Постанова

від 14.09.2006 по справі 2-26/6488-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-26/6488-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 вересня 2006 р.                                                                                   № 2-26/6488-2006  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ГоловуючогоКочерової Н.О.

суддів:Рибака В.В.Михайлюка М.В.

розглянувшикасаційну скаргуприватного підприємства “Антарес Плюс”

на постановувід 20.06.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-26/6488-2006господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомдочірнього підприємства “Управління механізації дорожнього будівництва № 8” відкритого акціонерного товариства “Південщляхбуд”

доприватного підприємства “Антарес Плюс”

провитребування майна

за  участю   представників  сторін   :

від позивачаКляшторної О.В. дов.№135 від  09.08.2006

від відповідачаЮдакова В.В    дов.  від  08.09.2006

                                                  ВСТАНОВИВ:   

В лютому 2006 року Дочірнє підприємство “Управління механізації дорожнього будівництва № 8”  ВАТ “Південшляхбуд” пред'явило в суді позов до приватного підприємства “Антарес Плюс” про витребування майна яке знаходиться за адресою м.Сімферополь, вул.Внешня, 22 та складається з 12 об'єктів, а саме: прохідної (літера 0) площею 15,7 кв.м.;  побутового приміщення (літера 6-В) площею 102,8 кв.м.; ремонтно-механічних майстерень (літери 2, 2-6, 2.б) площею 416 кв.м.; боксу (літери 3, 3-а,3-б, 3-в, 4, 4-а, 4-б, 5) площею 862,6 кв.м. адміністративних будівель (літери 1, 1-а, 1-б, 1-в) площею 472,9 кв. м;  майнового складу (літери 6,  6-а, 6-б) площею 494,3 кв.м. очисних споруд (літера 6,6) площею168,6 кв.м.;  під'їзного тупику (літера 67) погонних 300 м, гуртожитку (літери Л,  Л-1,  Л-2) площею 1014,3 кв.м.;  дробильно-сортувального вузла, цементного складу (літера П, 37) площею 168,6 кв.м. розвантажувального майданчику (літери 3847) площею13581 кв.м.

В обгрунтування вимог зазначало, що приватне підприємство “Антарес Плюс” придбало вказане майно у товариства з обмеженою відповідальністю “Південшлях-8”, у якого були відсутні підстави ним розпоряджатися, бо ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2004 року на підставі якої товариство з обмеженою відповідальністю “Південшлях-8” отримало вказане майно була скасована постановою Вищого господарського суду України 20.10.2005 року.

Рішенням господарського суду Автономно Республіки Крим від 27.03.2006 (суддя Проніна О.Л.) в позові Дочірньому підприємству “Управління механізації дорожнього будівництва № 8 ВАТ “Південшляхбуд”  про витребування майна у приватного підприємства “Антарес Плюс” відмовлено.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що приватне підприємство “Антарес Плюс” є добросовісним набувачем майна.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 (судді: Сотула В.В., Борисова Ю.В., Горошко Н.П.) рішення скасовано. Постановлено нове рішення яким позов задоволено.

Витребувано у приватного підприємства “Антарес Плюс” на користь дочірнього підприємства ”Управління механізації дорожнього будівництва № 8” ВАТ “Південшляхбуд” майно, що розташоване за адресою:  м.Сімферополь, вул.Внешня,22 та складається з 12 об'єктів, а саме: прохідної (літера 0) площею 15,7 кв.м.;  побутових приміщень (літера 6-В) площею 102,8 кв.м, ремонтно-механічних майстерень (літери 2,2 – А,  2-Б) площею 416 кв.м. ;  боксу   (літери 3, 3-а, 3-б, 3-в, 4-а, 4-6,5) площею 862,6 кв.м; адміністративно споруди (літери 1, 1-а, 1-б, 1-в) площею 472,9 кв.м.; майнового складу (літери 6, 6-а, 6-б) площею 494,  3 кв.м.;  очисних споруд (літера П-37) площею 136,3 кв.м.;  цементного складу (літера П-37) площею 168,6 кв.м., розвантажувального майданчику (літери 38, 47) площею 1358, 1 кв.м.; під'їзного тупику (літера 67)площею 300 погонних метрів;  гуртожитку (літери Л, Л-1, Л-2) площею 1014,3 кв.м.;  дробильно-сортувального вузла.

Скасовуючи рішення господарського суду і постановляючи нове рішення про задоволення позову, апеляційна інстанція виходила з того, що майно ТОВ “Південшлях-8” було придбано без законних підстав. Позивач, як власник, не по своїй волі був позбавлений права, володіти, користуватися і розпоряджатися власним майном.

