Рішення

від 14.12.2010 по справі 5740-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5740-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2010Справа №2-7/5740-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До  відповідача Управління з'єднувального каналу (96300, смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 120, ідентифікаційний код 25870819)

Про стягнення 521 314,05  грн.

          Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача – Ющенко Т. А,, предст., дов. №408-Д від 19.07.2010 р.

Від відповідача – Сміліченко Г. В., предст., дов. №12-02/302 від 13.12.2010 р.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Управління з'єднувального каналу 521 314,05  грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються свої обов'язки за договором про поставку електричної енергії №29 від 07.07.2004 р. в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого відповідачеві нараховані інфляційні втрати в сумі 145 691,61 грн., 3% річних в розмірі 59 869,60 грн. та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 315 752,84 грн.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому просить суд зменшити розмір пені. Наданий відзив був прийнятий судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

      Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

07.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Управлінням з'єднувального каналу (Споживач) укладено договір №29 про постачання електричної енергії (а. с. 7-10).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ), згідно умов цього договору та додатків до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків».

Згідно з пунктом 2.2.4 Споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №5 «порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ.  Повна поточна оплата вартості електричної енергії здійснюється одним платежем по фактичним показникам приладу обліку в дату оплати, встановлену цим додатком.

Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний  рахунок) встановлюється 25 числа  кожного місяця, відповідно розрахунковим є період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 2 Додатку №4.2, а. с. 19).

Відповідно до пункту 5 Додатку розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 30 числа кожного місяця.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що між сторонами у справі був підписаний також Додаток №5 до договору №29 від 07.07.204 р. «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», який був складений відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Мінпаливенерго №19 від 17.01.2002 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати.

Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості Управління з'єднувального каналу перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» за період з 01.01.2010 р. до 31.10.2010 р. у розмірі 15 533 015,01 грн. Факт наявності заборгованості у вказаному розмірі був підтверджений, зокрема, рішенням ГС АР Крим від 25.11.2010 р. у справі №2-7/5522-2010.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ВАТ «Крименерго» просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 145 691,61 грн., 3% річних в розмірі 59 869,60 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 315 752,84 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору поставки електроенергії, пункту 8 додатку № 4.2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.  

Перевіривши правильність обчисленого позивачем розміру пені у сумі 315 752,84 грн., суд погоджується з його обґрунтованістю, однак зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру неустойки, Управління з'єднувального каналу посилається на те, що воно є бюджетною організацією і фінансується з бюджету України, при тому, що таке фінансування здійснюється з постійною затримкою. Крім того, Управління звертає увагу на те, що за несвоєчасне фінансування витрат на спожиту електроенергію кошти на погашення штрафних санкцій не виділяються. Відповідач зазначає, що Управління з'єднувального каналу на 85% здійснює подачу води на півострові, зокрема, наповнює водою Міжгірне водосховище, а тому припинення водопостачання призведе до погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки. Саме з цих підстав, виконуючи приписи уряду про заповнення водою Міжгірного водосховища, Управління, за його твердженням, було повинно здійснювати подачу води навіть при наявності боргу за електричну енергію.

Суд звертає увагу на те, що вказані твердження відповідача підтверджуються матеріалами справи. Так, відповідно до пункту 1.1 Положення  про Управління з'єднувального каналу Управління є бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державного комітету України по водному господарству. Згідно з пунктом 1.6 Положення координація питань щодо діяльності Управління в частині експлуатації водогосподарських систем здійснюється Республіканським комітетом АР Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виділення коштів для фінансування робіт із заповнення водою Міжгірного водосховища» від 27 серпня 2010 р. N 834 було вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо виділення Раді міністрів Автономної Республіки Крим у вигляді субвенції з державного бюджету 24 млн. гривень для оплати вартості електроенергії, використаної у 2010 році для заповнення водою Міжгірного водосховища, та погашення кредиторської заборгованості за використану на цю мету в 2008 - 2009 роках електроенергію за рахунок залишку коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворився на 1 січня 2010 року.

Вказаною Постановою Державному казначейству приписано забезпечити в установленому порядку відкриття асигнувань за визначеною бюджетною програмою в сумі, передбаченій розписом Державного бюджету України на 2010 рік, а Раді міністрів Автономної Республіки Крим - повернути після закінчення бюджетного періоду залишки невикористаних бюджетних коштів до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища та забезпечити цільове використання бюджетних коштів та подати до 20 грудня 2010 р. Міністерству фінансів і Державному казначейству звіт про використання коштів, виділених згідно з цією постановою.

На виконання цієї Постанови Радою Міністрів АР Крим 29.09.2010 р. була прийнята Постанова №431 «Про порядок використання коштів субвенції з державного бюджету для оплати вартості електроенергії, використаної в 2010 році для заповнення водою Міжгірного водосховища, та погашення кредиторської заборгованості за використану на вказані цілі в 2008-2009 роках електроенергію», якою Республіканському комітету АР Крим по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству приписано забезпечити використання коштів субвенції з державного бюджету для оплати вартості електроенергії, використаної в 2010 році для заповнення водою Міжгірного водосховища, та погашення кредиторської заборгованості за використану на вказані цілі в 2008-2009 роках електроенергію відповідно до Порядку, затвердженого пунктом 1 цієї постанови.

Відповідним Порядком (Додаток до Постанови Ради Міністрів АР Крим №431 від 29.09.2010 р.) головним розпорядником коштів субвенції в 2010 році був визначений Республіканський комітет АР Крим по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству.

Згідно Порядку Міністерство фінансів АР Крим перераховує Рескомводгоспу кошти на оплату витрат по заповненню водою Міжгірного водосховища у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства, а Рескомводгосп, в свою чергу, направляє кошти субвенції енергопостачальному підприємству ВАТ «Крименерго», яке понесло витрати  по поставці електроенергії для заповнення водою Міжгірного водосховища в 2008-1010 роках.

Таким чином, суд погоджується з посиланням Управління на те, що оскільки воно є бюджетною організацією та фінансується з державного бюджету, оплата вартості електричної енергії, зокрема, для заповнення водою міжгірного водосховища, здійснюється за рахунок надходження відповідних коштів з бюджету. При цьому, суд звертає увагу на те, що виділення відповідних коштів на погашення заборгованості за електричну енергію за 2010 рік було передбачено лише наприкінці серпня 2010 року – після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідної Постанови від 27 серпня 2010 р. N 834. Отже, з цього вбачається, що до вересня 2010 року порушення відповідачем свого обов'язку по повній та своєчасній сплаті вартості електроенергії, спожитої для заповнення водою Міжгірного водосховища, було пов'язано, зокрема, з відсутністю відповідних коштів, що, відповідно, призвело до нарахування пені.

При цьому, су зазначає, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду доказів того, що порушення відповідачем свого обов'язку по повній та своєчасній сплаті вартості спожитої електричної енергії завдало Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» значних збитків.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки (пені) на 70% та стягнути з Управління з'єднувального каналу на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” пеню в сумі 94 752,85 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування інфляційні втрати в сумі 145 691,61 грн. та 3% річних в розмірі 59 869,60 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи зменшення судом належної до сплати пені, позов підлягає часковому задоволенню.

Згідно з п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління з'єднувального каналу (96300, смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 120, ідентифікаційний код 25870819) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) пеню в сумі 94 752,85 грн., 145 691,61 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 59 869,60 грн., 5213,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в позові в частині стягнення з Управління з'єднувального каналу на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” 220 999,99 грн. пені.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                     (підпис)                                           І. І. Дворний

Рішення підписано 17.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.