Постанова

від 24.12.2010 по справі 1/124

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.12.2010 р.           справа №1/124

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:

Калантай М.В.    

суддів:

Дучал Н.М.

Новікової Р.Г.

за участю  представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

ОСОБА_4 –дов. від 15.12.08.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи–підприємця  ОСОБА_5           м. Брянка

на рішення господарського суду

Луганської області

від

13.09.2010 року

у справі

№1/124                                           

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Геміні" м. Київ

до відповідача:

Фізичної особи–підприємця  ОСОБА_5           м. Брянка

про

стягнення 130350 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.2010 року у справі                №1/124 (суддя Зюбанова Н.М.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Геміні" м. Київ до Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_5   м. Брянка про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 130350 грн., стягнення штрафу до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, зобов’язання опублікувати за власний рахунок в газеті "Наша газета" судове рішення у даній справі

Стягнено з Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_5 м. Брянка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геміні" м. Київ компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 17380 грн.

Зобов‘язано Фізичну особу –підприємця  ОСОБА_5 м. Брянка  опублікувати у газеті "Наша газета"  судове рішення у даній справі.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині задоволення позову, відповідач, Фізична особа –підприємець  ОСОБА_5 м. Брянка, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що Угодою про дистрибуцію та ліцензію Компанія "20 Століття Фокс Хоум Ентертейнмент лімітед"  лише надає  ТОВ "Геміні" право на створення та розповсюдження визначених договором аудіовізуальних творів на дисках формату DVD на території України. Майнові авторські права на ці твори в Угоді про дистрибуцію та ліцензію не вказуються як відчужувані, а тому вважаються такими, що не передані. Крім того скаржник наполягає на неправильному застосуванні судом першої інстанції приписів статті 50 Закону України "Про авторське право та суміжні права".

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геміні" м. Київ, наданим йому правом не скористався, відзиву не надав, представника в засідання суду не направив.

Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез’явлення в судове засідання їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представників позивача, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявників апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, який прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Протоколом огляду місця пригоди від 16.03.2010 року, складеного працівником підрозділу податкової міліції Алчевської ОДПІ, встановлено факт реалізації найманим працівником відповідача ОСОБА_7 за трудовою угодою трьох DVD-дисків /штрих-коди №№ 7453482100127, 4607234502374, 4820042365891/ з кінотворами  "Аватар", "Воображаріум доктора Парнаса" та  "Елвін і Бурундукі 2", які  містять ознаки контрафактності.

Із наявних в матеріалах справи письмових пояснень ФОП ОСОБА_5, які надані ним 16.03.2010 року на ім‘я начальника ВПМ Алчевської ОДПІ, вбачається те, що причиною продажу реалізатором зазначених вище дисків, немаркованих контрольними марками, є недосконала перевірка товару ОСОБА_5, який пропонується йому для продажу іншими підприємцями.

Згідно з актом фіксації розповсюдження об‘єктів авторського права від             16.03.2010 року, який складено представниками правовласника ТОВ "Українська антипіратська асоціація по захисту прав на музичні, аудіовізуальні твори та комп‘ютерні програми (УАПА)", здійснена фіксація розповсюдження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 неліцензійних (контрафактних) примірників аудіовізуальних творів, у т.ч. DVD-дисків зі штрих-кодами №№7453482100127, 4607234502374, 4820042365891, на яких розміщені кінотвори  "Аватар", "Воображаріум доктора Парнаса" та  "Елвін і Бурундуки 2".

Як вбачається з даного акту фіксації, відповідачем у відповідному розділі документу зроблені пояснення з підтвердженням факту такої реалізації, які підписані власноручно.

Таким чином, 16.03.2010 року відповідачем у справі допущено розповсюдження немаркованих примірників компакт-дисків формату DVD з зафіксованими на них аудіовізуальними творами шляхом продажу в кіоску № 521 КП "Алчевського міського ринку", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.  

