Ухвала

від 10.12.2010 по справі 12/396

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   12/396                            Головуючий у 1-й інстанції:   Мазур А.С.  

Суддя-доповідач:  Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Грибан І.О. та Парінова А.Б.  розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції Києво-Святошинського району Київської області Ковнацького Євгена Миколайовича, виконуючого обов’язки головного лікаря Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції Майбороди Валерія Володимировича, Головного лікаря Центральної санітарно-епідеміологічної станції Некрасової Любові Сергіївни, третя особа: ОСОБА_4 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди та стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, який у наступному неодноразово уточнювали та у кінцевому варіанті просили 1) визнати дії та бездіяльність головного лікаря CEC Києво-Святошинського району Київської області Ковнацького Є.М. щодо невиконання вимог передбачених ст..19 закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а саме не усунення наслідків негативного впливу на здоров»я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аміачних парів, які виникають внаслідок утримання худоби мешканцем сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 та не вжиття протягом 2002-2010 р. дієвих заходів щодо припинення таких протиправних дій з боку третьої особи, а також надання цим відповідачем відповідей від 27.03.2003 р. №833 та від 07.06.2007 р. № 1921 не по суті звернень позивачів та вимог ст.ст. 19,20 закону України «Про звернення громадян», протиправними та незаконними, а також такими, що порушили наші конституційні права та інтереси на безпечне довкілля, передбачені ст. 50 Конституції України; 2)  визнати дії та бездіяльність виконуючого обов'язки головного лікаря Київської обласної CEC Майбороди Валерія Володимировича щодо невиконання вимог передбачених ст.19 закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а саме не усунення наслідків негативного впливу на здоров»я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аміачних парів, які виникають внаслідок утримання худоби мешканцем сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 та не вжиття дієвих заходів протягом 2002-2010 років щодо припинення таких протиправних дій з боку третьої особи, щодо ненадання своєчасної відповіді на звернення позивачів від 27.04.2007 р. та від 01.10.2007 р. на ім’я міністра МОЗ України Гайдаєва Ю.О., надання відповіді від 29.10.2007 р. за №01\04-04\3270 не по суті звернення та з порушенням терміну розгляду звернення, передбаченого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»протиправними та незаконними, а також такими, що порушили їх конституційні права та інтереси на безпечне довкілля, передбачені ст. 50 Конституції України; взнати дії та бездіяльність головного лікаря Центральної CEC Некрасової Любові Сергіївни щодо ненадання своєчасної відповіді на звернення позивачів від 27.08.2007 р., від 31.10.2007 р, надання відповідей від 13.09.2007 р. за №03.2\4\5136-Б\399, від 21.09.2007 р. за №03.2\4\5241-Б\411-Б, від 19.10.2007 р. за №03.2\4\5241-Б\411-Б, від 07.02.2008 р. за №02.1\4\126-25-Б з порушенням терміну розгляду звернення та в порушення вимог передбачених ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» розгляд звернення не по суті, надання необґрунтованих відповідей без всебічної, об»активної і вчасної перевірки заяв і скарг, без особистої організації і перевірки стану розгляду їх заяв і скарг, а також невиконання вимог передбачених ст.19 закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а саме не усунення наслідків негативного впливу на здоров»я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аміачних парів, які виникають внаслідок утримання худоби мешканцем сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 та не вжиття дієвих заходів протягом 2002-2010 років щодо припинення таких протиправних дій з боку третьої особи, протиправними та незаконними, а також такими, що порушили їх конституційні права та інтереси на безпечне довкілля, передбачені ст.50 Конституції України; 4) особисто під час розгляду адміністративної справи або в інший публічний спосіб зобов'язати всіх відповідачів вибачитись перед позивачами за причинені страждання та переживання, порушення прав невиконанням та неналежним виконанням покладених на них службових обов’язків; 5) стягнути на користь позивачів солідарно з відповідачів 30000 грн., тобто з кожного відповідача по 10 000 грн. або на кожного позивача по 15 000 грн. моральної шкоди; 8) стягнути з кожного з відповідачів на користь позивачів солідарно понесені матеріальні витрати на придбання ліків, лікарських засобів та препаратів на суму 3 345,34 грн. та стягнути судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивачі в апеляційній скарзі просять скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, апелянти подали клопотання про поновлення пропущеного строку, вважаючи поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження те, що судом першої інстанції повний текст оскаржуваної постанови виготовлено всупереч вимогам ст. 103 ч. 3 ст. 160 КАС України, а до відповідача остання  надійшла лише 14.08.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакцій чинній на момент подачі апеляційної скарги), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2010 року позивачем отримано повний текст постанови, а апеляційна скарга подана 25 серпня 2010 року, то колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду апелянтом не пропущено і відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2007 року позивачі звернулися до Обласної санітарно-епідеміологічної станції по Київській області із заявою, на яку Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією надано відповідь від 07.06.2007 року № 1921 за підписом головного лікаря Ковнацького Є.М. про перевірку фактів, викладених позивачами в заяві та вчинення за наслідками перевірки фактів певних дій щодо усунення порушень прав заявників.

На скарги, надіслані до Міністерства охорони здоров’я України позивачам були надані відповіді Центральною санітарно-епідеміологічною станцією за підписом головного лікаря Л.С. Некрасової від 13.09.2007 року, 21.09.2007 року, та 19.07.2007 року, в яких вказується про направлення за належністю скарг до Київської обласної санепідемстанції для розгляду, надання відповіді та вчинення відповідних дій, а також надано відповідь щодо бездіяльності Київської обласної санепідемстанції стосовно вирішення питань позивачів.

29.10.2007 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, адресованої до Міністерства охорони здоров’я України, Київською обласною санітарно-епідеміологічною станцією листом за підписом в.о. головного лікаря Майбороди В.В. надано відповідь заявникам щодо встановлення фактів порушення ОСОБА_4 санітарно-гігієнічних вимог утримання садівницької ділянки та визначення за наслідками встановлених фактів конкретних заходів щодо усунення виявлених порушень.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією за результатами розгляду скарг позивачів та матеріалів санітарного обстеження земельної ділянки ОСОБА_4., що розташована на території садового товариства «Кременище»Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, були винесені приписи гр. ОСОБА_4 № 839 від 27.03.2003 року, від 06.02.2008 року.

На виконання припису прокуратури Києво-Святошинського району Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією було проведено обстеження садової ділянки ОСОБА_4 та складено протокол про порушення санітарних норм від 18.10.2008 року, на підставі якого Головним державним санітарним лікарем Києво-Святошинського району Конацьким Є.М. винесено постанову № 437 від 20.10.2008 року про накладення адміністартивного стягнення на ОСОБА_4 у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.00 коп.

Окрім того, з листа  № 2425 від 16.07.2007 року Києво-Святошинської районної санітарно-епідеміологічної станції вбачається, що Голові правління садового товариства «Кременище»Гайдаю П.Д. надано вказівку на вирішення питання наведення порядку на садовій ділянці гр. ОСОБА_4  - члена садового товариства «Кременище».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині бездіяльності відповідачів щодо виконання ними вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про звернення громадян»суд першої інстанції обґрунтовано виходив з безпідставності позовних вимог, посилаючись на те, що Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Так, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). 

           Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Також суд першої інстанції зазначив, що  ст. 20 вищезазначеного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Згідно зі статтею 19 Закону «Про  забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам. Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, фізичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідачі: Головний лікар санітарно-епідеміологічної станції Києво-Святошинського району Київської області Ковнацький Є. М., виконуючий обов’язки головного лікаря Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції Майборода В.В., Головний лікар Центральної санітарно-епідеміологічної станції Некрасова Л.С., відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, довели правомірність своїх дій у наданні  відповідей на заяви (клопотання) позивачів з приводу порушень  ОСОБА_4 приписів передбачених статтею 19 Закону «Про  забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" в строк передбачений Законом України «Про звернення громадян».

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції вимоги позивачів є безпідставними.

Також, врахувавши відсутність неправомірних дій та бездіяльності зі сторони відповідачів по відношенню до позивачів, колегія суддів погоджується із висовком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 41,  ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -  

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити,  а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                        М.В Межевич                              

судді:                                                            І.О. Грибан

А.Б. Парінов