Рішення

від 25.01.2008 по справі 4/3-пд-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/3-ПД-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25.01.2008р.                                                                Справа №  4/3-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофокс"  м. Херсон

до відповідача-1 сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Цареводар" м. Херсон  

   відповідача-2   товариства з обмеженою відповідальністю  “ВИКОЛ-ЭКСПО”  

м. Херсон

про  визнання аукціону таким, що не відбувся та визнання договору недійсним.

за участю  представників сторін:

від  позивача –уповноважена особа Мітрофанова Т.К.     

від  відповідача-1 – ліквідатор  Пасека Т.В.

від  відповідача-2 -   директор Никитенко В.А.,  уповноважена особа Виборнов М.М.

          Позивач звернувся з  позовною  заявою, якою просить  визнати  такими, що  не  відбулися проведені ліквідатором позивача прилюдні торги від 31.05.2007року з продажу комплексу  центральний          тік, що знаходиться  на території Правдинської  сільської  ради Білозерського  району Херсонської  області, комплекс будівель  №2, до складу якого  входять  літери А, А1, Б,  Б1, В, Г, Д, №№1-5, 1-УП, оскільки вони проведені з  порушенням  визначеного законом порядку.  Крім того, він  просить  визнати  недійсним  основний договір  купівлі-продажу ВЕР 7505, укладений 26.06.2007року між СТОВ Цареводар” та ТОВ “ВИКОЛ-ЭКСПО”  відповідно до  якого продано центральний          тік, що знаходиться  на території Правдинської  сільської  ради Білозерського  району Херсонської  області, комплекс будівель  №2, до складу якого  входять  літери А, А1, Б,  Б1, В, Г, Д, №№1-5, 1-УП, посилаючись  на те, що  договір  не  відповідає  вимогам закону.

Заявою від 16.01.2008року  позивач  уточнив позовні вимоги. Він  просить  визнати  такими, що  не  відбулися, проведені СТОВ “Цареводар” прилюдні торги від 31.05.2007року з  продажу зазначеного  вище майна та визнати  недійсним  основний договір  купівлі-продажу ВЕР 7505, укладений 26.06.2007року між СТОВ Цареводар” та ТОВ “ВИКОЛ-ЭКСПО”.

          Відповідач-1 позовні вимоги  не  визнає, обгрунтовуючи  свої  заперечення тим, що  прилюдні торги ліквідатором відповідача-1 не проводилися і протокол  прилюдних  торгів  позивачем  до  матеріалів справи  не  надано, чим не  доведено  його  право  на звернення з  позовом до  суду. Крім  того, він  зазначає, що  ліквідатор  прилюдні торги 31.05.2007року  не  проводив, тому  і порушити порядок їх  проведення не  міг. Відповідно до  ст. 30 ч.1 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його  банкротом” комітетом кредиторів був встановлений інший порядок  продажу майна банкрута і протоколом засідання  комітету кредиторів   прийнято  рішення здійснити  продаж  спірного майна банкрута, надавши дозвіл  ліквідатору укласти  спірний договір безпосередньо  з відповідачем-2.

          Відповідач-1 вважає, що  за таких підстав, права позивача укладенням спірного  договору не  порушуються, і дія  Закону України “Про  приватизацію  невеликих  державних  підприємств (малу приватизацію) на порядок реалізації  спірного  майна не  розповсюджується, оскільки  конкурс чи аукціон  при його реалізації ліквідатором не  проводилися.

Крім  того, відповідач-1 посилається на те, що  ухвалою господарського  суду Херсонської  області від  21.06.2007року  в задоволені скарги позивача  на дії  арбітражного  керуючого  відмовлено і  зазначеною  ухвалою  встановлено факти  на які посилається позивач, як на підставу позовних  вимог.