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі  відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно статті 426 Цивільного кодексу України  використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 1107 цього ж кодексу розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо   розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Частиною 1 статті 1113 ЦК України встановлено, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про авторське право та суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Статтею 15 цього ж Закону передбачені майнові права автора. Так, згідно з частиною першою даної статті до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

У відповідності до статті 31 Закону України "Про авторське право та суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право)  оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі, як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У статті 440 Цивільного кодексу України  встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

За приписами статті 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Статтею 441 ЦК України встановлено, що використанням твору є його: опублікування (випуск у світ);  відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;  переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання;  продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

В свою чергу, згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до частини 1 статті 17 цього ж Закону авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору  з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Частинами 1 та 2 статті 32 Закону України "Про авторське право та суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Із наявної в матеріалах справи копії Угоди про дистрибуцію та ліцензію (DVD та BD ROM-прокатний та роздрібний продукт –ФОКС та ЕМ-ДЖІ-ЕМ) Україна від           01.01.2010 року (Угода), укладеної між Компанією "Двадцяте століття ФОКС  Хоум Ентертеймент Лімітед" (Фокс) та ТОВ "Геміні Дистрибуція" (Ліцензіат), вбачається послідовне одержання позивачем виключних майнових авторських прав на розповсюдження (продаж) примірників аудіовізуальних творів, починаючи від першого власника (автора) відносно творів "Аватар" та  "Елвін і Бурундуки 2".

 Згідно з п. 5 Угоди  Ліцензіат володітиме ексклюзивним правом та ліцензією протягом відповідного Терміну Дії здійснювати наступне: (Е) застосовувати право Домашньої Відео Дистрибуції відносно Титулів Фоксу на Ліцензованій Території.

Згідно до п.п. b) п. 5 Угоди  Ліцензіат виконуватиме цю Угоду або безпосередньо, або через одного чи більшу кількість Дозволених Субдистриб'юторів. Цим Фокс затверджує ТОВ "Геміні" в якості Дозволеного Субдистриб'ютора. Термін "Дистриб'ютор Домашнього Відео" періодично вживається в Угоді для позначення будь-якої сторони (Ліцензіата чи Дозволеного Субдистриб'ютора), яка здійснює прямий продаж Відеопристроїв з Титулами Фоксу.

Згідно додатку "С" до Угоди Аvatar (Аватар) та Alvin 2 ("Елвін і Бурундуки 2") - твори, кінокартини, які включаються до терміну "Титули Фоксу".

Щодо твору "Воображаріум доктора Парнаса", то, як правомірно зазначено судом першої інстанції, такі відомості відсутні.

Крім того, до матеріалів справи наданий Договір від 01.01.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геміні" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геміні Дистрибуція", за умовами якого позивач по даній справі прийняв зобов‘язання здійснювати діяльність по реалізації на території України дисків за відповідним переліком, у якому також містяться фільми Аvatar (Аватар) та Alvin 2 ("Елвін і Бурундуки 2").

Доказів майнових авторських прав на  розповсюдження фільму "Воображаріум доктора Парнаса" матеріали справи не містять.

Відповідно до положень статті 1108 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

У відповідності до пункту "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" встановлена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді виплати компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Таким чином, стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості обчислення завданих правопорушенням збитків та отриманого порушником доходу.

Право вибору способу захисту свого порушеного права надається  суб’єкту авторського права.

Як вбачається із матеріалів справи позивач заявив до стягнення компенсацію у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за кожне порушення, з розрахунку мінімальної заробітної плати –869 грн.

Судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, з огляду на обсяг порушення та /або/ наміри відповідача, правильно визначив розмір компенсації в сумі 10 мінімальних заробітних плат за кожне порушення, що становить 17380 грн. та, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім того, господарський суд правильно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, оскільки, враховуючи приписи частини 3 статті 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", де зазначено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача, тобто ухвалення рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої на користь позивача, є правом суду.

Штраф передається до Державного бюджету  і не включається до позовних вимог.

Щодо вимог про здійсненню публікації у засобах масової інформації відомостей про допущені порушення авторського права, то суд першої інстанції правомірно зобов‘язав відповідача  опублікувати у газеті "Наша газета"  судове рішення по даній справі.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково.

Доводи заявника апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є жодним чином недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  статтями 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський  суд, -         

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_5           м. Брянка на рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2010 року у справі №1/124 –залишити без задоволення.   

Рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2010 року у справі №1/124 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 24.12.10.

Головуючий                                                                                                М.В.Калантай

Суддя                                                                                                           Н.М.Дучал

Суддя                                                                                                           Р.Г.Новікова

                                                          Надруковано 6 прим.:

                                                                            1 прим. – у справу;

                                                                            2 прим. - сторонам;

                                                                            1 прим. –ГСЛО;

                                                                            2 прим. –ДАГС