Постанова від 11.12.2025 по справі 340/5575/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 340/5575/23

адміністративне провадження № К/990/17137/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 (суддя - Науменко В. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 (колегія суддів у складі: Іванова С. М., Шальєвої В. А., Чередниченка В. Є.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17.03.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з квітня по жовтень 2022 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, однак відповідач не виплачував додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 грн, що порушує, на думку позивача, вимоги Постанови № 168.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2022 № 155, ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу частини на посаду сержанта резерву 3 взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з 18.03.2022 зараховано на котлове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 № 176 позивач у період з 26.03.2022 по 01.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі - Перелік № 309), м. Новогродівка Покровського району Донецької області віднесено до розділу територій можливих бойових дій.

Відповідно до довідки військової частини від 09.09.2023 № 0989/10/3017 позивачу з березня 2022 року по грудень 2022 року виплачено грошову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Позивач, уважаючи протиправним ненарахування та невиплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2022 року звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданих сторонами доказів та заяв по суті справи, за спірний період відсутні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу тощо про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому суд наголосив, що перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.

Щодо надання позивачем у якості підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн довідки від 07.01.2023 № 176 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за період з 26.03.2022 по 01.12.2022 у м. Новогродівка Покровського району Донецької області, то суд першої інстанції зазначив, що прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини. Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не установлено, що позивач у спірний період виконував бойові завдання (розпорядження), які б відповідали зазначеним умовам.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів своєї безпосередньої участі в бойових діях, як і не надано відповідних бойових розпоряджень командира військової частини. Крім того, суд першої інстанції установив, що у період несення служби ОСОБА_2 з 26.03.2022 по 01.12.2022 у м. Новогродівка Покровського району Донецької області бойові дії не велися.

З огляду на те, що судом не установлено будь-яких ознак протиправності у діях відповідача щодо виплати позивачу відповідно до Постанови № 168 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, а не 100 000,00 грн, як того вимагає позивач, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції щодо наданої позивачем довідки від 07.01.2023 № 176 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підтвердження наявності у нього права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 грн за періоди квітень-листопад 2022 року зазначив, що ця довідка не містить інформації саме про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів у вказаний період, у той час як Постановою № 168 передбачено виплату додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн, саме за безпосередню участю у бойових діях або забезпеченні здійснення таких заходів.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що зазначена довідка складена не за формою наведеною у додатку № 1 Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298, а тому не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн для військовослужбовця відрядженого для безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн військовослужбовцям, які не були відряджені для безпосередньої участі у бойових діях або заходах за умовами Постанови № 168 та Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 є наказ керівника органу військового управління про виплату додаткової винагороди виданого на підставі документів, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29. Натомість, як убачається з матеріалів справи, керівником органу військового управління наказ про виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або заходах не видавався. Ураховуючи те, що керівником органу військового управління наказ про виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн не видавався та позивачем такі дії не оскаржуються, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов`язку нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн у спірний період.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, адвокат Мандрик В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування: пункту 2-1 Постанови № 168; абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, a саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, у подібних правовідносинах.

Скаржник указує на те, що аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить про те, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі: 100 000 грн достатньо встановлення наступних обставин: період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Водночас для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов`язковою виключно безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови № 168 передбачають, зокрема, й здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Також касатор зауважив, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, доповнений новим розділом «ХХХІV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, та застосовується з 01.02.2023, а тому не може поширюватися на спірні правовідносини за період з 01.12.2022 по 31.01.2023.

У цьому зв`язку касатор акцентував увагу Суду на тому, що інших наказів Міністерства оборони України, які б одночасно встановлювали порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та були б зареєстровані в Міністерстві юстиції України у встановленому законодавством порядку, оскільки нарахування та виплата означеної додаткової винагороди є складовою соціально-економічних прав, свобод та законних інтересів військовослужбовців Збройних Сил України, проголошених та гарантованих Конституцією України та законами України, у період з лютого 2022 року по січень 2023 року не існувало.

Отже, на думку касатора, застосування судами попередніх інстанцій положень Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Касатор наполягав на тому, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 № 176 є належним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Касатор зауважив, що указана довідка видана згідно з Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, що в силу підстав її видання є, на переконання останнього, підставою для виплати саме збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указував, що довідка від 07.01.2023 № 176 не може бути доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Ця довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. Також зазначив, що Новогродівська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій та ніколи не була територією, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованою територією.

