Рішення

від 23.12.2010 по справі 43/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/237

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.12.10 р.                                                                                    Справа № 43/237                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній           

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське

про стягнення 50000грн.

За участю представників:

від позивача: Мар`єнко М.С. за довіреністю від 01.12.2010р.

від відповідача: Морозова Н.В. за довіреністю №01/11-3139 від 02.12.2010р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 23.12.2010р. з 11:25год. до 11:35год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське про стягнення заборгованості 50000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на надання юридичних послуг від 01.01.2010р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 29.01.2010р. у сумі 50000грн., а також на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 18.11.2010р. позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №43/237.

Позивач 07.12.2010р. надав суду довідку без номеру, підписану генеральним директором ТОВ „Юридична компанія „ЦСБ” Браславським Р.Г., в якій повідомив, що акті здачі-прийняття робіт посилання на договір №ДГ-0000009 від 01.10.2009р. помилкове, оскільки на той час між сторонами діяв договір від 01.01.2010р. Помилка виникла із-за особливостей програми ведення обліку на підприємстві, автоматично програмою вибирається перший договір, а оскільки до укладання договору від 01.01.2010р. між сторонами діяв договір від 01.10.2009р., то саме він відобразився в акті, номер договору, вказаний в акті, - це системний номер договору в програмі.

Відповідач в судове засідання з'явився, однак право на подання відзиву не використав, посилаючись на неотримання копії позовної заяви та відсутність часу для підготовки відзиву.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду справи представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між ДП „ВК „Краснолиманська” (замовник) та ТОВ „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу” (виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг від 01.01.2010р., згідно якого виконавець зобов'язався надати замовнику визначені договором юридичні послуги відносно захисту інтересів замовника в господарських судах, апеляційних господарських судах, Вищому господарському суді України, місцевих судах, апеляційних судах, Верховному суді України, адміністративних судах, Вищому адміністративному суді України, органах державної виконавчої служби, правоохоронних контролюючих органах, всіх інших державних органах, а також підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності та підпорядкованості, а замовник зобов'язався оплатити ці послуги (пункт 1.1. договору).

Одиницею виміру наданих послуг є звітний місяць (пункт 1.2. договору).

Відповідно пункту 2.1. договору, договір діє до 31.01.2010р. Пунктом 2.2. договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Строк дії договору може бути скорочений виключно за рішенням виконавця (пункт 2.3. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору за надані юридичні послуги замовник сплачує виконавцю щомісячно винагороду в розмірі 50000грн., згідно виставленого виконавцем рахунку.

Оплата за надані послуги здійснюється замовником не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 3.2. договору).

Згідно пункту 4.1. договору прийомка наданих послуг здійснюється після закінчення кожного звітного місяця та оформлюється актом про надані послуги, підписаним обома сторонами.

У пункті 5.8. договору визначений обов'язок замовника своєчасно здійснювати оплату за надані послуги у відповідності з умовами договору.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору передбачена оплата за надані послуги щомісячно у розмірі 50000грн. не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

На виконання умов договору у січні 2010р. позивачем було надано відповідачу юридичні послуги, обумовлені умовами договору від 01.01.2010р., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 29.01.2010р. у сумі 50000грн., підписаного сторонами з прикладанням печаток юридичних осіб та довідкою без номеру та дати про помилковість посилання у акті на договір інший ніж договір від 01.01.2010р., підписаною керівником позивача.

З наведеного вбачається, що матеріалами справи доведені факти того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором в частині надання юридичних послуг, а відповідач прийняв надані послуги без заперечень, погодився з обсягами та вартістю послуг у сумі 50000грн.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що передбачені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Надання рахунку не є такою дією, без вчинення якої відповідач не міг виконати свого обов'язку з оплати наданих юридичних послуг, оскільки сума (вартість) послуг визначена сторонами в акті №ОУ-0000001 від 29.01.2010р., а строк оплати встановлений в пункті 3.2. договору.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що мало місце прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України. Тому у відповідача виникло зобов'язання з оплати наданих у січні 2010р. послуг до 10.02.2010р.

Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок суду матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На теперішній час, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, з позивачем за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 50000грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем суду не надано. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд вважає борг відповідача перед позивачем у сумі 50000грн. доведеним.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував, незважаючи на те, що йому було надано достатньо часу для реалізації свого права на захист, враховуючи, що ухвала про порушення провадження у справі №43/237 від 18.11.2010р. була отримана відповідачем 23.11.2010р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №00097521.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги наведене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.202, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-36, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське про стягнення 50000грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310, Донецька обл., м. Родинське, ідентифікаційний код 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу” (83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; ідентифікаційний код 36443821) заборгованість в сумі 50000грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 23.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Зубченко І.В.                               

Повний текст рішення за правилами

ст.84 ГПК України підписано 23.12.2010р.

Надруковано 3 примірники: 2 – сторонам, 1 – у справу.