Рішення

від 13.12.2010 по справі 10/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/396

13.12.10

За позовом Київської природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до                 1. Комунального підприємства «Плесо»

                    2. Приватного підприємства «Метроторг-2009»

про               визнання недійсним договору № 49 від 23.04.2010 року, звільнення земельної

                    ділянки та приведення її у попередній стан

                                                                                                                       суддя Котков О.В.

                                                                                               секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від прокуратури:  Пилипенко Т.А.

від позивача:        Гулько А.Б., довіреність № 225-КР-1059 від 15.10.2010 року;

від відповідача 1: не з’явились;

від відповідача 2: Кондрашов Є.М.;

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська природоохоронна прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до суду з позовом про визнання договору № 49 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду міста Києва за адресою: Дніпровський район м. Києва в прибережно-захисній смузі річки Дніпро, на території Гідропарку, зона відпочинку «Венеція», укладений 23 квітня 2010 року між Комунальним підприємством «Плесо»та Приватним підприємством «Метроторг-2009», недійсним; про зобов’язання Приватного підприємства «Метроторг-2009»повернути земельну ділянку площею 810 кв. м., що розташована за адресою Дніпровський район м. Києва в прибережно-захисній смузі річки Дніпро, на території Гідропарку, зона відпочинку «Венеція»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства України про оренду землі, а саме: ст. 9, 125, 126 Земельного кодексу України. Розпорядником земельної ділянки площею 810 кв. м., розташованої за адресою Дніпровський район м. Києва в прибережно-захисній смузі річки Дніпро, на території Гідропарку, зона відпочинку «Венеція»є Київська міська рада. Повноважень у галузі земельних відносин Київська міська рада комунальному підприємству «Плесо»не делегувало і останнє не є власником або розпорядником земельної ділянок, тому не може надавати її в оренду. Спірний договір передбачає оренду земельної ділянки площею 810 кв. м., а отже відповідач 1 самовільно передав у тимчасове користування відповідачу 2 згідно спірного договору земельну ділянку площею 810 кв. м. Таким чином, спірний договір суперечить законодавству України, а тому на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний недійсним, земельна ділянка, яку займає відповідач 2, повинна бути звільнена та передана розпоряднику вказаної земельної ділянки –Київській міській раді.

Відповідач 1 надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що оспорюваний Прокуратурою договір благоустрою ніяким чином не порушує права та інтереси Київської міської ради. Навпаки, договір спрямований на виконання рішень міськради, розпоряджень його виконавчого органу. Укладання таких договорів знаходиться в межах делегованих повноважень, якими місцеві органи влади наділили (делегували) Комунальне підприємство «Плесо»щодо питань благоустрою земель водного фонду та прибережних захисних смуг для виконання його статутних завдань.

Відповідач 2 письмового відзив на позов не надав, у судовому засіданні проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2010 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(підприємство, відповідач 1) та Приватним підприємством «Метроторг-2009»(партнер, відповідач 2) був укладений договір № 49 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору партнер розробляє детальну програму та графік виконання робіт з покращення стану та розвитку об’єкту благоустрою у межах визначеної території.

За умовами договору № 49 від 23.04.2010 року підприємство закріплює за партнером об’єкт благоустрою для розробки, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку території, а також для пайової участі у необхідних для виконання договору заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання, за умови надання погодження підприємством.    

Згідно п. 2.8 договору, місце розташування об’єкту благоустрою та загальна площа визначеної та прилеглої території, форма та порядок оплати встановлюються в додатку № 2 цього договору.

У додатку № 2 до договору, визначено, що місцем розташування об’єкту благоустрою є м. Київ, Гідропарк, о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція». Загальна площа визначеної території, яка закріплюється за відповідачем 2 для здійснення заходів благоустрою складає 705 кв. м. Загальна площа визначеної території, яка закріплюється за партнером виключно для виконання програми з благоустрою та розвитку території становить 105 кв. м. Загальна площа прилеглої території до визначеної території, яка закріплюється за відповідачем 2 становить 600 кв. м. Розмір грошової суми пайової участі (з ПДВ) відповідача 2 у заходах благоустрою прилеглої території станом на дату укладення договору становить 7 875,00 грн. в місяць.

Згідно з п. 3.2.2 договору відповідач 2 зобов’язаний отримати передбачені нормативно-правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для експлуатації тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд, розміщення рекреаційного та іншого обладнання, його експлуатації та для здійснення діяльності з використанням об’єкту благоустрою.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві»встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, що якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо»угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних об’єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо»на праві господарського відання внутрішніх водних об’єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»доручено:

2.1. В установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження.

2.2. Забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку.

2.3. Після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з п. 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо»забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 4. розпорядження № 111 від 04.02.2009 підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо»взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Як вбачається з додатку до розпорядження № 111 від 04.02.2009 до переліку внутрішніх водних об'єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП «Плесо»,  входить затока Русанівська (о. Долобецькому) у Деснянському районі м. Києва (саме затока Русанівська).

Отже, згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»не передавались в користування земельні ділянки на яких розташовані об’єкти, які за цим розпорядженням КП «Плесо»отримало на баланс.

Докази того, що КП «Плесо»в установленому законодавством порядку отримало документи, що посвідчують право користування земельними ділянками на яких розміщенні ці об’єкти у КП «Плесо»відсутні.

Належних доказів того, що відповідач 2 має дозвільну документацію на розміщення об’єкту площею 105 кв. м., що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, на території Гідропарку о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція»та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 600 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як встановлено судом, між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір № 49 від 23.04.2010 року про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва, відповідно до якого відповідач 1 передав відповідачу 2 територію для виконання програми з благоустрою та розвитку території площею 105 кв. м., при цьому відповідач 2 має отримати відповідну довільну документацію, та прилеглу територію площею 600 кв. м. (загальна площа об’єкту благоустрою складає 705 кв. м.), за які відповідач 2 має сплачувати відповідачу 1 –7 875,00 грн. в місяць.

З наведеного вбачається, що фактично між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться у Деснянському районі м. Києва, о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція» загальною площею 705 кв. м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.   

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у Деснянському районі м. Києва, о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція»загальною площею 705 кв. м. у відповідачів відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою Деснянський район м. Києва, о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція»знаходиться у комунальній власності м. Києва.                                                  

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення відповідачем 1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні об’єкти та гідротехнічні споруди у користування. Таким чином, відповідач 1 не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір та передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги Київської природоохоронної прокуратури про визнання договору № 49 від 23.04.2010 року недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Надані прокуратурою докази свідчать про те, що відповідачем 2 на земельній ділянці за адресою Деснянський район м. Києва, о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція»проводиться будівництво капітальної споруди.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою Деснянський район м. Києва, о. Долобецький, зона відпочинку «Венеція» є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада та матеріалами справи підтверджується знаходження на ній будівель встановлених відповідачем 2, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобов’язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 705 кв. м. (оскільки, за договором № 49 від 23.04.2010 року відповідачем 1 було передано відповідачу 2 -705 кв.м., а не 810 кв.м.) саме Київській міській раді привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та  споруд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою та позивачем, не надали.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Київської природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів порівну в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 49 від 23.04.2010 року про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Приватним підприємством «Метроторг-2009».

3. Зобов’язати Приватне підприємство «Метроторг-2009»(04060, м. Київ, вул. Щорса, 32в, кв. 63, ідент. код 36588801) повернути земельну ділянку площею 705 кв. м., що розташована за адресою Дніпровський район м. Києва в прибережно-захисній смузі річки Дніпро, на території Гідропарку, зона відпочинку «Венеція»Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідент. код 22883143), привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Метроторг-2009»(04060, м. Київ, вул. Щорса, 32в, кв. 63, ідент. код 36588801) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн (сорок дві гривні 50 копійок) та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Плесо»(м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 7, ідент. код 23505151) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн (сорок дві гривні 50 копійок) та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                                       О.В. Котков

                                                                            дата підписання повного тексту рішення 24.12.2010р.