Рішення

від 23.03.2009 по справі 12/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2009 р.Справа № 12/396

Розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” м. Київ

до Малого приватного підприємства „Ніко” м. Хмельницький

про стягнення 2168грн. 70коп.

Суддя            Шпак В.О.

Представники сторін

Позивача:      Піліпенко Д.О. –за довіреністю від 06.01.2009р.

Відповідача:  не з'явився

          Суть спору:          

Товариство з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” м. Київ звернулось з позовом до Малого приватного підприємства „Ніко” м. Хмельницький про стягнення 2168грн. 70коп., з яких 1927грн. 27коп. заборгованості, 114грн. 24коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 127грн. 19коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1/6РF від 14.01.2005р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов повідомив, що проти позову заперечує. Вважає, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Дійсно між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку товару № 1/6 РF від 14 січня 2005 року з доповненнями від 31 грудня 2006 року. Станом на грудень 2008 року за відповідачем дійсно була заборгованість за отриманий товар за накладної № 11236 від 04 квітня 2008 року, яку після отримання претензії за вих.№12/08-85 від 16 грудня 2008 року підприємством сплачено. З боргом в сумі 1927.27 грн. відповідач не погоджується оскільки товару за накладною № 35696 від 14 жовтня 2008 року не отримував і просить суд при винесенні рішення врахувати наступне. Згідно п.2.1.5 вищезазначеного договору на поставку продукції позивач взяв на себе зобов'язання щодо транспортування товару. Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, визначено, що, зокрема, товарно-матеріальні цінності передаються тільки за довіреністю одержувача. Пунктом 8 цієї Інструкції встановлено граничний строк дії такої довіреності -10 днів. Зі змісту листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 № 053-2915 вбачається, що без довіреності не може бути складено інші первинні документи, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, внаслідок чого, враховуючи припис статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підстави для відображення операції з відвантаження цінностей в бухгалтерському обліку відсутні. Положення п. 12 зазначеної Інструкції забороняє відпускати цінності, зокрема, у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність. Згідно п. 15 зазначеної Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства - постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Позивачем не додано до позовної заяви, ані довіреності на отримання цінностей на загальну суму 1927.27 грн. по накладній № 35696 від 14 жовтня 2008 року, ані товарно-транспортних накладних, які підтверджували факт передачі та транспортування позивачем відповідачеві вищезазначеного товару. Крім того, в самій накладній вказано в графі одержав по довіреності № 12/4 від 01.05.2008 року. Враховуючи наведене, надана позивачем накладна № 35696 від 14 жовтня 2008 року, за якою як зазначає позивач здійснювався відпуск продукції, які є в даному випадку первинним документом бухгалтерського обліку, що повинна підтверджувати проведення такої господарської операції як купівлІ-продаж, не може слугувати належним доказом відчуження цінностей саме відповідачу. Просить суд у позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

14.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” (постачальник) та МПП „Ніко” (покупець) укладено договір на поставку товару №1/6 РF.

Відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.1.2, п.2.2.8, п.3.1, п.4.1, п.4.2, п.4.3, п.8.1) загальною метою сторін є відповідне представлення на споживчому ринку продукції Pierre Fabre Dermo-Cosmetique, організація та стимулювання її продажу. Постачальник передає продукцію фірми Pierre Fabre Dermo-Cosmetique (далі товар), а покупець приймає у власність зазначений у накладних товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному договорі. Покупець зобов'язується оплатити товар відповідно до умов даного договору. Ціна на товари, кількість і загальна вартість товарів, що продаються у період дії даного договору, визначаються накладними, які є його невід'ємною частиною. Покупець здійснює оплату товару шляхом прямих банківських переказів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з сумами, вказаними у накладних або рахунках-фактурах у випадках попередньої оплати. Оплата першої партії товару здійснюється по мірі реалізації, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару (підписання накладної покупцем). На наступні поставки постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті товару на протязі 15 календарних днів від дати отримання товару (підписання накладної покупцем). Цей договір набуває чинності від дня його підписання і діє до 31.12.2005р. за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою від 31.12.2006р. до договору на поставку товару №1/6 від 14.04.2005р., сторони виклали п.8.1 договору в наступній редакції: „цей договір набуває чинності від дня його підписання і діє до 31.12.2007р. за умовами повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію”.

На виконання умов даного договору, згідно видаткової накладної №35696 від 14.10.2008р. позивач передав відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1927грн. 27коп.

16.12.2008р. ТОВ „Марко Фарм ЛТД” звернулось до відповідача з претензією про сплату заборгованості.

 Відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, внаслідок чого, станом на 23.02.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 1927грн. 27коп.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Пунктом 4.6 договору від 14.01.2005р. передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно, позивачем нараховано 127грн. 19коп. пені за період з 29.10.2008р. по 17.02.2009р.

З посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 114грн. 24коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період жовтня 2008р. по січень 2009р.

Ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

          Проаналізувавши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 112грн. 06коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з листопада 2008р. по січень 2009р.,  оскільки зобов'язання у відповідача виникло у другій половині жовтня 2008р.

Виходячи із вищенаведеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” м. Київ до Малого приватного підприємства „Ніко” м. Хмельницький в частині стягнення 1927грн. 27коп. заборгованості, 127грн. 19коп. пені, 112грн. 06коп. різниці від встановленого індексу інфляції є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 2грн. 18коп. інфляційних, нарахованих за жовтень 2008р. належить відмовити.

Доводи відповідача щодо неналежності доказів, саме накладної №35696 від 14.10.2008року про отримання продукції судом не приймаються.

При прийнятті рішення відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги, що на накладній  стоїть підпис директора Чорнобрового П.М., який підписував договір і те що він скріплений печаткою підприємства (оригінал оглянутий в судовому засіданні), суд прийняв вказану накладну, як належний і допустимий доказ отримання відповідачем продукції.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” м. Київ до Малого приватного підприємства „Ніко” м. Хмельницький про стягнення 2168грн. 70коп. задоволити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства „Ніко” м. Хмельницький, вул. Пілотська, 1 (п/р 26002880109251 в УСБ, МФО 315018, код ЄДРПОУ 2651912932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” м. Київ, вул. Пушкінська, 10 (п/р 26004012824857 в „Укрексімбанку”, МФО 322313, код ЄДРПОУ 20029129) –1927грн. 27коп. (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім гривень 27коп.) заборгованості, 127грн. 19коп. (сто двадцять сім гривень 19коп.) пені, 112грн. 06коп. (сто дванадцять гривень 06коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 101грн. 89коп. (сто одна гривня 89коп.) державного мита, 117грн. 87коп. (сто сімнадцять гривень 87коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 2грн. 18коп. інфляційних відмовити.

                              Суддя                                                                      В.О. Шпак

Віддруковано в 3 (трьох) примірниках:

1.          До справи; 2- Позивачу; 3 - Відповідачу.