Ухвала

від 13.12.2010 по справі 8/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

 У Х В А Л А

13.12.10                                                                                 Справа № 8/186.

За позовом Приватного підприємства «ТЕВЕС-ЮНІОН», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ-ФАСАД»,                      м. Луганськ, -

про стягнення 38 214 грн. 16 коп.

орган виконання судових рішень –Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з'явився;

від відповідача –Надьожина Г.В. - представник за довіреністю №б/н від 25.10.10 року;

від  підрозділу примусового виконання рішень –Ленінського відділу державної виконавчої служби  Луганського міського управління юстиції, - Коляденко Е.А. –старший державний виконавець, - довіреність №б/н від 20.10.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть справи: 05.07.10 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, у якому заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 27000,00 грн., штрафу у сумі 3840,00 грн., пені у сумі 4440,88 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2289,22 грн. та 3% річних у сумі 644,06 грн., нарахованих ним  з посиланням на неналежне виконання  відповідачем умов договору купівлі-продажу №2/1, укладеного між сторонами 12.01.09 року.

Рішенням господарського суду від 30.08.10 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, позов задоволено частково.

           21.09.10 року судом на користь позивача видано наказ №8/186 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ-ФАСАД»- на користь Приватного підприємства «ТЕВЕС-ЮНІОН»основного боргу у сумі 22000,00 грн., штрафу у сумі 3840,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі  2289,22 грн., 3% річних у сумі 644,06 грн., пені у сумі 3512,77 грн., а також витрат по сплаті  державного мита у сумі 322,86 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 199,39 грн., - а всього 32808,30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.10 року стягувач звернувся до Ленінського відділу державної виконавчої служби  Луганського міського управління юстиції  (далі –ВДВС) з заявою про вжиття заходів до примусового виконання наказу (а.с.108).

05.10.10 року ВДВС на підставі заяви винесено постанову  про відкриття виконавчого провадження  ВП №21650231, при цьому боржнику надано 7-миденний термін для добровільного виконання наказу (а.с.91).

Того ж дня за вих. №17185 ВДВС спрямував копію цієї постанови на адресу учасників виконавчого провадження та інших осіб, що підтверджується відповідним супровідним листом (а.с.90) та реєстраційним записом №17185 у журналі реєстрації вихідної кореспонденції ВДВС (а.с.92-94).

13.10.10 року відділом винесено дві постанови, а саме:  про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 3280,83 грн. відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження"  (а.с.97) та  про стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. –відповідно до ст. 46 того ж Закону (а.с.98).

26.10.10 року боржник, пославшись на ст. 32 Закону "Про виконавче провадження",  надіслав на адресу ВДВС листа №108, яким повідомив, що 23.10.10 року він, отримавши від Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України витяг про накладення арешту на рухоме майно ТОВ "Інтерпласт-Фасад", дізнався про те, що 05.10.10 року ВДВС відкрито виконавче провадження, однак не отримав копію постанови про відкриття останнього, що позбавило його можливості добровільно виконати наказ у строк, встановлений постановою, у зв'язку з чим просив ВДВС призупинити здійснення виконавчих дій (а.с.109).

Як на доказ неотримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржник послався на власний журнал вхідної кореспонденції, який не містить даних про її отримання.  

ВДВС відхилив це клопотання, вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству, а посилання боржника на власний журнал вхідної кореспонденції, який не містить запису про отримання постанови ВДВС,  - необґрунтованим (вих. №18056 від 28.10.10 року (а.с.96).

29.10.10 року боржник перерахував на користь стягувача грошові кошти у сумі 32808,30 грн., - тобто у повному обсязі виконав наказ суду.

03.11.10 року відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця (вих. №б/н від 31.10.10 року) (а.с.83-85), у якій стверджує, що копію постанови про порушення виконавчого провадження він не отримував, що позбавило його можливості виконати наказ суду у строк, встановлений у постанові ВДВС; відділ, не переконавшись у тому, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, 13.101.0 року виніс дві вищезгадані постанови: про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. З огляду на викладене просить вищезгадані дії ВДВС визнати  неправомірними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій В той же час, дізнавшись про вищезгадане рішення суду, а значить –не мав можливості добровільно  

Скаржник (боржник) стверджує, що він не отримав копію вищезгаданої постанови, а про порушення виконавчого провадження дізнався 23.10.10 року - після отримання  з Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" витягу про накладення арешту на належне боржнику рухоме майно.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги було відкладено з 15.11.10 року до 29.11.10 року та з 29.11.10 року до 13.12.10 року.

