом, тобто без належного документального оформлення чи обліку. Також у Зверненні повідомляється про систематичну невидачу фіскальних чеків, а також ймовірну відсутність можливості здійснення безготівкових розрахунків, що може свідчити про ухилення від належного обліку операцій, на АЗС мережі Petromol. Враховуючи викладене вище, з метою виконання функцій, визначених у законі, протидії порушенням у частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, вважаємо за необхідне: детально проаналізувати інформацію, що зазначена у Зверненні, у тому числі за посиланням: https://diesel-manager.com; з`ясувати наявність господарських об`єктів АЗС «Параллель», Motto, Prime та Petromol на підвідомчій території; у разі наявності на підвідомчій території АЗС «Параллель», Motto, Prime та Petromol відповідно до статті 80 Податкового кодексу України організувати проведення фактичних перевірок таких господарських об`єктів; у межах функцій та процедур, що закріплені за відповідним структурним підрозділом, опрацювати всі питання, що є предметом фактичної перевірки; за необхідності скоординувати спільні дії з відповідними територіальними підрозділами контролю за підакцизними товарами; обов`язково висвітлити в матеріалах фактичних перевірок порушене у Зверненні питання в частині його підтвердження або спростування. При цьому наголошуємо на тому, що посадові (службові) особи територіальних органів ДПС зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, визначених у Конституції та законах України. Узагальнену інформацію про вжиті заходи необхідно надати ДПС засобами електронного зв`язку за допомогою ІКС «Управління документами» не пізніше 03.06.2025 за встановленою формою у додатку.»

До листа ДПС України від 14.05.2025 №12768/7/99-00-07-03-02-07 долучене депутатське звернення Народного депутату України Данила Гетманцева адресоване Бюро економічної безпеки України, Національній поліції України, Державній податковій службі України наступного змісту:

«Мені, як народному депутату України, надійшла інформація від громадян щодо здійснення ймовірно неправомірної діяльності мережами автозаправних станцій «Параллель», «Motto», «Prime» та «Petromol». За наданою інформацією, на АЗС «Параллель», «Motto», «Prime» можуть здійснюватися операції, які порушують чинне законодавство України. Зокрема, стверджується, що клієнтам пропонують знижку в розмірі 5 % за купівлю пального нелегальним шляхом, тобто без належного документального оформлення чи обліку. Така діяльність, за інформацією, координується через вебсайт https://diesel-manager.com/ та у месенджері «Telegram» (додаток 1). Серед іншого, щодо мережі АЗС «Petromol», громадяни повідомляють про систематичну невидачу фіскальних чеків, а також ймовірну відсутність можливості здійснення безготівкових розрахунків, що може свідчити про ухилення від належного обліку операцій. Такі дії суперечать інтересам держави та можуть завдавати значних збитків економіці через ймовірне ухилення від оподаткування. Згідно Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. №2 877, до основного завдання Національної поліції належить реалізація державної політики у сферах забезпечення інтересів суспільства і держави та протидії злочинності. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», на Бюро економічної безпеки покладені завдання протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Згідно Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України реалізує державну податкову політику. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 16 та 17 Закону України «Про статус народного депутата України», прошу вжити всіх передбачених чинним законодавством належних заходів в межах ваших повноважень для перевірки зазначеної інформації та у разі виявлення порушень вжити відповідних заходів реагування. Про результати розгляду депутатського звернення та вжиті заходи прошу повідомити мене у передбачений чинним законодавством строк.»

Відповідно до доповідної записки Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №804/07-16-07- 05-04 зазначений наступний зміст:

«ТЕМА: Пропозиції щодо проведення фактичних перевірок.

МЕТА: Проведення у травні 2025 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання (об`єктів), у яких наявні ризики порушень законодавства, на підставах, що визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

СУТЬ ПИТАННЯ: Відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ) з метою виконання функцій визначених законом, та у межах компетенції, на постійній основі проводиться аналіз та опрацювання інформації щодо фінансово-господарських операцій суб`єктів господарювання, отриманої з інформаційних баз даних ДПС, зовнішніх джерел (звернення платників податків, чат-бот, месенджери тощо), відкритих джерел (ЗМІ, Інтернет тощо) та інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, інше). За підсумками проведеного аналізу здійснюється відбір найбільш ризикових суб`єктів господарювання з метою організації та проведення фактичних перевірок таких СГ на підставах, що визначені пунктом п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Так, проведеним аналізом всієї наявної і отриманої в ГУ ДПС у Закарпатській області інформації, у суб`єктів господарювання (господарських об`єктів), перелік яких додається до цієї доповідної записки, встановлено наявність ризиків порушень законодавства (зазначені в додатку).

ПРОПОЗИЦІЇ: Враховуючи викладене вище, пропонуємо провести у травні 2025 року фактичні перевірки суб`єктів господарювання (господарських об`єктів), у яких наявні факти ймовірних порушень законодавства (описані в додатку до цієї доповідної записки), на підставах, що визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно з додатком до цієї доповідної записки.