В касаційній скарзі приватне підприємство “Антарес Плюс” просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційною інстанцією та вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2004 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Південшлях-8” до Дочірнього підприємства “Управління механізації дорожнього будівництва № 8”  відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на суму 235805,13 грн. визнано недійсним укладений між сторонами договір поставки  і зверненно стягнення на майно вартістю 176027,19 грн., яке належить Дочірньому підприємству “Управління механізації дорожнього будівництва № 8” ВАТ “Південшляхбуд”.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 28.12.2004 та від 10.03.2005 відмовлено в прийнятті касаційних скарг на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2004, якою рішення від 19.07.2004 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

15.09.2004 відділ Державної виконавчої служби Залізничного районного управління юстиції м.Сімферополя звернувся в господарський суд Автономної Республіки Крим з заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення від 19.07.2004 в якому зазначив, що 19.08.2004, коли було прийнято постанову апеляційної інстанції,  на депозит виконавчої служби від боржника надійшли кошти в сумі 176027,19 грн., які були предметом спору, а не майно. Проте грошові кошти стягувач відмовився отримувати.

У вересні 2004 року ТОВ “Південшлях-8” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про роз'яснення рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2004 року.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від –6.09.2004 роз'яснено рішення господарського суду від 19.07.2004 відповідно до якого стягнення майна вартістю 176027,19 грн. , яке належить ДП “Управління механізації дорожнього будівництва № 8 ВАТ “Південшляхбуд” на користь ТОВ “Південшлях-8” слід виконувати шляхом передачі майна позивачу згідно відомості приймання-передачі основних засобів від правління ТОВ “Південшлях-8”  до ДП управління механізації дорожнього будівництва № 8 ВАТ “Південшляхбуд” станом на 01.06.2000 року, в натурі на суму 176027,19 грн. з дотриманням вимог ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно акту від 27.09.2004 вказане майно було вилучено у боржника відповідно до ухвали господарського суду від 06.09.2004 господарського суду Автономної Республіки Крим.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.205 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2004 скасовано.

Скасовуючи ухвалу господарського суду, Вищий господарський суд України зазначив, що суд першої інстанції фактично змінив суть рішення від 19.07.2004, вказавши, що стягненню підлягає чітко визначене майно, яке було передано позивачу шляхом передачі згідно відомості приймання-передачі основних засобів від правління ТОВ “Південшлях-8” до ДП “Управління механізації дорожнього будівництва № 8 ВАТ “Південшляхбуд” станом на 01.06.2000 року.

Визначення конкретного майна, яке підлягає стягненню, проводиться в порядку виконавчого провадження.

Скасовуючи рішення господарського суду і задовольняючи позов, апеляційна інстанція прийшла до правильного висновку, що права Дочірнього підприємства “Управління механізації дорожнього будівництва № 8” ВАТ “Південшляхбуд”, як власника майна, було порушено. На підтвердження цього висновку,  суд обгрунтовано посилався на постанову Вищого господарського суду України від 20.10.2005.

Як встановлено судовими інстанціями 26.11.2004 ТОВ “Південшлях-8” відчужило спірне майно ПП “Антарес Плюс”. Враховуючи обставини набуття ТОВ “Південшлях-8” вказаного майна, суд прийшов до правильного висновку, що ПП “Антарес Плюс” є добросовісним набувачем спірного майна.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи обставини справи про позбавлення позивача спірного майна не з його волі, апеляційна інстанція підставно скасувала рішення господарського суду та задовольнила позов ДП “Управління механізації дорожнього будівництва № 8” ВАТ “Південшляхбуд”.

Наведене свідчить про те, що постанова апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою.

Посилання ПП “Антарес Плюс” в касаційній скарзі на порушення ч.2 ст.388 ЦК України є безпідставним, бо майно відповідачем придбано не в порядку виконання судового рішення, а за договором купівлі-продаж, укладеним з ТОВ “Південшлях-8”

Ухвала господарського суду, на підставі якої отримано майно ТОВ “Південшлях-8” скасована.

Доводи щодо порушення норм процесуального права не грунтуються на матеріалах справи і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                              ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Антарес Плюс” залишити без задоволення, а постанову від 20.06.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-26/6488-2006 без змін.

Головуючий                                                                                 Н.Кочерова

Судді:                                                                                           В.Рибак

                                                                                                    М.Михайлюк