До початку судового засідання 13.12.10 року від учасників розгляду скарги надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач (стягувач) відзив на скаргу та витребувані судом документи не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.86,102,114).

Скаржник (відповідач) у судовому засіданні заявлені у скарзі вимоги підтримав у повному обсязі.

ВДВС скаргу не визнав, вважаючи її незаконною та необгрунтованою (відзив на скаргу від 15.11.10 року за вих. №б/н) (а.с.87-88).

Скаржник та ВДВС вважають за можливе здійснити розгляд скарги  за відсутності  позивача  (стягувача).

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 22,75, частиною 2 ст. 121 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити скаргу по суті у цьому судовому засіданні за відсутності  позивача (стягувача), - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши скаржника, представника ВДВС, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Як сказано у статті 1 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження" (далі -  ЗУ №606-ХІУ), виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Частиною 1 ст. 2 цього Закону  визначено, що  примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України.

          Примусовому виконанню відповідно до пунктів 1-3 частини 2 ст. 3 названого Закону підлягають накази господарських судів, ухвали,  постанови  судів  у   цивільних,   господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках,  передбачених

законом; судові накази.

         Той же Закон (частина 1 ст. 5) зобов'язує державного виконавця вживати заходів примусового виконання  рішень,  встановлених  цим  Законом,  неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

          Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (частина 1 ст. 11 ЗУ №606-ХІУ).

             Державний виконавець відкриває виконавче провадження на

підставі  виконавчого  документа  за  заявою  стягувача  або його представника про примусове виконання  рішення,  зазначеного  в  статті  3  цього  Закону (п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження»).  

Як встановлено  частинами 1-2 статті 24 Закону №606-ХІУ, державний виконавець  зобов'язаний  прийняти   до   виконання виконавчий  документ  і  відкрити  виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей  документ  відповідає  вимогам,  передбаченим  цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним  місцем  виконання  рішення.

Державний виконавець  у  3-денний  строк з дня надходження до нього  виконавчого  документа  виносить  постанову  про  відкриття виконавчого   провадження.   В   постанові   державний  виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -

п'ятнадцяти днів,  та попереджає боржника про примусове  виконання рішення  після  закінчення  встановленого  строку  зі стягненням з нього  виконавчого  збору  і  витрат,  пов'язаних  з  провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Дослідивши доводи скаржника про неотримання ним постанови ВДВС від 05.10.10 року  про  відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що вони документально не підтверджені. Такого висновку він дійшов, оглянувши книгу "Вхідна кореспонденція" ТОВ "Інтерпласт-Фасад", розпочату 22.07.09 року, звернувши увагу на те, що аркуші книги не прошиті, не пронумеровані та не скріплені печаткою, що суперечить загальним правилам діловодства, а тому  вона не відповідає приписам ст.34 ГПК України про належність та допустимість доказів.

Суд також не погоджується з доводами скаржника про те, що ВДВС повинен був спрямувати на його адресу копію постанови про відкриття виконавчого провадження за правилами  абзацу 3 пункту 4.1.1 Інструкції  про проведення виконавчих дій", затв. наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.99 року, зареєстрованого у Мінюсті України 15.12.99 року за №865/4158, оскільки по справі встановлено, що стягувач не авансував витрати на здійснення виконавчих дій (ч.2 ст. 27; ст. 48 Закону), з огляду на що ВДВС у даному випадку діяв відповідно до приписів ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якій  документи про рух виконавчого провадження надсилаються на адреси сторін простою кореспонденцією, - у  інший спосіб (цінним чи рекомендованим листом) ВДВС дану постанову відправити не мав можливості.

Заперечуючи проти скарги, ВДВС визнав, що  перед винесенням постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, жодним чином не  упевнився у тому, чи отримав боржник  постанову про відкриття виконавчого провадження. Він же пояснив, що зазвичай це здійснював за допомогою телефонного зв'язку, однак, дізнавшись, що  боржник приблизно у березні 2010 року змінив своє місцезнаходження з вул. Сосюри,42 міста Луганська –на вул. Відродження, 11-а того ж міста, - не  вчинив дій з перевірки факту отримання боржником копії постанови.

