Рішення

від 20.12.2010 по справі 59/363-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

59/363-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р.                                                            Справа № 59/363-10

вх. № 10338/4-59

Суддя господарського суду Бринцев О.В. 

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О

за участю представників сторін:

позивача -  Кебал І.В. за довір. від 08.02.2010р.

відповідача – Лиска П.О. за довір. від 15.09.2010р.   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ  

до  Приватної агрофірми „Обрії”, с. Петропілля  

про стягнення 17481,90 грн.

та за зустрічним позовом Приватної агрофірми „Обрії”, с. Петропілля

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ  

про визнання частково недійсним договору, визнання виконаним договору, стягнення 22486,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.11.2010р. позивач ТОВ „Українська лізингова компанія” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПА „Обрії”, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу №01-94/08-обл від 21.05.2008р. в сумі 17481,90 грн., в т.ч. 2031,90 грн. простроченої заборгованості по оплаті лізингових платежів, 15450,00,90 сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  задоволення зустрічного позову, первісний позов в частині стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

В судових засіданнях представник позивача заперечує проти задоволення первісних позовних вимог, просить суд відмовити в позові. Підтримує зустрічні позовні вимоги ПА „Обрії", наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги як за первісними позовами, так і за зустрічними, та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21.05.2008р. між Приватною агрофірмою „Обрії" (Лізингоодержувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (Лізингодавець) був укладений Договір фінансового лізингу № 01-94/08-обл.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1. Договору Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмета лізингу (додаток № 2 до договорів), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізину та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання укладеного Договору ПА „Обрії" було передано у тимчасове володіння та користування наступне майно (предмет лізингу): жатка зернова CASE 1020, модель CASE 1020, рік випуску-2007-1 шт., № шасі (кузову, рами) CBJ041207.

Відповідно до підпунктів З.1.1., 3.1.2. пункту 3.1 статті 3. Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов статті 3. Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (винагорода).

Відповідно до пункту 3.9. статті 3. Загальних умов фінансового лізингу на дату сплати, визначену пунктом 3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо * k -Sо, де Sо -сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k -коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до сплати чергового лізингового платежу, згідно пункту 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59% ((нуль цілих п'ятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" коштів у іноземній валюті (валютного кредиту, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі Лізиногоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта к менше одиниці, то сума V1 не розраховується; * - знак множення; якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується   відповідною   довідкою   банку,   або   завіреною   копією   банківської виписки, перевищує більш, ніж на 0,6 % (нуль цілих шість десятих) відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

При цьому, пунктом 3.9. статті 3. Загальних умов фінансового лізингу також передбачалось, що черговий лізинговий платіж, який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, повинен був коригуватися на коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до сплати чергового лізингового платежу.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача за спірним договром лізингу становить 2031,90 грн.

Такі обставини, на думку позивача та відповідача, свідчать про порушення їхних прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Щодо вимог ПА „Обрії" стосовно визнання недійсним п. 3.9. ст. З Загальних умов договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарський договір, в т.ч. договори лізингу в спірній частині, можуть бути визнані недійсними за наявності двох умов: перша -це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга -це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Така   правова   позиція   суду   відповідає   п.7   та   п.5   Постанови      Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якими передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Матеріалами справи встановлено, що умовами спірного договору ПА „Обрії" зобов'язано сплачувати на користь ТОВ „Українська лізингова компанія" наступні платежі: авансовий платіж (п. 3.1. договору, п. 3.2. Загальних умов фінансового лізингу, Графік сплати лізингових платежів) та чергові лізингові платежі (п. 3.1. договору).

У свою чергу, чергові лізингові платежі складаються з: - суми, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Предмету лізингу (п. 3.1.1. Договору, Графік сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору); - суми винагороди (комісія) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу (п. 3.1.2. Договору, п. 3.6. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору), Графік сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору); - суми винагороди, передбаченої п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" встановлено вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме; а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає можливість включення до лізингових платежів такого виду платежу як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно. Такий вид винагороди, дійсно, сторонами було передбачено у договорах у пунктах 3.6. Загальних умов фінансового лізингу, а також в четвертій графі Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Тобто розмір платежу як винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно сторонами погоджено у конкретному розмірі по кожному із договорів.

