Ухвала від 10.12.2025 по справі 909/1024/24

Справа № 909/1024/24

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

10.12.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 10843/25 від 10.12.2025) про скасування судового наказу та закриття наказного провадження, у справі

за позовом: Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України"

(пров. Сеньківський, буд. 3, м. Київ, 03190)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані"

(вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-

Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

(вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019)

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа за позовом Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2025 позов Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати, 1 244, 78 гривень пеня, 7 831, 94 гривень - інфляційні втрати задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" 10 194, 78 гривень, з яких: 6 026, 45 гривень - заборгованість з орендної плати, 4 168, 33 гривень - інфляційні втрати, а також 1 603, 32 гривень судового збору; в частині стягнення 4 151, 82 гривень - заборгованості з орендної плати, 1 244, 78 гривень - пені та 3 663, 61 гривень - інфляційних втрат відмовлено; судовий збір в розмірі 1 424, 68 гривень залишено за позивачем.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 у справі № 909/1024/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" від 17.02.2025 (вх. № 01-05/422/25 від 18.02.2025) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2025 у справі № 909/1024/24 - без змін.

01.12.2025 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ на виконання означеного рішення суду від 23.01.2025 у справі № 909/1024/24.

10.12.2025 за вх. № 10843/25 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшла заява про скасування судового наказу та закриття наказного провадження.

Так, в означеній заяві заявник посилаючись на частину 1 статті 170 Цивільного процесуального кодексу України, вказує, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" зазначає, що ознайомившись зі змістом заяви про видачу судового наказу та безпосередньо із судовим рішенням, вважає вимоги стягувача безпідставними та необґрунтованими, а судовий наказ таким, що підлягає скасуванню з підстав наявності спору про право, оскільки спір стосується факту існування боргу, розміру боргу, чинності договору, повноважень стягувача, а також стягувач не довів жодного юридичного факту, необхідного для наказного провадження.

На підставі наведеного, заявник просить суд:

- Судовий наказ, виданий 01 грудня 2025 року Господарським судом Івано-Франківської області у справі 909/1024/24 про стягнення з ТОВ "Інвест Фінанс Компані", на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" 10 194, 78 гривень, з яких: 6 026, 45 гривень - заборгованість з орендної плати, 4 168, 33 гривень - інфляційні втрати, а також 1 603, 32 гривень судового збору;

- Закрити наказне провадження, оскільки вимоги стягувача є спірними та підлягають розгляду виключно в позовному провадженні.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

При цьому, суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" на те, що справа № 909/1024/24 розглядалася Господарським судом Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, про що було відомо й керівнику заявника ОСОБА_1 , яка безпосередньо брала участь в судових засіданнях у даній справі.

При цьому, в Господарському суді Івано-Франківської області відсутнє наказне провадження про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ "Інвест Фінанс Компані", на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" 10 194, 78 гривень, з яких: 6 026, 45 гривень - заборгованість з орендної плати, 4 168, 33 гривень - інфляційні втрати, а також 1 603, 32 гривень судового збору.

Суд звертає увагу, що стаття 129 Конституції України та частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Зловживання процесуальними правами може проявлятись у тому, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це недобросовісно, на шкоду іншим особам, з метою, яка суперечить завданням господарського судочинства, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Схожі правові висновки викладені в пунктах 65, 67 постанови Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

Крім того, у пункті 102 постанови від 18.08.2022 у справі № 9901/388/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що саме з метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню судочинства. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, працівників його апарату, осіб, які не беруть участі в судовому процесі. Зміст права на справедливий суд не сумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. На такий захист спрямовані, зокрема, заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, пункти 22, 23, 50, 52; від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19, від 07.11.2019 у справі № 9901/324/19, від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21, пункти 14 - 16).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 905/2065/16 вказав, що процесуальні права надані особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

У статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Заборона зловживання правами" передбачено, що "Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" за обізнаності про те, що розгляд справи № 909/1024/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, а наказ виданий на виконання рішення суду винесеного за наслідком розгляду означеного вище спору не є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог в наказному провадженні, водночас подано заяву про скасування судового наказу та закриття наказного провадження за відсутності такого у Господарському суді Івано-Франківської області, що є зловживанням своїми процесуальними правами.

Частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України вставлено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд також звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" на те, що відповідно до частини 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України у випадку, зокрема, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 10843/25 від 10.12.2025) про скасування судового наказу та закриття наказного провадження - залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили 10.12.2025 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та порядку, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала складена та підписана 10.12.2025.

Суддя В. В. Михайлишин