Судом встановлена обставини, що наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №433-п «Про проведення фактичних перевірок» щодо ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ, у зв`язку з наявною інформацією про яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, відповідно до пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80.2 ПК України.

Щодо направлення рішення від 13.08.2025 №334 в електронний кабінет платника податку.

ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» подало 30.12.2024 заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет.

Судом встановлена обставина, що відповідач не надав квитанцію щодо направлення в електронний кабінет позивача рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015.

Позивач отримав рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 виключно у відповідь на запит листом Головного управління ДПС у Закарпатській області №17405/6/07-16-09-04-07 від 26.08.2025.

Суд витребував від відповідача тричі квитанцію про доставку рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 в електронний кабінет платника податку.

Разом із відзивом відповідач надав у форматі *doc скрін із фотографією рішення від 13.08.2025 №334 о 17 год. 40 хв.

Повторно виконуючи вимогу суду, відповідач надав квитанцію про доставку в електронний кабінет позивачу не рішення від 13.08.2025 №334, а листа №17405/6/07-16-09-04-07 від 26.08.2025, яким надана відповідь на запит.

Утретє виконуючи вимогу суду, відповідач повідомив, що у контролюючого органу відсутня квитанція про доставку рішення від 13.08.2025 №334 в електронний кабінет платника податку надав наступні докази:

- роздруківки скріншотів (фрагментарного та повного) з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про направлення рішення від 13.08.2025 в Електронний кабінет платника податків ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» у форматі pdf;

- роздруківка витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про направлення рішення від 13.08.2025 в Електронний кабінет платника податків ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» у форматі pdf.

У той же час відповідач надав докази направлення позивачу рішення від 13.08.2025 №334 сформоване за допомогою програмного забезпечення ДПС в підсистемі «Єдиний реєстр ліцензіатів» інформаційно-комунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» із даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, що не містить підпису посадової особи, але засвідчується системою, тобто має технічні атрибути достовірності (є інформаційним витягом, містить номер, дату та назву органу, що прийняв рішення), а не квитанцію про доставку рішення в електронний кабінет платнику податків.

На роздруківці з скріншоту (фрагментарному) з інформаційно-комунікаційної системи ДПС вказано, що рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером 07070314202300015 у форматі J1431602 відправлено 13.08.2025 17:40 файлом 7160044702151J143160210000000013082025716.XML з ідентифікатором 157372646 на податковий номер 44702151 ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ», у той же час жодної квитанції про доставку рішення в електронний кабінет позивачу відповідачем не надана.

Відповідач у третє надав докази того, що рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером 07070314202300015, відповідно до квитанції доставлено в Електронний кабінет ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» 26.08.25 11:26, листом №17405/6/07-16-09-04-07 від 26.08.2025, як відповідь на запит позивача.

Позивач надав роздруківки електронного кабінету за вказаний період, з яких судом встановлена відсутність вхідного документа рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером 07070314202300015 у форматі J1431602.

Суд витребував учетверте докази від Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393), яка є технічним адміністратором електронного кабінету платника податку, щодо надання квитанції про направлення в електронний кабінет платника податку позивача оспорюваного рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером 07070314202300015.

Державна податкова служба України листом від 14.11.2025 №17438/5/99-00-09-01-02-05 надала відповідь, що оскаржуване рішення сформоване за допомогою програмного забезпечення «Єдиний центр ліцензіатів» та направлене платнику податків з використанням протоколу обміну (SOAP), одночасно Державна податкова служба України не надала квитанція про доставку в електронний кабінет позивача оспорюваного рішення, а надала скріншот із програми «Єдине вікно подання електронної звітності», який не засвідчений в установленому законом порядку.

Таким чином, судом встановлена обставина, що ні відповідач, ні ДПС України не надали квитанцію про доставку позивачу в його електронний кабінет рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером №07020314202300015.

Судом офіційно встановлена обставина, що рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером №07020314202300015 не направлене контролюючим органом ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» через електронний кабінет платника податку після його винесення, у порядку та строки визначеному статтею 46 Закону №3817-ІХ та статтею 42 Податкового кодексу України, оскільки ні відповідач, ні Державна податкова служба України не надали відповідної електронної квитанції про доставку позивачу рішення саме через електронний кабінет платника податку.

Суд також враховує суперечливу поведінку відповідача та Державної податкової служби України під час виконання ухвал суду, оскільки замість надання електронної квитанції про доставку рішення від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером №07020314202300015 в електронний кабінет платника податку, контролюючий орган та ДПС України, як доказ своєчасного вручення оспорюваного рішення, надав двічі суду квитанцію про доставку в електронний кабінет позивачу листа №17405/6/07-16-09-04-07 від 26.08.2025, як відповідь на запит позивача, скріншоти із програми, а ДПС України взагалі не засвідчила витяг із програми «Єдине вікно подання електронної звітності».

Незасвідчення доказу ДПС України, на переконання суду очевидно свідчить про суперечливу поведінку та підтримання протиправних дій територіального контролюючого органу в частині порушення порядку направлення рішення про припинення ліцензії позивачу.

Відповідачем не наданий суду належний допустимий електронний доказ електронна квитанція про доставку рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 13.08.2025 №334 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним із реєстраційним номером №07020314202300015 в електронний кабінет платника податку позивачу.

Суд здійснив всі необхідні дії для офіційного з`ясування обставин справи, враховуючи суперечливі пояснення відповідача щодо надання доказів та визнання фактичної обставини справи, в частині відсутності квитанції про направлення оспорюваного рішення в електронний кабінет платника податку.

Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

Суд визнає ненадання доказу електронної квитанції про доставку оспорюваного рішення позивачу в його електронний кабінет платника податку, як зловживання процесуальним правом контролюючого органу та суперечливою процесуальною поведінкою.

З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті, перешкоди для розгляду справи відсутні.

Не погоджуючись з оскарженим рішенням, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України, електронний кабінет - сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Взаємодія реалізується через:

портальне рішення для користувачів - платників податків, робота в якому здійснюється он-лайн (через мережу Інтернет у режимі реального часу) та не вимагає обов`язкового використання спеціалізованого клієнтського застосування;

портальне рішення для користувачів - державних органів, у тому числі контролюючих;

програмний інтерфейс (API), що дає змогу реалізувати повноту функціоналу електронного кабінету;

інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно із пунктом 42.4 статті 42 ПК України, листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до цього Кодексу, законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" без укладення відповідного договору. Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження. Платник податків стає суб`єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках:

отримання інформації від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про завершення строку чинності (або скасування) кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника платника податків;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника платника податків;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи;

наявності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв`язку зі смертю.

Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 42.6 статті 42 ПК України).

Відповідно до пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України, платник податків стає користувачем електронного кабінету та набуває право подавати звітність в електронній формі і вести листування засобами електронного зв`язку в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом електронного кабінету.

Платник податків (крім платника податків, який набув статусу електронного резидента (е-резидента), що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Пунктом 69.2-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Пунктом 3 розділу І Наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 р. за № 942/30810, «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» (далі Порядок №637) визначено, що технічний адміністратор Електронного кабінету - структурний підрозділ ДПС, який відповідно до функціональних повноважень здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних системи.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом України №3817-ІХ, що набрав законної сили 27.07.2024 року.

Пунктом 40 статті 1 Закону №3817-ІХ, для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Згідно із пунктом 74 статті 1 Закону №3817-ІХ, припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Частиною шостою статті 41 Закону України №3817-ІХ встановлено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, відповідно до частини десятої статті 46 Закону України №3817-ІХ.

Відповідно до пункту 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ (який зазначений в рішення про припинення ліцензії заявнику), підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є:

факт здійснення ліцензіатом - суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об`єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об`єму відповідного резервуара. Об`єм необлікованого пального визначається в літрах та/або кілограмах.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 46 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №3817-ІХ від 18.06.2024, орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності направляє суб`єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.77 ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального №3817-ІХ від 18.06.2024:

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден.

Припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Пунктом 2 частини 4 статті 46 Закону №3817-ІХ, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу - не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб`єкту господарювання акта такої перевірки.

Вказаним пунктом встановлено, що Методика визначення об`єму необлікованого пального встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів цієї норми, для визначення об`єму не облікованого палива, необхідно застосовувати Методику визначення об`єму необлікованого пального яка повинна бути встановлена Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 року № 444 затверджено Методику визначення об`єму необлікованого пального, згідно якої ця Методика розроблена з метою визначення об`єму необлікованого пального, виявленого під час його зберігання та/або реалізації, зокрема для цілей застосування пунктів 26 - 28 частини другої статті 46 Закону України №3817-ІХ.

Вказана Методика набрала чинності 18.04.2025.

Терміни, що вживаються у цій Методиці, мають таке значення:

1) встановлення фактичних залишків пального технологічна операція, яка проводиться на підприємстві суб`єктом господарювання під час технологічного процесу або на вимогу та у присутності контролюючого органу під час перевірки, яка полягає у визначенні об`єму у літрах, а також об`єму у літрах, приведених до температури 15° С, та/або маси у кілограмах пального для подальших облікових операцій;

2) об`єм необлікованого пального значення різниці між фактично наявним обсягом залишків пального в цілому та в розрізі резервуарів за місцем, яке перевіряється, із обсягом залишків пального, який відображається у такого суб`єкта господарювання за таким місцем провадження діяльності. Під час встановлення додатного значення різниці визначається об`єм зберігання необлікованого пального, під час встановлення від`ємного значення різниці реалізації необлікованого пального.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (пункт 44.6 ст. 44 ПК України).

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (п. 44.7 ст. 44 ПК України).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 5 ст. 8 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписанні бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом

Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281). Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 10 Інструкції № 281 визначено Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на АЗС.

Відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними ТТН у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

На підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Згідно з пунктом 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.

Згідно із пунктом 1, 2, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

12) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Статтею 2 Закону №265 наведено низку визначень, а саме:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платізісних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтвердзісує факт продазісу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до статті 230 ПК України визначені наступні правила щодо переміщення пального:

230.1. Акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

230.1.2. Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

230.1.3. Розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;

добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15° С, крім показників паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника визначення даних про обсяги залишків пального та обсяги обігу пального здійснюється у мірах повної місткості, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, та/або за допомогою рулетки та метроштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства. Застосування такого способу вимірювання може здійснюватися не більше 20 календарних днів поспіль (для акцизних складів, які є місцями роздрібної торгівлі пальним, на які отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, - не більше 15 календарних днів поспіль) та не більше чотирьох разів протягом календарного року.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

230.1.4. Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Дані про фактичні залишки пального на початок та кінець доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів зіставляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з показниками системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

230.1.5. Транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Транспортні засоби, що використовуються для переміщення на митній території України пального або спирту етилового, не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Технічними вимогами до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, які є додатком 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року № 13 визначене наступне:

1. Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій (далі - Вимоги) встановлюють перелік додаткових вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій - спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами (далі - ЕККА), що призначені для реєстрації на автозаправних станціях (далі - АЗС) продажу пального (бензину, дизельного пального, скрапленого газу тощо), супутніх товарів і послуг.

4. До складу спеціалізованого електронного контрольно-касового апарату (далі - ЕККА) для автозаправних станцій (далі - АЗС) повинні входити такі функціональні блоки як, зокрема, програмно-технічні засоби управління паливно- роздавальними колонками (далі - ПРК) та фіскальний блок.

5. Фіскальний блок, механізм друкування чеків, контрольної стрічки та звітів, а також програмно-технічні засоби управління електронними ПРК повинні розміщуватися в єдиному корпусі.

17. ЕККА при відпусканні пального через кожний роздавальний кран ПРК (від початку і до завершення видачі цим краном кожної замовленої дози пального) повинен забезпечувати занесення інформації про об`єм відпущеного пального (у літрах) до оперативної пам`яті фіскального блока з дискретністю, яка не перевищує 1 літр (максимальну ціну поділки покажчика сумарного обліку ПРК згідно з ГОСТ 9018-89).

18. У режимі звітування здійснюється формування та друкування звітів установленої форми. При цьому чеки періодичних звітів за певний період повинні додатково містити дані про об`єм (у літрах) і вартість (у гривнях) пального кожного найменування за кожною формою оплати окремо та загальну вартість відпущеного пального (у гривнях), а чеки X- і Z-звітів ЕККА повинні додатково містити такі дані: фактичний об`єм (у літрах) пального кожного найменування, прийнятого в розхідні резервуари АЗС протягом звітного періоду; загальні об`єм (у літрах) і вартість (у гривнях) пального кожного найменування, відпущеного за готівковою та кожною безготівковою формою оплати протягом звітного періоду; фактичні залишки пального (у літрах) кожного найменування (у кожному з розхідних резервуарів) на момент формування звітів; загальний об`єм (у літрах) пального кожного найменування, відпущеного протягом звітного періоду в процесі повірки ПРК на точність відпускання пального; конфігурацію обладнання АЗС (номери ПРК і підключених до них розхідних резервуарів, а також найменування пального у кожному з них).

21. Відпускання пального повинно блокуватися: всіма ПРК - у разі від`єднання механізму друкування чеків, контрольної стрічки та звітів або відсутності електроживлення ЕККА; окремим роздавальним краном ПРК - у разі відсутності зв`язку ЕККА з ПРК, при нероздрукуванні чека за останнім замовленням на відпускання пального через цю ПРК, а також у разі ненадходження до оперативної пам`яті фіскального блока інформації про обсяг відпущеного пального або її надходження із дискретністю, що перевищує 1 літр.

Згідно із пп. 4.2.5.2-4.2.5.6 Інструкції №281, під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливо-роздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж +-0,5 % та оливо-роздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж +- 1,0 % з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Об`єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК.

Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об`єму відпущених пального або олив.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Відповідно до Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджене постановою КМ України № 1315 від 29.08.2002, умовою включення моделі РРО до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій є її відповідність встановленим фіскальним вимогам.

Пунктом 13.13 Інструкції № 281 передбачено, що результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою №23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою №35-НП (додаток 28).

Відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 із змінами та доповненнями (далі Постанова № 1442) торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі АЗС), автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (п. 9 Постанови № 1442).

При цьому, для реалізації пального на АЗС використовуються спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які включені до окремого розділу Реєстру РРО.

