Рішення

від 28.12.2010 по справі 1/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2010 р.   

Справа № 1/57   

Господарський суд Івано-Франківської області  у складі судді  Соботник В.В.,

при секретарі судового засідання Липко І.І.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні справу

за позовом        Приватного підприємства "Ніка-Ден"

                         33003, вул. Гагаріна, 14/28, м. Рівне

до відповідача  Відкритого акціонерного товариства "Отинійська ПМК - 150"

                          78200, вул. Іванцева, 21, смт. Отинія, Коломийський район,

                          Івано-Франківська область

про стягнення основної заборгованості в сумі 300 000  грн.

За участі представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1, (паспорт серії НОМЕР_1 від 24.03.97 р., довіреність від 15.09.10 № 5-09/10)

від відповідача:  ОСОБА_2, (посвідчення водія № НОМЕР_2 від 25.12.02 р., довіреність від 07.12.09 р., № 3)

встановив: заявлена вимога про стягнення з відповідача 300 000 грн. заборгованості  за отриманий товар по договору від 16.07.2009 року.

Відповідач в судовому засіданні  факт отримання продукції підтвердив. Однак заявлений позов не визнав, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товару, доказів взаємовідносин відповідача з контрагентами, які підпадають під визначення перевізника. При таких обставинах, на його думку, позивач не може стверджувати про виконання ним взятих на себе зобов'язань по поставці товару, і як наслідок, вимагати її оплату. Вважає договір нікчемним, який є недійсним в силу закону і не створює  інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та відмовити в позові.

Позивач вимог ухвали  від 30.11.2010 року не виконав. В судовому засіданні пояснив, що товарно - транспортні накладні на поставку товару  по договору від 16.07.2009 року відсутні. Вказану продукцію відповідач отримав самовивозом.

Докази  проведення звірки розрахунків (ухвала  від 30.11.2010 року) сторони суду не подали.

В обгрунтуванння заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 300 000 грн. відповідач, як на доказ, посилається на  договір від 16.07.2009 року, специфікацію від 17.07.2009 року, яка є невід'ємним додатком до нього, видаткову накладну  № РН-0041 від 17.07.09р., видаткову накладну   № РН0042 від 23.07.09р, акт приймання-передачі  від 17.07.2009 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суддя встановив наступне.

Між  приватним підприємством  "Ніка-Ден" (постачальник) та Відкритим акціонерним  товариством  "Отинійська ПМК –150" (покупець) 16.07.2009 року   укладено договір поставки товару, за умовами якого постачальник зобов'язувався  постачати (передавати) у власність покупця товар згідно специфікації, а покупець приймати цей товар  та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 3.4. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання вказаного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму      300 000 грн. Факт передачі підтверджується видатковими накладними № РН - 0041 від 17.07.2009 р., № РН - 0042 від 23.07.2009 р. (а.с. 35-36), актом приймання - передачі товару від 17.07.2009 р. (а.с. 13), які належним чином засвідчені.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом   господарювання  та іншим  учасником  (учасниками) відносин у сфері  господарювання з підстав,  передбачених  законами України, в силу  якого  один суб‘єкт  (зобов‘язана сторона, у тому числі боржник) зобов‘язаний  вчинити певну дію  господарського  чи управлінсько-господарського  характеру  на користь  іншого  суб‘єкта  (виконати роботу, передати майно, сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматись  від певних дій, а інший суб‘єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор)  має право вимагати   від зобов‘язаної  сторони  виконання  її обов‘язку.  

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України, встановлено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.   

Відповідно  до ч.1   ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарські  зобов‘язання, які є одним із  видів господарських зобов‘язань, - це  цивільно-правові  зобов‘язання, що виникають  між учасниками  господарських відносин  при здійсненні  господарської діяльності, в силу   яких  зобов‘язана сторона  повинна вчинити  певну господарську  дію на користь  другої сторони  або утриматись від певної дії, а управнена сторона  має право  вимагати  від  зобов‘язаної  сторони виконання  її обов‘язку.          

Статтею 509  Цивільного кодексу  України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою                       № 001-12/09 від 14.06.2010 року сплатити суму боргу за отриманий товар.

Доказів оплати вартості товару в сумі 300 000 грн. відповідачем суду не подано і на час розгляду справи в суді.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання та застосування типових форм первинного обліку, затвердженої наказом Державного комітету  статистики України № 263 від 27.07.1998 р., передбачено вимоги оформлення видаткових накладних.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідальність за недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Подані позивачем  видаткові накладні  (а.с. 35-36), а також акт  приймання - передачі товару (а.с.13) є належними доказами в розумінні ст. 34 Гоподарського процесуального  кодексу України, в них є всі необхідні реквізити, зокрема підписи відповідальних осіб та печатки юридичних осіб, що свідчить про підтвердження ними факту  поставки (передачі) позивачем  товару  відповідачу, а  згідно п. 3.3. договору від 16.07.09р.,  і про перехід права власності на товар, з моменту підписання накладної.

Аналіз умов договору від 16.07.09р. свідчить про відсутність обставин, з якими закон пов'язує визнання провочину недійсним і настання відповідних наслідків.

На підтвердження наведеного заявлений позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті  державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України,  49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з "Отинійська ПМК –150" 78200, вул. Іванцева, 21, смт. Отинія, Коломийський район, Івано-Франківська область (код 01037560)  на користь Приватного підприємства "Ніка-Ден"    33003,  вул. Гагаріна, 14/28, м. Рівне, Рівненської області (код 36221851)  300 000  (триста тисяч) гривень основного боргу,  3 000 (три тисячі) грн. витрат по сплаті державного мита, 236, 00 (двісті тридцять шість) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                    В.В.Соботник

                                                                                         Повне рішення складено (30.12.10р.)