Постанова

від 06.09.2006 по справі 20-9/072

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-9/072

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 вересня 2006 р.                                                                                   № 20-9/072  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :Жаботиної Г.В.,Костенко Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуТОВ “Тіа-Крим”      

на ухвалугосподарського суду міста Севастополя від 09.06.2006

у справі№20-9/072 господарського суду міста Севастополя  

за скаргоюТОВ “Тіа-Крим”      

на діїДержавної виконавчої служби у Ленінському районі міста Севастополя        

стягувачДП “471 Відділ торгівлі Управління КЧФ”,

за участю представників сторін від:

скаржника: не з'явились

стягувача:  не з'явились

ВДВС: не з'явились

Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 05.09.2006р. Осетинського А.Й. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Костенко Т.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.06.2006р. (суддя Рибіна С.А.) скаргу ТОВ “Тіа-Крим” на дії Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Севастополя щодо опису та арешту майна боржника відхилено.

 В касаційній скарзі ТОВ “Тіа-Крим” просить скасувати ухвалу суду від 09.06.2006р. і прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на незастосування норм процесуального і матеріального права, які підлягають  застосуванню, та невідповідність  висновків суду обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу стягувач просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу –без змін, як таку, що прийнята відповідно до  норм матеріального та процесуального права.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.05.2005р. у справі №20-9/072, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р., частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства “471 Відділ торгівлі Управління торгівлі КЧФ”; визнано договір оренди №59 від 28.09.1999р., укладений між ДП “471 Відділ торгівлі УТ КЧФ” та ТОВ “Тіа-Крим”, розірваним; зобов'язано ТОВ “Тіа-Крим” передати ДП “471 Відділ торгівлі УТ КЧФ” протягом трьох днів з дати набрання рішенням законної сили майно, яке отримано відповідно до акту №1 від 01.10.1999р., стягнуто з ТОВ “Тіа-Крим” на користь ДП “471 Відділ торгівлі Управління торгівлі КЧФ” 36147,47 грн.

18.07.2005р. господарським судом міста Севастополя були видані накази на примусове виконання вказаного рішення суду.

Відділом ДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя 20 липня 2005 року було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя № 20-9/072 від 18.07.2005р. про стягнення 36147,47грн.

Постановою від 29 листопада 2005 року ДВС у Ленінському районі м. Севастополя прийняв до свого провадження дане виконавче провадження № 880/4 про стягнення з ТОВ “Тіа-Крим” на користь ДП “471 Відділ торгівлі УТ КЧФ” 36147,47грн. в зв'язку із ліквідацією Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Севастополя.

Як встановленим місцевим господарським судом на підставі матеріалів виконавчого провадження, ДВС у Ленінському районі м. Севастополя приймалися заходи по стягненню визначеної суми боргу за рахунок коштів підприємства-боржника. Погашення боргу не здійснено у зв'язку із відсутністю у ТОВ “Тіа-Крим” грошових коштів. Протягом березня-травня 2006 року державним виконавцем були здійснені дії щодо арешту та опису майна боржника: складено акти опису та арешту майна від 10.03.2006р. серії АА № 227215, від 17.03.2006р. серії АА № 227218, від 12.04.2006р. серії АА № 227219, від 05.05.2006р. серії АА № 227220.

Обов'язки і права державних виконавців визначені статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження”. Так, згідно абз.6 ч.3 ст.5 названого Закону державний виконавець  при  здійсненні виконавчого провадження має право накладати  арешт  на  майно  боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку,  встановленому  законодавством;

У відповідності до ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення  на  майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для  задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які  необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним  виконавцем.  

Якщо  у  виконавчому  документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на  майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

При цьому за змістом наведених норм не вимагається від державного виконавця спеціального звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Матеріалами справи було підтверджено, що у виконавчому документі відсутня вказівка на номер рахунку, з якого підлягає стягненню грошова сума. Відтак, безпідставними є посилання ТОВ “Тіа-Крим” на ст.33 Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.55 Закону України “Про виконавче провадження” арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як підтверджено місцевим господарським судом, державний виконавець  провів опис майна боржника і наклав на нього арешт. При цьому суд встановив, що боржник знав про проведення дій щодо опису та арешту майна, що підтверджується відмітками у графі “Копію акта опису та арешту майна отримав” в актах від 10.03.2006р. і від 17.03.2006р., та відповідно, мав можливість, при наявності бажання, визначити майно, на яке може бути звернуто стягнення. Боржник не скористався наданим йому діючим законодавством правом.

Також суд попередньої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи скаржника щодо порушення державним виконавцем вимог пп. 2.2.3, 3.6.3, 5.6.9, 5.7.4 Інструкції про проведення виконавчих дій.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд встановив, що дії ДВС у Ленінському районі м. Севастополя, які пов'язані з описом та арештом майна ТОВ “Тіа-Крим” є правомірними.

Отже, переглянута у справі ухвала місцевого господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 09.06.2006р. у справі №20-9/072 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіа-Крим” –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина          

                                                                                                 Т.Костенко