Рішення

від 27.12.2010 по справі 3/176-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/176-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27.12.2010                                                                Справа №  3/176-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Чаплинського управління водного господарства, смт Чаплинка Херсонської області

до Приватного підприємства "Тріел-Агро", м.Нова Каховка  

про  стягнення 64167 грн. 48 коп.,

за участю представників

від  позивача – не прибув;  

від  відповідача - не прибув.  

          Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача відповідно до договору № 29 від 6 квітня 2010 року "Про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур" заборгованість за надані послуги, а саме: суму основного боргу в розмірі 62 170 грн. 60 коп., суму інфляційних збитків в розмірі 360 грн. 60 коп., 3 % річних в розмірі 267 грн. 42 коп., пеню в розмірі 1 369 грн. 10 коп., з урахування поданої в судовому засідання у відповідності зі ст. 22 ГПК України заяви про уточнення позовних вимог,  згідно з якою у зв'язку зі сплатою відповідачем  суми основного боргу, просить стягнути - 360 грн. 60 коп. інфляційних збитків, 267 грн. 42 коп. річних та 1366 грн. пені.                                                        

Відповідач  в судове засідання не з»явився, 27.12.2010 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відхиляє вищевказане клопотання, оскільки його задоволення призведе до порушення процесуальних строків розгляду справи, передбачених ст.69 ГПК України.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи,  суд -

в с т а н о в и в:

6 квітня 2010 року між Чаплинським управлінням водного господарства (позивач, виконавець) та Приватним підприємством «Тріел-Агро»(відповідач, замовник) було укладено договір № 29 від "Про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур" (далі –Договір), відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов»язується надати послуги, пов»язані з подачею води для поливу сільськогосподарських культур на земельній ділянці замовника площею 589 га в порядку та на умовах Договору, а замовник зобов»язується прийняти та оплатити надані послуги.

               З огляду на вищевказаний Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

          Згідно приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

               Матеріалами справи, а саме актами виконання умов Договору, - підтверджується, що станом на 19.10.2010 року заборгованість відповідача за надані послуги з подачі води складає 62170,60 грн.

          Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував свої зобов»язання за договором.

16 листопада 2010 року позивач у відповідності до ст.22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить стягнути - 360 грн. 60 коп. інфляційних збитків, 267 грн. 42 коп. річних та 1366 грн. пені.  Також повідомляє суд про те, що боржник повністю розрахувався за надані послуги.

          Дослідивши матеріали справи, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 62170,60 грн. основної заборгованості на підставі  п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості послуг встановлюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг з моменту виставлення рахунку.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені, наведені позивачем (а.с.72,73), та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1366,10 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 360,60 грн. та 3 % річних в сумі 267,42 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,  що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове  становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, оскільки спір з його вини доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.193 ГК України та керуючись, ст.ст.  49,  75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача 62170,60 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Тріел-Агро»(74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул..Дзержинського, 17, р/р 26004060153769 в ХФ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, код 34438631) на користь Чаплинського управління водного господарства (75200, Херсонська область, смт Чаплина, вул..Військова, 2,  р/р 31251272210358 символ 250101000 УДК м.Херсон казн.24103696, код ЄДРПОУ 01034679, МФО 852010) 360,60 грн. інфляційних збитків, 267,42 грн. 3% річних, 1366,10 грн. пені, 641,70 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                          В.В.Людоговська