Постанова

від 30.12.2010 по справі 29/28пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/28пд

донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

28.12.2010 р.           справа №29/28пд

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:Калантай М.В.    

суддів:

Алєєвої І.В.Дучал Н.М.

за участю  представників сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача 1:Капцова Н.В. –дов. від 25.11.10.

від відповідача 2:не з'явився

від третьої особи:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП МАСТЕР"        м. Макіївка

на рішення господарського суду

Донецької області

від27.10.2010 року

у справі№29/28пд                                            

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП МАСТЕР"          м. Макіївка

до відповідача 1:Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ в особі філії "Макіївського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Макіївка

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКар"                    м. Макіївка

третя особа без самостійних вимог на предмет спору:

Національний банк України м. Київ

провизнання недійсними  окремих пунктів Генерального договору та додаткової угоди  до нього

                            

   ВСТАНОВИВ:

                                                                        

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2010 року у справі                №29/28пд (суддя Мєзєнцев Є.І) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП МАСТЕР" м. Макіївка до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Макіївка, до Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКар"                м. Макіївка, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України м. Київ, про визнання недійсними пунктів 2.13, 3.2.11.2, 3.3.5 та 3.3.6 Генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/163 від 05.09.2008 року, а також пунктів 2 та 6 Додаткової угоди №1 від 05.09.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/162 від 05.09.2008 року.

Рішення господарського суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИП МАСТЕР" м. Макіївка, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства ціна договору про надання кредитних послуг, як форма грошового визначення вартості кредитних послуг має бути твердою та зазначеною в гривнях. Ціна не може залежать від коливання курсу долара. В порушення приписів статті 189 Господарського кодексу ціна договору про надання кредитних послуг виражена в іноземній валюті. Невизначення відповідачем вартості кредитних послуг (ціни в гривні), на думку позивача, є порушенням  його майнових прав.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Перший відповідач,  Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" м. Київ в особі філії "Макіївського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Макіївка, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Банк стверджує про відповідність спірних пунктів кредитного договору та додаткової угоди приписам чинного законодавства. Перший відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Другий відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МегаКар"м. Макіївка, наданим йому правом не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України          м. Київ, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до приписів чинного законодавства. На думку третьої особи спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті та отримувати проценти в валюті кредиту або регламентували б умови кредитування в іноземній валюті. Третьою особою зазначено, що відповідач у встановленому порядку отримав банківську ліцензію НБУ та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, тому мав підстави та право для надання кредиту в іноземній валюті та на отримання процентів за користування кредитом у валюті наданого кредиту.

Позивач, другий відповідач, третя особа своїх представників до засідання суду не направили, причин неявки суду не повідомили. Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на нез'явлення представників позивача, другого відповідача та третьої особи та на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представника першого відповідача, що прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

У відповідача наявні банківська ліцензія та дозвіл на здійснення валютних операцій, які були чинними як на момент укладення та дії спірного договору, так і на момент розгляду даної справи по суті.

Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИП МАСТЕР" (позичальник)            05.09.2008 року був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг №210/06/КД/163 (договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в наступних валютах: гривня, долар США, євро, російський рубль (кредитні послуги, кредит) в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті дол. США в сумі 329800 (загальний ліміт кредитування), на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язався повернути кредит в строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до договору, але не більше: 24% річних у гривні, 15,5% річних в дол.США, 15,5% річних в євро, 15% річних в рос.рублях, а також сплачувати комісії та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги, що містяться у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (п.1. Основних положень договору)

Згідно з пунктом 2 Основних положень надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом з 05.09.2008 року по 04.09.2013 року включно.

У відповідності до пункту 2.13 договору у разі пролонгації кредиту або його частини в межах строку дії загального ліміту кредитування, з дня, наступного за днем пролонгації, нарахування процентів за кредитом або відповідною його частиною здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої відповідною додатковою угодою до цього договору, збільшеної на 2 (два) пункти в гривні, 1 (один) пункт у доларах США, 1 (один) пункт у євро та 1 (один) пункт у російських рублях.

Пунктом 3.2.11.2 договору встановлено, що кредитор має право відмовитись від укладання додаткових угод до цього договору, якими визначені конкретні умови надання кредитних послуг, у випадках наявності простроченої заборгованості за процентами та/або комісіями .

Згідно з пунктом 3.3.5 договору позичальник зобов'язаний  сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому у відповідних додаткових угодах до цього договору, але, в будь-якому разі, не більше розміру процентної ставки, встановленого в пункті 1 "Основних положень" даного договору, та комісії в розмірах, зазначених в Тарифах, в  порядку, визначеному цим Договором.

Позичальник зобов'язаний у разі пролонгації кредиту сплачувати кредитору проценти в розмірі, встановленому у пункті 2.13 цього договору (п.3.3.6 договору).

Сторонами 05.09.2008 року була підписана додаткова угода №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/163, пунктом 2 якої передбачено, що надання кредиту буде здійснюватись в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 329800 доларів США зі сплатою 15 процентів річних в доларах США та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів за договором, що містяться у додатку № 1 до Договору.

Пункт 6 додаткової угоди № 1 від 05.09.08 року до договору встановлює, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №2062

---

, відкритий в Макіївському відділенні ДОФ АКБ "Укрсоцбанк".

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі  відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою  та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом (нікчемний  правочин).

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору або будь-якого його положення, позивач має довести наявність тих обставин, з якими пов'язується визнання недійсним договору або окремих його положень.

Статтею 345 Господарського кодексу України встановлено, що  кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені,  на  власних  умовах  та  на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.  Кредитними визнаються банківські  операції,  визначені  як  такі  законом  про  банки  і банківську діяльність. Кредитні відносини  здійснюються  на  підставі  кредитного договору,   що   укладається  між  кредитором  і  позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту,  умови  і  порядок  його видачі та погашення,  види забезпечення зобов'язань позичальника,  відсоткові ставки, порядок плати за кредит,  обов'язки,  права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за  кредитним  договором  банк або інша   фінансова   установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти  (кредит) позичальникові у  розмірі  та  на  умовах,   встановлених  договором, а позичальник зобов'язується повернути  кредит  та  сплатити   проценти. До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1  цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 року (Декрет №15-93) валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Декрету №15-93 іноземна валюта –це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

У статті 5 цього ж Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у пункті 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.01 року.

У відповідності до статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

З огляду на викладене на надані до матеріалів справи докази судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як фінансова установа, може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.  Матеріали справи містять докази наявності у відповідача відповідних ліцензій та дозволів, тому банк має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення відповідних операцій.

Відповідно до пункту 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця  норма  стосується  лише тих  операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Отримувачем процентів, відсотків та комісій за договором є відповідач, тому посилання позивача на обов'язкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, - є помилковим.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до законодавства, яким регулюються банківська діяльність та кредитні правовідносини, банк, який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, має право для надання кредитів в іноземній валюті та на отримання процентів за користування кредитом у валюті наданого кредиту. Тобто, з огляду на наявність у першого відповідача відповідних ліцензії та дозволу НБУ, надання ним  кредиту позивачу в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.

Беручи до уваги викладене та надані до матеріалів справи докази, судова колегія вважає, що заявником апеляційної скарги не доведено невідповідності спірних пунктів договору та додаткової угоди до нього приписам чинного законодавства.

Позивачем вимоги не доведені, тому господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.  

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  статтями 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський  суд, -         

                                                                          

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИП МАСТЕР"          м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010 року у справі №29/28пд –залишити без задоволення.   

Рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2010 року у справі №29/28пд –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 30.12.10.

Головуючий                                                                                                М.В.Калантай

Суддя                                                                                                           І.В.Алєєва

Суддя                                                                                                           Н.М.Дучал

                                                          Надруковано 9 прим.:

                                                          1 прим. – у справу;

                                                          4 прим. - сторонам;

                                                          1 прим. –3-й особі;

                                                          1 прим. –ГСДО;

                                                          2 прим. –ДАГС