Постанова від 11.12.2025 по справі 420/30269/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30269/24Час і місце прийняття ухвали суду 1 інстанції:

10:04 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду

1 інстанції: 02.05.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Градовського Ю.М.

Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №9508764/42182716 від 12.09.2023, №9508762/42182716 від 12.09.2023, №9644769/42182716 від 03.10.2023, №9644770/42182716 від 03.10.2023 про відмову у реєстрації податкових накладних;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 11.08.2023, №3 від 15.08.2023, №4 від 17.08.2023, №5 від 17.08.2023 датою їх фактичного отримання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» залишено без руху. Зокрема, позивачеві запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення з адміністративним позовом із зазначенням відповідних обставин та подання доказів поважності причин пропуску строку.

Суд першої інстанції встановив, що звернення з цим адміністративним позовом відбулось з порушенням шестимісячного терміну, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

11.10.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» на виконання вимог суду першої інстанції подано заяву про поновлення строку звернення з адміністративним позовом. Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач зазначав, що у межах строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України оскаржив до адміністративного суду рішення ГУДПС, подавши позовну заяву засобами кур`єрсько-поштового сервісу. При цьому, відповідна поштова накладна містить відмітки про дати неможливості вручення відправлення адресату (суду) через оголошені повітряні тривоги, чим пояснюється тривале ненадходження до суду вчасно поданої позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» про поновлення строку звернення до суду, поновлено позивачеві строк звернення з цим адміністративним позовом та відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, з огляду на те, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є передчасним, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні із наданням позивачеві строку для подання заяви із зазначенням інших обставин для поновлення строку звернення до суду. Суд першої інстанції зауважив на тому, що порівняльний аналіз відомостей поштової накладної (від 27.12.2023 року) та відмітки про доставку позову до суду (від 26.09.2024 року), об`єктивно ставить під сумнів дотримання позивачем строку звернення із позовом та передчасність висновків суду про наявність підстав для поновлення позивачеві процесуального строку.

Під час судового розгляду, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, також витребувано у Кур`єрсько Поштового Сервісу, ФОП ОСОБА_1 , докази укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» угоди на надання кур`єрських послуг 27.12.2023 року о 16.10 год., платіжні відомості щодо проведених розрахунків за ці послуги. Для надання витребуваних доказів суд встановив строк до 22.04.2025 року.

27.04.2025 року Головне управління ДПС в Одеській області подало суду першої інстанції клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування вказаних вимог зазначалось, що позивач пропустив тримісячний строк звернення з цим адміністративним позовом, встановлений частиною 4 статті 122 КАС України, з урахуванням результату адміністративного оскарження рішень ГУДПС про відмову в реєстрації податкових накладних. За твердженням відповідача, не мають правового і обґрунтованого підтвердження доводи позивача про вчасне звернення до адміністративного суду із позовом засобами кур`єрсько-поштового сервісу та тривале фактичне не надходження позову до суду. Відповідач вважає, що обрання позивачем способу доставки позовної заяви, який не гарантує вчасне надходження процесуальних документів до суду, лише підтверджує невжиття позивачем належних заходів для звернення до суду, а пасивна поведінка заявника у даному випадку свідчить про нехтування своїми процесуальними правами та відсутність у позивача об`єктивних чи дійсно істотних перешкод у своєчасному зверненні за захистом в суді.

28.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» подало суду першої інстанції клопотання, в якому позивач наголосив на підтримці раніше заявлених вимог про поновлення строку звернення із цим адміністративним позовом. В обґрунтування клопотання зазначено, що у визначений законом строк позивач звернувся до адміністративного суду із позовом про оскарження рішень ГУДПС, скориставшись засобами поштового зв`язку. Зауважує на тому, що у даному випадку позивач діяв правомірно та без зайвих зволікань, натомість Товариство не може нести відповідальність чи зазнавати негативних наслідків у зв`язку з тривалою доставкою оператором поштового зв`язку позовної заяви до суду. Наголошує, що в умовах введення на всій території України воєнного стану, у тому числі постійних обстрілів та дронових атак, суворе застосування адміністративним судом строків звернення до суду із позовною заявою призводить до надмірного формалізму та невиправданого обмеження доступу до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позовну заяву ТОВ «Максімінхаусбуд» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк оскарження рішень ГУДПС, стосовно яких останній день процесуального строку звернення до суду припадав на 13.03.2024 року та на 04.04.2024 року. При цьому, суд першої інстанції зауважив на тому, що накладна кур`єрської доставки з відміткою про відправлення позовної заяви 27.12.2023 року та вручення адресату (суду) 26.09.2024 року не є належним та допустимим доказом дотримання позивачем процесуального строку, адже такий документ не підтверджений чеком/квитанцією про проведення розрахункової операції за надані послуги. Посилання позивача на введення на всій території України воєнного стану, без наведення обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану безпосередньо для заявника, є формальними та надані лише з метою обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що позивач своєчасно подав позовну заяву до уповноваженої поштової кур`єрської установи, однак фактичне тривале невручення поштового відправлення адресату (суду) знаходиться поза межами відповідальності позивача. При цьому, оператор поштового зв`язку (Кур`єрсько-Поштовий Сервіс) включений до офіційного Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, діє як суб`єкт господарювання в сфері надання послуг поштового зв`язку, є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, тому оформлені/видані цією установою документи (поштові накладні) не викликають жодних сумнівів.

Зауважує на тому, що протягом періоду дії воєнного стану, запровадженого на всій території України, судом першої інстанції суворо та з надмірним формалізмом застосовано у відношенні позивача процесуальні строки звернення із позовною заявою, невиправдано обмежено доступ до суду, порушено принцип гнучкості під час встановлення обставин для залишення позову без розгляду, проігноровано свідому поведінку позивача та вжиття ним усіх необхідних заходів задля належного звернення до суду із позовом (зокрема, вжиття заходів по збору значної кількості документації (доказів) з метою повного та об`єктивного вирішення справи; своєчасне подання засобами поштового зв`язку позову та доданих до позову документів). Поряд з цим, введення на всій території України воєнного стану, який поширюється й на місто Одеса, безпосередньо вплинуло на процесуальні права та обов`язки позивача, адже в умовах постійних оголошень про повітряну тривогу та повітряних атак позовна заява не могла бути своєчасно передана до суду, що, в свою чергу належним чином документувалось у поштовій накладній оператором поштового зв`язку.

Апелянт наполягає на тому, що у суду першої інстанції не виникло процесуальних підстав для перегляду (повторного вирішення) питання стосовно дотримання позивачем строку звернення із позовом після фактичного поновлення цього строку та прийняття позовної заяви до розгляду. Натомість обставини цієї справи свідчать як про дотримання позивачем вимог КАС України під час звернення до адміністративного суду так і про відсутність безумовних підстав для залишення судом позовної заяви без розгляду з причини порушення позивачем установленого строку.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, відповідач зазначає, що залишення судом позовної заяви без розгляду у повній мірі відповідає вимогам пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, адже позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із позовом (з урахуванням тієї обставини, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору) та не навів поважних причин порушення процесуального строку на пропозицію суду першої інстанції (не надав доказів укладення між ТОВ «Максімінхаусбуд» та Кур`єрсько-Поштовим Сервісом, ФОП Іваненко, (платіжних відомостей щодо проведених розрахунків за ці послуги), а також інших доказів, які б могли підтвердити пропуск строку майже на десять місяців). При цьому, позивачем допущено пасивну поведінку (байдужість) до обставин тривалого ненадходження позову до суду; не вжито достатніх заходів для забезпечення доставки документів, обравши спосіб доставки, який не гарантує вчасного надходження документів (у тому числі через недобросовісність чи неналежну організацію кур`єрської служби); не зазначено дійсно істотних перешкод в дотриманні процесуальних строків під час реалізації права на звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказані положення Конституції України кореспондуються із приписами частини 1 статті 5 КАС України, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частинами 1, 2 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поряд з цим, згідно частин 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За правилами частини 9 статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звертається із адміністративним позовом. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Виходячи з обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що предметом спору у цій справі є протиправність рішень Комісії ГУДПС від 12.09.2023 №9508764/42182716, №9508762/42182716 та від 03.10.2023 №9644769/42182716, №9644770/42182716 про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно матеріалів справи, позовна заява про оскарження рішень Комісії ГУДПС не була подана позивачем безпосередньо до суду та передана позивачем ІНФОРМАЦІЯ_1 (ФОП ОСОБА_2 ) для надсилання позову засобами поштового зв`язку.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 включений до цього Реєстру як надавач послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень; посилки - без оголошеної цінності на території Дніпропетровської області, м. Дніпро, Київської області, м. Київ, Львівської області, м. Львів, Одеської області, м. Одеса, Полтавської області, м. Полтава, Харківської області, м. Харків.

Згідно доданої до позовної заяви поштової накладної №4237817, поштове відправлення (позовна заява) одержана ІНФОРМАЦІЯ_2 (ФОП ОСОБА_2 ) для відправлення на адресу окружного адміністративного суду 27.12.2023 року.

Фактично позовна заява надійшла Одеському окружному адміністративному суду 26.09.2024 року, про що свідчить реєстрація вхідної кореспонденції суду за №30174/24. Дата надходження позову до суду збігається з відомостями про вручення поштового відправлення, що зазначені поштовій накладній №4237817.

Тобто, між оформленням поштового відправлення та надходженням позову до суду пройшло близько дев`яти місяців.

Правильно звернувши увагу на такі обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що діяльність кур`єрських служб з надання послуг доставки поштових відправлень регулюється Законом України «Про поштовий зв`язок» та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 03.11.2022 року №2722-IX, кур`єрська послуга - послуга поштового зв`язку з пересилання поштового відправлення, приймання якого від відправника та/або вручення якого адресату здійснюється поза межами об`єкта поштового зв`язку; оператор поштового зв`язку - суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку; послуги поштового зв`язку - діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

У статті 7 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 03.11.2022 року №2722-IX передбачено, що державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку здійснюється, у тому числі, шляхом ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 15 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 03.11.2022 року №2722-IX оператори поштового зв`язку надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства та можуть провадити іншу господарську діяльність у встановленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 62 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, передбачено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Призначений оператор визначає порядок проведення перевірок знаків поштової оплати щодо їх автентичності, в якому визначається алгоритм дій працівників у випадках виявлення поштових відправлень, оплачених знаками поштової оплати з ознаками підробки.

Отже, надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту.

Діяльність операторів поштового зв`язку не віднесена до переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що могло б дозволити використання розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій при наданні послуг поштового зв`язку.

Отже, накладна служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання відповідного документа у день, зазначений на відповідній накладній.

Правильно надаючи правову оцінку спірному питанню (щодо дотримання позивачем строків звернення із позовом), судом першої інстанції обґрунтовано зауважено на тому, що обставини про надання послуг поштового зв`язку відповідно до положень статей 72, 77 КАС України входять до предмету доказування в цій адміністративній справі. Водночас, наявна в матеріалах справи накладна без відповідного розрахункового документа відповідно до приписів статей 73, 74, 75 КАС України не вважається належним, достовірним та достатнім доказом звернення позивача з позовною заявою до адміністративного суду 27.12.2023 року.

Відповідно, й подана позивачем на виконання вимог суду першої інстанції копія поштової накладної №4237817 без відповідного розрахункового документа не підтверджує зазначену в накладній дату фактичного звернення до суду. Поряд з цим, слід враховувати, що така копія накладної не засвідчена оператором поштового зв`язку та містить записи, відмінні від записів у примірнику накладної, виданої позивачеві під час одержання для відправлення поштової кореспонденції. Зокрема, в копії накладної додано відомості про дати відвідування кур`єром адресата (суду) та причини не вручення поштового відправлення (через оголошення повітряних тривог у місті Одеса).

Як вже зазначалось вище, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року витребувано у Кур`єрсько Поштового Сервісу, ФОП ОСОБА_1 , докази укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» угоди на надання кур`єрських послуг 27.12.2023 року о 16.10 год., платіжні відомості щодо проведених розрахунків за ці послуги. Вчинення судом таких процесуальних дій у повній мірі відповідає засадам адміністративного судочинства, визначених у статях 2, 9 КАС України, щодо офіційного з`ясування обставин справи.

Поряд з цим, матеріали адміністративної справи витребувані судом докази не містять, у тому числі відсутні відомості щодо відмови зобов`язаної особи (Кур`єрсько Поштового Сервісу, ФОП ОСОБА_1 ) у наданні на вимогу суду таких доказів.

Також, слід враховувати, що позивач скористався правом досудового оскарження рішень Комісії ГУДПС від 12.09.2023 року №9508762/42182716 та №9508764/42182716. Рішеннями Комісії ДПС від 29.09.2023 року за №70913/42182716/2, №70912/42182716/2 скарги позивача залишено без задоволення.

Однак, у справі відсутні докази надсилання та одержання позивачем цих рішень Комісії ДПС про результати розгляду скарг.

Підсумовуючи, слід зазначити, що лише належні і допустимі докази щодо фактичної передачі позивачем поштового відправлення (позовної заяви) свідчитимуть про дійсні обставини справи з питання дотримання позивачем строку звернення із адміністративним позовом. Відомості ж про фактичне одержання позивачем рішень Комісії ДПС про результати розгляду скарг сприятимуть дійсному розумінню, у який строк, визначений у частині 4 статті 122 КАС України, позивач мав подати позовну заяву про оскарження в судовому порядку відповідних рішень Комісії ГУДПС.

Таким чином, для правильного вирішення спірного питання (щодо дотримання позивачем строків звернення з позовною заявою) суду необхідно одержати докази, що стосуються предмета доказування, у тому числі з покладенням у встановленому процесуальному порядку обов`язку на учасників справи та інших осіб подати докази, що мають значення для справи; встановити дійсний строк, яким позивач мав керуватись для звернення до адміністративного суду із позовом про оскарження рішень Комісії ГУДПС; з урахуванням встановлення дійсних обставин, що потребують першочергового з`ясування, в подальшому необхідно також враховувати поведінку позивача, вжиття ним невідкладних або ж без невиправданих зволікань заходів щодо захисту порушених прав та інтересів в суді; надати цим обставинам належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що висновок суду першої інстанції з питання дотримання учасником строків звернення з цим адміністративним позовом складений без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З наведеного слідує передчасність висновків суду першої інстанції про порушення позивачем строків звернення із цим позовом, відсутність поважних причин пропуску строку, підстав для поновлення процесуального строку, а також про необхідність залишення позову без розгляду згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права та ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 320, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімінхаусбуд» задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

В.О. Скрипченко