Постанова від 27.11.2025 по справі 916/768/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/768/25Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича адвокат Вербицький О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025, суддя суду першої інстанції Рога Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 31.07.2025

по справі №916/768/25

за позовом: Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України»

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Фізична особапідприємець Рудь Максим Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) про стягнення збитків, з урахуванням вартості витрат на відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, з додаткових витрат, упущеної вигоди та інфляційних втрат, загалом у розмірі 1 030 961,16 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25.09.2024 сталася аварійно морська подія, а саме сталася навала теплохода «Арктур» на прогулянкове судно «UAK -6253-К», в результаті якої останнє отримало пошкодження корпусу та даху. Внаслідок даних обставин, позивачу були завдані збитки у розмірі 1 030 961,16 грн, які складаються з:

- витрат на відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден у сумі 399 000,00 грн;

- додаткових витрат, пов`язаних з аварійно морською подією у сумі 34 079,88 грн;

- неодержаного доходу (упущена вигода) у розмірі 547 047,20 грн.

Крім того, позивачем були заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 50 834,08 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Рудь Максима Анатолійовича задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) на користь Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича збитки у розмірі 399 000,00 грн, додаткові витрати у розмірі 34 079,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 461,60 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 833,12 грн; у задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення збитків у сумі 399 000,00 суд першої інстанції виходив, що саме такою є вартість ремонтних робіт прогулянкового судна «UAK -6253-К» внаслідок аварійно морської події.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що обґрунтованими є вимоги про стягнення додаткових витрат у сумі 34 079,88 грн, адже понесення даних витрат було спричинено саме аварійно морською подією.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неодержаного доходу у розмірі 547 047,20 грн, суд першої інстанції виходив того, що позивачем не було доведено факт можливості отримання такого прибутку, адже до матеріалів справи не надано доказів того, що за наданими до матеріалів справи договорами про надання послуг з перевезення пасажирів послуги дійсно надавалися, адже відсутні акти виконаних робіт, як то передбачено умовами п.2.1.4 договорів.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25.

Апелянт вказав, що через вимушений простій роботи судна «UAK-6253-К» у період з 25.09.2024 по 30.10.2024 (35 днів) в наслідок аварійної морської пригоди, Позивачем, крім іншого, понесені матеріальні збитки неодержаний прибуток - доходи (упущена вигода) на суму 547047,20грн.

Апелянт зазначив, що предметом спору по справі № 916/768/25 не є Договори про надання послуг, укладені між Позивачем та іншими субєктами господарювання, які діяли у період з 01.01.2024 по 30.09.2024, які зазначені у позовній заяві, та не є предметом спору оформлення окремих документів сторонами цих Договорів, у тому числі «актів виконаних робіт», «рахунків на оплату», «документів шо підтверджують зарахування коштів на банківський рахунок». Відповідні документи, у тому числі «акти виконаних робіт» (Акти надання послуг) були в наявності у Позивача на момент подачі позовної заяви, однак питання надання таких документів до суду під час судових засідань та розгляду Справи № 916/768/25 не піднімалось як судом, так і Відповідачем.

Апелянт вважає, що ним були доведені обставини і надані належні докази неодержаного доходу, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками потерпілої особи.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення збитків, з урахуванням вартості витрат на відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, додаткових витрат, упущеної вигоди та інфляційних втрат, загалом у розмірі 1 030 961,16 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25.

Відповідач вказав, що апелянтом жодним чином не доведено факт наявності упущеної вигоди внаслідок аварійно-морської події, адже позивачем не було доведено факт можливості отримання такого прибутку, адже до матеріалів справи не надано доказів того, що за наданими до матеріалів справи договорами про надання послуг з перевезення пасажирів послуги дійсно надавалися, адже відсутні акти виконаних робіт, як то передбачено умовами п.2.1.4 договорів.

Відповідач зазначив, що в апеляційній скарзі апелянтом не наведено належне обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції Актів надання послуг (виконання робіт) та відповідних рахунків за наданими до позовної заяви договорами про надання послуг з перевезення пасажирів. Отже ненадання доказів до суду першої інстанції є наслідком суб`єктивної поведінки заявника і не пов`язано з непереборними та об`єктивними обставинами, які б заважали позивачу надати ці матеріали до суду разом з позовною заявою, враховуючи також, що такі докази, як зазначає сам апелянт, були в наявності у позивача на момент подачі позовної заяви.

Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рудь Максима Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі № 916/768/25 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/768/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/768/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/768/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/768/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.09.2025; призначено справу №916/768/25 до розгляду на 16.10.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

16.10.2025 судове засідання по справі №916/768/25 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 розглянуто справу №916/768/25 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; призначено справу №916/768/25 до розгляду на 27.11.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

27.11.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича адвокат Вербицький О.Д.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, якою призначено справу №916/768/25 до розгляду на 27.11.2025 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті відповідачем 03.11.2025.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.11.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Щодо клопотання апелянта про долучення доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Разом з апеляційною скаргою, Фізична особа підприємець Рудь Максим Анатолійович заявив клопотання про долучення доказів, а саме актів надання послуг та рахунків до договорів про надання послуги (вказані договори були долучені до позовної заяви).

Апелянт зазначає, що відповідні документи, у тому числі «Акти виконаних робіт» (Акти надання послуг) за договорами (15 од.) були в наявності на момент подачі позовної заяви. Надання цих документів до суду, на переконання позивача, не було визначено за необхідне. Під час розгляду справи питання надання таких документів до суду не піднімалось ні судом, ні відповідачем.

Апелянт просить суд визнати поважність обставин ненадання до суду першої інстанції «Актів надання послуг та відповідних «Рахунків» до договорів, за вищенаведеними обгрунтуваннями, та дослідити і оцінити їх під час розгляду справи за апеляційною скаргою.

Колегія суддів ухвалою у протокольній формі відмовила у задоволенні клопотання апелянта та залишила без розгляду додані до апеляційної скарги докази, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 42 ГПК України передбачено, зокрема, обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 4, 6, 7 частини другої цієї статті).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем до позовної заяви, на підтвердження вимоги щодо стягнення неодержаного доходу у розмірі 547 047,20 грн, не було додано «Акти надання послуг» (Акти виконання робіт) та відповідні рахунки за наданими до позовної заяви договорами про надання послуг з перевезення пасажирів.

В позовній заяві позивач не зазначив докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, не обґрунтував неможливість подання всіх доказів разом з поданням позовної заяви.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач відповідного клопотання про долучення до справи доказів не подавав.

Відповідач під час розгляду справи в суд першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог в частині упущеної вигоди з причин ненадання позивачем доказів надання послуг згідно вказаних позивачем договорів, зокрема такі заперечення були викладені у відзиві на позовну заяву. Однак позивач на спростування доводів відповідача будь-які докази з цього питання до Господарського суду Одеської області не надав.

Тобто в ході розгляду справи у суді першої інстанції, позивач самостійно визначив об`єм необхідних для розгляду цієї справи на доказів. Посилання апелянта на те, що ні суд першої інстанції, ні відповідач не просили надати додаткові доказі, колегією суддів до уваги не приймається, адже саме на позивача покладено обов`язок надати всі необхідні докази на підтвердження обставин, на які він посилається. Суд не має вказувати позивачу, які саме докази він має надати.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено належне обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції Актів надання послуг (виконання робіт) та відповідних рахунків за наданими до позовної заяви договорами про надання послуг з перевезення пасажирів.

З наведеного апелянтом обґрунтування навпаки вбачається, що ненадання доказів до суду першої інстанції є саме наслідком суб`єктивної поведінки заявника і не пов`язано з непереборними та об`єктивними обставинами, які б заважали позивачу надати ці матеріали до суду разом з позовною заявою, враховуючи також те, що такі докази, як зазначає сам апелянт, були в наявності у позивача на момент подачі позовної заяви.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про долучення доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Рудь Максим Анатолійович зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців - з 21.08.2009 як фізична особа підприємець, номер картки платника податків НОМЕР_1 .

Згідно Виписки з ЄДР, ФОП Рудь М.А. здійснює підприємницьку діяльність за видами господарської діяльність за Кодами КВЕД: 03.12 Прісноводне рибальство; 50.10 Пасажирський морський транспорт; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту.

Згідно Витягу №78 з реєстру платників єдиного податку від 09.01.2024 ФОП Рудь М.А. здійснює наступні види економічної діяльності за Кодами КВЕД: 50.30. Пасажирський річний транспорт; 50.10 Пасажирський морський транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 03.12 Прісноводне рибальство.

Позивачу на підставі Витягу з Рішення Державної служби морського та річкового транспорту України (морська адміністрація) від 03.12.2019 № 461 дозволено роботи з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським транспортом.

Також позивача приєднано до Декларації від 02.01.2024 № 442 до Договору № 367-П- АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018.

За Договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер) від 11.07.2023, фізична особа Рудь Тетяна Сергіївна «Судовласник», надала фізичній особі Рудю Максиму Анатолійовичу «Фрахтувальник» (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), тимчасово, терміном до 31.12.2035, у платне користування і володіння, не укомплектоване екіпажем, мале моторне прогулянкове судно «UAK -6253-К» для проведення пасажирських перевезень.

На підставі вказаного правочину позивач набув право користування і володіння на майно судно бортовий реєстраційний номер UAK -6253-К (тип та призначення мале, моторне, прогулянкове; пр.С1220М/13 №б\н; дата та місце побудови 1985, Польща; матеріал корпусу - стеклопластик; тип, кількість, номер та потужність двигунів один, SW680/195 №058400029; 164,6 к.с.; головні розміри довжина 12.20 м, ширина 3,96 м, висота борту 2,15 м; зареєстрований Державною службою морського та річкового транспорту України у Судновій книзі серії МА № 026, правовстановлюючий документ Судовий білет МА №011170, виданий Державною службою морського та річкового транспорту України від 01.02.2022 р. ; Свідоцтво про придатність судна до плавання № 083654 від 11.12.2023р., дійсне до 19.09.2028р.

За умовами п.4.3 Договору фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер) від 11.07.2023 року Фрахтувальник зобов`язався, зокрема, підтримувати судно в морехідному стані, здійснювати техобслуговування судна, його механізмів, апаратури і запасних частин, підтримуючи їх у стані, що відповідатиме стану судна, в якому воно було передано Фрахтувальникові Судновласником за відповідним актом приймання-передачі судна.

Таким чином, ОСОБА_1 отримав у фрахт мале моторне прогулянкове судно UAK -6253-К для здійснення підприємницької діяльності.

25.09.2024 о 19 год 30 хв. теплохід «Арктур» «SRU060296» (далі т/х «Арктур») (реєстраційний номер SRU060296; клас КМ*Лід20, позивний UXFK; прапор Україна, порт приписки (порт реєстрації судна) місто Ізмаїл_Одеської області; Довжина 20,90м; Ширина 5,10м; осадка 1,53м.), належить ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії (Адміністрація Ренійського морського порту), після виконання робіт по доставці комісії на баржу № 735, яка знаходилась на рейді на 66 милі річки Дунай, повертався до місця стоянки - правий борт плавучого крану 1 (ПлК-1), який стояв біля причалу 1-В у ковші морського порту Рені. Під час маневрів по швартуванню до вказаного плавучого крану, т/х «Арктур» здійснив навал своєю носовою частиною на мале моторне прогулянкове судно «UAK -6253-К» (реєстраційний номер SRU027509; клас КМ*{1}ПЗ 3 ТІ К; позивний UXOR; прапор Україна; довжина 12,2м; ширина 3,96м; висота борту 2,15м.), яке (судно «UAK -6253-К») було також пришвартоване до причалу № 1-в Ренійському морському порту. В результаті навалу теплохіда «Арктур» на прогулянкове судно «UAK -6253-К», останнє отримало пошкодження корпусу та даху.

Інформація щодо учасників, суден (порту приписки), власників суден, обставини, наслідків, аналізу, причин і висновків щодо вказаної аварійної морської події (надалі АМП) викладені у Акті від 14.10.2024 «Розслідування аварійної морської події, яка сталась 25.09.2024 о 19 год 30 хв. із т/х «Арктур» на акваторії Ренійського морського порту», складеному комісією, призначеною розпорядженням т.в.о. капітана Ізмаїльського морського порту від 27.09.2024р. №041/14-06-01-48 у складі начальника відокремленого підрозділу «Ренійський морський порт» служби капітана Ізмаїльського морського порту Терзі В.М., заступника капітана Ізмаїльського морського порту служби капітана Ізмаїльського морського порту Кучерова І.В., старшого інспектора портового нагляду ВП «Ренійський морський порт» служби капітана Ізмаїльського морського порту Желєзова Ф.Ф., представника Адміністрації судноплавства, головного спеціаліста відділу оперативного реагування на аварійні події та надзвичайні ситуації ОСОБА_2 ( за згодою).

Так, за висновками, зазначеними у вказаному Акті від 14.10.2024 (Розділ 8):

« 8.3. Відповідно до п.2.1.3. Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із судами, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 29.05.2006 за № 959/12833, зазначена в Акті АМП класифікується як морський інцидент (До морських інцидентів належать АМП, через які судно або особа піддаються небезпеці або внаслідок яких може бути завдане серйозне пошкодження судну, його конструкції або заподіяна шкода навколишньому середовищу). За видами ВЗ 1.1.2. зіткнення або контакт суден між собою в процесі їхнього руху або руху одного з них; контакт із судном яке стоїть на якорі або мілині; контакт з будь-яким об`єктом або предметом, що згідно з Конвенцією про міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі 1972 року, є судном; Контакт із спорудою, що стоїть у морі окремо, пошкодження знарядь промислу судна флоту рибного господарства тощо. За причинами ВД -1.2.1. Пошкодження головного двигуна пошкодження механізмів, що забезпечують рух судна (головна судова енергетична установка, її системи, пости управління, електроустаткування та інше). За наслідками НМ 3.8. Спричинення судну матеріальної шкоди внаслідок АМП.

8.4. капітан т/х «Арктур» Цуркан Г.Г. не виконав вимоги нормативно-правових актів з безпеки судноплавства, зокрема вимоги:

- відповідних правил технічного обслуговування та експлуатації судна, судових систем та механізмів, інструкцій, формулярів, тощо, у частині що стосуються, зокрема, належної експлуатації головного двигуна, судових систем та механізмів, зокрема реверс-редуктора, проведення технічного обслуговування, ремонту, тощо відповідно до вимог законодавства та документів з експлуатації виробників;

- пункту 2 статті 1.04, статті 1.05, ОППД, та пункту 1.4.1. Правил судноплавства, якими зазначено, що для уникнення безпосередньої загрози судноводії під час плавання по внутрішнім водам України повинні вживати заходів, навіть якщо ці заходи не передбачені цими Правилами, але диктуються загальним обов`язком і сталою практикою плавання, виявляти пильність з метою запобігання, зокрема, пошкодженню суден чи з`єднань плавучого матеріалу, берегів і всякого роду споруд і установок, що перебувають на судноплавному шляху в безпосередній близькості від них;

- пунктів 1.2., 2.2., 2.4. Положення про систему управління безпекою судноплавства, а також пунктів 1 та 2 до цього Положення, у частині, що стосується завчасного визначення і врахування рівня оцінки ризику, що впливають на рівень безпеки, включаючи фактор ризику, підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, зокрема під час здійснення маневрових операцій у стислих умовах акваторії морського порту та річці Дунай, а також щодо забезпечення ефективної підготовки екіпажів до дій в аварійних ситуаціях та рекомендації доброї морської практики стосовно вжиття своєчасних та відповідних дій для запобігання навалу на судно;

- правила 5 (Спостереження) Розділ 1 Частини В Конвенції «Про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року», частині, що стосується організації (на ходовому містку) належного спостереження за надводною обстановкою за допомогою всіх наявних засобів, стосовно переважаючих обставин і умов, з тим, щоб повністю оцінити ситуацію і небезпеку зіткнення судном, зокрема під час здійснення маневрових операцій в обмежених умовах;

- звичайної морської (річкової) практики щодо використання якірного пристрою з метою погашення інерції судна для запобігання навалу на судна, причали, інші споруди тощо.»

