Ухвала від 18.12.2025 по справі 910/4961/18

УХВАЛА

18 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/4961/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. (вх. № 9141/2025)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025

та на постанову Господарського суду міста Києва від 30.06.2025

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора)

у справі № 910/4961/18

за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют"

про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют".

30.06.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/4961/18 задоволено заяву ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" про заміну кредитора. Замінено кредитора у справі № 910/4961/18 - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" в частині вимог на суму 15 660 847,51 грн, які забезпечені заставою майна боржника згідно з Договором застави товарів в обороті № 3308ТО/0512 від 31.05.2012, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПрАТ "Готель Салют"; зобов`язано розпорядника майна внести відповіді відомості до реєстру вимог кредиторів.

30.06.2025 постановою Господарського суду міста Києва у справі №910/4961/18 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Кізленка В. А.; визнано банкрутом ПрАТ "Готель "Салют"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ПрАТ "Готель "Салют" арбітражного керуючого Кізленка В. А.

10.11.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 14.11.2025) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора в частині вимог на суму 15 660 847,51 грн) у справі № 910/4961/18 - залишено без змін.

10.11.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 14.11.2025), окрім іншого, постанову Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4961/18 - залишено без змін.

08.12.2025 (через підсистему "Електронний суд") ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:

1) змінити мотивувальні частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 (правильна дата - 10.11.2025) та постанови Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4961/18, доповнивши їх фразою наступного змісту: "в матеріалах справи міститься заява ТОВ "ФК "Ю-Бейс" про участь у санації боржника від 14.07.2020, однак вказана особа також не стала інвестором у справі №910/4961/18 про банкрутство Боржника";

2) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 (правильна дата - 10.11.2025) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора) у справі № 910/4961/18; прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" у задоволенні заяви про заміну кредитора.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

08.12.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

Щодо касаційної скарги в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора) Верховний Суд зазначає таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений у частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16).

У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 910/4961/18, прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора), можливість оскарження якої у касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ.

Правова позиція щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про заміну (відмову у заміні) кредитора на його правонаступника, викладена судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2021 у справі № 50/311-б та від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15.

При цьому, відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.

Питання прийнятності касаційної скарги на рішення суду, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо, включеної/приєднаної до касаційної скарги в порядку абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за результатом якого прийнято постанову від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19.

Так, за висновками Верховного Суду, при вирішенні питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення, визначені абзацом першим частини третьої статті 9 КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати, зокрема, таке:

- по-перше, як скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включена/приєднана до неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, мають відповідати вимогам процесуального Закону щодо прийнятності, зокрема статтям 289, 290, 291 ГПК України;

- по-друге, скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, може бути включена/приєднана, в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ до основної скарги на судові рішення, найбільш наближені за датою прийняття (за можливістю). Касаційна скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, у разі пропуску строку на касаційне оскарження, визначеного приписами статті 288 ГПК України, має містити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з вмотивованим обґрунтуванням такого пропуску та підстав включення скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, до основної скарги. Ця умова справедлива і для касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду, що може бути оскаржена окремо;

- по-третє, судові рішення за скаргою на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до неї скарги на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо.

Проте, як вбачається з касаційної скарги ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А., заявником в контексті наведених вище критеріїв не обґрунтовано та не доведено наявності підстав для включення до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постанову Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4961/18 (про визнання боржника банкрутом) вимог щодо скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора), які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/4961/18 за касаційною скаргою ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора), оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягають касаційному оскарженню.

Водночас, перевіривши матеріали касаційної скарги в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постанови Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4961/18, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без руху касаційної скарги в цій частині з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) апеляційної і касаційної скарги на постанову суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (погашення боргів боржника) становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня- 3 028 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Враховуючи викладене, за подання цієї касаційної скарги у справі №910/4961/18 скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 4844,80 грн (3 028 х 2) х 0,8). Натомість, скаржником до касаційної скарги додано документ, який підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028 грн, тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Таким чином, касаційна скарга ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. у касаційній скарзі зазначено, що судові рішення (стосовно визнання боржника банкрутом) оскаржуються на підставі пунктів 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, однак скаржником не наведено жодного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Суд звертає увагу скаржника, що, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19, під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.

Тож скаржнику слід визначитись з підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та належним чином обґрунтувати цю підставу.

Крім цього, згідно з пунктами 4, 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, вимоги особи, яка подає скаргу.

Так, в тексті касаційної скарги скаржник зазначив про оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постанови Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (стосовно визнання боржника банкрутом), проте у прохальній її частині - просить змінити мотивувальні частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанови Господарського суду міста Києва від 30.06.2025. Тому скаржнику необхідно уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) надати документ, що підтверджує сплату (доплату) судового збору у розмірі 1 816,80 грн (4 844,80 - 3 028);

2) уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги (щодо дати оскарженої постанови апеляційного суду);

3) обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому скаржнику слід врахувати, що у разі невиконання у встановлений строк цієї вимоги, касаційна скарга в частині, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вважатиметься неподаною.

Відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Однак, скаржником не додано до касаційної скарги жодних доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів учасникам справи №910/4961/18..

Верховний Суд акцентує, що неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Відтак, скаржнику необхідно надати Суду докази надіслання учасникам справи № 910/4961/18 копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/4961/18 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про заміну кредитора).

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постанови Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4961/18 - залишити без руху.

3. Надати Приватному акціонерному товариству "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. строк для усунення недоліків касаційної скарги в зазначеній частині, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Роз`яснити Приватному акціонерному товариству "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А., що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постанови Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4961/18 буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік