Постанова від 17.12.2025 по справі 520/8711/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року

м. Київ

справа №520/8711/22

адміністративне провадження № К/990/44617/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» про зобов`язання вчинити певні дії, -

за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В.)

І. Суть спору

Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (далі - позивач, Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області(далі - ГУ ДСНС у Харківській області) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» (далі - відповідач, АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного»), в якому просив:

- зобов`язати Акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту № 76377 (далі - укриття № 76377), яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гуданова, 18, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, а саме: обладнати захисну споруду цивільного захисту системами протипожежного захисту;

- забезпечити утримання системи внутрішнього протипожежного водопроводу захисної споруди цивільного захисту у працездатному стані та провести технічне обслуговування та перевірку на працездатність шляхом пуску води пожежних кран-комплектів, з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;

-провести перевірку та обслуговування захисно-герметичних пристроїв сховища, захисно-герметичних та герметичних дверей (воріт), віконниць (ставень), герметичних клапанів та клапанів надмірного тиску; провести щорічну перевірку на герметичність сховища (згідно довідки про перевірку герметичності сховища);

- провести щорічну перевірку системи вентиляції сховища з записами у журналі перевірки сховища (протирадіаційного укриття);

- провести перевірку та обслуговування баків (ємностей) для питної води з записами у журналі перевірки сховища; провести перевірку справності систем вентиляції щодо справності вентиляторів припливних і витяжних систем, ФП, РУ, ГК, герметичних з`єднань повітропроводів, повітрозабірних і витяжних каналів, противибухових пристроїв, у тому числі перевірку на придатність до застосування фільтрів-поглиначів.

На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що у лютому 2021 року в ході проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки стосовно приведення АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» до стану готовності захисної споруди №76377 за адресою: м. Харків, вул. Гуданова, 18, складено Акт перевірки від 19.02.2021 № 40 та винесено АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» припис від 19.02.2021 № 38 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної небезпеки з граничним терміном виконання до 19.05.2021. Зважаючи на те, що приписи про усунення недоліків в частині пунктів 52, 54, 60-64 відповідачем виконано не було, Прокурор в інтересах Держави змушений звернутись до суду із даним позовом.

ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

У місті Харкові по вул. Гуданова, 18 знаходиться захисна споруда цивільного захисту № 76377, відповідно до технічного паспорту якої: площа складає 140 кв.м., загальний об`єм 338 куб.м., розрахована на укриття 70 осіб. Балансоутримувачем та власником цього укриття є АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного».

У лютому 2021 року Київським районним відділом у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами вказаного заходу складено Акт перевірки від 19.02.2021 № 40, у якому визначено перелік порушень вимог законодавства, виявлених органом ДСНС під час здійснення планової перевірки.

На виконання акту перевірки, уповноваженою особою Київського районного відділу у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області винесено припис від 19.02.2021 № 38 про усунення відповідачем порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної небезпеки, а саме:

- забезпечити належне утримання та експлуатацію захисної споруди цивільного захисту (далі по тексту - ЗСЦЗ) у мирний час та її готовність до укриття працюючого персоналу відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 (п. 49 припису);

-забезпечити на ЗСЦЗ ведення відповідної документації згідно до Вимог (п. 50 припису);

- розробити та вивісити на видному місці план евакуації із захисної споруди. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння та плану евакуації повинні бути позначені та освітлені (п. 51 припису);

-обладнати ЗСЦЗ системами протипожежного захисту (п. 52 припису);

-забезпечити ЗСЦЗ первинними засобами пожежогасіння (в т.ч. вогнегасниками) (п. 53 припису);

- забезпечити утримання системи внутрішнього протипожежного водопроводу ЗСЦЗ у працездатному стані та один раз на рік проводити технічне обслуговування та перевірку на працездатність шляхом пуску води пожежних кран-комплектів, з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (п. 54 припису);

- формування з обслуговування захисних споруд забезпечити засобами індивідуального захисту, радіаційної та хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв`язку відповідно до норм оснащення формування з обслуговування захисної споруди (п. 55 припису);

- провести технічне обслуговування інженерних систем захисної споруди (п. 56 припису);

- здійснити ремонт та проводити обслуговування запірної арматури, системи каналізації сховищ та насосів відкачки з записами у журналі перевірки сховища (п. 57 припису);

- укомплектувати захисну споруду необхідним майном на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, відповідно до переліку майна необхідного для укомплектування захисної споруди, згідно з додатком 20 Вимог (п. 58 припису);

-забезпечити ЗСЦЗ необхідними лікарськими засобами та медичними виробами (п. 59 припису);

- провести перевірку та обслуговування захисно-герметичних пристроїв сховища, захисно-герметичних та герметичних дверей (воріт), віконниць (ставень), герметичних клапанів та клапанів надмірного тиску (п. 60 припису);

- проводити щорічну перевірку на герметичність сховища (згідно довідки про перевірку герметичності сховища) (п. 61 припису);

- проводити щорічну перевірку системи вентиляції сховища з записами у журналі перевірки сховища (протирадіаційного укриття) (п. 62 припису);

- проводити перевірку та обслуговування баків (ємностей) для питної води з записами у журналі перевірки сховища (п. 63 припису);

- провести перевірку справності систем вентиляції щодо справності вентиляторів припливних і витяжних систем, ФП, РУ, ГК, герметичних з`єднань повітропроводів, повітрозабірних і витяжних каналів, проти вибухових пристроїв. Провести перевірку на придатність до застосування фільтрів-поглиначів (п. 64 припису);

- проводити перевірку та обслуговування противибухових пристроїв з відповідними записами у журналі перевірки стану захисної споруди (п. 65 припису);

- розробити план консервації та збереження спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища (п. 66 припису);

- здійснювати підтримання належного технічного стану приміщень ЗСЦЗ та її ремонт відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх основного функціонального призначення (п. 67 припису).

Строк виконання припису встановлено до 19.05.2021.

Акт перевірки від 19.02.2021 № 40 підписано та отримано головним інженером АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» О.В. Дроботій О.В. 19.02.2021. Відмітки про відмову від підписання керівником суб`єкта господарювання або уповноваженою ним особою чи третіми особами цього акту відсутні. Зауваження або заперечення до проведеного заходу та складеного акту перевірки з боку суб`єкта господарювання не надходили.

Припис від 19.02.2021 № 38 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної небезпеки вручено директору АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» Мартиненко В. В. 19.02.2021. Указаний припис відповідачем не оскаржувався.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Київською окружною прокуратурою м. Харкова здійснено вивчення стану додержання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд), розміщених на території Київського району м. Харкова, у зв`язку з чим, направлено запити до ГУ ДСНС у Харківській області від 26.08.2022 №50-761вих.22 та від 07.09.2022 №50-866вих.22.

На вказані запити ГУ ДСНС у Харківській області надано листи від 02.09.2022 № 65010-2572/65111 та від 14.09.2022 № 65010-2059/65103 із зазначенням інформації щодо розташованих на території Київського району м. Харкова сховищ та проведених перевірок стану захисних споруд з наданням копій актів складених за результатами проведених планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема, стосовно АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного».

Листом АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» від 14.09.2022 № 01/212 на запит Київської окружної прокуратури м. Харкова зазначено, що на виконання вказаного припису товариством розроблено План усунення недоліків, вказаних в приписі Київського РВ у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області від 19.02.2021 № 38 стосовно захисної споруди цивільного захисту. Згідно цього Плану більшість заходів виконано, проте не виконаними є пункти 52, 54, 60-64 Припису, що пояснюється браком обігових коштів. Також, зазначено, що Інститут працює на умовах самофінансування з повною відсутністю бюджетних коштів. Зазначено, що захисна споруда знаходиться в задовільному стані, що підтверджується актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту.

З огляду на зазначене, Керівник прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 позов задоволено. Зобов`язано АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту № 76377, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гуданова, 18, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, згідно пунктів 52, 54, 60-64 припису Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (Київський районний відділ у м. Харкові) від 19.02.2021 № 38 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної небезпеки, а саме: обладнати захисну споруду цивільного захисту системами протипожежного захисту; забезпечити утримання системи внутрішнього протипожежного водопроводу захисної споруди цивільного захисту у працездатному стані та провести технічне обслуговування та перевірку на працездатність шляхом пуску води пожежних кран-комплектів, з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування; провести перевірку та обслуговування захисно-герметичних пристроїв сховища, захисно-герметичних та герметичних дверей (воріт), віконниць (ставень), герметичних клапанів та клапанів надмірного тиску; провести щорічну перевірку на герметичність сховища (згідно довідки про перевірку герметичності сховища); провести щорічну перевірку системи вентиляції сховища з записами у журналі перевірки сховища (протирадіаційного укриття); провести перевірку та обслуговування баків (ємностей) для питної води з записами у журналі перевірки сховища; провести перевірку справності систем вентиляції щодо справності вентиляторів припливних і витяжних систем, ФП, РУ, ГК, герметичних з`єднань повітропроводів, повітрозабірних і витяжних каналів, противибухових пристроїв, у тому числі перевірку на придатність до застосування фільтрів-поглиначів.

Стосовно посилання відповідача щодо відсутності у Прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління, суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 дійшла висновку про те, що спір такого характеру розглядається у порядку адміністративного судочинства, а також підтвердила право прокурора на звернення до суду з таким позовом в інтересах держави в особі територіального органу ДСНС.

Так суд зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20).

Оскільки відповідач припис від 19.02.2021 №38 не оскаржив, належних, допустимих та достовірних доказів виконання цього припису до суду не подав, а орган ДСНС не має чітко визначених повноважень на звернення до суду із вимогою про спонукання приватної особи до виконання даного рішення суб`єкта владних повноважень, то відповідна вимога у цілях забезпечення належного рівня правопорядку у сфері цивільного захисту населення в даному конкретному випадку правомірно була заявлена Прокурором в інтересах Держави.

Форма реагування, як звернення до суду на виконання владних управлінських функцій, витікає безпосередньо з повноважень прокурора у відповідній сфері, в тому числі з передбачених пунктом 16 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України повноважень щодо реалізації державної політики з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами статтей 72-77, 90, 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах заявлена прокурором вимога не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, адже спрямована на захист життя людини, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 520/8711/22 скасовано, адміністративний позов - залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підставі аналізу норм законодавства Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Харківській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача. Тому прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

29.12.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

15.04.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 260/4199/22, мотивуючи тим, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 01.2024 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 260/4199/22 задля формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в Верховному Суді сформувалася різна практика застосування норм статті 53 КАС України та статті 23 Закону № 1697-VII у частині повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави шляхом реалізації права на звернення в особі суб`єкта владних повноважень до суду із позовом, що очевидно потребує формування єдиної правозастосовної практики з означеного питання. Скаржник уважає, що правовідносини у справі № 260/4199/22 є подібними до спірних правовідносин, та розгляд такої справи сприятиме формуванню однакової правозастосовної практики.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі № 520/8711/22 задоволено. Зупинено провадження у справі № 520/8711/22 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 260/4199/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2025 (у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н. М. у відпустці) визначено склад суду для розгляду цієї касаційної скарги: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Желєзний І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2025 поновлено провадження у справі № 520/8711/22.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини 4-5 статті 53 КАС України, а також ч. 2 статті 17-1, статті 18, 64, 66, 68 КЦЗ України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 та постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15, від 09.08.2019 у справі № 520/2796/19, а також застосували статті 16, 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.

Так Прокурор уважає, що під час звернення до суду з цим позовом обґрунтував підстави його звернення як позивача, а також указав, у чому полягають порушення інтересів держави. Зауважує, що обраний Прокурором спосіб захисту порушених прав є єдиним і ефективним у даному випадку.

На переконання скаржника, ГУ ДСНС у Харківській області, як спеціально уповноважений державою орган на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, знаючи про тривале ігнорування вимог Закону щодо приведення захисної споруди цивільного захисту (сховища) № 76377 у відповідність до наказу Міністерства внутрішніх справ № 579, відповідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності шляхом звернення до суду із відповідним позовом не вживав.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури уважає, що враховуючи обставини щодо обізнаності позивача про наявні порушення інтересів держави, а також беручи до уваги характер наданих на запити прокуратури відповідей, наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу без задоволення. Уважає, що висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в оскаржуваній постанові щодо відсутності повноважень органів ДСНС, як наслідок й у Прокурора, на звернення до суду з такими вимогами є правильні, а посилання скаржника на судові рішення є помилкове.

27 березня 2025 року від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/22303/23, мотивуючи тим, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року згадану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, з підстав наявності виключної правової проблеми щодо повноважень ДСНС та Прокурора у спорах про приведення захисних споруд цивільного стану у належний стан. Враховуючи викладене, скаржник просив зупинити провадження у справі № 520/8711/22 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 420/22303/23.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з частиною другою статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина четверта статті 46 КАС України).

Частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Поряд з цим, повноваження прокурора визначено, зокрема, Конституцією України, Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України обумовлено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, положеннями частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII закріплено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Предметом спору у цій справі є незгода Прокурора з бездіяльністю суб`єкта господарювання (у цій справі - АТ «УКРНДІВ імені А.С. Бережного»), на балансі якого знаходиться об`єкт цивільного захисту укриття № 76377, щодо неналежного утримання цієї споруди та невжиття заходів з приведення її у готовність.

Поряд з цим, предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України (якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності) з урахуванням особливостей положень Кодексу цивільного захисту України (стосовно наявності (відсутності) відповідної компетенції спеціального суб`єкта владних повноважень - територіального органу ДСНС на звернення до суду із пред`явленням таких позовних вимог як позивачем).

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, як на підставу для звернення до суду з цим позовом Прокурор посилався на частину третю статті 23 Закону № 1697-VII, частину п`ятнадцяту статті 32 Кодексу цивільного захисту України, пункт 12 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, та норми Положення про державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052), та зазначив, що ГУ ДСНС у Харківській області як спеціально уповноважений державний орган на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, не вживав відповідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача вжити заходи задля приведення у стан готовності протирадіаційного укриття.

Тобто, у позовній заяві Прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Харківській області. Проте, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, тому із цим позовом звертається саме керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова.

При цьому, як у позовній заяві, так і в касаційній скарзі Прокурор посилався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, а також у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.

Суд зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував правову позицію щодо застосування норм статті 23 Закону

№ 1697-VII та статті 53 КАС України стосовно права прокурора на звернення до суду в інтересах держави у контексті необхідності врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, від 24.01.2025 у справах № 520/30126/23, № 520/13228/23 та № 400/9970/23, від 30.01.2025 у справі № 420/22304/23, від 31.01.2025 № 320/3128/23, від 06.02.2025 у справі № 160/18617/23 та багатьох інших. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що прокурор, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього існують виняткові умови та в порядку визначеному законом.

Із змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а іншою - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке «не здійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі

№ 1-1/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Проте у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

Ураховуючи викладене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Такий висновок узгоджується й з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У контексті наведеного, колегія суддів уважає, що першочергового значення набуває питання, чи наділено ГУ ДСНС у Харківській області належним обсягом компетенції, що дозволяє йому набути статусу позивача у цій справі.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Таким чином, участь органів державної влади в судовому процесі пов`язана саме з їх компетенцією в здійсненні їх повноважень.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюються Кодексом цивільного захисту України(далі - КЦЗ України).

Так, статтею 17-1 КЦЗ України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (пункт 1 Положення № 1052, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом), який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього ж Положення, частина третя статті 17-1 КЦЗ України).

Згідно з частиною другою статті 17-1 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого:

- здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти;

- подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування інформацію про юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Статтею 18 КЦЗ України визначені повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, до яких віднесено Міністерство внутрішніх справ України (МВС), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, зокрема, у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (пункт 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878).

Згідно з частиною першою статті 18 КЦЗ України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить, серед іншого: забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади; здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій; визначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління; організація здійснення заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності; організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Частиною першою статті 19 КЦЗ України визначені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту, до яких, крім іншого, віднесено:

забезпечення цивільного захисту на відповідній території;

взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту;

організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;

визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;

планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;

прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності;

організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;

організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд.

Поряд з цим, до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту частиною першою статті 20 КЦЗ України віднесено, зокрема:

- забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання;

- забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;

- здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні).

Отже, КЦЗ України передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, яка, за визначенням Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11, є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту. Цим положенням регламентовано, що безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює ДСНС.

Відповідно до частини восьмої статті 32 КЦЗ України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина п`ятнадцята статті 32 КЦЗ України).

Згідно з пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138), балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації)

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства (пункт 12 Порядку № 138).

Частиною першою статті 47 КЦЗ України передбачено, що державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Пунктом 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України в редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

На відміну від попередньої редакції КЦЗ України, якою було передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, у новій редакції законодавець розширив перелік випадків, за яких ДСНС має право на звернення до суду.

Зокрема, у пункті 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України вжито формулювання «з інших підстав, визначених законом».

За змістом доводів скаржника, саме із цим формулюванням прокурор пов`язує свій ключовий аргумент щодо наявності у ДСНС, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, права на звернення до суду з вимогами про зобов`язання балансоутримувача вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан захисної споруди цивільного захисту.

Водночас, Верховний Суд вважає такі доводи скаржника помилковими, оскільки ДСНС, як суб`єкт владних повноважень, при застосуванні своєї компетенції, має право на звернення до суду виключно з підстав, визначених законом (пункт 5 частини п`ятої статті 46 КАС України).

Натомість, ні положеннями КЦЗ України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення ДСНС до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які визначені законом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2025 у справі № 400/9970/23, від 06.02.2025 у справі № 160/18617/23 та інших. Висновки у наведених справах є релевантними до обставин цієї справи та в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні касаційної скарги у цій справі.

Крім того, у постанові від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України в редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ, підкреслив, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.

Проаналізувавши чинне законодавство щодо обсягу повноважень ДСНС, Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.

З огляду на викладене, ДСНС та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту як позивача.

На підставі викладеного суд касаційної інстанції констатує, що оскільки законодавчими положеннями не передбачено право ГУ ДСНС у Харківській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, цей орган не може бути позивачем у цій справі.

Отже, прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.

Не змінює цього факту і та обставина, що реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС у Харківській області фактично була обмежена проведенням перевірок (постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303), як на тому наголошує прокурор, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цьому провадженні.

Особливий період у зв`язку із запровадженням воєнного стану звісно загострює питання готовності населення і території держави до оборони, але не відміняє конституційного принципу законності, який вимагає щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У свою чергу, участь органів державної влади в судовому процесі пов`язана саме з їх компетенцією у здійсненні їх повноважень.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків по суті спору.

Посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, Суд вважає помилковим, з огляду на таке.

По-перше, як слідує з ухвали Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 820/4717/16 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у цій же справі, на яку посилається скаржник, вказаний спір був переданий на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України - через оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

По-друге, Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу в межах касаційного оскарження, які не охоплювали спірність підстав звернення прокурора в інтересах держави.

По-третє, на момент звернення прокурора з позовом в інтересах держави у справі № 820/4717/16, діяльність органів прокуратури була врегульована розділом VII Конституції України (норми статей 121 - 123, якого передбачали функцію прокуратури нагляду за додержанням і застосуванням законів, та не містили вимоги про виключність випадків, у яких прокурор може звертатися до суду в інтересах держави поза межами кримінального процесу), однак на час подання цього позову розділом VIIІ (стаття 131-1) та статтею 23 Закону № 1697-VII, яка відрізняється від діючої редакції цієї статті, на момент звернення прокурора із цим позовом.

Також, необхідно зазначити, що правова позиція у справі № 820/4717/16 була сформована Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням положень статті 67 КЦЗ України, яка на час звернення з цим позовом утратила чинність на підставі Закону України від 21.04.2022 № 2228-IX.

Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що фактичні обставини у справі № 820/4717/16 та їх нормативне регулювання є відмінними від цієї справи, колегія суддів вважає, що висновки суду у справі № 820/4717/16 не є релевантними до справи № 520/8711/22.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.02.2025 у справі № 160/18617/23, від 05.03.2025 у справі № 160/11353/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.11.2023 у справі № 260/4199/22 надавала відповідь на питання, яке ставить скаржник у касаційній скарзі, а саме, щодо застосовності зроблених нею у справі № 820/4717/16 висновків у контексті права ДСНС на звернення до суду, та буквально зазначила таке: «Водночас Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/4717/16, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов`язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, не вирішувала питання щодо наявності в ДСНС повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України».

Також, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на незастосування судами у цій справі правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема в постановах від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15, від 09.08.2019 у справі № 520/2796/19, позаяк правовідносини у наведених справах відрізняються від розглядуваної справи.

Окрім того, Верховний Суд не приймає посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, оскільки вони були зроблені за інших спірних правовідносин, зокрема, в цих справах предметом розгляду було визнання недійсними угод, укладених за результатами проведених публічних закупівель.

Відтак, доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, прийняття оскаржуваного судового рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судового рішення у цій справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Що стосується клопотання скаржника про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/22303/23, Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Вирішуючи подане клопотання, Суд установив, що 05 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 420/22303/23 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

За таких обставин підстави для зупинення провадження у справі № 520/8711/22 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/22303/23 відсутні.

Отже, у задоволенні клопотання про зупинення провадження слід відмовити.

З огляду на результат касаційного розгляду, понесені учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 359, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі № 520/8711/22 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/22303/23 відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

І. В. Желєзний