Водночас суд погоджується з доводами ПА „Обрії", що пункт 3.9. статті 3. Загальних умов фінансового лізингу передбачають інший, ніж в п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу вид платежу.

Підставами для такого висновку є те, що цей вид платежу, по-перше, визначено окремо (п.3.9.) від власне "винагороди"; по-друге, цей вид платежу поіменовано в договорі інакше ніж "винагорода" (в п.3.9. він названий як "лізинговий платіж, який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов", а не як "винагорода"); по-третє, в договорі визначено порядок визначення його розміру відмінний від порядку визначення розміру "вигороди" ("лізинговий платіж, який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов" визначається за формулою V1= Sо * k о (п.3.9.) в той час, як розмір винагороди "визначається виходячи із вартості Предмета лізингу, кількості днів за період до підписання Акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період"(п. 3.6. договору)); по-четверте, в самому тексті договору, а саме в п. 3.9. ці платежі згадуються окремо один від одного як рівнопорядкові поняття ("лізинговий платіж, який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов" коригується на суму "винагороди").

Таким чином, положеннями пунктів 3.9. статті 3. Загальних умов фінансового лізингу визначено платіж, який не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" - "лізинговий платіж, який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов" (додаткову винагороду), право на яку виникає у ТОВ „Українська лізингова компанія" виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що зміст цих спірних умов договору не відповідає вимогам Закону (ч.2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг"), а відтак згідно ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України підлягає визнанню недійсним.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач за первісними позовами (відповідач за зустрічними) доказів на спростування викладених обставин не надав. Так не підтверджені доказами твердження ТОВ „Українська лізингова компанія" про те, що спірний платіж є його витратами, що безпосередньо пов'язані з виконанням договорів лізингу. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Приходячи до такого висновку суд враховує, що аналогічна правова позиція викладена у Постановах Вищого Господарського Суду України у справі № 53/604-53/605 та № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання позивача за зустрічними позовами на практику Вищого господарського суду України у окремих справах. Як вбачається зі змісту судових рішень, наданих відповідачем-2, відповідні справи не є аналогічними даній справі. Відмінним зокрема є те, що у вказаних позивачем за первісними позовами справах (37/319пд, 37/320/5д, 24/325пд та ін.) предметом позову було визнання недійсним договорів лізингу вцілому, в той час як в даній справі предметом позову охоплюється лише визнання недійсним частини договорів лізингу, яка не відповідає вимогам Закону, внаслідок покладення на позивача обов'язків по сплаті додаткових (не передбачених законом) платежів.

Додатково до викладеного про незаконність спірної умови п.3.9. загальних умов фінансового лізингу свідчить також те, що положення цього пункту передбачають сплату додаткових лізингових платежів лише у разі збільшення курсу долару США по відношенню до іноземної валюти і не передбачають повернення платежів (чи їх зменшення, від'ємного значення) в разі зменшення курсу. Це прямо визначено в останньому реченні абз.4 п.3.9. наступного змісту: "Якщо значення коефіцієнта k менше одинці, то сума V1 не розраховується". При цьому під коефіцієнтом k розуміється коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США.

Такі умови договору не відповідають засадам розумності, справедливості та добросовісності цивільного законодавства (ст.З ЦК України), принципу рівного захисту державою усіх суб'єктів господарювання (ст.6 ГК України), оскільки порушують принцип рівності сторін у договорі, надаючи в односторонньому порядку одній стороні договору неправомірну перевагу перед іншою без еквівалентної зворотної умови.

Згідно ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Крім того, задовольняючи зустрічні позовні вимоги в цій частині суд враховує таке.

У відзиві на зустрічний позов ТОВ „Українська лізингова компанія" зазначає, що закріплення в договорі п. 3.9. ст. 3. Загальних умов фінансового лізингу пояснюється тим, що Лізингодавець для того щоб надати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу використовував грошові кошти, отримані в кредит від АКІБ „УкрСиббанк", чим вважає застосовано положення п. г) ч. 2 ст. 16 ЗУ „Про фінансовий лізинг" (інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу). З таким твердженням суд не погоджується та зазначає наступне.

Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Тобто, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідачем за зустрічним позовом не було доведено, що кредит в АКІБ „УкрСиббанк" ним брався (саме в іноземній валюті), зокрема з метою укладення договору фінансового лізингу і за відома позивача по зустрічному позову. Тим більше, факт отримання відповідачем за зустрічними позовами кредиту для здійснення господарської діяльності в цілому не свідчить про можливість включення відсотків за такий кредит до конкретних договорів фінансового лізингу, що укладаються відповідачем при здійсненні ним господарської діяльності. Крім того, відповідачем не було доведено, що ним були понесені інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договорів фінансового лізингу.

ПА „Обрії" у зустрічних позовах ставить вимогу щодо стягнення з ТОВ „Українська лізингова компанія" 22486,87 грн. зайво перерахованих   грошових коштів по Договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р.. Вимога обґрунтована недійсністю п. 3.9. ст. 3. Загальних умов фінансового лізингу з моменту укладання правочину - з 21.05.2008р..

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно зі ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням недійсності названих вище умов договору щодо сплати додаткової винагороди Лізингодавцю, п. 3.9. ст. 3. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору № 01-94/08-обл) є недійсними з моменту укладання -тобто з 21.05.2008р..

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за; рахунок; іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.5. ст. З Загальних умов фінансового лізингу, якщо передача Предмета лізингу відбулася до п'ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п'ятого числа місяця, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

Як вбачається з акту приймання-передачі предмета лізингу від 26.06.2008р. по договору № 01-94/08-обл, передача предмета лізингу відбулася після п'ятнадцятого числа місяця, отже чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

Як вбачається з платіжних доручень по сплаті лізингових платежів, ПА „Обрії" сплачувала чергові лізингові платежі у відповідності до умов п. 3.5. ст. З Загальних умов фінансового лізингу - до двадцятого числа місяця кожного місяця (з 23.05.2008р. по 19.08.2010р.) без порушень вимог договору.

Загальна сума сплачених лізингових платежів згідно з наданими платіжними дорученнями по договору № 01-94/08-обл дорівнює 213038,77 (двісті тринадцять тисяч тридцять вісім грн. 77 коп.) гривень. Графіком сплати лізингових платежів загальний розмір лізингових платежів (відшкодування частини вартості лізингу + винагорода (комісія)) дорівнює 190551,90 (сто дев'яносто тисяч п'ятсот п'ятдесят одна грн. 90 коп.) гривень.

Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень по сплаті лізингових платежів за договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р., а саме від 23.05.2008р., 18.07.2008р., 18.08.2008р., 17.09.2008р., 16.10.2008р., 20.11.2008р., 17.12.2008р., 19.01.2009р., 18.02.2009р., 20.03.2009р., 16.04.2009р., 20.05.2009р., 19.06.2009р., 17.07.2009р., 20.08.2009р., 17.09.2009р., 20.10.2009р., 18.11.2009р., 18.12.2009р., 19.01.2010р., 17.02.2010р., від 18.03.2010р., 19.04.2010р., 19.05.2010р., від 18.06.2010р., 20.07.2010р., 19.08.2010р..

Враховуючи недійсність п. 3.9. ст. 3. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору № 01-94/08-обл), станом на 19.08.2010р. ПА „Обрії" в повному обсязі виконало свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, сплативши навіть зайвих грошових коштів на користь Лізингодавця в розмірі 22486,87 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят шість грн. 87 коп.) гривень (213038,77 грн. - 190551,90 грн. = 22486,87 грн.). Тому, відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, ТОВ „Українська лізингова компанія" зобов'язана повернути зайво перераховані кошти по договору № 01-94/08-обл в розмірі 22486,87 грн.. Листом від 05.10.2010р. ПА „Обрії" попередило Лізингодавця про необхідність повернення цих коштів, але у зв'язку з тим, що Лізингодавець жодних дій по поверненню не вчинив, ПА „Обрії" вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача за зустрічними позовами безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 22486,87 грн..