Також, у тексті Акту від 14.10.2024 Розслідування аварійної морської події зазначено про попередньо встановлені пошкодження судна «UAK -6253-К» в результаті аварійної морської події: пошкоджено привальний брус; часткове пошкодження палуби над правим брусом та борту під привальним брусом; пошкодження стійки навісу, двох стійок леєрного огородження; -пошкодження навісу.

Даний акт складений без зауважень зі сторони членів комісії, жодною із сторін не був оскаржений.

Крім того, було складено комісійний Акт від 26.09.2024 візуального огляду катеру «UAK-6253-К», пошкодженого рейдовим катером «Арктур» (т/х «Арктур»), у присутності: судновласника ОСОБА_3 , капітана ОСОБА_4 , помічника капітана ОСОБА_5 , ФОП Рудь М.А., представника ремонтної бригади «ФОП Пономаренко» - Пономаренко А.М., Ранцева І.А., яким зафіксовані наступні пошкодження судна «UAK -6253-К» : наскрізна пробоїна лівого борту вище ватерлінії, розмір: довжина 1м, ширина 0,9м;горизонтальна тріщина палуби з правого борту, розмір: довжина - 1м; дві тріщини біля входу до кокпіту, розмір: довжина 0,29м; відірваний спойлер на рубці; зміщення даху над кокпітом з відірваними місцями кріплень; тріщина переборки машинного відділення з правого борту, розмір: довжина - 0,22м; тріщина переборки машинного відділення з правого борту, розмір: довжина 0,25м; -пошкодження палуби по лівому борту розмір: довжина - 0,8м, ширина 0,3м.; тріщина з лівого борту нижче рівня пробоїни, розмір: довжина 0,94м; пошкоджено три леєрні огородження з лівого борту; пошкоджена ліва стійка даху кокпіту; -пошкодження тенту кокпіту.

Між ФОП Рудь М.А. (Замовник) та ТОВ «МЕЙНСЕРВІС» (Виконавець) було укладено Договір № МС2410-01 від 14.10.2024, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов`язується у 2024 році надати Замовнику послуги ( послуги з ремонту корпусу самохідного моторного прогулянкового судна «UAK -6253-К» згідно п.1.2 Договору), а Замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Обсяг послуг визначається відповідно до додатку №1 до цього Договору (п.1.3 Договору).

Відповідно до технічної специфікації (Додаток №1 до Договору №МС2410-01 від 14.10.2024), сторонами зазначені найменування робіт та їх вартість (у тому числі обов`язкових додаткових витрат) щодо ремонту корпусу судна «UAK- 6253-К»: транспортні, добові та проживання 50 565,00 грн; узгодження технічного нагляду РСУ за ремонтом судна 22 605,00 грн; проведення дефектації пошкодженого корпусу судна, видача технічних умов на ремонт, пред`явлення екіпажу на РСУ 67 690,00 грн.; за результатами дефектації виконання ремонту корпусу судна, предявлення екіпажу на РСУ 231 000,00 грн. (з матеріалом виконавця); проведення швартовних та ходових випробувань судна, пред`явлення екіпажу/ замовнику 27 140,00 грн (паливно-мастильні матеріали замовника), а загалом 399 000,00 грн.

Згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 30.10.204, підписаного ФОП Рудь М.А. (Замовник) та ТОВ «МЕЙНСЕРВІС» (Виконавець), виконавцем було виконано (надано послуги) з ремонту корпусу самохідного моторного прогулянкового судна «UAK -6253-К» на суму 399 000 грн та ці послуги (роботи) прийнято замовником без зауважень.

14.10.2024 ТОВ «МЕЙНСЕРВІС» було виставлено ФОП Рудь М.А. рахунок №1 на суму 399 000,00 грн, який було оплачено згідно квитанції 301228806 від 08.11.2024 на суму 88 000,00 грн та квитанції 304966713 від 03.12.2024 на суму 311 000,00 грн.

Відповідно до Висновку експерта №24-5627 за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження судна «UAK -6253-К», 1985 року побудови з регістровим номером «SRU 027509», складеного 27.11.2024 експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі заяви Рудь Т.С. від 09.10.2024, розмір матеріальних збитків, завданих судновласнику катера «UAK -6253-К» внаслідок руйнування (пошкодження) у результаті навалу катером «АРКТУР» на катер «UAK -6253-К», який стався 25.09.2024 о 19:15, згідно з наданою інформацією, становить 261 403,00 грн.

У зв`язку з виконанням зазначених вище робіт з ремонту корпусу судна «UAK -6253-К», Регістром судноплавства України проведено обов`язковий позачерговий огляд цього судна та відповідно до Рахунку-фактури № 130-03-489 24 від 14.10.2024 надана обов`язкова послуга «Код 52.22. - «Позачерговйи огляд малого судна у зв`язку з аварійною подією. Судно«UAK -6253-К» на суму 11 925,96 грн, який оплачено позивачем відповідно до Квитанції № 297425407 від 14.10.2024.

Також, через виконання зазначених вище робіт по ремонту корпусу судна «UAK -6253- К», Регістром судноплавства України проведено обов`язковий нагляд за ремонтом цього судна та надана обов`язкова послуга «Код 52.22. «Нагляд за ремонтом малого судна. Аварійна подія. Судно «UAK -6253-К» на суму 8 522,88 грн, відповідно до Рахунку-фактури № 130-02-504-24 від 24.10.2024, який оплачено позивачем відповідно до Квитанції № 299116789 від 24.10.2024.

Згідно Квитанції № 300175143 від 01.11.2024, на підставі Рахунку від 28.10.2024 № 24-5627 (32) та Договору з №24-5627 від 28.10.2024, позивачем сплачено на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 13 631,04 грн.

Як зазначив позивач, у період з 01.01.2024 по 30.10.2024 між ним та іншими суб`єктами господарювання діяли відповідні Договори надання послуг з перевезення пасажирів судном бортовий реєстраційний номер UAK -6253-К, за якими оплата здійснювалась на рахунки позивача НОМЕР_2 (а з 28.11.2024 НОМЕР_3 ) в АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується банківською Випискою АТ «Райффайзен Банк» за період з 03.01.2024 по 05.12.2024.

Всього було укладено 15 Договорів надання послуг, які були додані до матеріалів справи, а саме:

- №01/23 від 20.07.2023 з ТОВ «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» (ЄДРПОУ 41948569) перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №01/24 від 01.01.2024 з ТОВ «ЕЙ ПІ МАРІН» (ЄДРПОУ 44913921) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №02/2024 від 01.03.2024 з ТОВ «РЕНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (ЄДРПОУ 00955199) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №03/2024 від 01.03.2024 з ТОВ «МАРІНАР АГЕНТ СЕРВІС» (ЄДРПОУ 45298048) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №04/23 від 27.09.2023 з ТОВ «ТРАЙДЕНТ ШИППІНГ» (ЄДРПОУ 449628015029) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2023;

- №04/24 від 01.03.2024 з ТОВ «АСКЕТ ПОРТ ЕЙЖНЕСТІ» (ЄДРПОУ 41871837) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №05/23 від 27.09.2023 з ТОВ «БІО-ЛАЙН-РЕНІ» (ЄДРПОУ 40667260) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №05/24 від 01.03.2024 з ТОВ «РІЧКОВИЙ ПОРТ «ОРЛІВКА» (ЄДРПОУ 43605427) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №06/24 від 01.03.2024 з ТОВ «ВЕГА ШИППІНГ» (ЄДРПОУ 43316391) перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №08/23 від 01.10.2023 з ТОВ «АРЕНА МАРИН» (ЄДРПОУ 33890090) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2023;

- №11/24 від 01.04.2024 з ТОВ «СТЕЛА МАРІС-ЛОГІСТІК» (ЄДРПОУ 44807790) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №12/24 від 01.05.2024 з ТОВ «СМАРТ ШИППІНГ ЛОДЖИСТИКС» (ЄДРПОУ 42154500) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №13/23 від 01.11.2023 з ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ» (ЄДРПОУ 33659764) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024;

- №14/24 від 01.09.2024 з ПП МА «ФЛОТ-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 33367895) - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2025;

- №07/23 від 10.10.2023 з ТОВ «ОДЕМАРА» (ЄДРПОУ 14278041) та Додаткова угода №1 від 31.12.2023 - перевезення пасажирів катером UAK -6253-К, терміном дії до 31.12.2024.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неодержаного доходу (упущена вигода) у розмірі 547 047,20 грн та інфляційних втрат у сумі 28 372, 48 грн.

Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неодержаного доходу (упущена вигода) у розмірі 547 047,20 грн та інфляційних втрат у сумі 28 372, 48 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями частин першої та другої статті 623 ЦК України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

У постанові від 02.05.2024 у справі №914/127/20 Верховний Суд зазначив, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Таким чином, заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Також, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді неодержаного доходу особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Тлумачення змісту частини другої ст. 22 Цивільного кодексу України, свідчить, що упущена вигода, як складова поняття «збитки», на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Водночас аналіз змісту положень Цивільного кодексу України свідчить про відсутність у ньому закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку, - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, зумовлену низкою факторів, що пояснюється, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Отже, з`ясовуючи критерії, яким слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суди зважають на сутність правової природи категорії «упущена вигода», принципи, на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.

Відтак, при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/ господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність та розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися з розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, як форма цивільно-правової відповідальності, застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Підсумовуючи, така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди насамперед спрямована на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.

Таку позицію Верховного Суду викладено у постанові від 31.10.2023 у справі №910/3317/21.

Позивачем на підтвердження вимоги про стягнення неодержаного доходу до суду першої інстанції надано копії договорів про надання послуг, згідно з якими ФОП Рудь М.А. (Перевізник) надає послуги катера «UAK -6253-К» (погодинно), а Замовник (різні юридичні особи) зобов`язується прийняти та оплатити послугу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Зазначені договори є аналогічними за своїм змістом.

При цьому, відповідно до п.2.1.4 договорів Перевізник надає Замовнику акти виконаних робіт.

В той же час, позивачем до суду першої інстанції не надано доказів того, що за наданими до матеріалів справи договорами про надання послуг з перевезення пасажирів послуги дійсно надавалися, адже відсутні акти виконаних робіт, як то передбачено умовами п.2.1.4 договорів.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, з наявної інформації банку щодо отримання позивачем коштів у вигляді «оплати за послуги», «доставка катером», «за роботу катера», «оплата згідно рахунку», «за послуги з доставки» не вбачається, що мова йде про оплату за договорами, які надано позивачем до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, або про надання послуг з перевезення саме судном «UAK -6253-К».

З огляду на викладене вище, суду першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було недоведено понесення збитків (втраченої вигоди) у вигляді неодержаного доходу у розмірі 547 047,20 грн, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 50 834,08 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, позивач нарахував інфляційні втрати на суму збитків у розмірі 980 127,08 грн за період 01.10.2024 по 31.12.2024.

В той же час, колегією суддів встановлено, що понесення позивачем збитків у вигляді неодержаного доходу у розмірі 547 047,20 грн не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність нарахування інфляційних втрат виходячи з суми понесених позивачем збитків у розмірі 433079 грн 88 коп. за період 01.10.2024 31.12.2024.

У даному випадку, судом першої інстанції було вірно проведено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що їх розмір становить 22 461,60 грн.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 22 461,60 грн, в той же час у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 28 372, 48 грн необхідно відмовити.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Рудь Максима Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/768/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран