Постанова

від 13.06.2006 по справі 26/447-05-11791

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/447-05-11791

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р. Справа № 26/447-05-11791

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:  Гладишевої Т.Я.,

                     Суддів:   Савицького Я.Ф.,

                                      Лавренюк О.Т.,  

при секретарі  судового засідання - Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні 13.06.2006 р.:

від позивача: Шевеленко Т.Н.

від відповідача: Трофімчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське”

на рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2006 року

по справі № 26/447-05-11791

за позовом  Відкритого акціонерного товариства „Одесліфт”

до відповідача Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське”

про стягнення  заборгованості 133726,28 грн.

    ВСТАНОВИЛА:

          У грудні 2005 року Відкрите акціонерне товариство „Одесліфт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське”, в якому просило стягнути з відповідача борг в сумі  133726,28 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1337,26 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2006 року по справі № 26/447-05-11791 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” на користь позивача основний борг в сумі 133726,28 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1337,26 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Судове рішення вмотивоване доведенням позивачем виконання робіт за договором підряду на технічне обслуговування (ремонт) ліфтів № 0001 від 01.07.2003 р., укладеним між ВАТ „Одесліфт” та КП „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське”, та порушенням з боку відповідача вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

          Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне підприємство „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що позивач просив стягнути заборгованість за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р., а суд в мотивувальній частині оскарженого рішення вказує  про наявність заборгованості за період з 01.01.03 р. по 31.12.03 р. в сумі 113726,28 грн., що не відповідає заявленим позовним вимогам та матеріалам справи. Також, на думку скаржника, враховуючи умови договору № 06-030606/1 від 06.06.2003 р., укладеного між ВАТ „Одесліфт”, КП „ДЄЗ„Чорноморське” та ТОВ „ГЕРЦ”, виникший борг за користування ліфтами є боргом населення, а не відповідача.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги,  вважає відповідача таким, що  порушив ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінки фактичних обставин справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2003 р. між ВАТ „Одесліфт” та КП „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” був укладений договір № 0001 на технічне обслуговування (ремонт) ліфтів у будинках комунальної власності з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р., відповідно до умов якого КП „ДЄЗ„Чорноморське” (Замовник) передає, а ВАТ „Одесліфт” (Підрядник) приймає на себе організацію та виконання робіт з технічного обслуговування  ліфтів на об'єктах замовника.

          На підставі п. 3.1 договору Замовник зобов'язався здійснювати оплату щомісячної вартості робіт згідно акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця.

          Відповідно до п. 3.5 вказаного договору, якщо до 25 числа поточного місяця від Замовника не надійде претензій, оформлених у вигляді двостороннього акту, то Підрядник вправі вважати роботи виконаними.

          Згідно додатку № 2, на підставі розпорядження міського голови від 28.02.2000 р. № 130-01Р вартість технічного обслуговування за липень –грудень складає 165936 грн. Пунктом 6.1 договору встановлено, що він набирає чинності  з дня його підписання сторонами і діє з 01.07.2003 р. по 31 грудня 2003 року (а. с. 6-10).

          Згідно наявних у справі документальних доказів (договір № 0001 від 01.07.2003 р. підряду на технічне обслуговування (ремонт) ліфтів у будинках комунальної власності, акти приймання виконаних робіт, акти звіряння  по простоям ліфтів –а. с. 6-43) позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, здійснивши технічне обслуговування ліфтів.

          Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( в редакції, чинній на момент укладення договору) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки . Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема,  з угод передбачених законом, а також з угод, хоч і не  передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР договір ( багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.

          Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.

          Між тим, в силу ст. 161 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Такий же обов'язок визначений і діючими на момент звернення до суду позивача з позовом та порушення зобов'язання відповідачем нормами.

          Так, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Пункт 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          За умовами укладеного між позивачем та КП „ДЄЗ „Чорноморське”  договору останній брав на себе зобов'язання сплатити до 10-го числа наступного місяця щомісячну вартість робіт по договору.

          В порушення договірних умов відповідачем за вищевказаним договором не сплачено вартість робіт по технічному обслуговуванню ліфтів у період з липня по грудень 2003 року, яка складає 30934,97 грн.

          Як вбачається з позовної заяви ВАТ „Одесліфт” (а. с. 3) саме цей період заборгованості зазначено позивачем, тому висновок суду першої інстанції про наявність боргу відповідача перед позивачем за період з січня 2003 р. по грудень 2003 р. не відповідає фактичним обставинам справи. Також, хибним є висновок місцевого господарського суду відносно розміру заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача, оскільки наявний в матеріалах справи акт звірки розрахунків станом на 30.12.2003 р.,  підписаний обома сторонами, свідчить про наявність заборгованості перед позивачем за період з липня по грудень включно 2003 р. в сумі 30934,97 грн.(а. с. 47).

          Крім того, згідно звірки взаємних розрахунків станом на 16.05.2006 р., здійсненої сторонами на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, заборгованість також складає 30934,97 грн. за період з липня по грудень 2003р.

          За таких обставин, рішення господарського суду від 06.02.06 р. підлягає зміні, позов ВАТ „Одесліфт” слід задовольнити частково, стягнути з КП „ДЄЗ „Чорноморське” на користь ВАТ „Одесліфт” заборгованість в сумі 30934,97 грн.

          Відповідно до ст. 105 ГПК України судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат, які покладаються в сумі 309,35 грн. по сплаті держмита та в сумі 118 грн. по оплаті ІТЗ судового процесу на відповідача –КП „ДЄЗ „Чорноморське”.

          Посилання скаржника на відсутність його обов'язку щодо сплати коштів за технічне обслуговування ліфтів з посиланням на договір № 06-030606/1 від 06.06.2003 р., укладений між ВАТ „Одесліфт”, КП „ДЄЗ „Чорноморське” та ТОВ „ГЕРЦ”, не заслуговує на увагу, оскільки предметом цього договору є надання послуг по організації нарахування (ДЄЗ), прийому та обліку отриманих від населення коштів (ГЕРЦ) за надані Одесліфтом послуги, і  умови цього договору не регламентують співвідносини між Одесліфтом та ДЄЗ в частині надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, що чітко визначено розділом І договору № 06-030606/1 від 06.06.2003 р. ( а. с. 48).

За таких обставин та керуючись  ст.ст.  99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

         Рішення  господарського  суду  Одеської області  від 06.02.2006 року по справі № 26/447-05-11791змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

          „Позов задовольнити частково.          

          Стягнути з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” на користь ВАТ „Одесліфт”  заборгованість в сумі 30934,97грн., витрати по сплаті держмита в сумі 309,35 грн. та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити”.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Гладишева Т.Я.

 Судді:                                                                      Савицький Я.Ф.

                                                                                   Лавренюк О.Т.