Відповідач-2 позовні вимоги також  не  визнає, посилаючись у відзиві на те, що тричі  спірне  майно  було  запропоновано  до  продажу  через  відкриті торги, які не  відбулися.  Він  зазначає, що  фактично ні конкурс, ні аукціон  з  продажу спірного  майна не  проводилися, тому позивач взагалі не  має права на звернення з  позовом, а усі питання, які зазначені позивачем, як  підстава позовних  вимог,  встановлені ухвалою господарського  суду Херсонської  області від  21.06.2007року, якою в задоволенні скарги позивача  на дії  арбітражного  керуючого  відмовлено, тому  ці факти не  потребують  доведенню знову при  розгляді  позовних  вимог позивача.  Він  вважає, що  дія Закону України “Про  приватизацію  невеликих  державних  підприємств (малу приватизацію) на порядок реалізації  спірного  майна не  розповсюджується, оскільки  майно  реалізовувалося  не  ліквідатором, а відповідно до  ст. 30 ч.1 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його  банкрутом”  комітетом кредиторів був встановлений інший порядок  продажу майна банкрута та прийнято  рішення здійснити  продаж  спірного майна, надавши дозвіл  ліквідатору укласти  спірний договір  з відповідачем-2. На думку відпровідача-2 діюче  законодавство  взагалі не  передбачає  судового  порядку  визнання такими,  що не  відбулися  відкритих  торгів, а оскільки  позивач не  є  стороною спірного  договору купівлі-продажу, то він  і не  має  права на  звернення з  позовом про визнання  його  недійсним.

          Відповідач-2 просить  суд  також  скасувати  заходи  забезпечення позову.

          Справа розглядалася з  перервами, які відповідно до  статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях  суду 10.01.2008 року та 16.01.2008року.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд –

                                        в с т а н о в и в :

26 червня 2007року  між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Цареводар" (далі –відповідач-1) в особі арбітражного  керуючого  Пасека Тетяни Вікторівни, та товариством з обмеженою відповідальністю “ВИКОЛ-ЭКСПО” ( далі –відповідач-2) укладено  основний договір  купівлі-продажу ВЕР 7505, який посвідчено  нотаріально  приватним нотаріусом  Білозерського  районного  нотаріального  округу Херсонської  області  26.06.2007року та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів  26.06.2007року  за №2179759.

Згідно з  цим договором відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив комплекс центральний тік, що знаходиться  на території Правдинської  сільської  ради Білозерського  району Херсонської  області, комплекс будівель  №2, до складу якого  входять  літери А, А1, Б,  Б1, В, Г, Д, №№1-5, 1-УП. Комплекс  продано за 216.000грн.00коп., які відповідно до    умов договору на момент його  вчинення відповідач-2 уже перерахував відповідачу-1 згідно платіжного  доручення  №66 від  11.06.2007року (21.600грн.00коп.) та згідно платіжного  доручення №70 від 18.06.2007року (194.400грн.00коп.).

Матеріали  справи   свідчать  про  те, що   у провадженні господарського  суду Херсонської  області  знаходиться справа №12/133-Б-06 про  визнання банкрутом СТОВ “Цареводар” (відповідач-1). Постановою  господарського  суду  від  01.03.2007року відповідача-1 визнано  банкрутом та  відкрито  ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено  арбітражного  керуючого Пасеку Т.В.

Комітетом кредиторів  відповідача-1  15.03.2007 року прийнято  рішення про  продаж  майна  банкрута  та визначено протоколом № 2  порядок його  продажу (арк. справи  65-69). На зборах  кредиторів було  прийнято  рішення  про створення   конкурсної  комісії  з числа членів комітету кредиторів  та продаж  майна банкрута на відкритих  торгах за ринковими цінами  з урахуванням  незалежної оцінки. В переліку майна, яке  підлягало  продажу  зазначено  також  центральний тік  загальною  вартістю 365.760грн.00коп.  Цим же рішенням  доручено  ліквідатору  забезпечити  через  засоби  масової  інформації  оголошення  про  порядок продажу, склад  майна, ціну, умови  та строки  придбання майна банкрута.

Частиною 1 статті 30 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його  банкрутом” передбачено, що після проведення  інвентаризації  і оцінки  майна  банкрута, ліквідатор починає  його  продаж  на відкритих  торгах, якщо комітетом кредиторів  не  встановлено  інший порядок  продажу майна банкрута. Із  протоколу зборів комітету кредиторів №2 від 15.03.2007 року вбачається, що  іншого  порядку продажу майна банкрута  комітет кредиторів не  встановлював.