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК Укаїни, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки. Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.40, 19-1.1.46 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи:

здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом;

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку;

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;

забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до публічних роз`яснень контролюючих органів ДПС України, які розміщені у веб сторінках таких органів, і містяться Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Державної податкової служби України «ЗІР»: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=quesid=42663

«Які дії органу ліцензування у разі прийняття рішення про припинення дії ліцензії, в який строк та яким чином СГ отримує інформацію щодо припинення дії ліцензії?»

« Орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття Рішення про припинення:

1) вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

2) оприлюднює Рішення про припинення на своєму офіційному веб-порталі/субсайтах веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

3) направляє суб`єкту господарювання Рішення про припинення в електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (частина шоста ст. 46 Закону № 3817).»

Роз`яснення Головне управління ДПС у Донецькій області, опубліковано 30 жовтня 2025 о 13:30 Повідомлення про платіж або припинення ліцензії можна переглянути в електронному кабінеті,

https://dn.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/946433.html:

«Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, повідомлення щодо дати, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у разі невнесення чергового платежу платник податків може переглянути у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету».

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Щодо правомірності проведення фактичної перевірки.

У той же час, суд, відповідно до статті 9 КАС України, може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою офіційного з`ясування обставин справи, суд надає висновок щодо порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

У змісті позову відсутні дані щодо незаконності проведення перевірки, у той же час суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.05.2024 у справі №440/8798/22, якщо перевірка незаконна то суд не має права переходити до аналізу та оцінки суті встановлених під час перевірки порушень податкового або іншого законодавства, і у змісті рішення суду не повинно бути мотивів та висновків суду щодо суті порушень податкового законодавства, встановлених під час податкової перевірки.

У той же час у практиці Верховного Суду наявні інші правові висновки, що суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів (постанова Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №120/17765/21-а).

Відступів від викладених вище правових висновків Верховного Суду не було.

Таким чином, існують одночасно два протилежні правові висновки Верховного Суду щодо можливості суду вирішувати питання щодо дослідження порушення по суті спору у випадку встановлення процедурних порушень проведення перевірки, які є достатніми для скасування такого рішення, та відсутності такого права у суду, з огляду на що суд повинен обмежитись встановлення процедурних порушень, якщо дійде висновку про їх достатність для скасування оспорюваного рішення.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформував правовий висновок щодо підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У той же час у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформував інший правовий висновок саме в контексті пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформував правовий висновок:

58. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

60. Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, Судова палата, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року.

61. Так, відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області в ході проведення доперевірочного аналізу встановлено можливі порушення податкового та іншого законодавства, допущені суб`єктом господарювання ТОВ КРАНИ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 40489427) у лютому місяці 2023 року, а саме: згідно з податковою накладною від 24 січня 2023 року, зареєстрованою 01 лютого 2023 року, яка відображена у декларації з податку на додану вартість за лютий, в розділі І. Податкові зобов`язання задекларована реалізація товару Електрогенераторні установки Perkins з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) 75 кВхА, потужністю понад 7,5 кВхА, але не більше 75 кВхА неплатнику податку на додану вартість по коду 100000000000 на загальну суму 660330,00 грн, в т.ч. ПДВ 110055 грн.

Вказане може свідчити про здійснення розрахунків готівкою неплатником ПДВ з підприємством, фізичною особою-підприємцем або фізичною особою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з порушенням меж граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідними Положенням НБУ № 148 від 29 грудня 2017 року Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (із змінами та доповненнями).

62. Судами першої та/або апеляційної інстанції не встановлено, що доповідна записка Управління податкового аудиту № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

63. Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, Судова палата виходить з того, що у Наказі № 2901-п від 26 квітня 2023 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: На підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, яка свідчить про можливі порушення здійснення розрахункових операцій в готівковій формі, які перевищують граничну суму розрахунків готівкою.

64. Тобто, зі змісту цього Наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Відповідно, висновки судів про зворотнє не відповідають дійсності. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні.

65. Отже, у контексті висновків, які викладені у цій постанові, з урахуванням встановлених обставин справи, Судова палата дійшла висновку, що у розпорядженні судів попередніх інстанцій були наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не зазначення контролюючим органом підстави для проведення фактичної перевірки є хибними.

У той же час у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформував інший правовий висновок саме в контексті пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України:

"(11) Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення

Верховний Суд зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Судова палата не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції і вважає її такою, що відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цих норм.

Водночас Судова палата не вбачає підстав вважати іншим правозастосування, яке викладене у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 08 грудня 2022 року у справі №140/2889/21, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22, від 04 квітня 2019 року у справі №815/756/16, від 05 липня 2021 року у справі №825/951/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 120/1431/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/10214/2020, від 02 грудня 2021 року у справі №120/3918/20-а.

У цих постановах відсутній протилежний від усталеного правовий висновок, як-от, що підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України встановлює лише одну підставу для проведення фактичної перевірки, яка в будь-якому випадку пов`язана із наявністю (отриманням) інформації про порушення суб`єктами господарювання норм чинного законодавства у сфері, визначеній цією нормою. Результат вирішення Верховним Судом цих справ ґрунтується на застосуванні норм матеріального права до обставин конкретної справи.

