Рішення

від 06.08.2009 по справі 43/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  43/237

06.08.09

За позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ»

до                    акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»

про                    стягнення 57 247,49 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:  

від позивача         Соболевська І.В. –предст. за дов.,

від відповідача     не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»про стягнення 57 247,49 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу № 19/02/07 від 19.02.07.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2009 порушено провадження у справі               № 43/237 та призначено її  розгляд на 15.07.09.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, повноважні представники Позивач та Відповідача в судове засідання не з'явились, вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконали.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 06.08.09.

В судове засідання призначене на 06.08.09 представник Відповідача не з'явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача в межах суми основного боргу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Статтями 66 та 67 ГПК України передбачені підстави та заходи забезпечення позову, а саме: господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що подана заява не підлягає задоволенню, оскільки, Позивачем не додано жодних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.07 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ»(далі-Позивач) та акціонерним товариством закритого типу «Олвіта»(далі - Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 19/02/07 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати у власність Відповідача металопродукцію (далі товар), а Відповідач зобов'язався своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно п. 3.6 Договору оплата товару здійснюється Відповідачем шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок Позивача, вказаний цьому Договорі або у рахунках-фактурах протягом 10-ти (десяти банківських днів з дня отримання товару. Датою платежу вважається дата зарахування котів на поточний рахунок Позивача.

На виконання умов Договору Позивач поставив  Відповідачу товар на загальну суму 27 240,28 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 3764 від 27.06.08.

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 449 від 05.05.09 сплатити заборгованість.

Відповідач на претензію не відповів, свої зобов'язання згідно умов Договору щодо оплати вартості отриманого товару в повному обсязі не виконав.

Відповідно до розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за  Договором № 19/02/07 від 19.02.07 складає: 40 000,52 грн. основного боргу, 5 498,87 грн. інфляційних нарахувань, 7 013,79 грн. 20 % річних та 5 979,41 грн. пені. Сплата пені та 20 % річних передбачені п. 6.3 Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі порушення строків оплати за товар, указаних у пунктах 3.6, 3.8 цього договору Відповідач сплачує Позивачу пеню в сумі недоїмки, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня; а також річні, розмір яких визначено сторонами –20 % від простроченої суми та неустойку в розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що з розрахунку який міститься в позовній заяві вбачається, що сума пені складає 4 734, 31 грн., в той час як в прохальній частині Позивач просить стягнути пеню в сумі 5 979, 41 грн.

Враховуючи ту обставину, що розрахунок пені який міститься в тексті позовної заяви є вірним та становить 4 734,31 грн. (40 000,52 грн. * 24% :365*180дн.), а в прохальній частині помилково вказано іншу суму пені (5 979,41), вимоги Позивача про стягнення з Відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 4 734, 31 грн.

Вимоги щодо стягнення з Відповідача 20 % річних підлягають задоволенню за розрахунком Позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком Позивача.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «Олвіта»(02068, м. Київ, вул. Ганни Ахматової, 7/15 кв. 104, код ЄДРПОУ 24590070, р/р 26006301194 в Київській філії                                  КБ «ЗАХІДІНКОМБАНК», або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, оф. 5, код ЄДРПОУ 31568293,                        р/р 26005010029783 в ВАТ «Держ.експорт.-імпорт.БанкУкраїни»м. Київ МФО 322313) 40 000 (сорок тисяч) гривень 52 коп. основного боргу, 4 734 (чотири тисячі сімсот тридцять чотири) гривні 31 коп. пені, 7 013 (сім тисяч тринадцять) гривень 79 коп. 20 % річних, 5 498 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) гривень 87 коп. інфляційних нарахувань, 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 47 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 1 245,10 грн. пені відмовити.

         Суддя                                                                                                               М.В.Пасько