На зборах комітету кредиторів від 03.05.2007року  (протокол №3) було  заслухано  звіт ліквідатора  банкрута Пасеки Т.В., яка  повідомила  про  дії, вчинені в процесі  ліквідаційної  процедури. Серед  іншого, ліквідатор проінформувала  комітет кредиторів  про  те, що  відповідно до  рішення комітету кредиторів від 15.03.2007року в газеті  “Херсонський вісник” було  розміщено  оголошення про  проведення  прилюдних  торгів по продажу майна банкрута. В звіті ліквідатора зазначалося, що прилюдні торги  відбулися 24.04.2007року (арк. справи 92) і для участі в торгах зареєструвалося  дві особи, в тому числі  і відповідач-2.  Відповідно до  пункту 7 зборів кредиторів було   вирішено  провести другі прилюдні торги з продажу майна банкрута 10.05.2007року об 11.00годині та уповноважити ліквідатора надати  оголошення  в газеті “Херсонський вісник”.

Протоколів проведення торгів ліквідатор  відповідача-1 суду не надала, посилаючись  при  цьому на те, що оригінали протоколів нею були  залучені до  звіту  комітету кредиторів, який надавався в межах  розгляду справи  про  банкрутство, а копії  в неї  відсутні. Оскільки  справа  №12/133-Б-06 на момент  вирішення спору знаходилася   в Вищому господарському суді України,  у зв'язку з  оскарженням   ухвали  від 21.06.2007року, ліквідатор надати  копії  цих  протоколів  не  може. Не  надавалися ці протоколи і сторонам по  справі -  учасникам торгів.

Однак матеріалами  справи  підтверджується проведення прилюдних  торгів спірного майна. В торгах, які проводилися 10.05.2007року, зареєструвалися і приймали  участь два учасника -  СТОВ “Цареводар” та ТОВ “Єврофокс”. На торгах  заслухані  усні пропозиції  учасників щодо  ціни придбання   спірного майна  та призначено  дату наступного  засідання  комісії.

Останні прилюдні торги за участю, в тому числі, позивача та відповідача-2 проводилися  31.05.2007року. Факт їх   проведення  саме 31.05.2007року   та участь  в них   позивача і відповідача, також  підтверджується  заявами-пропозиціями, які подавалися 31.05.2007року позивачем та відповідачем-2, а також листом ліквідатора відповідача-1 від 27.07.2007року (арк. справи 99-100), відповідно до  якого  оригінали  усіх  протоколів  прилюдних торгів, в тому числі і від 31.05.2007року,(що  було  повідомлено ліквідатором усно також  в засіданні суду 16.01.2008року), знаходяться  в матеріалах  справи  №12/133-Б-06. Крім того,  звертаючись до господарського   суду з  позовною заявою  від  15.11.2007року про  визнання договору оренди комплексу центральний тік, укладеного  між  позивачем та відповідачем-1 таким, що  припинився,     відповідач-1  також  зазначає про  те, що було тричі проведено  прилюдні торги на яких  розглядалися заяви  учасників, в тому числі і позивача, але конкурсна комісія не  визначилася з  переможцем.

З урахуванням  викладеного, матеріалами  справи  підтверджується факт  проведення  прилюдних торгів 31.05.2007року, які відповідач просить  визнати  такими, що  не  відбулися та його  участь  у цих  торгах.

 Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України та частини 2 ст.20 ГК України позивач  має  право  звернутися до  суду  за захистом своїх прав  і законних інтересів  також  і шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення  його  права, в тому числі і визнання торгів такими, що  не  відбулися,  тому  посилання відповідачів на те, що  відчуженням  майна банкрута не  порушуються  права і охоронювані законом інтереси  і не відповідають способу  захисту права позивача,  безпідставні.

Відповідно до частини 3 статті  30 Закону України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або  визнання його  банкрутом”, у разі надходження  двох  і більше пропозицій  щодо  придбання  майна банкрута, ліквідатор зобов'язаний  провести  конкурс (аукціон). При  цьому,  порядок проведення  конкурсу або аукціону  визначається згідно  із  Законом України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств”   (малу приватизацію).  

Статтею 13 зазначеного  Закону  встановлено, що  продаж  об'єктів  на аукціоні полягає  у передачі  права власності  покупцю, який запропонував  в ході торгів найвищу ціну.

Продаж майна за конкурсом відповідно  до  статті 14 зазначеного Закону  полягає  у передачі права власності покупцю, який запропонував  найкращі умови подальшої  експлуатації об'єкта  або  за рівних  умов – найвищу ціну.

Продаж майна банкрута  здійснюється  на конкурентних  засадах і повинен мати прозорий характер. З цією  метою  здійснюється публікація  в печатних  виданнях  про  продаж  майна банкрута. Оголошення повинно  бути  таким, щоб  покупець  міг  знати про  усі  істотні умови  продажу.

При цьому  згідно  з  п.2 ст. 30 Закону України “Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання його  банкрутом”  ліквідатор  забезпечує  через засоби  масової  інформації  оголошення  про  порядок продажу майна банкрута, в тому числі і склад  майна,  умови, строки   та порядок його  придбання.

Статтею 15 Закону України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств”  (малу приватизацію)  також  встановлено  вимоги щодо  інформації  про  об'єкт  продажу, яка  повинна містити:  відомості про  земельну ділянку, на якій  розміщено  об'єкт; суму коштів, яка  має вноситися покупцями у розмірі 10% початкової   вартості майна; назву банку, адресу та номер  рахунку, відкритого  для розрахунків за придбаний об'єкт; кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні, конкурсі та інше.

Однак, із  наданих  до  матеріалів справи доказів вбачається, що в газеті  “Херсонський вісник” №18 (875) від 03.05.2007року  та №21 (878) від 24.05.2007року  ліквідатором банкрута здійснено оголошення  про  продаж  майна, в тому числі і об'єкту центральний тік,  та запропоновано  звертатися до  ліквідатора Пасеки Т.В. з зазначенням  № телефону. При  цьому,  в оголошеннях  відсутня інформація  про  об'єкти відповідно до  ст. 15 Закону України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств” та ч.2 ст. 30 Закону України “Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання його  банкрутом”, а сама  інформація  опублікована не за 30 календарних днів  до  дати  проведення продажу, а за 6 днів.

Оголошеннями  також  не  визначено  вид  прилюдних торгів (конкурс чи  аукціон), в той час як  виходячи  із   запропонованих  умов  продажу, відповідно до  вимог  ст.13, 17 Закону України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств” (малу приватизацію)  майно  підлягало  продажу шляхом проведення аукціону. При цьому,  вимоги частин 3, 5, 6, 7  статті 16  зазначеного Закону  щодо  умов  участі покупців в аукціоні та  статті 17 цього закону щодо  порядку проведення аукціону, відповідача-1 не дотримано.  Не  дотримано,  в тому числі, і вимог частини 4  статті 17 Закону щодо проведення аукціону уповноваженою особою –безпосередньо ліквідатором, який до  початку торгів  описує  об'єкт відчуження  та умови  його  продажу, оголошує  початкову ціну  та  про  придбання  об'єкта  переможцем; частини 5 та 6  зазначеної  норми  щодо  зміни  ціни об'єкту та оформлення протоколу  і його  підписання та припинення торгів.

Таким чином, продаж  майна банкрута здійснено  з  порушенням   як вимог ч.2 ст.30 Закону України “Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання його  банкрутом”, так і з  порушенням  вимог  ст.15,16,17 Закону України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств”  (малу приватизацію),  що є підставою  для визнання торгів від  31.05.2007року такими, що  не  відбулися.

Відповідно до  ч.1 ст.215 ЦК України  підставою  недійсності правочину  є  недодержання  в момент  вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  ч1-3, 5,6 ст.203 ЦК України. Частина 1 ст.203 ЦК України встановлює  вимогу щодо  того, що  зміст  правочину  не  може суперечити  ЦК України, іншим актам  цивільного  законодавства, а також  моральним засадам  суспільства.

Недодержання вимог закону щодо  здійснення продажу майна банкрута шляхом конкурсу або  аукціону та проведення прилюдних  торгів з  порушенням встановленого законом порядку,  а в подальшому  і продаж  майна шляхом укладення договору купівлі-продажу від 26.06.2007року   без  дотримання вимог  вищезазначених норм Закону України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або  визнання його  банкрутом” та    Закону України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств”,  порушує права  позивача на придбання  спірного  майна, яке  він  орендував згідно з  договором оренди, укладеним  з  відповідачем-1 і  є  підставою   визнання    недійсним договору купівлі-продажу від 26.06.2007року.

Судом відхиляються посилання відповідача-1 та відповідача-2 на те, що ухвалою  господарського  суду Херсонської  області  від 21.06.2007 року  по  справі №12/133-Б-06   уже встановлено  той факт, що рішенням  комітету кредиторів  встановлено  інший порядок реалізації  майна банкрута ніж  це  встановлено  ч.3 ст.30 Закону України  “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або  визнання його  банкрутом”, а тому  на реалізацію  цього  майна не  розповсюджується дія   Закону України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств”.

Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України  факти, встановлені рішенням господарського  суду (іншого  органу, який вирішує  господарські спори) під  час розгляду однієї  справи, не  доводяться  знову при вирішенні  інших  спорів, в яких  беруть  участь  ті самі сторони.

Як  вбачається із  ухвали  від 21.06.2007року,   предметом розгляду в суді  була скарга позивача на дії  ліквідатора банкрута, щодо  порушення порядку  продажу майна боржника. При цьому, відповідно до   зазначеної    ухвали, вона відноситься до  описової частини  наданого  ліквідатором відзиву на скаргу, тобто є  викладенням  заперечень  ліквідатора. Судом не  надавалася правова оцінка та не  зроблено  висновків щодо  того, що рішенням  комітету кредиторів правомірно  встановлено  інший порядок реалізації  майна банкрута ніж  це  встановлено  ч.3 ст.30 Закону і що  саме в такому порядку воно  підлягало відчуженню,  тому ці факти не можуть  вважатися встановленими судом.   Як вбачається із  ухвали, суд  взагалі не  розглядав скаргу позивача по  суті, оскільки  констатував той факт, що  позивач  не  відноситься до  переліку осіб, які відповідно до  ч.4 статті 25   Закону України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або  визнання його  банкрутом”  можуть звертатися зі скаргою  на дії  ліквідатора.

До  того ж,  комітет кредиторів  може встановити  лише вид  торгів: аукціон, конкурс,   а проводити  їх зобов'язаний ліквідатор. При цьому, ні ліквідатор, ні  комітет кредиторів не  можуть  встановлювати  порядок проведення конкурсу, чи  аукціону  на  власний розсуд, оскільки цей порядок  встановлено  Законами  України   “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або  визнання його  банкрутом” та  “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств” (малу приватизацію) і він  не може їм суперечити. Проводячи  тричі торги, відповідач-1 так і не  визначив ні в оголошенні, ні під  час проведення торгів вид  цих  торгів –аукціон чи  конкурс, в той час як  відповідно до  ст.13, 14 Закону  України “Про  приватизацію невеликих державних  підприємств” (малу приватизацію) порядок продажу  об'єктів  за конкурсом  та шляхом проведення аукціону  відрізняється.

 Згідно з  вимогами  ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство  в господарських судах  здійснюється на засадах  змагальності. Сторони ,  які беруть  участь  у справі, обґрунтовують свої  вимоги і заперечення поданими  суду доказами. При  цьому, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається, як  на підставу своїх  вимог  і заперечень.

Сам факт встановлення   іншого  порядку продажу майна боржника, ніж  передбачений ч.1, 2, 3 ст. 30 закону  України  “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або  визнання його  банкрутом” відповідачем-1 в засіданні суду не  доведений, оскільки  матеріалами  справи підтверджується, що  об'єкт  продажу виставлявся на прилюдні торги тричі.

Фактичне  проведення спірних  торгів 31.05.2007року підтверджується і наданим відповідачем-1 протоколом №5  зборів комітету кредиторів від 11.06.2007року відповідно до  якого  для участі в торгах  з  продажу спірного  майна зареєструвалися позивач, відповідач-2 та  ФГ „Мрія” і  після розгляду їх  пропозицій щодо  придбання майна, конкурсна комісія запропонувала учасникам  торгів  висловлені  ними  пропозиції  відносно  придбання  спірного майна надати в письмовій формі  для  їх  розгляду комітетом кредиторів.

Із змісту зазначеного  протоколу  №5  також  вбачається, що  саме за результатами  оцінки  наданих  учасниками прилюдних  торгів в ході торгів  пропозицій, щодо  ціни  придбання  спірного  майна  комітетом кредиторів  прийнято  рішення  про  надання ліквідатору права  укласти договір з відповідачем-2 за ціною, яка ним була запропонована в ході торгів.

 Зазначене  свідчить  про те, що  саме  за результатами  прилюдних  торгів від 31.05.2007року було  визначено  особу відповідача-2, як  покупця спірного майна та укладено  з ним договір  від  26.06.2007року саме за запропонованою  ним ціною на торгах 31.05.2007року.

З урахуванням викладеного, спірний договір  визнається недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України   через  недодержання при його  укладенні вимог,  встановлених  частиною 1 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.1ст.216 ЦК України недійсний правочин  не  створює  юридичних  наслідків, крім  тих, що  пов'язані з  його  недійсністю. У разі недійсності  правочину кожна із  сторін зобов'язана повернути  другій стороні в  натурі все, що  вона одержала на виконання  цього  правочину. Суд застосовує правові наслідки недійсності правочину незалежно від клопотання сторін.

Виходячи    із зазначених  вимог закону,  відповідач-2 зобов'язаний повернути  відповідачу-1  отримане від  нього  майно  комплексу центральний тік, а відповідач-1 – повернути  відповідачу-2 його вартість в сумі 216.000грн.00коп.

Відповідно до  статті 68 ГПК України судом скасовуються заходи забезпечення  позову, встановлені ухвалою  суду від  12.12.2007року.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

В засіданні 25.01.2008 року за згодою представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На  підставі  ч.1 ст.203, ч.1  ст.215, ч.1 ст. 216 ЦК України та керуючись ст. 44, 49, 68, 77, 82-85 ГПК України, суд          

                                             В И Р І Ш И В:

           1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Визнати  такими, що  не  відбулися, проведені СТОВ “Цареводар” прилюдні торги від 31.05.2007року з  продажу комплексу  центральний          тік, що знаходиться  на території Правдинської  сільської  ради Білозерського  району Херсонської  області, комплекс будівель  №2, до складу якого  входять  літери А, А1, Б,  Б1, В, Г, Д, №№1-5, 1-УП.

3.Визнати  недійсним  основний договір  купівлі-продажу ВЕР 7505, укладений 26.06.2007року між СТОВ Цареводар” та ТОВ “ВИКОЛ-ЭКСПО”.

4.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "“ВИКОЛ-ЭКСПО”  м. Херсон, Кіндійське шосе №26 кв.80, код 32618046  (інші реквізити суду не  відомі) повернути сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Цареводар" м. Херсон  вул.Декабристів №17 кв.18  код 31759680 (інші реквізити  суду не  відомі)      комплекс центральний тік, що знаходиться  на території Правдинської  сільської  ради Білозерського  району Херсонської  області, комплекс будівель  №2, до складу якого  входять  літери А, А1, Б,  Б1, В, Г, Д, №№1-5, 1-УП.

5. Зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Цареводар" м. Херсон  вул.Декабристів №17 кв.18  код 31759680 (інші реквізити  суду не  відомі)  повернути товариству з обмеженою відповідальністю "“ВИКОЛ-ЭКСПО”  м. Херсон  Кіндійське шосе №26 кв.80  код 32618046  (інші реквізити суду не  відомі)  - 216.000грн.00коп.

6. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Цареводар" м. Херсон  вул.Декабристів №17 кв.18  код 31759680 (інші реквізити  суду не  відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофокс"  м. Херсон вул. Лавреньова № 8 кв. 120 поточний рахунок № 26009009411  в Херсонській філії  КБ “Західінкомбанк”, МФО 352327, код 33965160  - 170 грн. 00коп. витрат по  сплаті державного  мита та 118 грн. 00коп.  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

Накази видати  після набрання рішенням  законної сили.

7. Скасувати заходи  забезпечення  позову, встановлені ухвалою  суду від  12.12.2007року.

      Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                      Рішення оформлено  відповідно до  ст.

                                                            84 ГПК України та підписано  28.01.2008року.