Під час розгляду цієї справи Судова палата також враховує постанову Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, у якій сформульовано висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду схожих спорів, у яких в підставах проведення фактичної перевірки платника податків було покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України або інші підпункти, в яких міститься посилання лише на одну фактичну підставу для проведення перевірки. Деякі з них є дотичними також і до справ, у яких фактичну перевірку платника податків призначено відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, про що буде зазначено далі, проте, в повній мірі вони не є застосовними, з огляду на правовий зміст підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який має певні особливості.

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання наявності підстав для проведення перевірки від питання достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі та/або недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки. Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Вирішуючи ключове у цій справі питання та на розвиток викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 правової позиції, Судова палата звертає увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Судова палата наголошує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судова палата не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

(12) Висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи, враховуючи ключові обставини, які мають значення для правильного її вирішення, а також сформульовані вище правові висновки

У наказі № 244-п від 01 березня 2023 року поряд із покликанням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України міститься посилання на доповідну записку начальника управління контролю за підакцизними товарами Зарецької Юлії від 27 лютого 2023 року №452-вн.

Згідно з наявною в матеріалах справи доповідною запискою, у ній зазначено, що до ГУ ДПС надійшов лист ДПС України від 12 жовтня 2022 року №12302/7/99-00 стосовно проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі згідно з переліком, зокрема: ТОВ ПАРАЛЛЕЛЬ-ОПТ. Пропозиція, яка висловлена у цій доповідній записці, полягає в тому, щоб з метою виконання функцій, передбачених статтею 19-1, статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України організувати проведення фактичної перевірки ТОВ ПАРАЛЛЕЛЬ-ОПТ за податковою адресою. Запропоновано зазначити період, що має бути перевірений, з 30 вересня 2022 року по день закінчення фактичної перевірки.

Під час розгляду справи контролюючий орган доводив, що він призначив перевірку з метою здійснення своїх функцій, а також з урахуванням листа ДПС і доповідної записки. У касаційній скарзі ГУ ДПС також зазначає, що прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача узгоджується з вимогами Податкового кодексу України, а ГУ ДПС призначило проведення фактичної перевірки позивача на підставі другої самостійної підстави, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: на виконання функцій, визначених законодавством у сфері обігу та реалізації пального, у зв`язку з наявністю інформації про можливі порушення позивачем вимог законодавства в цій частині, про що зазначено у доповідній записці начальника управління контролю підакцизними товарами ГУ ДПС у Запорізькій області Зарецької Ю. від 27 лютого 2023 року, яка долучена до матеріалів справи та якій суди попередніх інстанції не надали належної оцінки.

Таку позицію ГУ ДПС колегія суддів вважає суперечливою, адже у наказі про проведення перевірки серед підстав її проведення відсутнє посилання на другу передбачену нею фактичну підставу, а міститься лише посилання на доповідну записку. Відповідно, позиція контролюючого органу про те, що підставою для проведення перевірки було саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального не знаходить свого підтвердження.

Водночас, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійсно не врахували зміст доповідної записки, хоча і встановили її наявність. Також у судових рішеннях не відображено, чому суди попередніх інстанцій вважали, що така доповідна записка, яка ґрунтується на отриманому від ДПС України листі, не може розцінюватися як отримання інформації в розумінні першої передбаченої підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави.

Висновок про те, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, суперечить дійсним обставинам цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у наказі на проведення перевірки поряд із зазначенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України міститься посилання на доповідну записку із наведенням її реквізитів: реєстраційного номеру та дати.

Судова палата не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування спірного наказу через те, що в ньому не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом, які оцінені як обов`язкові складові фактичної підстави перевірки.

Суди не врахували, що зазначення такої інформації не вимагається абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тим більш, відсутні підстави вважати, що у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України отримана контролюючим органом інформація на стадії призначення перевірки обов`язково має містити достовірні підтвердження того, що платником податків вже скоєно конкретне порушення.

Судова палата зазначає, що наявна та/або отримана контролюючим органом інформація має вказувати на обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високою імовірністю може порушувати вимоги податкового законодавства у певній сфері. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.

В межах обставин, які мають місце у цій справі, є підстави вважати доведеним ГУ ДПС існування фактичної підстави для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме отримання інформації щодо можливого здійснення ТОВ ПАРАЛЛЕЛЬ-ОПТ діяльності з оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі з порушенням вимог законодавства. Наказ про проведення перевірки містить посилання на доповідну записку, її реквізити, що за висновками Судової палати, викладеними у цій постанові суду, є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Відповідно, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним."

У змісті наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №433-п «Про проведення фактичних перевірок» і переліку щодо ТОВ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ винесений відповідно до підпунктів пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80.2 ПК України, у зв`язку з наявною інформацією та інформацією, отриманою від покупців (споживачів), яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації,

Лист Державної податкової служби України від 14.05.2025 №12768/7/99-00-07-03-02-07 та Доповідна записка Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №804/07-16-07-05-04 у наказі Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №433-п «Про проведення фактичних перевірок» не зазначені.

У наказі Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №433-п «Про проведення фактичних перевірок» здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві однією з яких є:

наявність та/або отримання певної інформації;

підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України:

наявність та/або отримання певної інформації в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Лист Державної податкової служби України від 14.05.2025 №12768/7/99-00-07-03-02-07 та Доповідна записка Головного управління ДПС у Закарпатській області від 15.05.2025 №804/07-16-07-05-04 є по своїй суті отримання контролюючим органом певної інформації в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, про що фактично зазначено у наказі, то суд не вбачає порушень у проведенні перевірки у випадку незазначенняу змісті наказу реквізитів листа та доповідної записки.

Суд не застосовує у даному випадку надмірний формалізм щодо дотримання процедури.

Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень дозволяє стверджувати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).

Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Судом встановлена обставина того, що перевірка призначена саме на підставі наявність та/або отримання певної інформації» відповідно до обох пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що відповідає мінімально допустимому обсягу інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним.

Під час застосування правового висновку Верховного Суду необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття подібні правовідносини, що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін подібні правовідносини може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін подібні правовідносини - таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними.

А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин, згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Судом не встановлені порушення відповідачем порядку призначення та проведення фактичної перевірки, що є автономними та достатніми для скасування оспорюваного рішення у цій справі, а обставини даної справи не є подібними до правових висновків у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 та від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23.

Щодо направлення позивачу рішення від 13.08.2025 №334 в електронний кабінет платника податку.

Судом встановлена обставина, що відповідач та Державна податкова служба України не надали належних та допустимих доказів (електронна квитанція) про направлення рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 в електронний кабінет платника податку позивача, в порядку статті 42 ПК України.

Відповідач, як орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності направляє суб`єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 6 статті 46 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №3817-ІХ від 18.06.2024, зобов`язаний до 14.08.2025 направити в електронний кабінет платника податку позивачу рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015.

Докази такого направлення відповідач суду не надав.

Суд висновує, що ненаправлення рішення №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 позивачу, є порушенням, яке є автономним для визнання такого рішення протиправним, адже нівелює всю процедуру припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним визначену у Законі №3817-ІХ від 18.06.2024.

За відсутності направлення такого рішення, позивач вважає, що має право продовжувати здійснювати ліцензійну діяльність, оскільки не повідомлений у порядку та строки визначені пунктом 3 частини 6 статті 46 Закону №3817-ІХ.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону № 3817-IX, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

Орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності направляє суб`єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України (пункт 3 частини 6 статті 46 Закону № 3817-IX).

На наступний робочий день 14.08.2025 позивачу рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 в його електронний кабінет платника податку не направлене, отже на другий робочий день 18.08.2025 рішення не набрало чинності.

Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень дозволяє стверджувати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).

Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Дане порушення порядку припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є самостійною та достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення у цій справі.

Таким чином суд висновує, що дане порушення становить «кумулятивний ефект» протиправності рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015.

Аналогічні висновки встановлені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду у постанові 19 червня 2024 року у справі № 340/3038/23.

Суд враховує роз`яснення ДПС України на веб порталі Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України «ЗІР»: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=quesid=42663 а дії контролюючих органів відповідача та ДПС України щодо ненадання електронної квитанції про доставку оскаржуваного рішення в електронний кабінет платнику податку, як недобросовісними, в контексті правової доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), про який зазначено в листі ДПС України від 16.12.2021 № 27868/7/99-00-07-06-01-07, а також з урахуванням принципу «належного урядування» та добросовісної поведінки, як контролюючого органу, так і платника податку.

З огляду на викладене, суд не переходить до висновку щодо наявності суті порушення законодавства, на підставі якого прийняте рішення контролюючим органом, оскільки встановлене судом очевидне порушення порядку припинення ліцензії позивача, а рішення відповідача Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Додатково суд зазначає про порушення процедури розгляду заперечень, адже лист №1498/07-16-07-05-04 від 24.06.2025 не є належною відповіддю на заперечення позивача на акт висновки акту фактичної перевірки, в якому відсутні будь-які доводи щодо розгляду заперечень позивача по суті.

Відповідач жодного іншого доказу окрім листа №1498/07-16-07-05-04 від 24.06.2025 про розгляд заперечень позивача не надав.

Відповідач не здійснив дослідження наданих документів під час формування акту фактичної перевірки, під час розгляду заперечень, а також не надав жодних заперечень у відзиві на позов щодо наданих документів під час проведення перевірки та розгляду заперечень на висновки акту перевірки.

Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.

Пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивачем у відповідності до вимог законодавства здійснюється облік товарно-матеріальних цінностей, в тому числі пального, а на господарській одиниці АЗС забезпечується здійснення обліку технологічних операцій з пальним шляхом ведення журналів та форм, а саме: при надходженні нафтопродуктів та ГВС на АЗС здійснюються необхідні записи в журналах про їх надходження, здійснюється його оприбуткування шляхом внесення інформація до РРО, а інформація про рух нафтопродуктів вносяться до форми 17-НП та 14-ГС, що не спростовується і актом фактичної перевірки. Тотожні документи надані позивачем під час перевірки та до заперечень на акт фактичної перевірки, що підтверджується копією пояснень та заперечень, та не заперечується повідомленням про результати розгляду заперечень.

Проте, контролюючим органом двічі не враховані документи, що підтверджують походження та облік товарних запасів пального, що знаходилось на АЗС.

Такі документи позивача не відображені та не дослідженні, ні в акті фактичної перевірки, ні у повідомленні про результати розгляду заперечень.

Висновки відповідача про виявлення необлікованого пального ґрунтується на ненаданні документів на початок фактичної перевірки, що підтверджують придбання та облік пального за період, який підлягав перевірці, є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи та встановленими судом обставинами, що відповідач протиправно не врахував документи надані йому у строк та порядок визначені ПК України під час проведення фактичної перевірки 03.06.2025 та розгляду заперечень.

В акті перевірки мають бути деталізовані обставини податкового правопорушення, зокрема первинні документи, що підтверджують показники, які відображені платником податків у податковій звітності та використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансова, статистична та інша звітність, пов`язана з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладений на контролюючі органи (Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №520/3141/19).

Детальне відображення в акті податкової перевірки змісту виявлених порушень - обов`язкова умова вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності. (висновок у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №420/1878/19).

Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 24 грудня 2024 року у справі №640/20970/22, від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №1.380.2019.004011 викладено правовий висновок про те, що законодавством не передбачене, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону № 996-ХIV покладено на уповноважену особу.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

До перевірки, так і під час подання заперечень на висновки акту перевірки, як і до матеріалів справи, позивачем надавалися товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1-ТТН, акцизні накладні які є документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки нафтопродуктів на АЗС.

У змісті акту фактичної перевірки контролюючим органом не зафіксований факт ненадання до фактичної перевірки саме товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1-ТТН, а також у контролюючого органу є в наявності доступ до Єдиного реєстру акцизних накладних та до Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), що на переконання суду підтверджує ту обставину, що станом на момент початку фактичної перевірки відповідачу надані всі документи, які повинні бути в наявності саме в господарські одиниці (АЗС) щодо оприбуткування палива.

Господарська одиниця та суб`єкт господарювання це різні правові категорії, і відповідно закон встановлює різні правила до обсягу зберігання за їх місцем діяльності первинних документів.

Приймаючи до уваги, що відповідач проігнорував дослідження наданих йому документів в акті перевірки, під час розгляду заперечень та не зазначив заперечення в цій частині у відзиві на позов, то суд висновує, що відповідно до статей 77, 78, 159 КАС України, такі дії відповідача додатково та опосередковано, з урахуванням інших обставин справи, свідчать про визнання обставин позову у цій частині, оскільки у заяві по суті спору та наданих доказах відсутнє дослідження документів позивача та відсутні відповідні заперечень.

Отже, є такими, що не відповідають вимогам законодавства та очевидно протиправними висновки контролюючого органу про наявність підстав, передбачених п. 28 статті 46 Закону України №3817-ІХ, для припинення дії ліцензії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тож, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 року у справі №380/4746/22, від 31.05.2023 року у справі №280/1255/20.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Поведінка платника податку в частині виконання податкового обов`язку та контролюючого органу в межах податкового контролю повинні відповідати принципу добросовісності (правова доктрина «Venire contra factum proprium»), тобто дії не повинні бути за своїм змістом непослідовними чи суперечливими, що дозволяє встановлювати обставини справи на підставі поданих доказів поза розумним сумнівом.

Додатково дії контролюючого органу повинні відповідати «належному урядуванню», за яким процедура визначення грошових зобов`язань платнику податків відбувається із неухильним дотриманням закону та із превалюванням рішень та інтересів платника податку (доктрина - «in dubio pro tributario», дослівно з латини - «до платника з повагою»).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про адміністративну процедуру 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України Про адміністративну процедуру пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності (bona fides) корелюють доктрина римського права venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип естопель) ґрунтується ще на римських максимах - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), nemo auditur propriam turpitudinem allegans (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях тобто заборони отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки).

В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В АЛ И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ (39623, Полтавська обл., місто Кременчук, вул.Чкалова, 213, код ЄДРПОУ 44702151) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300015 терміном дії з 04.08.2023 по 04.08.2028 видану ТОВ "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Гребля, вулиця без назви, будинок 341.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ судовий збір у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза