Постанова від 11.12.2025 по справі 340/4523/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 340/4523/23

адміністративне провадження № К/990/16325/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року (головуючий суддя Дегтярьова С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (головуючий суддя Круговий О.О., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі № 340/4523/23 за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

26 червня 2023 року Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі також прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі також відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Піщанобрідської сільської ради № 253 від 11 грудня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року залишено без змін.

26 квітня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, надіслана 24 квітня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Інші учасники правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 11 грудня 2019 року Піщанобрідською сільською радою прийнято рішення № 253 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства» (далі також спірне рішення, рішення № 253).

Акцентує увагу на тому, що на час звернення з позовом земельній ділянці площею 2 га, що розташована на території Піщанобрідської сільської ради (за межами населеного пункту) присвоєно кадастровий номер 3521785300:02:003:0391. Визначено цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка сформована.

Відповідно до картографічних матеріалів, інформації з відкритої загальнодоступної інформаційної системи «kadastr.live», а також схеми розміщення природно-заповідного фонду місцевого значення «Червоні скелі» вбачається розміщення земельної ділянки за кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, площею 2, га на території та в межах заповідного урочища місцевого значення «Червоні скелі».

На думку прокурора, рішення № 253 прийнято з грубим порушеннями вимог статей 45, 86 Земельного кодексу України (далі також ЗК України), статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а тому підлягає скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Кіровоградської обласної ради № 81 від 06 вересня 2002 року «Про зміни у мережі територій і об`єктів природно-заповідного фонду області» оголошено територію та об`єкт «Червоні скелі» такою, що належать до природно-заповідного фонду місцевого значення.

Заповідне урочище місцевого значення «Червоні скелі», загальною площею 150 га, розташоване на території села Піщаний Брід Добровеличківського району (на даний час - Новоукраїнський район) Кіровоградської області.

19 грудня 2002 року з метою збереження мальовничого ландшафту та багатства рослинного і тваринного світу заповідного урочища місцевого значення «Червоні скелі», загальною площею 150 га, укладено охоронне зобов`язання № ЗУ 42-564.

Відповідно до схеми розміщення природно-заповідного фонду місцевого значення «Червоні скелі», дане заповідне урочище розміщене на території Любомирської сільської ради, що відноситься до землекористування колишнього КСП «Труд» Добровеличківського району Кіровоградської області.

На цей час вказана територія відноситься до Піщанобрідської сільської ради.

11 грудня 2019 року Піщанобрідською сільською радою прийнято рішення № 253 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства», яким серед іншого, вирішено:

« 7. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою громадянці ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га, в тому числі 2,000 га - пасовища, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличівського району Кіровоградської області.

39. Гр. ОСОБА_1 забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та подати до сільської ради для подальшого вирішення згідно з чинним законодавством.».

За замовленням гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовлення № 104/02/21 ВІД 05.02.2021) виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,00 га на території Піщанобрідської сільської ради ОТГ Добровеличківського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту у власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 12 листопада 2021 року № 839 «Про внесення змін до рішення сільської ради № 253 від 11 грудня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарств» (далі також рішення № 839) внесено зміни шляхом викладу пункту 7 рішення в новій редакції:

«Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою громадянці ОСОБА_1 (зміна прізвища з ОСОБА_1 ) щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, в тому числі 2,0000 га - землі під сільськогосподарськими та іншими будівлями і дворами, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області».

Рішенням Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області № 1195 від 04 лютого 2022 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі за адресою: Піщанобрідська сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області.

На підставі пункту 2 рішення Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області № 1195 від 04 лютого 2022 року громадянці ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 3521780600:02:000:6563.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, земельна ділянка із кадастровим номером 3521780600:02:000:6563 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі рішення від 11 грудня 2019 року № 253 в новій редакції (рішення від 12 листопада 2021 року № 839) розроблено третьою особою проект землеустрою, який затверджено рішенням Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 04 лютого 2022 року № 1195 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » та передано у власність земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3521780600:02:000:6563, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Судами акцентовано увагу на тому, що земельна ділянка за кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 у власність на підставі оскаржуваного рішення не передавалась.

За позицією судів, в зв`язку з тим, що оскаржуване рішення є реалізованим у спосіб передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3521780600:02:000:6563, а прокурор звернувся до суду посилаючись на протиправне виділення цим рішенням з природно-заповідного фонду місцевого значення двох гектарів, які є сформованими з визначенням кадастрового номеру 3521785300:02:003:0391, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки у даному випадку мова йде про дві різні земельні ділянки.

Водночас зауважено, що на день ухвалення рішення, позовні вимоги, що розглядаються у цьому провадженні є безпідставними та не врегульовують у легітимний спосіб правовідносин, які склались з приводу формування земельної ділянки 3521785300:02:003:0391.

Судом апеляційної інстанції акцентовано увагу на тому, що прокурор не зазначає, яким саме чином наявність рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке є реалізованим у спосіб передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3521780600:02:000:6563, унеможливлює скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 352178600:02:003:0391 та не надає суду апеляційної інстанції відповідних доказів неможливості приведення даних Державного земельного кадастру у відповідність до вимог Закону без скасування оскаржуваного рішення.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень застосовано положення статей 81,116,122 ЗК України без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року № 813/4701/16.

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, насамперед картографічні матеріали, а також схему розміщення природно-заповідного фонду місцевого значення «Червоні скелі» у взаємному зв`язку з іншими документами щодо цього об`єкта природно-заповідного фонду.

Наполягає на відсутності правового висновку Верховного Суду в питанні щодо наявності порушень інтересів держави у разі формування на природно-заповідних землях ділянки із цільовим призначенням, яке суперечить режиму заповідної території, проте без передачі ділянки у власність чи користування.

На думку прокурора, розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 у межах заповідного урочища місцевого значення згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природньо-заповідного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства після створення заповідного урочища місцевого значення.

Вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах заповідного урочища та відноситься до категорії земель природньо-заповідного фонду є неприпустимою.

Акцентує увагу на тому, що на час звернення до суду в Державному земельному кадастрі продовжує розміщуватися інформація про земельну ділянку із кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 з цільовим призначенням, що суперечить дійсному (землі природньо-заповідного фонду).

За твердженням прокурора, факт надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки із іншим кадастровим номером 3521780600:02:000:6563 не спростовує факту формування у Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 саме на підставі оскаржуваного рішення.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частиною першою статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України (в редакції на час спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зауважує, що вищенаведений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Відповідно до статті 29 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон України № 858-IV в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Частиною першою статті 26 Закону № 858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 50 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із частиною восьмою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118).

Системний зміст наведених норм права дає підстави зробити висновок, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами здійснюється поетапно.

Своєю чергою, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів також звертає увагу, що системний аналіз норм чинного законодавства, зокрема, статей 22, 116, 118 ЗК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, державна реєстрація сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є одним із етапів визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Як наполягає прокурор, на час звернення до суду з цим позовом в Державному земельному кадастрі наявна інформація про земельну ділянку № 3521785300:02:003:0391 з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, замість землі природньо-заповідного фонду.

В світлі спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі також Порядок № 1051).

За змістом пункту 114 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на день ухвалення рішення, позовні вимоги, що розглядаються у цьому провадженні є безпідставними та не врегульовують у легітимний спосіб правовідносин, які склались з приводу формування земельної ділянки 3521785300:02:003:0391.

Проте колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки:

по-перше, суди попередніх інстанцій не з`ясували юридичну природу та підстави існування запису про земельну ділянку № 3521785300:02:003:0391 в Державному земельному кадастрі.

Водночас суди залишили поза увагою питання правового статусу земельної ділянки з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, зокрема, не встановлено, чи виступає рішення № 253 (у первісній редакції) чинною та єдиною правовою підставою для внесення та збереження відомостей про цю ділянку в Державному земельному кадастрі, що є визначальним для оцінки належності обраного прокурором способу захисту.

По-друге, не досліджено наявність або відсутність фактичного перетину меж та накладання земельних ділянок.

Так, судами попередніх інстанцій не витребувано та не надано оцінку належним та допустимим доказам: картографічним матеріалам, схемі розташування земель природно-заповідного фонду та охоронному зобов`язанню.

Проте без дослідження просторових даних неможливо встановити, чи дійсно сформована земельна ділянка накладається на землі заповідного урочища «Червоні скелі», що є необхідною умовою для констатації порушення інтересів держави.

По-третє, не надано оцінки наявності або відсутності «подвійної реалізації» рішення. В цьому контексті суди не дослідили співвідношення між рішеннями ради № 253 та № 839 та не з`ясували, чи призвело внесення змін до автоматичного припинення існування об`єкта цивільних прав (первісної ділянки) або ж рішення № 253 фактично було реалізовано двічі. Відсутність висновків щодо змісту матеріалів кадастрової справи унеможливлює об`єктивне встановлення походження та меж обох земельних ділянок.

По-четверте, не оцінено реальність загрози інтересам держави. Суди не перевірили доводи прокурора про те, що саме лише існування в кадастрі запису про земельну ділянку з цільовим призначенням, що суперечить статусу природно-заповідного фонду, створює перешкоди в реалізації державою права власності та забезпеченні охоронного режиму об`єкта, незалежно від наявності зареєстрованого речового права за третьою особою.

За вимогами частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частина 2 статті 242 КАС України встановлює, що рішення ухвалюється судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із частинами 3, 5 статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За такого правового регулювання, встановлених та оцінених судами обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України.

Відповідно до положень статті 353 КАС України, зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, а відтак і унеможливлюють надання оцінки іншим доводам касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові.

Керуючись статтями 339, 341, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 340/4523/23 скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

В.М.Кравчук