Щодо вимоги позивача по зустрічному позову в частині визнання ПА „Обрії" такою, що виконало в повному обсязі зобов'язання по сплаті лізингових платежів та умов Договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р., то суд зазначає наступне.

В контексті положень ст. 15, 16 ЦК України ст. 20 ГК України суд може захистити право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

В даному разі предмет вимоги позивача по зустрічному позову в частині визнання ПА „Обрії" такою, що виконало в повному обсязі зобов'язання по сплаті лізингових платежів та умов Договору не відповідає способам захисту права та інтересу, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права та інтересу, що визначені в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права та умовами Договору. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем по зустрічному позову способу захисту права і унеможливлює задоволення зустрічного позову в цій частині.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. З Інформаційного листа від 25.11.2005р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією Верховного суду України викладеною в його постановах від 13.07.2004р. у справі №10/732 та від 14.12.2004р. у справі №6/11.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в частині визнання ПА „Обрії" такою, що виконало в повному обсязі зобов'язання по сплаті лізингових платежів та умов Договорів фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р..

З урахуванням надання правової оцінки зустрічному позову та прийнявши їх до відома, вирішуючи позовні вимоги за первісними позовами, суд зазначає наступне.

Підставою звернення до господарського суду Харківської області позивачем за первісним позовом ТОВ „Українська лізингова компанія" вважає порушення ПА „Обрії" умов договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р., а саме щодо обов'язку сплачувати лізингові платежів відповідно до умов статті 3. Загальних умов фінансового лізингу, у зв'язку із чим, на думку позивача, виникла прострочена заборгованість.

Після проведення судом підрахунків на підставі платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, суд погоджується з відповідачем за первісними позовами, що прострочення заборгованості виникла у нього, на думку Лізингодавця, внаслідок застосування формули коригування лізингових платежів - додаткової винагороди. П. 3.9. ст. 3. Загальних умов фінансового лізингу, що є додатками № 4 до договору є недійсним з 21.05.2008р.. Таким чином судом встановлено, що ПА „Обрії" належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів у розмірах та строках, що встановлені ст. З Загальних умов фінансового лізингу, що призвело до виплати Лізингодавцю в повному обсязі лізингових платежів (авансового та чергових, останній який в свою чергу складається з відшкодування вартості предмета лізингу та винагороди (комісії)) по договору фінансового лізингу. У зв'язку з чим, у ТОВ „Українська лізингова компанія" відсутні правові підстави для стягнення з ПА „Обрії" сум заборгованості по договору, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивачу за первісним позовом в частині стягнення 2031,90 грн. простроченої заборгованості по оплаті лізингових платежів по договору № 01-94/08-обл.

ТОВ „Українська лізингова компанія" вважає, що ПА „Обрії" порушила умови пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Загальних умов фінансового лізингу - не надсилав щоквартальні звіти про стан та місцезнаходження Предмету лізингу на адресу Лізингодавця за другий та третій квартал 2010 року, у зв'язку з чим останній зобов'язаний сплатити суму штрафу відповідно до умов пп. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4 Договорів в розмірі п'яти відсотків від загальної вартості предмету лізингу за кожен випадок порушення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2. ст. 7. Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний   щоквартально письмово інформувати   лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмету лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (Додаток №3 до Договору).

Відповідно до пп. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4. Договору, за порушення умов п. 9.2 Договору та умов пунктів 2.2., 6.7., 6.8., 6.10.-6.12., 7.2., 9.6. Загальних умов - штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної вартості предмета лізингу, вказаної в Специфікації, за кожен випадок такого порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з описів вкладення у цінний лист від 02.07.2010р. та від 02.10.2010р., що засвідчені належним чином, ПА „Обрії" направляла довідки про технічний стан предмету лізингу по договору на адресу Лізингодавця (вул. Михайлівська, 12, м. Київ, 01001).

ТОВ „Українська лізингова компанія" не надала до суду доказів, що спростовували б посилання ПА „Обрії" на виконання свого обов'язку по виконанню п. 7.2. ст. 7. Загальних умов фінансового лізингу.

Крім цього суд зазначає наступне.

Так, як вбачається зі змісту спірного договору з додатками до нього, за своєю правовою природою цей договір є змішаним (містить елементи як договору лізингу (оренди), так і купівлі-продажу). Так, п. 8.6. ст. 8. та п. 10.2, ст. 10. Загальних умов фінансового лізингу передбачено право переходу права власності на спірне майно до Лізингоодержувача. Згідно з п. 10.2. ст. 10. Загальних умов фінансового лізингу, не раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу та не пізніше дати останнього чергового лізингового платежу згідно графіку, при обов'язковій умові сплати в повному обсязі всіх лізингових платежів за цим договором, сплати комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов договору (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаеморозрахунків), підписується акт приймання-передачі предмета лізингу у власність, згідно з яким право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. Пунктом 10.3. ст. 10. вказаних умов передбачено, що якщо на час викупу предмету лізингу мається прострочена заборгованість за лізинговими платежами, лізингоодержувач не має права придбати у власність (викупити) предмет лізингу на умовах, передбачених цим договором, до повної сплати цієї заборгованості.

Як вбачається з платіжних доручень, що долучені як докази до зустрічних позовів, ПА „Обрії" у повному обсязі та у встановлені строки згідно з графіком здійснені лізингові платежі.

Таким чином, станом на 19.08.2010р. (останній лізинговий платіж здійснений 19.08,2010р.) умови спірного договору в частині лізингу вичерпані та між сторонами залишилися невиконані умови договору в частині купівлі-продажу (переходу права власності на майно шляхом підписання акту приймання-передачі).

ПА „Обрії" у своєму листі від 05.10.2010р. попередило ТОВ „Українська лізингова компанія" про те, що вона виконала в повному обсязі свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, а також про необхідність повернення зайво перерахованих коштів, підписання акту звірки взаєморозрахунків та акту прийому-передачі у власність Лізингоодержувачу предмету лізингу.

Разом з тим, суд вважає, що відповідні звіти (довідки про технічний стан предмету лізингу) з 19.08.2010р. відповідачем за первісним позовом і не повинні були направлятися, оскільки, як зазначено вище, станом на 19.08.2010р. умови спірного договору в частині лізингу вичерпані (припинені шляхом виконання).

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ТОВ „Українська лізингова компанія" в вимогах щодо стягнення штрафу по договору №01-94/08-обл.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача за первісними позовами. Тобто з ТОВ „Українська лізингова компанія" на користь ПА „Обрії" підлягає стягненню державне мито - 310,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00 гривень.

На підставі викладеного, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 203, 215, 216, 236, 509, 525, 526, 530, 626, 629, 692, 806, 903, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 30575865) до Приватної агрофірми „Обрії" (код ЄДРПОУ 23907122) про стягнення з    Приватної агрофірми „Обрії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" за Договором фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р. 17481,90 грн., в т.ч.   2031,90   грн.   простроченої   заборгованості   по   оплаті   лізингових   платежів 15450,00,90 сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення  судового процесу,   грн.   штрафу,   а також понесених  ним судових витрат - 174,82 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відмовити.

Зустрічний позов Приватної агрофірми „Обрії" (код ЄДРПОУ 23907122) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 30575865) про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р., визнання виконаним умов договору, стягнення суми задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 3.9. статті 3. Додатку № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до Договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р., укладеного між Приватною агрофірмою „Обрії" (код ЄДРПОУ 239071: та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 30575865).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 30575865) на користь Приватної агрофірми „Обрії" (код ЄДРПОУ 23907122): 22486,87 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят шість грн коп.) гривень зайво перерахованих грошових коштів по Договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від 21.05.2008р.; 310,00 гривень державного мита; 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені решти позовних вимог - в частині визнання Приватної агрофірми

„Обрії" (код ЄДРПОУ 23907122) такою, що виконало в повному обсязі зобов'язання по

сплаті лізингових платежів та умов Договору фінансового лізингу № 01-94/08-обл від

21.05.2008р., укладених між Приватною агрофірмою „Обрії" (код ЄДРПОУ 23907122)

та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" (код

ЄДРПОУ 30575865) - відмовити.

.

Суддя                                                                                 Бринцев О.В.

/справа №59/363-10

повний текст рішення підписано 21.12.2010р./