У судовому засіданні боржник пояснив, що, дійсно, він змінив своє місцезнаходження за вищезгаданих обставин, але усі службові телефони, встановлені в ТОВ "Інтерпласт-Фасад", залишися незмінними.

ВДВС ці доводи не спростував.

    Оцінивши вищезгадані дії ВДВС, суд вважає, що вони не відповідають приписам частин 1-2 ст. 30 Закону, оскільки в останніх сказано, що державний виконавець,  починаючи виконувати рішення,  повинен пересвідчитися,   чи   отримана   боржником  копія  постанови  про відкриття  виконавчого  провадження  і  чи  здійснені   ним   дії, спрямовані   на   добровільне  виконання  рішення  у  встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У  разі,  якщо  копія  постанови  про  відкриття  виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був  позбавлений  можливості  добровільно   виконати   рішення   у встановлений  державним  виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови  державний  виконавець  відкладає провадження виконавчих дій у порядку,  встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику  строк  для  добровільного  виконання  рішення.

          Статтею 45 Закону врегульовано  питання щодо витрат виконавчого провадження, до числа яких  належать витрати органів державної виконавчої служби  на  організацію та   проведення   виконавчих  дій  щодо  забезпечення  примусового виконання  рішень.  

           Витрати виконавчого провадження здійснюються   за   рахунок коштів   Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які  використовуються   у   порядку,   встановленому Кабінетом  Міністрів  України.  

     Кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору,  стягнутого  з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону; авансового внеску стягувачів  на  проведення  виконавчих  дій згідно із статтею 48 цього Закону; стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

          До   витрат  на  організацію  та  проведення  виконавчих  дій, між іншим, належать  кошти, витрачені на 6)   інші   необхідні   витрати   для  забезпечення  належної організації  виконання  рішень   органами   державної   виконавчої служби.  

          Відповідно до ст. 46 Закону "Про виконавче провадження" у   разі   невиконання  рішення  у  строк,  установлений  для добровільного  його  виконання,  з  боржника постановою державного виконавця,  яка  затверджується  начальником  відповідного  органу державної    виконавчої    служби,    якому    він   безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від  фактично  стягненої  суми  або  вартості  майна боржника, яке передане  стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення   немайнового   характеру   в   строк,   встановлений  для добровільного  його  виконання, з боржника після повного виконання рішення  в  тому  ж  порядку  стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина  і  в  розмірі  п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян  - з боржника - юридичної особи.

          Отже, як постанова про стягнення виконавчого збору, так і постанова  по стягнення витрат виконавчого провадження ВДВС могли бути винесені лише після того, як він упевнився б у тому, що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але у встановлений цією постановою термін не вчинив дій, спрямованих на добровільне виконання наказу господарського суду (частини 1-2 ст.30 Закону).

          За таких обставин дії ВДВС щодо винесення обох спірних постанов не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2-5,18,30, 45, 46 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,86 та 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

          1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт-Фасад" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №8/186 від 13.09.10 року (без дати та без номера), що надійшла 03.11.10 року, - задовольнити.

          2.Дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, пов'язані з винесенням в рамках виконавчого провадження ВП №21650231 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №8/186 від 13.09.10 року  постанов від 13.10.10 року - про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтепласт-Фасад", ідентифікаційний код 33111854, юридичною адресою якого є  місто Луганськ, вул. Сосюри, 42, - виконавчого збору у сумі 3280,83 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. –визнати такими, що не відповідають вимогам Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження".

          3.Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, винесену ним в рамках виконавчого провадження ВП №21650231 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №8/186 від 13.09.10 року  постанови від 13.10.10 року - про стягнення з боржника  - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтепласт-Фасад", ідентифікаційний код 33111854, юридичною адресою якого є  місто Луганськ, вул. Сосюри, 42, - виконавчого збору у сумі 3280,83 грн.

          4.Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,  винесену ним в рамках виконавчого провадження ВП №21650231 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №8/186 від 13.09.10 року  постанови від 13.10.10 року - про стягнення з боржника  - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтепласт-Фасад", ідентифікаційний код 33111854, юридичною адресою якого є  місто Луганськ, вул. Сосюри, 42, -  витрат на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн.

          Суддя                                                                                          А.П.Середа