Постанова від 24.10.2025 по справі 910/12374/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2025 р. Справа№ 910/12374/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Хрипуна О.О.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Перемежко О.А., адв.; Кухарук В.О., адв.;

від відповідача 1: Руденко К.М.;

від відповідача 2: Слуцька Н.С., адв.;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 (повний текст складено 21.04.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 (повний текст складено 08.05.2025)

у справі № 910/12374/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна"

до 1. Фонду державного майна України,

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Готель "Козацький"

про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, визнання переважного права та витребування частки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (далі - ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, що прийнята ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 до розгляду) до Фонду державного майна України (далі - Фонд, ФДМ України, відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - СТОВ "Надія", відповідач 2), в якому просило суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" №124 від 13.08.2024, який було укладено між Фондом та СТОВ "Надія" (вимога 1);

2) застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" №124 від 13.08.2024, який було укладено між Фондом та СТОВ "Надія", шляхом повернення його сторін у попереднє становище (вимога 2);

3) визнати за ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" переважне право на викуп частки у простому товаристві за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000, що перебуває у складі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (вимога 3);

4) витребувати згідно частини 1 статті 387 ЦК України від СТОВ "Надія" на свою користь - частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513) (вимога 4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на підставі Договору про спільну Інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000 (далі - Договір про спільну діяльність) належить частка (пай) у розмірі 39,28% в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513), що також підтверджується остаточним арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30.09.2011 (у редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011, яке було визнано на території України ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014 у справі №761/7764/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.06.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014, та надано дозвіл на примусове виконання вищезазначеного рішення іноземного суду;

- однак Фонд у порушення статей 1, 4, 5, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" під час приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (далі також - ЄМК ДП "Готель "Козацький", Об`єкт приватизації) приватизувало майно, яке не належало Державному підприємству;

- Фондом не було визначено стартову ціну Об`єкта приватизації у відповідності до приписів частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- всупереч приписам абзацу 7 частини 1 статті 10, частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фондом не було проведено інвентаризації Об`єкта приватизації;

- Фондом не було відображено в інформаційному повідомленні реальні основні показники господарської діяльності за останні три роки та за останній звітний період Об`єкта приватизації - порушення абзацу 23 частини 3 статті 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- Фондом порушено переважне право співвласників на викуп часток у простому товаристві, що є недотриманням частини 1 статті 16 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- незважаючи на положення частини 1 статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та частини 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Фонд відчужив через процедуру приватизації військове майно без відповідного рішення Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) на відчуження військового майна;

- на момент укладення оскаржуваного договору кожна зі сторін такого правочину знала, що у складі ЄМК ДП "Готель "Козацький" знаходиться майно, яке не належить лише третій особі. Тобто, сторони достовірно знали, та усвідомлювали що вчиняють правочин щодо спільного майна учасників Договору про спільну діяльність без належних на те повноважень;

- відчуження в рамках приватизації Об`єкта приватизації частки в об`єкті спільної діяльності, яка належить позивачу, є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Готель "Козацький" (далі - ДП "Готель "Козацький", третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12374/24 позов задоволено частково.

Витребувано від СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513).

Присуджено до стягнення з СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 529 900,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Фонду на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 529 900,00 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги у даній справі, з огляду на приписи чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, умови укладених Договору про спільну діяльність від 03.10.2000 і Договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - ЄМК ДП "Готель "Козацький" №124 від 13.08.2024 та досліджені у справі докази, встановивши, що в процесі приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" відповідач 2 (СТОВ "Надія") набув право власності на майно позивача (ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна") у формі вкладу у спільну діяльність, яке не було повернуто та не відшкодовано його вартість останньому, суд першої інстанції визнав вимогу позивача про витребування від відповідача 2, як недобросовісного набувача, його частку у спірному нерухомому майні в розмірі 39,28% обґрунтованою та такою, що відповідає належному способу захисту порушених прав позивача у відповідності приписів статті 387 ЦК України.

Водночас, посилаючись на усталену судову практику Верховного Суду, зокрема і на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №204/8017/17, за яким власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами), суд першої інстанції за встановлених у даній справі обставин та спрямованість заявлених позовних вимог на повернення майна дійшов висновку, що задоволення вимог про визнання недійсним договору (вимога 1) та застосування наслідків недійсності правочину (вимога 2) не призведе до відновлення права, яке ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" вважає порушеним.

За висновком суду першої інстанції позовна вимога про визнання переважного права на викуп частки у простому товаристві за Договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000 (вимога 3) не підлягає задоволенню, оскільки позивач має переважне право на придбання лише належних іншим учасникам простого товариства часток в об`єкті спільної діяльності загальною кількістю 60,72%. Так як порушення відбулось шляхом відчуження 100% частки, у тому числі частки, що належить позивачу, тому визнання переважного права на викуп частки у простому товаристві не є ефективним способом захисту прав позивача у даному спорі, оскільки не призводить до відновлення його порушеного права.

Поряд з цим суд першої інстанції зауважив, що приписами частини 4 статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. За таких обставин, вимога позивача про визнання за ним переважного права на викуп частки є неналежним способом захисту.

Таким чином суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу №124 від 13.08.2024 (вимога 1) з підстав обрання неефективного та в частині визнання за позивачем переважного права на викуп частки (вимога 3) неналежного способу захисту, а в частині застосування наслідків недійсності вищевказаного правочину (вимога 2) з огляду на її похідний характер від вимоги про визнання правочину недійсним (вимога 1).

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарським судом міста Києва 29.04.2025 у справі №910/12374/24 ухвалено додаткове рішення щодо розподілу у справі витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Зазначеним додатковим рішенням судом першої інстанції заяву ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Присуджено до стягнення з СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 102 500,00 грн витрат на професійну допомогу.

Присуджено до стягнення з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 102 500,00 грн витрат на професійну допомогу.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, та пояснення відповідачів щодо їх неспівмірності, приймаючи до уваги ступінь складності справи, значення справи для сторін, ціну позову, кількість та об`єм доказів, кількість судових засідань, кількість спеціалістів, залучених до надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг, довготривалий розгляд справи, керуючись принципами справедливості та пропорційності, приписами пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України (часткове задоволення позову) та враховуючи диспозитивний характер частини 6 вказаної статті, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для відмови позивачу у відшкодуванні судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу. Отже, заява ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про ухвалення додаткового рішення визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг СТОВ "Надія" та узагальнення їх доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, СТОВ "Надія" 09.05.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12374/24 в частині задоволення позову про витребування від СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частки у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513); постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Фонду державного майна України, СТОВ "Надія", третя особа ДП "Готель "Козацький" відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна".

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, СТОВ "Надія" зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції:

- не досліджено наявності у позивача правової підстави набуття спірного майна, зокрема: чи перейшло право власності на спірне майно до позивача, чи був позивач власником спірного майна, чи вибуло спірне майно з володіння позивача поза його волею;

-не враховано, що відповідно до законодавства України правовий режим спірного майна з державної власності у приватну міг бути змінений тільки шляхом приватизації;

- залишено поза увагою, що спірне майно не змінювало статусу з державної власності у приватну, не стало спільною частковою власністю сторін Договору про спільну діяльність, оскільки ДП "Готель "Козацький" не був власником спірного майна (майно було передано на баланс на праві господарського відання, а не у власність) держава не передавала спірне майно у спільну діяльність, Договір про спільну діяльність визнаний судом недійсним, у позивача не виникло право власності на спірне майно;

-не взято до уваги, що Арбітражне рішення було постановлено як з порушенням підсудності, так і без участі власника майна - Держави Україна, а отже не може бути протиставлено власнику майна (державі Україна в особі ФДМ у даному спорі), незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване. Оскільки держава не була залучена стороною у зазначеній справі, відповідно таке рішення не спричинило припинення права власності держави на спірне нерухоме майно;

-не враховано, що у позивача не виникло право власності на спірне нерухоме майно у зв`язку з відсутністю державної реєстрації такого права, передбаченої Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом МЮУ від 07.02.2002 №7/5;

-порушено принцип диспозитивності та помилково зазначено про виконання позивачем Договору про спільну діяльність на підставі недопустимих доказів;

-підлягало врахуванню, що на момент проведення аукціону в Єдиному державному реєстрі судових рішень була відсутня інформація про судовий спір щодо нерухомого майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Також, на момент вчинення правочину з набуття СТОВ "Надія" нерухомого майна у власність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містилися записи про арешт майна, заборону його відчуження. Таким чином, СТОВ "Надія" є добросовісним набувачем майна;

-постановлено рішення про витребування майна від добросовісного набувача в порушення частини 2 статті 388 ЦК України та критеріїв правомірності втручання держави у право власності, що закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, СТОВ "Надія" 27.05.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24; постановити нове, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу на додаткове рішення, відповідач 2 зазначив, що суд першої інстанції проігнорував докази, що містяться в матеріалах справи, та доводи скаржника, викладені в заяві про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, в додатковому рішенні судом першої інстанції не наведено обґрунтувань відхилення заперечень відповідачів щодо таких обставин:

-підготовка та подання позову, як свідчать матеріали справи, не здійснювалися адвокатським об`єднанням "Олександр Перемежко та партнери", а тому включення вартості таких витрат у розмірі 278 790,00 грн до Акта (пп.1-53 п. 1) є безпідставним;

-обсяг фактично наданих адвокатським об`єднанням послуг (60-80 сторінок) складає близько 10% від обсягу послуг наданих при підготовці та поданні позову та додатків до нього (близько 800 сторінок). Враховуючи, що вартість вивчення судової практики, підготовки та складання документів, доданих до позову, підготовка позову та подання його до суду коштує 3 000,00 грн (згідно з Договором №Адв-18/2024 від 01.08.2024 про надання правової допомоги адвокатом Черніковою Оленою), надання послуг об`ємом 10% від об`єму позову не може коштувати 820 000,00 грн, а отже така сума є завищеною;

-з огляду на показники середньої заробітної плати в Україні, опубліковані ПФУ, середня заробітна плата за надані адвокатським об`єднанням при розгляді цієї справи послуги становить 18 777,31 грн (169,7 годин х 110,65 грн), що безпідставно проігноровано судом першої інстанції, оскільки саме середня заробітна плата є тією розумною межею для формування цін, за які можуть бути реально придбані ті чи інші послуги;

-задвоєння наданих послуг в Акті та зазначення послуг, які не були здійснені в даній справі, чим завищено об`єм наданих послуг і час на його виконання (у п.п. 15, 18, 19, 21, 22, 23, 25, 30, 31, 36, 37, 46, 47, 48, 49, 50, 51 Акта зазначені послуги, які не надались; у п.п. 58, 68-71 Акта зазначено п`ять разів підготовка відповіді на відзив відповідача 2; у п.п.62-67 Акта вказано шість разів про пошук та аналіз практики, що також входить до підготовки відповіді на відзив; у п.п. 75-76 Акта задвоєна послуга СТОВ "Надія"; такі самі задвоєні послуги зазначені в Акті і по відношенню до відповідача 1);

-тривалість співпраці (представництва інтересів позивача) між позивачем та адвокатським об`єднанням щодо спірного нерухомого майна в судах становить понад 12 років, відповідно адвокатам позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини;

-зміна предмету позову шляхом додавання вимоги про витребування майна без зміни підстав позову не потребувала зміни правової позиції у справі і додаткового вивчення значного обсягу матеріалів чи законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню, оскільки судова практика щодо правовідносин по витребуванню майна з чужого незаконного володіння є сталою. Отже, зміна предмету позову не вплинула суттєво на обсяг наданої правничої допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фонду та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фонд державного майна України 12.05.2025 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12374/24 скасувати повністю; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24 скасувати; всі судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 07.04.2025 у даній справі є таким, що винесене з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, що є підставою для його скасування в повному обсязі відповідно до статті 277 ГПК України.

Узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення по суті спору:

-не врахував, що позивач не міг набути права власності на спірне майно або його частину навіть шляхом підписання Акта приймання (передачі) від 24.04.2003 спірного майна у спільну діяльність, оскільки ДП "Готель "Козацький" не був власником такого майна; така передача державного майна суперечить чинному законодавству України як на час виникнення спірних відносин, так і на сьогодні;

-не взяв до уваги факт недійсності правочину (Договір про спільну діяльність, на який посилався позивач як на підставу свого права на частку у спільному майні) є таким, який вже був остаточно встановлений судом і не підлягає оскарженню чи новій оцінці в іншому провадженні, що свідчить про те, що Договір про спільну діяльність є недійсним з моменту його укладення; не породжує юридичних наслідків у створенні спільного майна або виникнення частки за позивачем; будь-які посилання на права чи частки позивача, що випливають з цього Договору, є юридично нікчемними;

-фактично повторно аналізуючи і визначаючи частку позивача у спільному майні на підставі вже визнаного недійсним правочину, всупереч нормам чинного законодавства вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, чим допустив істотне порушення норм матеріального та процесуального права;

-залишив поза увагою, що на момент підписання Акта від 24.04.2003 для виникнення права власності у позивача на нерухоме майно була обов`язкова реєстрація прав власності на таке майно відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5. Однак позивачем не було здійснено державної реєстрації права власності на частину спірного нерухомого майна, отже до позивача не відбувся перехід прав володіння, користування та розпорядження на спірне майно;

-помилково проігнорував докази на підтвердження обставин щодо проведення приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" в межах та спосіб, передбачених нормами чинного законодавства;

-залишив поза увагою, що з огляду на визнання недійсним Договору про спільну діяльність у позивача взагалі відсутнє право спільної часткової власності на об`єкти, які були визнані у цьому Договорі як об`єкти, що передаються у спільну часткову власність, а отже й відсутнє будь-яке порушене право, яке підлягає захисту у судовому порядку;

-помилково поклав на відповідачів обов`язок сплатити судовий збір по 529 900,00 грн, що становить 100% суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до господарського суду з позовом у даній справі, без врахування часткового задоволення позову (25% вимог) , що, у свою чергу, порушує принцип пропорційності розподілу судових витрат.

Щодо ухваленого судом першої інстанції у даній справі додаткового рішення від 29.04.2025 Фонд зазначає, що зазначене судове рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що визначений заявником розмір оплати за участь представника позивача у розгляді цієї справи не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні із виконаною роботою в Господарському суді міста Києва.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 апеляційну скаргу СТОВ "Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12374/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Хрипуна О.О.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Хрипуна О.О., Коробенка Г.П.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу СТОВ "Надія" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Хрипуна О.О., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ "Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12374/24, справу призначено до розгляду на 08.07.2025 о 14 год 20 хв; запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлені судом строки; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12374/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали Фондом 22.05.2025 (до суду надійшло 26.05.2025) усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 1 589 700,00 грн.

22.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12374/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24, об`єднано апеляційні скарги СТОВ "Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 і на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/12374/24, справу призначено до розгляду на 08.07.2025 о 14 год 20 хв, запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлені судом строки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ "Надія" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24, об`єднано апеляційну скаргу СТОВ "Надія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 і на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та апеляційну скаргу СТОВ "Надія" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24 в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/12374/24, справу призначено до розгляду на 08.07.2025 о 14 год 20 хв; запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлені судом строки.

У судових засіданнях 08.07.2025, 16.09.2025, 02.10.2025 Північним апеляційним господарським судом оголошувались перерви у справі №910/12374/24 до 16.09.2025, 02.10.2025 та 13.10.2025, про що постановлялись відповідні ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 заяву ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про відвід судді Кравчука Г.А. від розгляду справи № 910/12374/24 визнано необґрунтованою, постановлено справу передати для визначення складу суду в порядку частини 1 статті 32, частини 3 статті 39 ГПК України для розгляду відводу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 справу № 910/12374/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про відвід судді Кравчука Г.А. від розгляду апеляційних скарг СТОВ "Надія" та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/12374/24 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у даній справі розгляд апеляційних скарг СТОВ "Надія" та Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12374/24 призначено на 24.10.2025 о 10 год 00 хв.

24.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" надійшла заява про відвід суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна О.О. від розгляду справи №910/12374/24, яка обґрунтована тим, що автоматизований розподіл судової справи між суддями здійснено з порушенням порядку визначення колегії суддів для розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про відвід суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П., Хрипуна О.О. від розгляду апеляційних скарг СТОВ "Надія" та Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/12374/24 відмовлено.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданих апеляційних скарг.

05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (надіслано поштою 02.06.2025) надійшов відзив на апеляційну скаргу СТОВ "Надія" на рішення суду першої інстанції від 07.04.2025 у даній справі, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги СТОВ "Надія" у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути з відповідача 2 на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції.

Так, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" у своєму відзиві вважає зазначені скаржником в апеляційній скарзі обставини помилковими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні з огляду на таке:

-на підставі Договору про спільну діяльність внаслідок об`єднання майна учасників правочину, був створений об`єкт спільної діяльності зі змішаною формою власності (приватно-публічною), що регулювалося Законом України "Про власність" та прямо дозволялося частиною 3 статті 3 цього Закону. За Договором про спільну діяльність не відбувалося відчуження майна держави за плату, отже такі правовідносини не підпадали під дію Закону України "Про приватизацію державного майна", як помилково стверджує відповідач 2;

- в матеріалах справи наявні докази (погодження від 11.03.2003 та розпорядження від 27.03.2003 №148/639), якими підтверджується, що Міністерство оборони України, як орган, що вчиняв повноваження власника нерухомого майна, використав свою правомочність розпорядження таким майном та погодив його передання до спільної діяльності на підставі Договору про спільну діяльність у відповідності до приписів частини 3 статті 3 Закону України "Про власність";

-ДП "Готель "Козацький" здійснило передачу спірного нерухомого майна у спільну діяльність на підставі правочину, отримавши необхідну згоду від Міністерства оборони України, представник якого в тому числі був підписантом Акта приймання-передачі;

- жодна із трьох постанов Верховного Суду, в тому числі Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не була ухвалена у подібних правовідносинах;

-на момент передачі об`єкта спільної діяльності (25.04.2003) чинним був Цивільний кодекс Української РСР, який передбачав, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (частини 1, 2 статті 128), і не встановлював вимоги про необхідність державної реєстрації такого права як умови його виникнення, тобто у ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" виникло право часткової власності на об`єкт спільної діяльності в момент його передачі на підставі Акта приймання-передачі, а саме - 25.04.2003;

-визнання договору недійсним, або встановлення його нікчемності за відсутності подальших дій з повернення переданого майна за таким правочином у вигляді витребування чи реституції, не повертає особі прав, пов`язаних з таким майном, тому оскільки у спірних правовідносинах після визнання правочину недійсним сторони не вчинили дій щодо нівелювання наслідків, створених таким договором, юридичний та фактичний склад прав та обов`язків для сторін такого правочину залишився без змін, в тому числі щодо прав на майно;

-остаточне арбітражне рішення було визнано національними судами України, і таке визнання підтверджене судами як апеляційної, так і касаційної інстанції, що повторно підтверджує той факт, що спір був арбітрабельним для Стокгольмського арбітражу, і встановлені остаточним арбітражним рішенням щодо осіб - учасників такого процесу обставини не підлягають повторному доведенню в межах цієї судової справи;

- суд першої інстанції для встановлення наявності інвестицій за Договором про спільну діяльність та визначення розміру часток в об`єкті спільної діяльності у правовідносинах, які стосувалися активів ДП "Готель "Козацький", використав належний доказ, а саме: остаточне арбітражне рішення;

-відповідач 2 позбавлений можливості оспорювати в суді апеляційної інстанції факт внесення позивачем грошових коштів до спільної діяльності, а також розміру їх внесення, оскільки зазначені обставини не оспорювалися скаржником в суді першої інстанції, і вважаються визнаними останнім за відсутності такого оспорювання;

-твердження відповідача 2 про те, що грошові кошти в сумі 22 747 193,34 грн не були використані як внески у спільну діяльність, оскільки були передані ДП "Готель "Козацький" в заставу банку для забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", спростовуються інформацією, зазначеною в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Готель "Козацький" від 11.03.2009 щодо інвестування позивачем у спільну діяльність внесків у загальній сумі 29 238 869,91 грн;

-права на все майно, передане до спільної діяльності, а не тільки грошові кошти, трансформувалося у право спільної часткової власності на таке майно у відповідності до умов Договору, згоду на укладення якого надав орган, що вчиняв повноваження власника, отже твердження скаржника про те, грошові кошти, які були внесені позивачем у спільну діяльність, не могли трансформуватися в частку у спільному майні є помилковим;

-відповідач 2 є недобросовісним набувачем частки в об`єкті спільної діяльності, яка належала позивачу як співвласнику такого майна на праві спільної часткової власності, оскільки на момент проведення публічних торгів з продажу єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" відповідач 2 знав або міг знати про належність позивачу права на відповідну частку у відчужуваному майні, що підтверджувалося наявною інформацією:

1) в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в інформаційному повідомленні, яке оприлюднене ФДМ України, щодо приватизації єдиного майнового комплексу - про перебування всього нерухомого майна ДП "Готель "Козацький" під арештом;

2) в Єдиному державному реєстрі судових рішень: по справі № 32/612, з якої вбачалося, що ДП "Готель "Козацький" відмовлено у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, отже правові наслідки створені таким правочином не є нівельованими і позивач залишився співвласником об`єкта спільної власності; по справі №761/7764/14-ц, за якою ухвалою суду надано згоду на виконання остаточного арбітражного рішення Стокгольмського арбітражу, в якому була наявна інформація, що частка позивача в об`єкті спільної діяльності складає 39,28%; по справі №910/8208/24, в ухвалі від 05.07.2024 якою повідомлялось про претензії позивача на об`єкт малої приватизації - ЄМК ДП "Готель "Козацький", до участі в якій до моменту підписання договору купівлі-продажу ЄМК ДП "Готель "Козацький" скаржник був залучений в якості третьої особи;

3) в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті "Голос України" - про те, що ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" є співласником об`єкта спільної діяльності з розміром частки - 39,28%;

-від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, тому посилання відповідача 2 на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними.

Крім того, позивач додає до відзиву на апеляційну скаргу копії первинних документів на підтвердження розміру здійснених ним внесків за Договором про спільну діяльність і просить їх прийняти до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду, мотивуючи винятковість даного випадку тим, що відповідач 2 під час судового розгляду у суді першої інстанції визнавав та не заперечував розмір вчинених позивачем внесків, що позбавило останнього фактичної можливості подати зазначені докази до суду першої інстанції.

19.06.2025 до суду апеляційної інстанції (надіслано поштою 17.06.2025) від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу СТОВ "Надія" на додаткове рішення, відповідно до якого позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача 2 у повному обсязі, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені заперечення позивача щодо вимог апеляційної скарги СТОВ "Надія" на додаткове рішення, ухвалене судом першої інстанції у даній справі, зводяться до такого:

- адвокатом Черніковою О.С. не здійснювалась підготовка позовної заяви і додатків до неї; за підписом адвоката Чернікової О.С. виключно подана позовна заява, яка підготовлена представниками адвокатського об`єднання;

-виконання робіт з подачі позовної заяви до суду, які були фактично виконані Черніковою О.С., не були включені до Акта приймання-передачі юридичних послуг від 08.04.2025, проте зазначені в цьому Акті роботи виконані працівниками адвокатського об`єднання в повному обсязі відповідно до зазначеного фактично витраченого на них часу;

-при встановленні розміру гонорару адвоката враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини (правила адвокатської етики) та жодним законом чи нормативно-правовим актом не зобов`язано адвоката визначати погодинні ставки враховуючи середню заробітну плату;

-в Акті приймання-передачі юридичних послуг декілька разів повторно вказується одна й та ж сама послуга через різну кількість фактично витраченого часу різних працівників адвокатського об`єднання, які надавали відповідну послугу, кожна послуга наводиться в хронологічному порядку, легко відстежується в межах декількох пунктів, які слідують один за одним, що підтверджує факт послідовного цілеспрямованого виконання конкретної роботи в межах обмежених строків різними працівниками в різний час з метою надання конкретної послуги, кожен період часу виконання роботи детально відображено у відповідному звіті про надані послуги;

-учасники справи у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України наділені правом на подання пояснень суду;

-зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок укладення Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький", відповідна робота по наданню адвокатських послуг не могла бути виконана до укладення спірного Договору, тим більше з 2012 року, отже комплекс зазначених робіт вчинений після укладення Додаткової угоди №20-08/2024-01 від 20.08.2024, на виконання зобов`язань за якою і був складений та наданий суду Акт приймання-передачі юридичних послуг (звіт про надання юридичних послуг) від 08.04.2025.

19.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (надіслано поштою 17.06.2025) надійшов відзив на апеляційну скаргу ФДМ на рішення суду першої інстанції від 07.04.2025, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача 1 у повному обсязі, рішення суду першої інстанції від 07.04.2025 у даній справі залишити без змін.

Аргументуючи твердження проти заявлених вимог апеляційної скарги Фонду, позивач посилається, зокрема, на такі доводи:

-на момент укладення Договору про спільну діяльність норми чинного цивільного законодавства (статті 430-432 ЦК УРСР, частини 3 статті 3 Закону України "Про власність") передбачали положення, за якими все майно, яке було передане як вклади до спільної діяльності, є спільною власністю учасників такого договору, в тому числі змішаної форми власності (приватно-публічної);

-за умовами Договору про спільну діяльність не відбувалося відчуження майна держави на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" за плату, отже такі правовідносини не підпадають під дію Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є загальнодержавній власності" та Закону України "Про підприємства в Україні";

- у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, яка є подібною до правовідносин у справі, що розглядається, викладено висновок, за яким передбачається можливість зміни правового режиму публічної власності на підставі договору про спільну діяльність;

-після визнання недійсним Договору про спільну діяльність його сторони не вчинили дій щодо нівелювання наслідків, створених таким Договором, тому юридичний та фактичний склад прав та обов`язків сторін такого договору залишився для них незмінним, в тому числі і щодо прав на майно;

-ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014 у справі №761/7764/14-ц (залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) про надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення, постановленою вже після визнання недійсним Договору про спільну діяльність, підтверджено, що без застосування реституції в межах справи №32/612 сторони лишилися в попередньому правовому стані, тобто позивач залишився власником частки в об`єкті спільної діяльності;

-оскільки спір, який перебував на розгляді Стокгольмського арбітражу, виник не щодо нерухомого майна, а стосовно невиконання умов правочину одним з учасників такого правочину, тому цей спір не підпадав під виключну підсудність за приписами пункту 1 частини 1 статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" та частини 2 статті 16 ГПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення остаточного арбітражного рішення);

-враховуючи, що рішення міжнародного комерційного арбітражу отримало визнання та дозвіл на примусове виконання від національних судів, таке арбітражне рішення набуває преюдиційного значення для учасників спору, зокрема сторін Договору про спільну діяльність - ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", ДП "Готель "Козацький", правонаступником якого є СТОВ "Надія";

- на момент виникнення спірних правовідносин норми чинного цивільного законодавства не передбачали необхідності державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, таке право виникало з моменту передачі речі, тому відповідно з моменту передання об`єкта спільної діяльності (25.04.2003) на підставі відповідного Договору у ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" виникло право часткової власності на зазначений об`єкт прав;

- в порушення вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який передбачає можливість приватизації лише державного чи комунального майна, Фондом в межах приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" були відчужені права співвласника, який не є особою публічного права;

-судом першої інстанції здійснено розподіл судового збору у відповідності до вимог статті 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за кожною позовною вимогою, а саме: стягнуто суму судового збору за задоволену вимогу майнового характеру, за яку позивачем сплачено 1 059 800,00 грн, розподіливши її між відповідачами порівно по 529 900,00 грн (1 059 800,00 грн : 2); розподіляючи сплачений позивачем судовий збір в сумі 9 084,00грн (3 028,00 грн х 3) за позовні вимоги немайнового характеру, у задоволенні яких було відмовлено, суд першої інстанції не покладав його на відповідачів, а залишив його за позивачем.

19.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (надіслано поштою 17.06.2025) надійшов відзив на апеляційну скаргу ФДМ на додаткове рішення, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача 1 у повному обсязі, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо вимог апеляційної скарги на ухвалене у даній справі додаткове рішення, позивач зазначає, що відшкодований на його користь розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним часу, який витрачений спеціалістами адвокатського об`єднання на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатами послуг, складністю справи, ціни позову та значенням справи для позивача.

Так, позивач спростовує твердження скаржника такими доводами:

-в Акті приймання-передачі юридичних послуг декілька разів повторно вказується одна й та ж сама послуга через різну кількість фактично витраченого часу різних працівників адвокатського об`єднання, які надавали відповідну послугу. Тобто, такою є особливість формування відповідного звіту про кількість витраченого часу на відповідну роботу і такий виклад інформації не спотворює уявлення про сутність наданої послуги та не має на меті подвоєння оплати за конкретну роботу;

-зазначена справа не є стандартною та типовою, а час витрачений на підготовку позовної заяви та пошук судової практики (28,8 годин та 19,1 годин відповідно) не є надмірним, оскільки для формування правової позиції клієнта виникла необхідність у вивченні та проведенні аналізу великої кількості документів, які стосувалися попередньої діяльності та співпраці позивача в межах Договору про спільну діяльність, починаючи з 2000 року; детального дослідження обставин укладення 13.07.2024 між СТОВ "Надія" та ФДМ України договору №124 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" за результатами електронного аукціону; дослідження законодавства та наявної актуальної судової практики щодо порядку проведення приватизації державного та комунально го майна; проведення інвентаризації об`єктів, які підлягають приватизації; оскарження процедури приватизації; порядку проведення електронних торгів; цивільної оборотоздатності військового майна; реєстрації в реєстрі права господарського відання та оперативного управління; отримання правовстановлюючих документів для постановки на баланс майна;

-вартість послуги в сумі 14350 грн, на яку вказує Фонд, згідно пункту 37 Акта приймання-передачі юридичних послуг, є вартістю послуги, яка виконувалась старшим юристом Кухаруком В.О. (погодинна ставка 3 500,00грн) протягом 4,1 години, тобто є об`єктивно обґрунтованою витраченим на неї часом;

- зазначені Фондом середні погодинні ставки юристів нічим не підтверджені, а погодинні ставки адвокатів адвокатського об`єднання відповідають кваліфікації і досвіду відповідних адвокатів та встановлені у розумних межах.

Інші учасники справи не скористалась правом на подання відзиву (пояснення) щодо поданих СТОВ "Надія" та ФДМ України апеляційних скарг в установлених порядку та строк, однак зазначене не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Короткий зміст заперечень СТОВ "Надія" щодо позиції ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.

13.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (сформовано 12.06.2025) до Північного апеляційного господарського суду від СТОВ "Надія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнім наведено заперечення щодо позиції, викладеної у відзиві позивача на апеляційну скаргу відповідача 2 на рішення суду першої інстанції від 07.04.2025 у даній справі, тобто за змістом зазначений документ є запереченням на відзив ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на апеляційну скаргу відповідача 2.

Узагальнені заперечення СТОВ "Надія" стосовно непогодження з аргументами ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" відповідають доводам скаржника, викладеним ним в апеляційній скарзі, та зводяться до такого:

-у позивача відсутні будь-які права щодо предмета спору;

-17.01.2012 Господарським судом міста Києва винесено рішення, яким визнано недійсним Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03.10.2000 між ДП "Готель "Козацький", ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД", отже вказаний Договір не породжує жодних наслідків для сторін, крім тих, що пов`язані з його недійсністю;

-власник спірного майна (держава) ніколи не передавав його позивачу, майно завжди знаходилось у власності держави, а у позивача ніколи не виникало право власності на спірне майно;

-рішення міжнародного комерційного арбітражу не має преюдиціального значення для спірних правовідносин, встановлені у ньому обставини підлягають доказуванню в загальному порядку;

-арбітражне рішення було постановлено як з порушенням підсудності, так і без участі власника майна - Держави Україна, а отже не може бути йому протиставлене, незалежно від того чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване; відповідно таке рішення не спричинило припинення права власності держави на спірне нерухоме майно;

-спірне майно було передано до ДП "Готель "Козацький" не у власність, а на праві господарського відання, для здійснення статутної діяльності і залишається об`єктом права державної власності до прийняття рішення уповноваженим органом;

-матеріали справи не містять рішень Кабінету Міністрів України (або інших уповноважених суб`єктів) щодо передачі спірного майна у спільну діяльність;

-нормами законодавства, що діяло на момент укладення Договору про спільну діяльність, так і тими, що чинні на сьогодні, встановлено, що правовий режим державного майна може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону;

-спірне майно ніколи не вибувало з власності держави;

-за позивачем ніколи не було здійснено державної реєстрації права власності на частину спірного майна, до позивача ніколи не відбувався перехід права власності на спірне нерухоме майно, отже у держави відсутня необхідність звертатися з позовом про застосування наслідків недійсності правочину;

-в матеріалах справи відсутні будь-які документи, в яких зазначено про визнання відповідачами хоча б однієї обставини зазначеної позивачем; навпаки відповідачі в кожній із своїх заяв та пояснень наголошували на відсутності у позивача порушених прав та заперечували наявність у нього прав щодо предмета спору;

-на момент проведення аукціону в Єдиному державному реєстрі судових рішень була відсутня інформація про судовий спір щодо нерухомого майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь;

-на момент вчинення правочину з набуття права власності відповідачем 2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містилися записи про арешт майна, заборону його відчуження, що підтверджується доказами наданими позивачем до позовної заяви;

- СТОВ "Надія" є добросовісним набувачем, який прийняв участь в аукціоні, а отже набув у власність державне майно відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

30.06.2025 до суду апеляційної інстанції від представника позивача адвоката Кухарука В.О. надійшла заява про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в якій останній просить залучити Карлтон Трейдінг ЛТД - компанію, належним чином зареєстровану та таку, що діє відповідно до законодавства Британських Віргінських Островів (реєстраційний номер 31425) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Вказана заява обґрунтована тим, що зважаючи на те, що Компанія Карлтон Трейдінг ЛТД (далі - Компанія) є учасником Договору про спільну діяльність та має схожі з ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" права та обов`язки за даним Договором, рішення у даній справі може вплинути на обсяг прав Компанії в межах Договору про спільну діяльність, зокрема внаслідок вирішення питання про наявність чи відсутність прав співвласників у учасників Договору про спільну діяльність на об`єкт спільної діяльності після визнання такого правочину недійсним, відповідно рішення може вплинути на те, чи залишаться у Компанії Карлтон Трейдінг ЛТД належні їй на теперішній час права, чи ні.

03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Карлтон Трейдінг ЛТД адвоката Музичука Є.А. надійшла заява про вступ у справу третьої особи, в якій останній просить залучити Карлтон Трейдінг ЛТД як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вчинити розгляд цієї заяви за відсутності заявника та його представника.

Мотивуючи подання вказаної заяви, посилаючись на приписи частини 1 статті 50 ГПК України, заявник вважає, що судова справа №910/12374/24 може вплинути на права Компанії, оскільки у зазначеній справі вирішується питання чи зберегло ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" певний обсяг прав в об`єкті спільної діяльності за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, після визнання недійсним Договору від 03.10.2000 про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора. Карлтон Трейдінг ЛТД також є стороною цього Договору, фактично під час розгляду цієї судової справи вирішується питання чи зберіг заявник, як сторона недійсного правочину, певний обсяг прав, який виник на підставі такого договору.

