Ухвала від 15.12.2025 по справі 493/54/24

УХВАЛА

15 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 493/54/24

провадження № 61-163 сво 25

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Комунальний заклад «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради»,

розглянув справу за позовом Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальний заклад «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за касаційною скаргоюзаступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року у складі судді Тітової Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду

від 21 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А.,

Кострицького В. В., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до суду зпозовом до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальний заклад «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» (далі - КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради»), про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовну заяву прокурор обґрунтував тим, що відповідач, як службова особа, наділена повноваженнями щодо отримання, збереження та використання майна КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» (після зміни назви - КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради»), усвідомлюючи покладені на нього службові обов`язки, у період часу з 12 травня 2014 року

до 13 листопада 2017 року, у невстановлений слідством день, час та спосіб, всупереч покладених на нього функціональних обов`язків через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконання своїх функцій, як заступник директора з господарської роботи, не забезпечив належний контроль за кількістю отриманого вугілля КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Облпаливо» (далі - ПрАТ ВО «Облпаливо») та не контролював раціональні витрати вугілля під час його видачі на потреби навчального закладу.

Таким чином, прокурор вважав, що відповідач не вжив заходів щодо забезпечення збереження ввіреного йому вугілля, отриманого ним від ПрАТ ВО «Облпаливо», та допустив втрату вугілля марки АМ (13-25) укількості 106 471,00 кг на суму

317900,49 грн та вугілля марки ДГ (25-200) в кількості 35 024,00 кг на суму 131 340,00 грн.

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 10 лютого 2022 року колишнього заступника директора Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою

статті 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні та інші посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком, на 2 роки з додатковим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 4 250,00 грн. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої

статті 76 КК України, а також стягнуто з нього на користь комунального закладу матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, у сумі 449 240,49 грн (справа № 493/616/19).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області

від 10 лютого 2022 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою 367 КК України, на підставі

статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами. Кваліфікація дій обвинуваченого не змінювалась, ухвала суду не оскаржувалась та набрала законної сили 14 грудня 2022 року.

Прокурор указував на те, що закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини другої статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

З огляду на викладене, керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради просив суд стягнути зі

ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради шкоду в дохід місцевого бюджету в розмірі 449 240,49 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року

у задоволенні позову керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що прокурором подано позовну заяву з пропуском позовної давності, початок перебігу якого встановлений частиною третьою

статті 233 КЗпП України.

При цьому суд першої інстанції встановив, що відповідач у справі заявив клопотання про відмову у позові у зв`язку з пропуском позовної давності, прокурор заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду не подав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження перешкод у зверненні до суду, пов`язаних з введенням у країні воєнного стану (його евакуація чи внутрішнє переміщення по країні, поранення, лікування тощо).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року змінено в його мотивувальній частині.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, проте неправильно застосував норми матеріального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 під час перебування у трудових правовідносинах з КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» та положення статті 1172 ЦК України, яка передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов`язків, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем. Належним відповідачем є КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІступенів».

Водночас апеляційний суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанціїне наділений повноваженнями щодо залучення до участі у справі відповідача настадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті. А тому у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права прокурора повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення йухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених

у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 202/10602/22, від 01 вересня 2020 року у справі № 700/460/17, від 02 вересня 202 року у справі

№ 452/435/17, від 21 січня 2020 року у справі № 369/1850/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі

з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої та підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; витребувано із Балтського районного суду Одеської області матеріали справи № 493/54/24; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга заступник керівника Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули уваги на те, що саме винною особою має відшкодовуватись шкода, завдана внаслідок протиправного діяння, а такою особою є ОСОБА_1 ;

- не надали належноїправовоїоцінки тому, що завдану позивачу шкоду внаслідок злочину спричинено ОСОБА_1 , оскільки саме його діяннями не забезпечено збереження ввіреного йому вугілля та допущено його втрату на суму 449 240,49 грн, що виключає відповідальність КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» як роботодавця;

- не врахували положення пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», в якому зазначено, що не буде суперечити закону пред`явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові;

- не надали належної оцінки доводам прокурора про те, що факт протиправних, винних дій, вчинених відповідачем, а отже, і негативні наслідки таких дій, які виразились у заподіянні майнових збитків державі, завданих кримінальним правопорушенням, вина відповідача встановлена судовими рішеннями за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12017160230000847, що набрали законної сили, і не потребують доказування в цій цивільній справі;

- не врахували, що оскільки перебіг позовної давності для позивача розпочався з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні (13 лютого 2019 року), а також з урахуванням того, що цивільний позов, згідно з ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2022 року, залишено без розгляду після застосування судом апеляційної скарги строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, то позовна давність за вимогами прокурора у цій справі про відшкодування шкоди не пропущена.

03 лютого 2025 року Одеська обласна рада надіслала до Верховного Суду пояснення, у яких просила задовольнити повністю вимоги касаційної скарги керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року, постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 493/54/24 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради у цій справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 10 лютого 2022 року

у справі № 493/616/19 колишнього заступника директора КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат І-ІІ ступенів» ОСОБА_1 , який усупереч функціональним обов`язкам не забезпечив належний контроль за збереженням та використанням майна навчального закладу, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні та інші посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки з додатковим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 4 250,00 грн. На підставі статті 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 76 КК України, стягнуто з нього на користь комунального закладу збитки, завдані кримінальним правопорушенням, у сумі 449 240,49 грн (справа № 493/616/19).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області від 10 лютого 2022 року у справі № 493/616/19 скасовано, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою 367 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої

статті 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами.

Подільською окружною прокуратурою Одеської області на виконання приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Одеської обласної ради направлено лист від 30 червня 2023 року за № 61-5660вих-23 щодо вжиття заходів до відшкодування ОСОБА_1 заподіяної шкоди, а також листом

від 27 вересня 2023 року № 61-8527вих-23 повідомлено Департамент освіти та науки Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо необхідності вжиття заходів із стягнення шкоди.

Одеська обласна рада листом від 17 липня 2023 року № 2946/0/03-14/23/1861 повідомила керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області про направлення листа до Одеської обласної військової (державної) адміністрації, яка, в свою чергу, заходів щодо усунення порушень та стягнення коштів не вжила та зазначила у своєму листі від 18 серпня 2023 року № 8070/1/01/46 8510/2-23 про підтримання ініціативи окружної прокуратури у представництві інтересів держави в особі Одеської обласної ради у вказаному питанні.

Департамент освіти і науки Одеської обласної державної (військової) адміністрації листом від 24 листопада 2023 року № 5568/01-23/2-23/6016 повідомив Подільську окружну прокуратуру Одеської області, що жодних заходів із звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення збитків зі ОСОБА_1 не здійснювалося.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області зазначив, що

ОСОБА_1 , як службова особа, та наділений повноваженнями щодо отримання, збереження та використання майна КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», усвідомлюючи покладені на нього службові обов`язки, у період часу з 12 травня 2014 року до 13 листопада 2017 року, у невстановлений слідством день, час та спосіб, всупереч покладених на нього функціональних обов`язків через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконання своїх функцій, як заступник директора з господарської роботи, не забезпечив належний контроль за кількістю отриманого вугілля КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від ПрАТ ВО «Облпаливо» та не контролював раціональні витрати вугілля під час його видачі на потреби навчального закладу. Таким чином, не вжив заходів щодо забезпечення збереження ввіреного йому вугілля, отриманого ним від ПРАТ ВО «Облпаливо»,

та допустив втрату вугілля марки АМ (13-25) у кількості 106 471,00 кг на

суму 317 900,49 грн та вугілля марки ДГ (25-200) у кількості 35 024,00 кг на суму 131 340,00 грн, чим спричинив збитки у розмірі 449 240,49 грн. З огляду на це, керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради шкоду в дохід місцевого бюджету в розмірі 449 240,49 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу

в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів

з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Так, відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.

Отже, необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Тлумачення частини другої статті 403 ЦПК України свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).

Алгоритм з`ясування подібності правовідносин у судових рішеннях суду касаційної інстанції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі

№ 706/1272/ 14-ц та інших.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що під судовими рішеннями

в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див., зокрема, пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 у справі № 910/719/19, пункт 60 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

Разом з тим, у справі, яка переглядається, та у справі, в якій ухвалено судове рішення, від правового висновку якого пропонується відступити, наявні різне матеріально-правове регулювання щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду,заподіяну роботодавцю, різні предмет і підстави позову. Отже, немає подібності правовідносин.

Так, підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації, встановлені Главою ІХКЗпП України. На вказане звернуто увагу судів у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 6-139цс14.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Так, у трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, ау цивільному праві передбачена презумпція вини завдавача шкоди. Норми ЦК України та норми КЗпП України регулюють різні правовідносини, у тому числі, щодо строку звернення до суду, підстав та розміру відповідальності.

В абзаці першому пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 29 грудня

1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

При цьому поняття позовної давності визначено у нормах ЦК України,

а в статті 233 КЗпП України передбачені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Отже, термін «позовна давність» законодавцем уКЗпП Українине використовується. До того ж, на відміну від частини третьої статті 267 ЦК України,

у разі пропуску передбаченого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду, його застосування не ставиться у залежність від заяви сторони у спорі (див.: пункти 66-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року

у справі № 306/2708/23, провадження № 14-84цс25; пункт 67 постановив

від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, провадження № 11-90заі24).

Об'єднана палата виходить із того, що у справі № 279/803/21, від правового висновку в якій пропонується відступити, як Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, так і в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з предмету та підстави пред'явленого прокурором позову, суди виходили виключно із норм статей 22, 1166 ЦК України, що впливає на інші правові наслідки, про що вказано вище.

Натомість у справі, яка переглядається, суди керувалися статтею 1172 ЦК України, яка відсилає до норм трудового законодаства щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, тобто до норм КЗпП України, які по-іншому визначають зазначені вище правові наслідки.

Отже, у двох справах немає подібності правовідносин, так як різне матеріально-правове регулювання, різні предмет та підстави позову.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, не відповідатиме критерію суду, встановленого законом.

Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Повернути справу № 493/54/24 на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська