Постанова

від 15.01.2008 по справі 11/711/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" січня 2008 р.

Справа № 11/711/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого судді Мишкіної

М.А.

                    суддів Сидоренко

М.В.

                            Таценко Н.Б.

          Склад судової колегії змінений

розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №182 від

17.12.2007р., №9 від 14.01.2008р.

при секретарі судового засідання

Буравльовій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1.

- суб'єкт підприємницької діяльності;

від відповідача -Апісарев С.О. - по довіреності;

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фірма -

“Емія”

на рішення господарського

суду Миколаївської області від 15.11.2007р.

по справі № 11/711/07

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства “Фірма -

“Емія”

про стягнення 16000дол. США

Сторони належним чином повідомлені

про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 15.01.2008р.

згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          29 жовтня 2007р. Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з

позовом до ПП “Фірма - “Емія” про стягнення з останнього заборгованості в сумі

16000дол.США на підставі договору про відступлення права вимоги від

03.10.2007р., укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, відповідно

до якого до позивача перейшли права первісного кредитора -фізичної особи

ОСОБА_2 за договором позики валютних цінностей від 31.12.2002р. В обґрунтування

позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на ст.ст. 512 п.1 ч.1, 514, 517, 526, 530,

1046, 1049 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України.

          Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 15.11.2007р. (суддя Василяка К.Л.) позов ФОП

ОСОБА_1. задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь

позивача 16000дол.США, 160дол.США витрат по сплаті держмита та 118грн. -на ІТЗ

судового процесу. Рішення суду мотивоване відповідністю договору позики

приписам ст.374 ЦК УРСР, ст.1046 ЦК України; Декрету Кабінета Міністрів України

№15-93 від 19.02.1993р.; виконанням фізичною особою ОСОБА_2. своїх зобов'язань

з передачі валютних цінностей ПП “Фірма - “Емія” згідно договору позики;

переходом усіх прав фізичної особи ОСОБА_2. позивачеві за договором про

відступлення права вимоги згідно ст.ст.512, 514, 517 ЦК України; повідомленням

відповідача про заміну кредитора шляхом направлення йому відповідних документів

позивачем; неповерненням боржником позики.

          Не погодившись з рішенням суду від

15.11.2007р. як винесеним з порушенням норм матеріального права, ПП “Фірма -

“Емія” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду

Миколаївської області скасувати та відмовити у задоволенні позову. В

обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на відсутність у матеріалах

справи доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора в зобов'язанні та

направлення йому підтверджуючих перехід прав у позиковому зобов'язанні

документів всупереч ч.2 ст.517 ЦК України, що не враховано судом першої

інстанції та є підставою для скасування рішення суду згідно п.4 ст.104 ГПК

України.

          У засіданні суду апеляційної

інстанції скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; СПД ОСОБА_1.

заперечував проти її задоволення.

          Перевіривши матеріали справи, повноту

встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду першої

інстанції,  правильність застосування

норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників

сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги

виходячи з наступного.

          Як вбачається

з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході

апеляційного провадження 31.10.2002р. ПП “Фірма - “Емія” (надалі -Позичальник)

та ОСОБА_2 (надалі - Позикодавець) уклали договір позики, згідно умов якого

Позикодавець зобов'язався передати у власність Позичальнику валютні цінності

(долари США) шляхом їх передачі в готівковій формі у розмірі, визначеному

квитанціями до прибутково-касових ордерів не пізніше 31.12.2002р.; Позичальник

в свою чергу зобов'язався повернути Позикодавцю позичені валютні цінності не

пізніше 31.12.2004р.;  документами, що

підтверджують передачу валютних цінностей Позичальнику, є видані останньому

Позикодавцем квитанції до прибутково-касових ордерів; договір позики вступає в

силу з моменту передачі валютних цінностей Позичальнику та діє до повного

виконання сторонами його умов.

          Згідно наявних у матеріалах справи

квитанцій до прибутково-касових ордерів від 31.10.2002р., 27.11.2002р. та

21.12.2002р., відповідачу були передані валютні цінності в розмірі

10000дол.США, 3000дол.США та 3000дол.США відповідно, в якості фінансової

допомоги на будівництво павільйону.

          03.10.2007р. ОСОБА_2 (надалі

-Первісний кредитор) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -Новий

кредитор) уклали договір відступлення права вимоги, згідно якого до Нового

кредитора перейшли у повному обсязі всі права Первісного кредитора за договором

позики валютних цінностей від 31.10.2002р., укладеним між  ОСОБА_2 та ПП “Фірма - “Емія”; Первісний

кредитор зобов'язався передати Новому кредиторові оригінали всіх документів, що

підтверджують право вимоги Первісного кредитора до ПП “Фірма - “Емія” (надалі

-Боржник), зокрема, договір позики валютних цінностей від 31.10.2002р,

документи, що підтверджують передачу валютних цінностей Боржнику на суму

16000дол.США; Первісний кредитор зобов'язався не пізніше семи днів з дати

підписання договору повідомити Боржника про уступку вищевказаного права та

надати йому докази переходу цих прав до Нового кредитора.

          На виконання договору відступлення

права вимоги 03.10.2007р. ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 склали акт прийому-передачі,

згідно якого Первісний кредитор передав Новому кредиторові оригінали документів,

що підтверджують право вимоги Нового кредитора до Боржника, а саме: договір

позики валютних цінностей на суму 16000дол.США від 31.10.2002р.; квитанції до

прибутково-касових ордерів на суму 10000дол.США від 31.10.2002р., 3000дол.США

від 27.11.2002р. та 3000дол.США від 21.12.2002р.

Повідомленням про заміну кредитора

в зобов'язанні від 10.10.2007р. ФОП ОСОБА_1. сповістив ПП “Фірма - “Емія” про

укладений договір уступки права вимоги та запропонував негайно виконати в

повному обсязі свої зобов'язання за договором позики перед Новим кредитором.

Одночасно позивач направив відповідачу докази переходу до нього прав за

договором позики, а саме копії наступних документів: договору позики від

31.10.2002р., договору про відступлення права вимоги від 03.10.2007р. та

квитанцій до прибутково-касових ордерів від 31.10.2002р., 27.11.2002р.,

21.12.2002р. ПП “Фірма - “Емія” запозичені кошти не повернуло, що зумовило

звернення ФОП ОСОБА_1. до суду з позовом.

          Суд першої інстанції прийняв законне

та обґрунтоване рішення про задоволення позову ФОП ОСОБА_1. враховуючи

наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК

України, положення котрого застосовуються до правовідносин сторін за договором

відступлення права вимоги згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього

Кодексу, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок

передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          Договір відступлення права вимоги від

03.10.2007р. за формою відповідає вимогам ст.513 ЦК України.

          Відповідно до ст.514 ЦК України до

нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі

і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено

договором або законом.

          На момент переходу 03.10.2007р. прав

за договором позики ПП “Фірма - “Емія” заборгувало ОСОБА_2. 16000дол.США,

оскільки строк повернення позики відповідно до п.3.2. договору від 31.10.2002р.

сплинув 31.12.2004р., а доказів повернення позики Позичальником не надано.

       Отже згідно ст.514 ЦК

України до ФОП ОСОБА_1. 03.10.2007р. перейшли права первісного кредитора

(ОСОБА_2.) і позивач правомірно вимагає стягнення 16000дол.США з ПП “Фірма -

“Емія”, оскільки за ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами,

а ст.526 ЦК України встановлений обов'язок виконувати зобов'язання належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст.1049 ЦК України позичальник

зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі

або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого

роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в

порядку, що встановлені договором; якщо договором не встановлений строк

повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика

має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення

позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором; позика, надана

за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником

достроково, якщо інше не встановлено договором; позика вважається повернутою в

момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або

зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Доводи скаржника в апеляційній

скарзі стосуються виключно його 

неповідомлення про заміну кредитора в позиковому зобов'язанні та

ненадання йому доказів переходу до позивача прав у цьому зобов'язанні як того

вимагає ч.2 ст.517 ЦК України, якою передбачено, що боржник має право не

виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів

переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

          Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України

первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові

документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою

для їх здійснення.

          Наведені твердження скаржника

спростовуються наявними у матеріалах справи копіями поштової квитанції №2968

від 13.10.2007р. та описом вкладення до цінного листа від цієї ж дати, що

підтверджують направлення на адресу ПП “Фірма - “Емія” повідомлення про заміну

кредитора в зобов'язанні разом з документами, що підтверджують перехід до

Нового кредитора прав Первісного кредитора за договором позики від 31.10.2002р.

          Будь-яких заперечень проти вимоги

Нового кредитора у зобов'язанні за договором позики (ст.518 ЦК України)

відповідач не висунув, зокрема, не оспорив договір позики з підстав, зазначених

ст.1051 ЦК України.

          Відповідно до ст.204 ЦК України

правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або

якщо він не визнаний судом недійсним.

          Місцевий господарський суд в рішенні

від 15.11.2007р. допустив описку у прізвищі позивача (ФОП ОСОБА_1. замість ФОП

ОСОБА_1.), але це не вплинуло на правильність прийнятого рішення, а тому не

може вважатись підставою для його скасування.

          Крім того, судова колегія зазначає,

що ФОП ОСОБА_1. не позбавлений права 

звернутися до місцевого господарського суду, що прийняв оскаржуване

рішення, з відповідною заявою про виправлення описки в порядку ст.89 ГПК

України.

За таких обставин оскаржуване

рішення місцевого господарського суду ухвалене відповідно до обставин справи та

положень чинного законодавства, підстав для його скасування або зміни суд

апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції

від 15.11.2007р. залишається без змін, апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.

ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія

суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного

підприємства “Фірма - “Емія” залишити без задоволення, рішення господарського

суду Миколаївської області від 15.11.2007р. залишити без змін.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК

України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції

може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду

України.

Головуючий суддя:                                                                                 

Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                            Сидоренко

М.В.

Таценко Н.Б.