СТОВ "Надія" 07.07.2025 подало до суду апеляційної інстанції свої заперечення на клопотання позивача про залучення до участі у справі Компанії Карлтон Трейдінг ЛТД в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Не погоджуючись із вказаною заявою, відповідач 2 просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, оскільки позивачем не зазначено на які права та обов`язки Компанії може вплинути рішення у даній справі та чому він не повідомив суд першої інстанції про це ще на стадії підготовчого провадження, матеріали справи не містять доказів направлення стороні, яку просить позивач залучити, копій заяви та позову з додатками. Крім того, на думку відповідача 2, подання позивачем заяви про вступ у справу третьої особи на стадії апеляційного провадження свідчить про єдину мету ускладнити реалізацію прав відповідачів у цій справі на доступ до правосуддя, зокрема, розгляду спору в межах розумних строків, що свідчить про зловживання процесуальними правами.

Розглянувши зазначені заяви позивача та представника Компанії Карлтон Трейдінг ЛТД, колегією суддів апеляційного господарського суду ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання від 08.07.2025, їх відхилено, оскільки доданими до вказаних заяв документами не підтверджено правовий статус Компанії Карлтон Трейдінг ЛТД.

25.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд апеляційної інстанції поновити йому строк для подання доказів, прийняти та долучити до матеріалів судової справи докази, подані разом з цим клопотанням (за додатком перелік з 86 найменувань).

Обґрунтовуючи подання вказаного клопотання, позивач зазначає, що ним подаються нові докази - копії первинних документів, які підтверджують розмір здійснених ним внесків за Договором про спільну діяльність, які не подавались ним до суду першої інстанції через відсутність такої необхідності, оскільки всі учасники цієї справи не заперечували факт здійснення ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" інвестицій за Договором про спільну діяльність та розмір такого внеску.

Заперечення зазначеної обставини вперше з`явилося тільки в апеляційних скаргах відповідачів, що, за доводами позивача, свідчить про наявність виняткового випадку, передбаченого частиною 3 статті 269 ГПК України, та надає позивачу право подати до суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують таку обставину (факт здійснення внесків за Договором про спільну діяльність та їх розмір).

08.09.2025 до суду апеляційної інстанції від Фонду та СТОВ "Надія" надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів, в якому відповідачі просять відмовити ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" у задоволенні цього клопотання.

Так, відповідачі вважають, що позивач при поданні позовної заяви у даній справі самостійно обрав докази, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначивши в ній доказів, які не могли бути подані позивачем разом з позовною заявою. Крім того, позивач мав можливість протягом розгляду справи у підготовчому засіданні (три місяці) надати докази на підтвердження обставин, зазначених у позові, однак усвідомлено вказаним правом не скористався та намагається додати нові докази у суді апеляційної інстанції в порушення норм статей 80, 118, 162, 164, 269 ГПК України.

Також відповідачі наполягають на тому, що ними неодноразово, в кожному процесуальному документі та під час судових засідань заперечувалось виникнення у позивача права власності на спірне нерухоме майно, наголошувалось на відсутності у позивача будь-яких прав на предмет спору у даній справі, а отже і порушених прав.

Посилаючись на частину 8 статті 75 ГПК України, відповідачі акцентують увагу на тому, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

15.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від СТОВ "Надія" надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого відповідач 2 просить поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію рішення ЄСПЛ від 27.03.2025 по Заяві №1752/13 "Карлтон Трейдінг ЛТД" (CARLTON TRADING LTD) та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" проти України.

Мотивуючи подання зазначеного клопотання, відповідач 2 вказує, що позивачем разом з відповіддю на відзив до суду першої інстанції у даній справі подавались докази на підтвердження вимог позивача, в тому числі листи ЄСПЛ, з яких слідувало, що до ЄСПЛ позивачем подана заява про несправедливість національного господарського провадження щодо дійсності договору між компаніями-заявниками та Готелем К. (державним підприємством, що належить Міністерству оборони), який містить арбітражне застереження.

СТОВ "Надія" стало відомо про те, що 27.03.2025 ЄСПЛ було постановлено рішення за вказаною заявою позивача, яке було складено у письмовій формі 02.05.2025.

У даному рішенні ЄСПЛ відхилив заяву позивача як зловживання правом на підставі параграфів 3 та 4 статті 35 Конвенції. Суд зазначив, що компанії-заявники, діючи через адвоката, не навели жодного правдоподібного пояснення, чому вони не повідомили Суд про важливі події вчасно. З огляду на важливість відповідної інформації для належного розгляду цієї справи, Суд визнав, що поведінка компаній-заявників суперечила меті права на індивідуальне звернення, гарантованого статтею 34 Конвенції.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалено 07.04.2025, а рішення ЄСПЛ складено у письмовій формі 02.05.2025, відповідач 2 з причин, які об`єктивно не залежали від нього, не мав змоги подати до суду першої інстанції зазначене рішення ЄСПЛ, так як розгляд справи №910/12374/24 був закінчений раніше, ніж складено рішення ЄСПЛ, що є винятковим випадком.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2025 заперечив вказане клопотання відповідача 2, просив у його задоволенні відмовити.

Колегія суддів апеляційного господарського суду за результатами розгляду поданих позивачем та відповідачем 2 клопотань про долучення доказів ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання від 16.09.2025, задовольнила їх з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

За приписами статті 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі "Мінак та інші проти України" ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, пункт 119 та "Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів", пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наданих позивачем та відповідачем 2 в суді апеляційної інстанції доказів.

15.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" (CARLTON TRADING LTD) (далі - Компанія) надійшла заява про вступ у справу третьої особи, відповідно до якої остання просить залучити Компанію до участі у справі №910/12374/24 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вчинити розгляд справи за відсутності заявника та його представника.

Обґрунтовуючи подання вказаної заяви, Компанія вказує, що рішення у справі №910/12374/24 може вплинути на обсяг її прав відносно об`єкта спільної діяльності, з огляду на відмову суду в задоволенні вимоги про визнання недійсним правочину, за яким відчужено майно, яке належить Компанії, оскільки остання також є стороною Договору про спільну діяльність, і при розгляді цієї справи вирішується питання чи зберіг заявник, як сторона недійсного Договору про спільну діяльність, певний обсяг прав, який виник на підставі такого Договору.

СТОВ "Надія" заперечило вказане клопотання Компанії, подавши 16.09.2025 до суду апеляційної інстанції письмову заяву, в якій просить відмовити Компанії у клопотанні про залучення її як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та долучити до матеріалів цієї справи докази, додані до цього заперечення.

Заперечення відповідача 2 ґрунтується на таких доводах:

-рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку лише в частині витребування майна на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", а в частині вимоги про визнання недійсним правочину, укладеного між СТОВ "Надія" та Фондом (у задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено) жодною із сторін спору не оскаржувалось;

-заявником не доведено того факту, що він є учасником Договору про спільну діяльність, оскільки за наданими останнім документами Компанія "Карлтон Трейдінг ЛТД" зареєстрована в 1990 році, місце реєстрації Британські Віргінські острови, в період з 1990 по 2024 зміни до реєстраційних документів не вносилися, крім реєстру членів та директорів Компанії у 2016 році. Проте, стороною Договору про спільну діяльність, копія якого міститься в матеріалах справи, є Компанія Карлтон Трейдінг ЛТД з місцезнаходженням - Швейцарія, м. Цюріх, вул. Бетован, 48, тел.: 41-1-2510909, рахунок №7031870, Хапоалім (Світцерланд) ЛТД, м. Цюріх, Швейцарія;

-здійснивши запит за посиланням https://zh.chregister.ch СТОВ "Надія" стало відомо, що в Торговому реєстрі кантону Цюріх наявна інформація про здійснення реєстрації Галузевого філіалу банку, а саме: Хапоалім (Світцерланд) ЛТД, м. Цюріх, Швейцарія, відбулося 28.10.2002 та ліквідація 13.05.2019;

-отже заявник або не є учасником Договору про спільну діяльність, або вказав реквізити, яких не існувало на час укладення Договору про спільну діяльність;

- зазначеними обставинами підтверджується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.07.2012 у справі №32/612, яким визнано недійсним Договір про спільну діяльність, про те, що "відслідковуються дії сторін про сумісну діяльність щодо незаконного відчуження державного майна";

-така поведінка сторін Договору про спільну діяльність не може кваліфікуватись як добросовісна.

Розглянувши заяву Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" про вступ у справу третьої особи, колегією суддів апеляційного господарського суду ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання від 16.09.2025, її відхилено з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно з частинами 2-4 статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто, такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Однак, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі зазнають певних змін. Підставою участі у справі такої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на її права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі виникнення у неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

У даній справі суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом позову у даній справі (в оскарженій частині рішення суду першої інстанції) є вимога про витребування від СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частки у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513), тобто предмет позову не стосується прав та обов`язків Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД".

Отже, прийняття рішення у даній справі стосовно зазначеної позовної вимоги не надає ні позивачу, ні відповідачам будь-яких прав на звернення з позовом до Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД", як і остання не набуває таких прав стосовно сторін даної справи.

Посилання заявника у даному випадку на те, що з огляду на відмову суду першої інстанції в задоволенні вимоги про визнання недійсним правочину, за яким відчужене майно, яке належить в тому числі і заявнику, оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що впливає на обсяг прав Компанії відносно об`єкта спільної діяльності, є помилковими, оскільки в даному апеляційному провадженні не оскаржується ухвалене у даній справі рішення в частині відмови у визнанні недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" №124 від 13.08.2024, який було укладено між Фондом та СТОВ "Надія", тобто останнє не є предметом апеляційного перегляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені у заяві Компанії про вступ у справу третьої особи від 15.09.2025 обставини не обґрунтовують необхідності такого залучення, не доводять, яким чином судове рішення у даній справі в частині розгляду позовної вимоги про витребування від СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частки у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, може вплинути на права або обов`язки Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД".

Заявником у поданому клопотанні належними та допустимими доказами не доведено обставин наявності матеріальних правовідносин між ним та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" щодо предмета спору (частки, яка за доводами позивача належить саме йому) та наслідків у взаємовідносинах між ними та/або відповідачами, які потягне за собою частково оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує доводи відповідача 2 про наявність суперечливих реєстраційних даних щодо сторони Договору про спільну діяльність - Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД".

Так, згідно з наявною в матеріалах справи копією Договору про спільну діяльність, укладеного 03.10.2000, стороною цього Договору (Інвестор - 1) є Компанія "Карлтон Трейдінг ЛТД" з місцезнаходженням - Швейцарія, м. Цюріх, вул. Бетован, 48, тел.: 41-1-2510909, рахунок №7031870, Хапоалім (Світцерланд) ЛТД, м. Цюріх, Швейцарія.

Водночас, до заяви про вступ у справу Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" надано документи на підтвердження повноважень заявника, відповідно до яких зазначена Компанія зареєстрована 25.06.1990, місце реєстрації Британські Віргінські острови, і станом на червень 2024 року ці дані не змінилися.

Заявником зазначених обставин не спростовано, що також слугує підставою для відмови у задоволенні заяви Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" про вступ у справу третьої особи від 15.09.2025.

Явка представників сторін.

У судове засідання 24.10.2025 з`явилися представники позивача та відповідачів 1, 2.

Третя особа не забезпечила участь у судовому засіданні свого представника, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не зверталася.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника третьої особи.

Присутній у судовому засіданні представник СТОВ "Надія" підтримав вимоги апеляційних скарг відповідача 2, просить апеляційні скарги задовольнити, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасувати, прийняти нові рішення, якими відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі зі здійсненням відповідного розподілу судових витрат.

Представник позивача адвокат Кухарук В.О. просить у відмовити у задоволенні апеляційних скарг СТОВ "Надія", залишити в силі рішення суду першої інстанції та додаткове рішення як обґрунтовані та такі, що не підлягають скасуванню.

Представник позивача адвокат Перемежко О.А. підтримує позицію іншого представника позивача, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг СТОВ "Надія".

Представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу Фонду, вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача адвокат Кухарук В.О. просить у відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фонду, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

Представник позивача адвокат Перемежко О.А. підтримує позицію іншого представника позивача, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фонду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

24.04.1993 наказом Міністра оборони України №81, з метою якісного обслуговування особового складу Збройних Сил України було засновано підприємство Міністерства оборони - Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (далі - ДП "Готель "Козацький").

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3., 1.4. Статуту ДП "Готель "Козацький" (далі - Статут) Готель "Козацький" (далі іменується "Готель") є державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності. Засновником Готелю є Міністерство оборони України. Готель діє як самостійна юридична особа, має самостійний баланс і рахунок у банках, печатку і штампи. Готель має всі права і обов`язки, передбачені законодавством для юридичних осіб.

Згідно з пунктом 3.2 Статуту майно Готелю закріплене за ним як державна власність, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання Готель володіє, використовує і розпоряджується вказаним майном відповідно з діючим законодавством (пункт 3.3 Статуту).

За Актом прийняття (передачі) на баланс будівель і споруд №1 (регістр номер 144/1/) від 16.05.1993 (затверджений 17.05.1993) на підставі наказу Міністра оборони України №81 від 24.04.1993 передано на баланс ДП "Готель "Козацький", зокрема:

- військове містечко № 276 (номер будівлі за генпланом №276 (1), що розташоване за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (головний корпус готелю);

-військове містечко №100 (номер будівлі за генпланом №100 (1, 2, 3, 6), розташоване за адресою: провулок Шевченка, 5 (філія цілісного майнового комплексу готелю);

-військове містечко №164 (номер будівлі за генпланом № 164 (1, 2), що розташоване за адресою: вулиця Ярославів Вал, 15б (філія цілісного майнового комплексу готелю).

Наказами Міністерства оборони України №174 від 13.06.2000, №168 від 17.06.2002 на баланс ДП "Готель "Козацький" було передано другий поверх будівлі №76 військового містечка №29 у місті Київ, частину приміщень першого та цокольного поверхів площею відповідно 689,4 кв. м та 777,9 кв. м будівлі №76 військового містечка №29 у місті Київ.

03.10.2000 між ДП "Готель "Козацький" (Підприємство), Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" (Інвестор-1) та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (Інвестор-2), що надалі за текстом цього Договору іменуються "Учасники", був укладений Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) (далі - Договір про спільну діяльність).

До вказаного Договору учасниками внесені зміни і доповнення шляхом укладення Додаткових угод, зокрема: №1 від 02.03.2001, №2 від 12.01.2004, №01-А від 21.10.2004, №01-В від 24.12.2004, №3 від 07.06.2007, №4 від 14.05.2010.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про спільну діяльність для досягнення соціального ефекту, розвитку готельного бізнесу в Україні та з метою отримання прибутку учасники даного Договору зобов`язуються шляхом об`єднання майна (включаючи інвестиції) і зусиль здійснювати Спільну діяльність, яка включатиме:

Спільну інвестиційну діяльність з будівництва, реконструкції та переобладнання Об`єктів Спільної діяльності в місті Києві (підпункт 1.1.1.);

Спільну господарську діяльність з подальшої експлуатації Об`єктів Спільної діяльності, включаючи надання готельних та інших послуг, організацію громадського харчування, передачу окремих Об`єктів Спільної діяльності або їх частин в оренду, лізинг, управління, тощо, реалізацію (продажу) спільно придбаного або набутого іншим чином майна та результатів робіт. Господарські операції, що вимагають ліцензування чи отримання дозволів у іншій формі, будуть здійснюватися за умови наявності відповідних документів (пункт 1.1.2 у редакції Додаткової угоди №3 від 07.06.2007).

Відповідно до пункту 1.2 цього Договору Спільна інвестиційна діяльність буде спрямована на вирішення таких господарських завдань:

-будівництво житлово-готельного комплексу (апартаменти) за адресою: провулок Шевченка, 5 (нове будівництво) на земельній ділянці, де знаходиться корпус Підприємства, який підлягає знесенню (пункт 1.2.1);

- реконструкція (переобладнання) будівлі Підприємства за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (перший або центральний корпус) з можливим виділенням окремих черг, пускових комплексів або груп приміщень (пункт 1.2.2 у редакції Додаткової угоди №3 від 07.06.2007);

- будівництво нової будівлі (нове будівництво), що примикатиме до будівлі Підприємства за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (другий корпус) (пункт 1.2.3);

-реконструкція (переобладнання) під готель гуртожитку за адресою: вул. Антонова, 2/32 (пункт 1.2.4).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що юридичною основою Договору є діючі міжнародні угоди, Цивільний кодекс України, Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про міжнародний комерційний арбітраж" та інші відповідні нормативно-правові акти України.

У пункті 2.2 Договору визначені основні дефініції, що застосовуються в Договорі, зокрема:

Спільна діяльність - спільна інвестиційна та господарська діяльність учасників Договору по будівництву, реконструкції (переобладнанню) та експлуатації об`єктів готельного господарства та іншого нерухомого майна. Вона передбачає розподіл отриманих результатів і ризиків, регулюється даним Договором та нормативно-правовими актами України, які становлять його юридичну основу;

Об`єкти спільної діяльності (далі - ОСД) - це конкретні будівлі або частини цих будівель, де роботи ведуться окремими чергами, етапами, пусковими комплексами, за адресами зазначеними у розділі 1 цього Договору, які підлягають реконструкції, переобладнанню, розширенню або новому будівництву у процесі спільної інвестиційної діяльності, а також можуть експлуатуватися у процесі спільної виробничо-господарської діяльності. Рішення про виділення частини будівлі або групи приміщень в окремий ОСД на етапі інвестиційної або виробничо-господарської діяльності приймається Комітетом з Управління (у редакції Додаткової угоди №3 від 07.06.2007);

Внесок (Вклад) - все те, що Учасник вносить у Спільну діяльність (Спільне майно), в тому числі але не виключно - грошові кошти, інше майно, майнові та немайнові права, професійні та інші знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо, які використовуються для проведення (у редакції Додаткової угоди №01-А від 21.10.2004);

Спільне майно - майно, включаючи грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи, внесене Учасниками Договору для здійснення Спільної діяльності, створене або придбане в результаті Спільної діяльності, включаючи об`єкти незавершеного будівництва, облік якого згідно з умовами Договору веде Учасник-1 і яке відображається в Окремому балансі (у редакції Додаткової угоди №01-А від 21.10.2004);

Окремий баланс (Баланс спільної діяльності) - документ, що характеризує фінансовий стан Спільної діяльності, відображає на певну дату спільні активи учасників Договору, їх спільні зобов`язання і капітал (у редакції Додаткової угоди №01-А від 21.10.2004);

Пай (Сумарний пай) - частка Учасника у Спільному майні (у тому числі у прибутках), зобов`язаннях та відповідальності, яка визначається по кожному Об`єкту Спільної Діяльності та в цілому по Договору як співвідношення (у відсотках) суми фактичних Внесків будь-якого Учасника договору по кожному Об`єкту Спільної Діяльності чи в цілому по Договору до суми (загальної суми) Внесків за період Спільної Діяльності (на певну дату) у порядку, визначеному п.9.1 цього Договору.

У відповідності до пункту 4.1 вказаного Договору ведення спільних справ щодо виконання умов договору і представництво перед третіми особами від імені Учасників Спільної діяльності доручається Підприємству.

За умовами пункту 4.2. Договору для ведення спільних справ за цим договором у складі адміністрації Підприємства створюється виконавчий орган (окремий підрозділ) - Дирекція Спільної діяльності.

Згідно з пунктом 5.1 Договору з метою реалізації завдань Спільної діяльності та досягнення цілей даного Договору Учасники здійснюють внески.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що перший внесок, який передбачає інвестування робіт (перший етап згідно п. 6.1.1 цього Договору) на Об`єктах Спільної діяльності (п.1.2 цього Договору), здійснюється у розмірі:

- Інвестор - 1 - 100 000,00 доларів США протягом 2000 р;

- Інвестор - 2 - 100 000,00 доларів США протягом 2000 р.

Відповідно до пункту 5.5 Договору про спільну діяльність Підприємство здійснить свої внески шляхом передачі у Спільну діяльність (до Спільного майна):

-будівлі Підприємства по провулку Шевченка, 5, а також права користування земельною ділянкою розміром 1235 квадратних метрів, на якій розташована ця будівля Підприємства;

-будівлі Підприємства по вулиці Михайлівська, 1/3 (перший корпус);

-права користування земельною ділянкою розміром 2425 квадратних метрів по вул. Михайлівській, 1/3 для будівництва на ній нової будівлі (другого корпусу), що примикатиме до існуючої будівлі;

-приміщення гуртожитку по вул. Антонова, 2/32.

Вартість зазначених внесків Підприємства буде визначена за результатами експертної оцінки (на підставі Висновків експерта), до виконання робіт з якої Підприємство за рахунок власних коштів залучає незалежного експерта.

Внески вважаються переданими у Спільну власність з моменту підписання акту приймання-передачі будівлі чи права користування (щодо внесків матеріальних і нематеріальних активів) або з дати надходження грошових коштів на окремий рахунок (щодо грошових внесків) (пункт 5.10 Договору).

Відповідно до пункту 9.2 Договору майно (у тому числі майнові права) та грошові кошти, що передані Учасниками договору на окремий баланс, а також створені, одержані або придбані у процесі Спільної діяльності та відображені на окремому балансі, складають їх Спільне (часткове) майно (у редакції додаткової угоди №01-А від 21.10.2004).

З наявної в матеріалах справи копії Акта приймання (передачі) будинків, споруд, і територій військового містечка від 23.04.2003 (затвердженого начальником Головного КЕУ МО України В.Г. Драло 25.04.2003) убачається, що на підставі Договору про спільну інвестиційну діяльність та Листа Держсекретаря МО України №148/639 від 27.03.2003 ДП "Готель "Козацький" передало, а Дирекція спільної інвестиційної діяльності прийняла:

-будівлю за адресою: вул. Михайлівська, 1/3 (№ будинку по генплану 276/1);

-будівлю за адресою: пров. Шевченка, 5 (військове містечко №100/1, 2, 3, 6);

-разом із будинками і спорудами прийнято (передано) земельну ділянку площею 0,3665га.

Згідно з укладеною 24.12.2004 учасниками Договору про спільну діяльність Додаткової угоди №01- В, до пунктів 7.5-7.10 цього Договору внесені зміни, відповідно до яких ДП "Готель "Козацький" з 01.01.2008 зобов`язане та гарантує сплачувати Інвестору-1 та Інвестору-2 мінімальну прибутковість їх внесків у спільну діяльність (мінімальний річний прибуток), який розраховується, як добуток загальної суми внеску Інвестора-1 та/або Інвестора-2 (розрахований на кінець календарного року) та найбільшого показника облікової ставки НБУ за підсумками кожного року.

У грудні 2007 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Готель "Козацький", ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" про:

1) визнання недійсним Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000;

2) визнання права державної власності на будівлі по провулку Шевченка, 5, що в місті Києві, будівлі по вул. Михайлівській, 1/3 (перший корпус), що в місті Києві, приміщення гуртожитку по вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, що в місті Києві;

3) визнання за державою право користування земельною ділянкою розміром 1235 квадратних метрів, що знаходиться під будівлею по провулку Шевченка, 5 в місті Києві та право користування земельною ділянкою розміром 2425 квадратних метрів по вул. Михайлівській, 1/3 в місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2007 за вказаним позовом ФДМ України порушено провадження у справі №45/26, зобов`язано, зокрема, відповідачів надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву і доданих до нього документів позивачу.

Наказом директора ДП "Готель "Козацький" від 06.01.2008 №1 "Про облікову політику на підприємстві у 2008 році", серед іншого, вирішено на виконання ухвали господарського суду м. Києва №45/26 від 26.12.2007 про порушення провадження по справі за позовом Фонду державного майна України до підприємства та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" і Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" про визнання недійсним договору про спільну інвестиційну діяльність від 03.10.2000 здійснювати у 2008 господарському році організаційні заходи щодо порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання та подання звітності без урахування положень договору про спільну інвестиційну діяльність від 03.10.2000 до вирішення питання по справі у судовому порядку по суті (пункт 1 наказу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 у справі №45/26 позов Фонду державного майна України залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України (неявка, невиконання вимог ухвал суду).

Матеріалами справи підтверджується, що у листопаді 2007 року ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП "Готель "Козацький" про зобов`язання виконувати належним чином взяті зобов`язання за Договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора від 03.10.2000 щодо використання спільного майна.

За вказаним позовом Господарським судом міста Києва ухвалою від 20.11.2007 порушено провадження у справі №32/612, а відповідно до ухвали від 23.01.2008 зупинено провадження у цій справі до остаточного вирішення спору у справі №45/26.

За розпорядженням голови Господарського суду міста Києва 16.06.2011 справа призначена для здійснення автоматизованого розподілу, після якого ухвалою Господарського суду міста Києва справа прийнята до провадженням іншим складом суду, її провадження поновлено та призначено до розгляду.

Після поновлення провадження у справі №32/612, ДП "Готель "Козацький" 10.08.2011 була подана зустрічна позовна заява до ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про визнання недійсним Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) від 03.10.2000 та застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка ухвалою від 10.08.2011 прийнята місцевим господарським судом до сумісного розгляду з первісним позовом у цій справі.

За результатами розгляду первісного і зустрічного позовів у справі №32/612 Господарським судом міста Києва 17.01.2012 ухвалено рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012.

Відповідно до зазначеного рішення провадження у справі щодо позовних вимог ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки Арбітражний суд м. Стокгольм вирішив спір між тими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, що і за первісним позовом у даній справі (рішення Арбітражного інституту м. Стокгольм від 30.09.2011); зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним Договір про спільну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи, укладений 03.10.2000 Державним підприємством Міністерства оборони України "Готель "Козацький", компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи та вже зазначалося судом апеляційної інстанції, учасниками Договору про спільну діяльність 14.05.2010 укладено Додаткову угоду №4, якою внесено зміни до пунктів 14.4, 14.5 цього Договору, за змістом яких будь-який спір, що виникає з умов вказаного правочину передається на розгляд Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма.

Вважаючи, що ДП "Готель "Козацький" порушено умови Договору про спільну діяльність, інші його учасники 29.12.2010 подали прохання про арбітраж до Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм з позовною заявою.

Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольма ухвалено остаточне арбітражне рішення 30.09.2011 (в редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

Арбітражем прийнято рішення, за яким, зокрема:

- визнано обов`язковим для сторін Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03.10.2000 з урахуванням додаткових угод до нього (Додаткова угода №1 від 02 березня 2001 р.; Додаткова угода №2 від 12 січня 2004 р.; Додаткова угода №01-А від 21 жовтня 2004 р.; Додаткова угода №01-В від 24 грудня 2004 р. Додаткова угода №3 від 07 червня 2007 р.; Додаткова угода №4 від 14 травня 2010 р.) (пункт 1 рішення);

-визначено, що частка (сумарний пай) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 29 347 881,13 гривень, у відсотковому вираженні 40,59% (пункт 2);

-визначено, що частка (сумарний пай) Карлтон Трейдінг ЛТД у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,74% (пункт 3);

-визначено, що частка (сумарний пай) ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 42 407 044,00 гривень, у відсотковому вираженні 58,67% (пункт 4);

- визнано, що частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 24 683 769,64 гривень, у відсотковому вираженні 39,28%;

(2) Карлтон Трейдінг ЛТД в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,86%;

(3) ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 37 615 186,00 гривень, у відсотковому вираженні 59,86% (пункт 5);

-зобов`язано ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України обліковувати об`єкти спільної діяльності на окремому балансі (балансі спільної діяльності), як спільну часткову власність ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (пункт 8);

-уповноважено ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на ведення загальних (спільних) справ за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року та зобов`язано ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України передати ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" повноваження учасника договору, якому доручено ведення загальних (спільних) справ (пункт 9);

-стягнуто з ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 208 380,18 гривень, відсотки - 492 312,65 гривень (пункт 10);

-стягнуто з ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь Карлтон Трейдінг ЛТД мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 204 029,74 гривень, відсотки - 8 967,33 гривень (пункт 11);

-визнано, що сторони несуть солідарну відповідальність за сплату арбітражних витрат. У відносинах між сторонами обов`язок виплати арбітражних витрат покладається на ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в сумі розміру 90 000 євро та 29 000 шведських крон, в іншій частині - на ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Карлтон Трейдінг ЛТД солідарно (пункт 12);

-стягнуто з ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" арбітражні витрати в розмірі 90 000,00 Євро та 29 000,00 шведських крон, протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення (пункт 13);

-стягнуто з ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" витрати на представника в розмірі 95 000,00 гривень (дев`яносто п`ять тисяч гривень), протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення (пункт 14).

У березні 2014 року Компанія "Карлтон Трейдінг ЛТД" та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, заінтересована особа - ДП "Готель "Козацький". У зазначеному клопотанні заявники просили надати дозвіл на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Королівство Швеція) від 30 вересня 2011 року (в редакції 20 жовтня 2011 року із змінами, внесеними постановою від 20 жовтня 2011 року № 3) у справі V (001/2011) та видати виконавчі листи на його виконання, посилаючись на те, вказане рішення набрало законної сили, боржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, приймав участь у розгляді справи, отримав копію рішення, проте у добровільному порядку дане судове рішення не виконує.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.06.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014, у справі №761/7764/14-ц (далі - Ухвала про визнання) клопотання Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" задоволено; надано дозвіл на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма ухваленого 30.09.2011 року (в редакції 20.10.2011р., із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011р.) у справі № V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

08.05.2014 на виконання вищезазначеної ухвали були видані виконавчі листи, на підставі яких були відкриті відповідні виконавчі провадження.

15.06.2021 Міністерство оборони України листом №220/4004 звернулося до ФДМ України з пропозицією про включення до переліку об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2021 році низку об`єктів державної власності, що перебувають у сфері Міноборони, серед яких зазначено цілісний майновий комплекс ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Михайлівська, 1/3.

Наказом ФДМ від 13.08.2021 №1426 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)" до Додатку 2 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємства і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду", затвердженого наказом Фонду від 06.01.2021 (із змінами), внесені зміни, зокрема, шляхом доповнення такою позицією - Єдиний майновий комплекс ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, код за ЄДРПОУ 14303572.

Наказом ФДМ №1460 від 19.08.2021 було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3) шляхом продажу на аукціоні з умовами.

15.02.2022 ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ФДМ України, Міністерства оборони України та ДП "Готель "Козацький", в якому просило, зокрема, виключити зі складу Єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України об`єкти спільної діяльності (спільне майно), яке згідно рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 30.09.2011 у справі №V 001/2011 належить ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", та які знаходяться за адресою, зокрема: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 вказану позовну заяву ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2510/22, вчинені відповідні процесуальні дії з метою розгляду справи у порядку загального позовного провадження, про що повідомлені учасники справи.

Проте, ухвалою Господарського суд міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/2510/22 позов ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки позивач (його представник) не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також з огляду на відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №149-р передано єдиний майновий комплекс ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління ФДМ у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

14.03.2024 ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до ФДМ України з вимогою (лист Вих.№14-03/24 від 14.03.2024), в якій, зокрема просило виключити зі складу Єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" Міністерства оборони України об`єкти спільної діяльності (спільне майно), яке згідно рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 30.09.2011 у справі №V 001/2011 належить ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", а саме частку в розмірі 39,28% в майновому комплексі, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3; до моменту проведення публічних торгів запропонувати ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Карлтон Трейдінг ЛТД придбати частки ДП "Готель "Козацький" в об`єктах їх спільної власності.

У відповідь на зазначене звернення ФДМ України листом №10-21-10290 від 15.04.2024 повідомив ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про те, що у вимозі заявник посилається на Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) від 03.10.2000, який визнано недійсним у судовому порядку (справа №32/612), а також зауважив, що ухвалою Господарського міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/2510/22 за позовом ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Фонду, Міноборони, ДП "Готель "Козацький" про виключення майна зі складу єдиного майнового комплексу та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

19.04.2024 позивач звернувся до Фонду з новою вимогою (лист №11-04/24 від 19.04.2024), в якій зазначив, що ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" не відмовляється від свого переважного права на викуп частки ДП "Готель "Козацький" у простому товаристві, яке було утворене на підставі Договору про спільну діяльність. Поряд з цим, у вимозі позивач вказав, що ФДМ України без пропозиції на реалізацію переважного права ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" не має права проводити аукціон з продажу ЄМК ДП "Готель "Козацький".

Зазначена вимога ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" залишена Фондом без відповіді, що не спростовано останнім.

21.05.2024 ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ФДМ України, ДП "Готель "Козацький" про виключення з єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" частки позивача в об`єкті спільної діяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6215/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 зупинено провадження у справі №910/6215/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12374/24.

24.06.2024 на офіційному веб-сайті ФДМ України було опубліковане Інформаційне повідомлення про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ - 14303572).

У червні 2024 року, на офіційному веб-сайті Прозорро.Продажі, за посиланням: https://prozorro.sale/planning/RAS001-UA-20240405-25415/ з`явилась інформація про об`єкт приватизації, а саме: Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Готель "Козацький" (лот ID: RAS001-UA-20240405-25415 | 660faf4ca65dl99a0937392a).

18.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу ЄМК ДП "Готель "Козацький", переможцем якого стало СТОВ "Надія", ціна продажу лоту 480 001 200,00 грн (разом із ПДВ).

18.07.2024 директором СТОВ "Надія" був підписаний протокол про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240626-22696 (далі - Протокол електронного аукціону).

25.07.2024 ФДМ України наказом №1699 затвердив Протокол електронного аукціону.

13.08.2024 між ФДМ України (продавець) та СТОВ "Надія" (покупець) укладено Договір №124 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ 14303572) за результатами електронного аукціону (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ 14303572), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3 (далі - об`єкт приватизації), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, виконати визначені в Договорі умови.

До складу об`єкта приватизації входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства (крім того, що не підлягає приватизації) - будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю державного підприємства.

Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу об`єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 480 001 200,00 грн, з яких ПДВ 80 000 200, 00 грн.

Об`єкт приватизації належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 18.06.2024 №383383787.

За умовами пункту 1.2 Договору купівлі-продажу переліки нерухомого майна, транспортних засобів, які передаються у власність покупцю, наведено у додатках №1, №2 відповідно, що є невід`ємними частинами цього Договору. Перелік іншого рухомого майна, яке входить до складу Об`єкта приватизації, наведено у додатку до інформаційного повідомлення з продажу об`єкта приватизації, що є додатком до протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 21.06.2024 №1423 "Про затвердження протоколу від 20 червня 20204 року №1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Козацький" (код за ЄДРПОУ 14303572)".

Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим Договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації (пункт 1.3 Договору купівлі- продажу).

Згідно з пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після укладання цього Договору та підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

Пунктом 4.2 Договору купівлі-продажу передбачено, що передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).

Згідно з Переліком нерухомого майна, що входить до складу ЄМК ДП "Готель "Козацький" (Додаток 1 до Договору купівлі-продажу) значиться: назва - будівля готелю; місце знаходження - м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3; загальна площа (м2) - 9 513; реєстраційний номер - 2956376480000.

15.11.2024 між ФДМ України та СТОВ "Надія" було підписано Акт №4 приймання-передачі об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ 14303572).

На підставі укладеного Договору купівлі-продажу за СТОВ "Надія" у Державному реєстрі речових прав 15.11.2024 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513), що підтверджується інформаційною довідкою за номером 405157767 від 25.11.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі виник з приводу наявності у позивача права власності на частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513).

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що предметом апеляційного оскарження є ухвалене судом першої інстанції у даній справі рішення щодо суті спору в частині задоволення позовних вимог про витребування від СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частки в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513) та був у складі об`єкта приватизації, в іншій частині вказане рішення (щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог) судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки не є предметом оскарження за змістом поданих скаржниками апеляційних скарг.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про витребування від СТОВ "Надія" частки у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв. м):9513), суд першої інстанції дійшов висновку, що із купівлею об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП "Готель "Козацький" відповідач 2 набув також і майно ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" у формі інвестицій в широкому сенсі (в тому числі зусиль), які були спрямовані на досягнення завдань, визначених підпунктами 1.2.2, 1.2.3 пункту 1.2 Договору про спільну діяльність, та у процесі спільної діяльності учасників вказаної угоди стали невід`ємною частиною об`єкта нерухомості, про що, як підтверджується матеріалами справи, відповідач 2 знав чи міг знати, що свідчить про його недобросовісність.

Отже, захист порушених прав позивача шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача спірного майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, є ефективним та належним способом. При цьому для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду із вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 ЦК України). Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред`явлення віндикаційного та негаторного позовів; також шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред`явлення позову про визнання права власності тощо.

Відповідно до норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК, є неефективними.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

За доводами позивача, з якими погодився суд першої інстанції, правовою підставою щодо набуття ним права часткової власності на спірне майно - будівлю ДП "Готель "Козацький", що розташована за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3, (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513), є Договір про спільну діяльність.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що Договір про спільну діяльність було укладено між ДП "Готель "Козацький", Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 03.10.2000, тому для визначення правової природи спірного майна необхідно керуватися актами законодавства, які були чинними на момент укладення вказаного Договору, а оскільки права та обов`язки продовжували існувати після 01.01.2004 (дата набрання чинності ЦК України та втрата чинності ЦК УРСР) враховувати приписи ЦК України, зокрема в частині правових наслідків недійсності правочину та правового режиму майна, переданого у спільну власність.

Водночас, застосовуючи ці норми чинного законодавства до фактично встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, зважаючи на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що з 2007 року по 2012 рік у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №32/612 за первісним позовом ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до ДП "Готель "Козацький" про зобов`язання виконати належним чином взяті зобов`язання за Договором про спільну діяльність щодо використання спільного майна та за зустрічним позовом ДП "Готель "Козацький" до ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про визнання недійсним Договору про спільну діяльність і застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012, провадження у справі за первісним позовом припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України, зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним Договір про спільну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03.10.2000 Державним підприємством Міністерства оборони України "Готель "Козацький", компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Зі змісту рішення у справі №32/612 убачається, що місцевим господарським судом при її вирішенні досліджувалися обставини відповідності положень спірного Договору про спільну діяльність вимогам чинного законодавства.

Так, судами у вказаній справі встановлено:

- згідно з пунктом 5.1 Договору про спільну діяльність з метою реалізації завдань спільної діяльності та досягнення цілей даного Договору учасники здійснюють внески;

-за умовами пунктів 5.3, 5.5 компанія "Карлтон Трейдінг ЛТД" та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" вносять на баланс спільної діяльності грошові кошти для проведення проектно-вишукувальних робіт і розробки проектно-кошторисної документації по будівництву та реконструкції об`єктів, виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт та придбання обладнання. ДП "Готель "Козацький" здійснює свої внески шляхом передачі у спільну власність: будівлю по пров. Шевченка, 5, а також права користування земельною ділянкою розміром 1235 кв.м, на якій розташована ця будівля; будівлю по вул. Михайлівській, 1/3 (перший корпус), права користування земельною ділянкою розміром 2425 кв. м по вул. Михайлівській, 1/3; приміщення гуртожитку по вул. Антонова, 2/32;

- спірний Договір затверджений Міністром оборони України 08.12.2000 та зареєстрований Головним управлінням зовнішньоекономічних зв`язків і інвестицій КМДА 23.11.2000 за №280376000001-5-45;

- будівлі по пров. Шевченка, 5, вул. Михайлівській, 1/3 (перший корпус) та приміщення гуртожитку по вул. Антонова, 2/32 на час укладення спірного Договору перебували у державній власності та були закріплені за ДП "Готель "Козацький";

-у відповідності до Статуту ДП "Готель "Козацький" останнє засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України.

В той же час, нормою статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (у редакції, чинній на час укладення спірного Договору) заборонено підприємствам, що є у державній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на час укладення спірного Договору) майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

У відповідності з нормою абзацу 6 частини 2 статті 10 вказаного Закону відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.

Зважаючи на те, що спірним Договором передбачається передача державного майна у спільну власність (тобто фактично здійснюється зміна форми власності) та така передача визначена не у формі, встановленій статтею 10 Закону України "Про підприємства в Україні", суд першої інстанції у справі №32/612 дійшов висновку, який підтримано судами апеляційної та касаційної інстанцій, про те, що умови Договору про спільну діяльність не відповідають положенням статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні", а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України спірний Договір підлягає визнанню недійсним.

Рішення суду першої інстанції від 17.01.2012 у справі №32/612, яким визнано недійсним Договір про спільну діяльність, набрало законної сили 17.04.2012.

Відповідно до вимог статті 129 Конституції України однією із основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

За приписами частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень закріплені також у частині 1 статті 18 ГПК України.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, заснованому Міністерством оборони України ДП "Готель "Козацький" за Актом прийняття (передачі) на баланс будівель і споруд №1 від 16.05.1993 було передано на баланс, зокрема військове містечко №276 (номер будівлі за генпланом №276(1)), що розташоване за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (головний корпус готелю).

Згідно з приписами пунктів 3.2, 3.3 Статуту ДП "Готель "Козацький" закріплене за ним майно, як державна власність, належить йому на праві повного господарського відання, здійснюючи яке, ДП "Готель "Козацький" володіє, користується і розпоряджається вказаним майном відповідно до вимог чинного законодавства.

Встановлені у даній справі обставин щодо передачі ДП "Готель "Коззацький" Міністерством оборони України майна, в тому числі будівлі, розташованої за адресою: вулиця Михайлівська 1/3 (головний корпус готелю), на праві господарського відання, а не у приватну власність, а також визнання недійсним Договору про спільну діяльність за рішенням суду від 17.01.2012 у справі №32/612 у зв`язку з тим, що умови цього Договору не відповідають положенням статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні", свідчать про те, що підписаний 24.04.2003 директором ДП "Готель "Козацький" Акт приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка (затверджений начальником Головного КЕУ МО України В.Г. Драло 25.04.2003) не має юридичної сили.

Отже, правовий режим державного майна, зокрема і спірного нерухомого майна, не зазнав змін ні внаслідок передачі цього майна від держави в особі Міністерства оборони України до господарського відання ДП "Готель "Козацький" для здійснення статутної виробничо-господарської діяльності, ні під час підписання 24.04.2003 Акта приймання передачі його від ДП "Готель "Козацький" до Дирекції спільної інвестиційної діяльності на підставі Договору про спільну діяльність.

Таким чином, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" не набув права власності на спірне майно (його частину), оскільки ДП "Готель "Козацький" не був власником такого майна і така передача державного майна суперечила вимогам чинного на момент укладення Договору про спільну діяльність законодавства через існування законодавчих заборон і обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та Законом України "Про підприємства в Україні", що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612, яке набрало законної сили.

За наведених обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що спірне майно набуло правового режиму спільної власності для всіх учасників Договору про спільну діяльність.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що посилаючись на норми, які регулюють загальні положення про спільну діяльність в ЦК України (статті 1130, 1132-1134), суд першої інстанції у даній справі, що розглядається, не взяв до уваги, що дія принципу свободи договору (вільного укладення договору, вільного визначення його умов) як однієї із загальних засад цивільного законодавства (статті 3 ЦК України) та одного з основних принципів договірного права (стаття 627 ЦК України) у договірних відносинах за участю суб`єктів державного сектору економіки та в окремих сферах господарювання істотно звужується.

Утворення простого товариства на підставі договору про спільну діяльність є одним із соціально-економічних механізмів реалізації права власності, як публічної, так і приватної, внаслідок чого відбувається перерозподіл управління власністю кожного з учасників.

Правомочності власника не пов`язані винятково із класичною тріадою (володіння, користування і розпорядження), адже суб`єкт права власності має також й інші правомочності: засновницькі, регулятивні, контрольні та деякі інші, що забезпечують власнику реалізацію однієї з основних його функцій - функції управління своєю власністю. З огляду на це право власності є визначеною та забезпеченою суб`єктивним правом сукупністю правомочностей власника, яка гарантує використання ним належного йому майна на власний розсуд та у своїх інтересах.

Підвищена увага законодавця до договорів про спільну діяльність суб`єктів державного сектору господарювання (через встановлення відповідних заборон та обмежень договірної свободи) пов`язана саме з тим, що:

-за загальним правилом частини 1 статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, тобто в такому випадку змінюється правовий режим публічної власності;

-відповідно до частини 2 статті 1138 ЦК України якщо договір простого товариства пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов`язаннями незалежно від підстав їх виникнення, тому реалізація солідарної відповідальності за боргами учасника також створює загрозу вибуття основних фондів, що належали державі, на користь інших осіб.

Саме з огляду на необхідність захисту публічних інтересів і запобігання розмиванню державної власності встановлено обмеження принципу свободи договору при укладанні договорів про спільну діяльність.

При недотриманні встановлених законом заборон і обмежень укладений договір про спільну діяльність визнається недійсним, що у даних спірних правовідносинах підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612.

Також необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після визнання недійсним Договору про спільну діяльність статус спільного майна не змінився, ДП "Готель "Козацький" не набув одноосібного права на спільне майно учасників спільної діяльності, зокрема права на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, оскільки зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612 убачається, що судом було відмовлено у задоволенні зустрічного позову в частині застосування наслідків недійсності Договору про спільну діяльність.

Так, за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo ante у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина 2 статті 216 ЦК України).

У постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 ЦК України). Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 ЦК України).

Як вже встановлено судом апеляційної інстанції за результатами розгляду справи №32/612 місцевий господарський суд ухвалив рішення, відповідно до якого зустрічний позов ДП "Готель "Козацький" визнав таким, що підлягає задоволенню частково, а саме, в частині визнання недійсним Договору про спільну діяльність від 03.10.2000, в іншій частині зустрічного позову про застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України (статтею 228 ЦК України), відмовив.

Місцевий господарський суд взяв до уваги, що при укладенні спірного Договору про спільну діяльність чинним був ЦК УРСР, тому посилання позивача за зустрічним позовом на норми ЦК України і ГК України є необґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 49 ЦК УРСР, чинної на час укладення спірного Договору, передбачено, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання угоди обома сторонами в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності у відповідача за зустрічним позовом умислу у завданні шкоди державі, а посилання на той факт, що укладення договору направлене на фактичне привласнення безпосередньо відповідачем за зустрічним позовом та компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" державного майна є умовним припущенням, що може бути реалізоване при наявності певних обставин, місцевий господарський суд у рішенні від 17.01.2012 у справі №32/612 виснував про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених вказаною статтею ЦК УРСР.

Таким чином, у вказаній справі відмова у задоволенні зустрічного позову щодо застосування наслідків, передбачених для визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, не свідчить про відмову у проведенні двосторонньої реституції.

Питання про проведення двосторонньої реституції у даній справі не вирішувалося судом, так як не заявлялося у зустрічному позові.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що з огляду на встановлені у даній справі, що розглядається, обставини щодо не набуття ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" права власності на спірне майно (його частину) як спільного майна у спільній діяльності, оскільки ДП "Готель "Козацький" не був власником такого майна і така передача державного майна у спільну діяльність суперечила вимогам чинного на момент укладення Договору про спільну діяльність законодавства через існування законодавчих заборон і обмежень, тому спірне нерухоме майно не набуло правового режиму спільної власності для всіх учасників Договору про спільну діяльність з моменту його укладення.

Встановлені обставини свідчать як про відсутність необхідності у проведенні повернення належного державі в особі Міністерства оборони України нерухомого майна, зокрема і спірного, у зв`язку з тим, що воно не вибувало із її володіння, так і про помилковість висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що після визнання недійсним Договору про спільну діяльність статус спільного майна не змінився, третя особа не набула одноосібного права на спільне майно учасників спільної діяльності.

Щодо врахування при вирішенні спору у даній справі обставин, встановлених в остаточному рішенні Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30.09.2011 (в редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (далі - Арбітражне рішення), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

В Арбітражному рішенні, у його резолютивній частині, серед іншого, визначені частки (паї) учасників Договору про спільну діяльність у спільному майні в цілому та в кожному окремому об`єкті спільної діяльності. У тому числі визначена частка (пай) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, яка складає у грошовому вираженні - 24 683 769,64 грн, у відсотковому вираженні - 39,29%. Тобто, зазначеним Арбітражним рішенням визначена частка власності позивача у спірному у даній справі об`єкті нерухомого майна, яка склала 39,29%.

Арбітражне рішення в частині визначення ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" належної йому частки у спільному майні в цілому та в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, є предметом дослідження суду апеляційної інстанції у питанні його прийнятності при вирішенні спору у даній справі, що переглядається в апеляційному порядку.

Умову про передачу будь-якого спору, що виникає з умов Договору про спільну діяльність, на розгляд Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма сторони узгодили Додатковою угодою №4 від 14.05.2010 шляхом внесення змін до пунктів 14.4, 14.5 цього Договору.

Як убачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612, зважаючи на встановлення невідповідності Договору про спільну діяльність вимогам закону на час його укладення та наявності підстав у відповідності до вимог статей 203, 215 ЦК України для визнання його недійсним, місцевий господарський суд таким чином визнав недійсним і положення пункту 14.4 цього Договору, яким встановлено арбітражне застереження. З огляду на те, що Додаткова угода №4 є невід`ємною частиною Договору про спільну діяльність, її положення також є недійсними.

Саме у зв`язку із встановленою місцевим господарським судом недійсністю арбітражної угоди у Договорі про спільну діяльність, у відповідності до положень статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" провадження у справі №32/612 за зустрічним позовом місцевий господарський суд визнав таким, що припиненню не підлягає, а також і те, що господарський суд наділений компетенцією щодо вирішення спору по суті в порядку, встановленому ГПК України.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що відповідно до статті 73 ГК України (у редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди №4 та ухвалення Арбітражного рішення) визначено поняття державного унітарного підприємства.

Зокрема, таке державне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, та входить до сфери його управління.

Майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління.

ДП "Готель "Козацький" підпадає під визначення державного унітарного підприємства.

Спір з приватноправових відносин з іноземним елементом між юридичним особами, зареєстрованими в Україні, може бути переданий на вирішення іноземного арбітражу за положеннями Законів України "Про міжнародне приватне право" та "Міжнародний комерційний арбітраж" з урахуванням обмежень, які встановлює внутрішнє законодавство, зокрема норми процесуального закону про виключну юрисдикцію українських судів.

Питання виключної територіальної підсудності справ на час звернення сторін до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма та ухвалення ним рішення регулювалося статтею 16 ГПК України, якою було визначено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

У пункті 1 частини 1 статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" (у редакції, чинній на час звернення сторін до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма та ухвалення ним рішення) зазначено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.

Таким чином, національним законодавством передбачено, що позови суб`єктів господарювання про право власності на нерухоме майно розглядаються виключно судом тої держави, на території якої знаходиться майно.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначене Арбітражне рішення про визначення частки (паю) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, у грошовому та відсотковому вираженні, не підлягає врахуванню у даній справі.

При цьому суд апеляційної інстанції відзначає, що надання ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014 у справі №761/7764/14-ц дозволу на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30.09.2011 (в редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011 не впливає на висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлених у даній справі обставин та не доводить відповідність вимогам чинного законодавства України Договору про спільну діяльність та відповідно узгодженого в ньому арбітражного застереження (Додаткова угода №4 до Договору).

Зазначення в Арбітражному рішенні про те, що Договір про спільну діяльність з урахуванням додаткових угод до нього є обов`язковим для сторін не спростовує рішення місцевого господарського суду від 17.01.2012 у справі 32/612 в частині визнання недійсним Договору про спільну діяльність, оскільки поняття "обов`язковий" та "дійсний" не є тотожними.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що фактичний власник спірного майна - держава в особі уповноваженого органу, не був залучений до участі у справі, що розглядалася Арбітражним інститутом Торгової палати міста Стокгольма.

Отже, прийняте у цій справі Арбітражне рішення, яким визначено, зокрема, за ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частку (пай) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, в розмірі 39,28%, не спричинило припинення права власності держави на спірне нерухоме майно у відповідній частині. Таке рішення за жодних обставин не може бути протиставлено особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про недоведеність позивачем обставин того, що при переданні зі сфери управління Міністерства оборони України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №149-р до сфери управління ФДМ єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький", у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію, до його складу входила належна ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частка у розмірі 39,28%, набута на підставі Договору про спільну діяльність і яка стала невід`ємною частиною вказаного об`єкта нерухомості.

Отже, як наслідок, помилковим є висновок суду першої інстанції у даній справі про те, що із купівлею об`єкта малої приватизації СТОВ "Надія" набуло також і майно ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" у формі інвестицій в широкому сенсі (в тому числі зусиль), які були спрямовані на досягнення завдань, визначених підпунктами 1.2.2, 1.2.3 пункту 1.2 Договору про спільну діяльність, та у процесі спільної діяльності учасників вказаної угоди стали невід`ємною частиною об`єкта нерухомості.

Матеріалами справи підтверджується, що до складу об`єкта приватизації увійшло нерухоме майно - будівля готелю за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 1/3, яка належить державі в особі Фонду.

Процедура приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" проведена в межах та спосіб, передбачені Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 та інших актів чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями; єдиний майновий комплекс державного підприємства включає усі види майна, призначені для діяльності підприємства, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марну або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

За приписами частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів малої приватизації, зокрема, належать єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації; пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що викуп акцій (часток), що належать державі або територіальній громаді у статутних капіталах господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства та з урахуванням установчих документів таких товариств і законодавства держав реєстрації таких товариств (організацій, підприємств).

Оскільки наказом Фонду від 19.08.2021 №1460 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький" шляхом продажу на аукціоні з умовами, при проведенні його приватизації Фондом правомірно не застосувалася норма статті 16 Закону, оскільки об`єктом приватизації є ЄМК ДП "Готель "Козацький", а не акції (частки) у статутному капіталі підприємства.

Формування стартової ціни зазначеного об`єкта малої приватизації відбулося у відповідності до вимог частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якою передбачено її визначення аукціонною комісією на рівні балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації.

Згідно з абзацом 4 пункту 7-4 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" установлено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану під час приватизації єдиного майнового комплексу підприємства складаються переліки об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів, які перебувають на балансі такого підприємства (за наявності). Аудит, екологічний аудит, інвентаризація, оцінка об`єкта приватизації (його складових не здійснюється. Протягом трьох робочих днів після затвердження умов продажу об`єкти приватизації орган приватизації в електронній торговій системі та, за наявності технічної можливості, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України або відповідної територіальної громади.

За результатами електронного аукціону №SPE001-UA-20240626 від 18.07.2024, затвердженого наказом ФДМ України від 25.07.2024 №1699, між Фондом, як продавцем, та СТОВ "Надія", як переможцем електронного аукціону та покупцем, 13.08.2024 укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації- ЄМК ДП "Готель "Козацький" за ціною 480 001 200,00 грн (з ПДВ).

15.11.2024 між вказаними сторонами підписано Акт №4 приймання-передачі об`єкта малої приватизації- ЄМК ДП "Готель "Козацький".

На підставі зазначених документів за СТОВ "Надія" 15.11.2024 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513).

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин відсутні підстави вважати, що у процесі приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" відповідач 2 набув право власності на майно позивача у формі вкладу у спільну діяльність, яке не було повернуто та не відшкодована його вартість останньому попереднім власником, а отже позивачем не доведено наявності порушення його права на частку у майні відповідача 2, за захистом якого він звернувся до господарського суду у даній справі.

З огляду на викладене, вимога ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про витребування у порядку статті 387 ЦК України його частки у розмірі 39,28% (3928/10000) у спірному об`єкті нерухомості, набутому СТОВ "Надія" у процесі приватизації, є необґрунтованою, у її задоволенні слід відмовити.

Рішення суду першої інстанції у даній справі в оскаржуваній частині підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна".

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього права на частку у об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає недоцільним досліджувати надані ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" докази на підтвердження розміру здійснених ним внесків за Договором про спільну діяльність та, відповідно, встановлювати розмір його частки у об`єкті спільної діяльності, який є предметом витребування у даній справі.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення суду першої інстанції, яким задоволено заява ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про ухвалення додаткового рішення, стягнуто на користь позивача з кожного з відповідачів по 102 500,00 грн витрат на професійну допомогу.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 ГПК України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути на свою користь з Фонду та СТОВ "Надія" в рівних частках судові витрати у розмірі 205 000,00 грн, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Відповідачі заперечили подану позивачем заяву.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 ГПК України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, розподіляючи витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції керувався загальним правилом розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначеним частиною 4 статті 129 ГПК України та враховував, що за результатами вирішення спору по суті у даній справі рішенням від 07.04.2025 позов задоволено частково; витребувано від СТОВ "Надія" на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513); в іншій частині позову відмовлено; присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, за результатами апеляційного перегляду ухваленого у даній справі рішення суду першої інстанції від 07.04.2025 колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування цього рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про витребування від СТОВ "Надія" на користь позивача частки у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513) та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна".

Положеннями частини 14 статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні позову ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" у даній справі відмовлено повністю, у відповідності до вимог частини 4 статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути покладені на відповідачів.

За результатами розгляду цієї справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами та відповідно до вимог частини 4 статті 129 ГПК України у разі відмови у позові покладаються на позивача.

У зв`язку з наведеним, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Так, згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, та заперечення позивача у відзивах на апеляційну скаргу та письмових поясненнях не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги СТОВ "Надія" та Фонду на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 2904.2025 у справі №910/12374/24 слід скасувати, ухваливши нові рішення та додаткове рішення у відповідності до висновків цієї постанови.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/12374/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12374/24 в частині задоволення позову про витребування від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (19773, Черкаська область, Золотоніський район, село Кедина Гора, вулиця Шевченка, будинок 86/5; ідентифікаційний код 24842666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг України" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 25662676) частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер:2956376480000, загальна площа (кв.м):9513)-скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" до Фонду державного майна та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12374/24 залишити без змін.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/12374/24 скасувати.

6. Прийняти нове додаткове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 25662676) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (19773, Черкаська область, Золотоніський район, село Кедина Гора, вулиця Шевченка, будинок 86/5; ідентифікаційний код 24842666) 1 589 700,00 грн (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сімсот гривень 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 25662676) на користь Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код 00032945) 1 589 700,00 грн (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сімсот гривень 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови.

10. Матеріали справи №910/12374/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з навчанням судді Хрипуна О.О. у Національній школі суддів України з 17.11.2025 по 21.11.2025 та відрядженням з 22.11.2025 по 02.12.2025 повний текст постанови складено 03.12.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.О. Хрипун

Г.П. Коробенко