Рух касаційної скарги

02.05.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 340/5575/23.

Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, уважає за необхідне зазначити таке.

Спірні правовідносини у цій справі склалися щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), передбаченої Постановою № 168, за період з квітня по листопад 2022 року.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Правова природа додаткової винагороди невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Конкретизація умов, визначених положеннями пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - порядок № 260), до якого наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах своїх повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністра оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

У той же час Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

З огляду на указане, доводи представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 з підстав відсутності його державної реєстрації є необґрунтованими.

Разом з тим за пунктом 1 директиви № 248/1298 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з пунктом 2 директиви № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 директиви № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Аналогічні за змістом положення містяться й в Окремому доручені, відповідно до пункту 1 якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти, зокрема виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Абзацом четвертим пункту 3 Окремого доручення визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено, що керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 у справі № 340/5934/23 указав, що з аналізу наведених норм законодавства убачається, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до довідки військової частини від 09.09.2023 № 0989/10/3017 позивачу за березень 2022 року - грудень 2022 року виплачено грошову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

У підтвердження права на виплату додаткової винагороди, ОСОБА_2 надав довідку військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 № 176, відповідно до якої у період з 26.03.2022 по 01.12.2022 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у м. Новогродівка Покровського району Донецької області. Підставою для такої довідки слугували наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.05.2022 № 96 та наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 08.12.2022 № 122.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції указував на відсутність належних документальних доказів участі позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у спірний період, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, указував на відсутність у довідці від 07.01.2023 № 176 інформації саме про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів у спірний період та на відсутність наказів керівника органу військового управління про виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або заходах.

Проте Верховний Суд уважає такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

За приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).

Так, пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 визначено на підставі яких документів здійснюється документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів. Це може бути бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період без належного з`ясування обставини щодо яких виник спір, а саме: які завдання, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою, у складі яких підрозділів (сил чи засобів) і де саме виконував військовослужбовець сержант ОСОБА_1 протягом заявленого періоду та чим це підтверджується.

Якщо позивач упродовж періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, важливо установити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23, від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 та багатьох інших).

Суд не намагається цим сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди протягом указаного періоду мають ознаки протиправності. Суд звернув увагу на ці обставини, тому що вони, на його думку, мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди.

Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23.

Із змісту оскаржуваних судових рішень установлено, що суди попередніх інстанцій, оцінюючи критично інформацію, викладену у довідці від 07.01.2023 № 176 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 26.03.2022 по 01.12.2022, не дослідили та не з`ясували змісту документів, зазначених підставою видачі позивачу цієї довідки, а саме: наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.05.2022 № 96 та наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 08.12.2022 № 122, у контексті підтвердження цими документами безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період.

Тобто суди попередніх інстанцій не встановили правових підстав для видачі цієї довідки, не здійснили комплексної оцінки наявних у справі доказів, зокрема, не розглянули доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

У постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ, суди попередніх інстанцій повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її у сукупності з іншими доказами, зокрема такими, як бойові накази (розпорядження), журнали бойових дій, рапорти (донесення) командирів підрозділу тощо

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що бойові дії у м. Новогродівка Покровського району Донецької області у період несення позивачем служби з 26.03.2022 по 01.12.2022 не велися, оскільки м. Новогродівка Покровського району Донецької області, відповідно до Переліку № 309, віднесено до розділу територій можливих бойових дій, побудований на неправильному застосуванні норм права, оскільки посилання виключно на територіальний критерій, без урахування фактичних обставин служби позивача, не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема, у постановах від 27.03.2025 у справі № 340/3094/24, від 27.03.2025 у справі № 340/3094/24, від 02.10.2025 у справі № 560/14120/24 та від 27.11.2025 у справі № 280/11142/24.

Так, у зазначених справах, Верховний Суд констатував, що статус території як активної зони бойових дій або зони можливих бойових дій не має визначального значення під час розгляду питання про право військовослужбовця на додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168. Як уже неодноразово наголошувалося Верховним Судом, ключовим є встановлення факту підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії . Невключення території до переліку районів ведення бойових дій саме по собі не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки визначальним є документально підтверджений факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні завдань, пов`язаних із забезпеченням національної безпеки.

Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.

Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі № 340/5575/23 скасувати.

Справу № 340/5575/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А. Г. Загороднюк