Ухвала від 05.12.2025 по справі 2-2745/10

УХВАЛА

05 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 2-2745/10

провадження № 61-14850ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року у справі

за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Обґрунтовуючи свою заяву зазначала, що вона в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 сплатила виконавчий збір та витрати виконавчого провадження та звернулася до Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерстваіз заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника на що отримала відповідь про неможливість закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, оскільки стягувач у виконавчому провадженні не замінений.

Оскільки відкрите виконавче провадження перешкоджає їй вільно володіти та користуватися своїм майном, просила суд зобов`язати посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 та зняти (скасувати) всі арешти із всього рухомого та нерухомого майна, що були накладені відділом державної виконавчої служби в межах вказаного виконавчого провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня

2025 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду

від 30 жовтня 2025 року, у задоволенні ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

У листопаді 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ліпкевич І. В., на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що на дату звернення до суду першої інстанції зі скаргою до ОСОБА_1 відсутні претензії щодо погашення боргів з боку кредиторів, держави. Зазначає, що суд першої інстанції не вказує у своїй ухвалі, який спосіб захисту сторони виконавчого провадження є належним у разі сплати боргу та всіх обов`язкових платежів. А також судом не враховано факту поєднання унаслідок смерті ОСОБА_2 особи боржника та кредитора. За таких обставин вважає, що є підстави для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2

та зняття всіх обтяжень на підставі пункту 9 частини першої, третьої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 451 ЦПК України).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 стосовно стягнення з ОСОБА_1 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 893 085,36 грн заборгованості за кредитним договором.

29 березня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» був укладений договір відступлення права вимоги № 114/7-4415, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору всі права вимоги за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 014/1101/82/37175 щодо боржника ОСОБА_3 .

Разом з відступленням права вимоги за кредитним договором новому кредитору були відступлені також права за договором поруки від 31 липня 2007 року № 014/1101/82/37175/П, який був укладений з ПП «Захід» в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

АТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ТзОВ «Арма Факторинг» укладено договір комісії від 29 березня 2017 року.

ТзОВ «Арма Факторинг» передало всі права вимоги ОСОБА_2 за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 014/1101/82/37175 та всіма договорами забезпечення відповідно до договору комісії від 29 березня 2017 року.

Відповідно до довідки від 29 березня 2017 року ОСОБА_2 зазначив, що він фінансових та майнових претензій до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за договорами кредиту та поруки не має.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть від 17 жовтня 2022 року серія НОМЕР_1 ).

Згідно з повідомленням Луцької районної державної нотаріальної контори від 07 лютого 2024 року після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем є його дружина, ОСОБА_1 .

09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, оскільки нею сплачені виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

За інформацією з листа відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 травня

2025 року слідує, що неможливо закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 та зняття арешту з майна боржника, оскільки стягувач у виконавчому провадженні не замінений і представлена розписка про відсутність боргових зобов`язань викликає сумніви у її достовірності, про що зазначив державний виконавець в судовому засіданні.

У матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості по виконавчому листу від 18 червня 2010 року № 2-2745/10 ОСОБА_1 та основним боржником ОСОБА_3 .

Доводи щодо припинення кредитного договору з ОСОБА_3 та договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 , вважається припиненим з 29 березня 2017 року, не знайшли свого підтвердження у суді першої та апеляційної інстанції з огляду на відсутність відповідних доказів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано беззаперечних доказів неправомірності дій державного виконавця і вимога зобов`язати вчинити дії щодо завершення виконавчого провадження може розцінюватися як втручання у діяльність органу державної виконавчої служби і такий спосіб захисту не може бути задоволений.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вказав, що

у постанові про відкриття виконавчого провадження, постанові про передачу виконавчого провадження та постанові про прийняття виконавчого провадження

№ НОМЕР_2 стягувачем є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», даних про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 матеріали справи не містять.

Апеляційний суд також вказав, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 ЦК України та статті 1054 ЦК України, адже для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа, тому доводи, що новим кредитором за кредитним договором та договором поруки з фізичною особою від 31 липня

2007 року став ОСОБА_2 є безпідставними.

Колегія суддів також констатувала, що у виконавчому провадженні ніхто не звертався із заявою про заміну сторони (стягувача) і державний виконавець не повинен доводити, спростовувати чи відбулася заміна стягувача у виконавчому провадженні.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки під час судового розгляду не було встановлено факту виконання зобов`язання боржником, відсутні підстави вважати, що виконавче провадження підлягало закінченню, а також відсутні підстави для визнання бездіяльності протиправною.

Отже, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга

є необґрунтованою.

Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 16 вересня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник