Постанова

від 07.11.2006 по справі 20-9/072

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-9/072

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 листопада 2006 р.                                                                                   № 20-9/072  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Готель-Ярд”, м. Севастополь (далі –ТОВ “Готель-Ярд”)          

на рішення господарського суду міста Севастополя від 29.05.2006 та

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006

зі справи  № 20-9/072

за позовом приватного підприємства “Орбіта-Південь”, м. Севастополь (далі –ПП “Орбіта-Південь”)

до ТОВ “Готель-Ярд”

про стягнення 17 500 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Лікком”, м. Севастополь (далі –ТОВ “ТРК “Лікком”).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Рогожіної І.Б.,

відповідача –Зайця С.А.,

третьої особи –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 17 500 грн. компенсації за порушення суміжних прав ПП “Орбіта-Південь”.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29.05.2006 (колегія суддів у складі: Рибіна С.А. –головуючий, судді Євдокімов І.В. і Шевчук Н.Г.) позов задоволено частково: з ТОВ “Готель-Ярд” стягнуто на користь ПП “Орбіта-Південь” 8 896, 50 грн. компенсації, 87, 50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив, зокрема, з того, що належними доказами тільки частково підтверджено факт порушення суміжних прав названого приватного підприємства.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 (колегія суддів у складі: Котлярова О.Л. –головуючий, судді Заплава Л.М. і Маслова З.Д.) апеляційну скаргу ТОВ “Готель-Ярд” задоволено частково; рішення місцевого господарського суду змінено та його викладено в іншій редакції, згідно з якою (з урахуванням ухвали від 01.09.2006 про виправлення описки в постанові): позов задоволено частково; з ТОВ “Готель-Ярд” стягнуто на користь ПП “Орбіта-Південь” 5 975 грн. компенсації за порушення суміжних прав, 59 грн. державного мита і 59 грн. “судових витрат”. У прийнятті зазначеної постанови апеляційна інстанція виходила, зокрема, з обґрунтованості доводу ТОВ “Готель-Ярд” щодо недоведення ПП “Орбіта-Південь” отримання прав на розповсюдження деяких програм (передач).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Готель-Ярд” просить скасувати оскаржувані судові рішення зі справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити “цілком”. Скаргу мотивовано прийняттям цих рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 3, 35, 41 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі –Закон), Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, а також недотриманням попередніми судовими інстанціями вимог закону щодо всебічної перевірки обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПП “Орбіта-Південь” заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх невідповідність законодавчим приписам і обставинам справи та про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Від ТОВ “ТРК “Лікком” відзив на касаційну скаргу не надходив.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними  норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у  справі встановлено, що:

- 01.04.2005 ПП “Орбіта-Південь” (Розповсюджувач) і товариство з обмеженою відповідальністю “Торсат” (Підприємство) уклали договір                   № 01-04/05-СА (далі - Договір), предметом якого є надання Підприємством Розповсюджувачеві виключних прав на розповсюдження на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя телевізійних каналів: “Москва –Открытый Мир”, “РТР - планета”, “Первый канал. Всемирная сеть”, “Enter”, “Enter - фильм”, “Fashion TV” шляхом їх публічного сповіщення в реальному масштабі часу, без затримки та змін у мережах кабельного та/або сотового телебачення “спеціалізованих абонентів”. Останніми сторони Договору визначили готелі, пансіонати, будинки відпочинку, санаторії-профілакторії, інші розважальні заклади і підприємства громадського харчування, які приймають сигнали, що несуть перелічені програми, та які вправі здійснювати публічне сповіщення програм певному колу осіб, що користуються послугами “спеціалізованого абонента” при здійсненні ним підприємницької або іншої діяльності;

- за пунктом 1.2 Договору Розповсюджувач має право за попереднім письмовим погодженням з Підприємством здійснювати усі необхідні кроки для захисту своїх прав за Договором, у тому числі “через судові інстанції”;

- про укладення Договору та його наслідки ПП “Орбіта-Південь” неодноразово письмово повідомляло ТОВ “Готель-Ярд”, а також оператора кабельного телебачення ТОВ “ТРК “Лікком”, яке мало укладений з                  ТОВ “Готель-Ярд” договір на підключення до системи кабельного телебачення та абонентське обслуговування;

- протягом 2005 року було виявлено, що в номерах готелю “Ярд” здійснюється трансляція телеканалів, на розповсюдження яких                                ПП “Орбіта-Південь” отримало виключні права за Договором. Назване підприємство, вважаючи це порушенням своїх прав, звернулося до                    ТОВ “Торсат” згідно з пунктом 1.2 Договору для отримання дозволу на захист своїх прав, і ТОВ “Торсат” листом від 30.09.2005 № 248 дало згоду на здійснення ПП “Орбіта-Південь” заходів щодо захисту порушеного                 ТОВ “Готель-Ярд” права;

- 27.11.2005 і 24.12.2005 ПП “Орбіта-Південь” у номерах готелю “Ярд” установлено факти публічного сповіщення телеканалів “Москва –Открытый Мир”, “РТР - планета”, “Первый канал. Всемирная сеть”, “Enter”, “Enter - фильм”, “Fashion TV”, що зафіксовано названим підприємством у протоколах від зазначених дат та на відеокасетах із записами телетрансляції, які було здійснено у номерах названого готелю;

- з матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Торсат” отримало від правовласників виключне право на розповсюдження на території України зазначених каналів на підставі відповідних договорів, укладених цим товариством з: Федеральним державним унітарним підприємством “Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания”; ЗАТ “Первый канал. Всемирная сеть”; ТОВ “Телерадиокомпания “Музыка ТВ”; ТОВ “Телерадиокомпания “Кино ТВ”; Via Film (UK) Limited;

- ці договори містять пункти, в яких зазначено, що особа, яка уклала договір з ТОВ “Торсат”, гарантує наявність у неї необхідного обсягу прав; ТОВ “Готель-Ярд” не подано доказів, що спростували б наявність у названих осіб авторських та суміжних прав;

- надані ПП “Орбіта-Південь” відеокасети №№ 3 і 4 (із відеозаписами телетрансляції в номерах готелю “Ярд”) не визнаються належними доказами порушення суміжних прав позивача, оскільки судом з'ясовано, що в період зйомки від телевізійного приймача під стіл, на якому розташовано одну з відеокамер, проходив окремий кабель невідомого призначення; крім того, одна з осіб, що виступала як свідок та підписувала протокол фіксації факту публічного показу, вийшла з кімнати на початку зйомки та зайшла в кімнату наприкінці зйомки;

- сума заявленої ПП “Орбіта-Південь” до стягнення компенсації склала 17 500 грн. виходячи з розрахунку 50 мінімальних заробітних плат (обґрунтування розміру надано в позовній заяві);

- ТОВ “Готель-Ярд” не довело правомірності використання ним названих каналів у готельних номерах, не підтвердило наявності у нього договірних відносин з власником авторських чи суміжних прав;

- поданими сторонами доказами не підтверджується підключення телевізорів у номерах готелю “Ярд” оператором кабельного телебачення ТОВ “ТРК “Лікком”; з укладеного ТОВ “ТРК “Лікком” і ТОВ “Готель-Ярд” договору вбачається, що приймальний пристрій у ТОВ “Готель-Ярд” був один. Після повідомлення ПП “Орбіта-Південь” та ТОВ “ТРК “Лікком” про необхідність вирішення питання щодо користування спірними телеканалами з належним власником ТОВ “Готель-Ярд” будь-яких відповідних заходів не вжито.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- листом від 13.04.2005 № 77/04 ПП “Орбіта-Південь” повідомило про отримання ним права на розповсюдження телеканалів оператора кабельного телебачення –ТОВ “ТРК “Лікком”, яке на той час мало укладений з ТОВ “Готель-Ярд” договір на підключення до системи кабельного телебачення та абонентське обслуговування;

- наданими сторонами доказами не підтверджується підключення телевізорів у номерах готелю “Ярд” третьою особою –ТОВ “ТРК “Лікком”; ТОВ “Готель-Ярд” самостійно здійснювало підключення приймального пристрою в цих номерах на названі телеканали;

- обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про прийняття як належних доказів зі справи відеокасет №№ 1 і 2 із записом показу програм 27.11.2005, при перегляді яких зафіксовано логотипи телеканалів “Москва –Открытый Мир”, “РТР - планета”, “Первый канал. Всемирная сеть”, “Enter”, “Enter - фильм”, “Fashion TV”;

-  водночас ПП “Орбіта-Південь” не надано суду доказів передачі йому прав від Via Film (UK) Limited (юридичної особи за законодавством Великобританії) як організації віщання –первинного суб'єкта суміжних прав правовласникові на території України (ліцензійні договори від 01.01.2004         № 1/04-МОМ і від 01.04.2004 № 04F), у зв'язку з чим апеляційна інстанція погодилася з доводом ТОВ “Готель-Ярд” про недоведення позивачем отримання ним прав на розповсюдження програм (передач) “Москва – Открытый Мир” і “Fashion TV” (т. 1, а. с. 17-22), що й стало підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення місцевого господарського суду з даної справи.

Статтею 1 Закону визначено, зокрема, що:

- виключне право –це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;

- публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

- розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно з підпунктом “а” частини першої статті 3 Закону дія цього Закону поширюється, зокрема, на твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території України), авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або) суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами України або не є її громадянами, але мають постійне місце проживання на території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України.

Відповідно до статті 35 Закону об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є, зокрема, передачі (програми) організації мовлення.

Статтею 36 Закону передбачено, що суб'єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники), особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники), особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; організації мовлення та їх правонаступники.

Відповідно до частин першої і другої статті 37 Закону первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення.

Згідно із статтею 41 Закону:

- до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом;

- майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Статтею 50 Закону встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, яке дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно ж з приписами підпункту “г” частини другої статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти таких прав мають право подавати зазначені в цій нормі (підпункті “г” частини другої статті 52 Закону) позови, в тому числі про виплату компенсацій.

В абзаці другому пункту 33 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності” зазначено: у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Докази порушення суміжних прав ПП “Орбіта-Південь” у розгляді даної справи попередніми судовими інстанціями добуто і їм дано належну правову оцінку з огляду на викладені приписи Закону та встановлені названими судовими інстанціями фактичні обставини справи. Слід також погодитися з мотивацією суду апеляційної інстанції в частині зменшення суми компенсації до 5 975 грн. з урахуванням додатково з'ясованих обставин справи.

Скаржник, заперечуючи проти висновків місцевого та апеляційного господарських судів, намагається переконати касаційну інстанцію у неправильному визначенні зазначеними судами об'єкту суміжних прав, зазначаючи про встановлення ними належності позивачеві каналів мовлення у розумінні Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, за яким каналом мовлення є сукупність технічних засобів мовлення (кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телепрограми. Однак із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин даної справи вбачається, що у спірних відносинах сторін йдеться саме про передачі (програми) організацій мовлення у розумінні статті 35 Закону, і якраз у цьому значенні позивачеві передавалося за Договором право на розповсюдження певних телеканалів шляхом їх публічного сповіщення, а не на канали мовлення як на сукупність технічних засобів мовлення. Отже, зазначені судові інстанції вірно визначили об'єкт суміжних прав.

Не можна погодитися й з доводами скаржника стосовно порушення господарськими судами статті 41 Закону з посиланням на те, що до майнових прав організації мовлення віднесено дозвіл або заборону публічного виконання і публічної демонстрації своїх програм у місцях з платним входом, тоді як готель “Ярд” не належав до числа таких місць. Скаржник штучно виокремлює відповідний припис з контексту згаданої статті, яка передбачає ширше коло майнових прав відповідної організації, у тому числі дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм, зокрема, шляхом ретрансляції.

Суд апеляційної інстанції дійшов також правильного висновку про те, що діяльність позивача - ПП “Орбіта-Південь” у спірних правовідносинах не потребувала ліцензування за вимогами Закону України “Про телебачення і радіомовлення”; у зв'язку з цим попередні судові інстанції й не повинні були, всупереч мотивації касаційної скарги, досліджувати питання, пов'язані з таким ліцензуванням. Що ж до твердження скаржника про “абстрактність” права позивача, то воно не ґрунтується на законодавчих приписах, які не містять відповідного поняття.

Доводи, касаційної скарги, пов'язані з оцінкою доказів та установленням обставин, що вже були відповідно оцінені та установлені попередніми судовими інстанціями, не можуть бути прийняті з огляду на приписи статті 1117 ГПК України, за якими касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117 - 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 зі справи № 20-9/072 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Готель-Ярд” – без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов